Постанова 4821 № 712/13029/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 липня 2025 року м. Черкаси Справа № 712/13029/21 Провадження № 22-ц/821/1063/25 категорія: 301030000 Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Василенко Л. І., суддів: Карпенко О. В., Новікова О. М., секретаря - Глущенко І. В., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», третя особа - Приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Алексєєв Максим Юрійович, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» - адвоката Сокуренко Наталії Вікторівни на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 березня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», третя особа: Приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Алексєєв Максим Юрійович, про скасування рішення про державну реєстрацію речових прав та поновлення права власності на квартиру, у складі головуючої судді Пироженка С. А., повний текст рішення складено 24 березня 2025 року, в с т а н о в и в : Описова частина Короткий зміст позовних вимог У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ КБ «ПриватБанк», третя особа: Приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Алексєєв М. Ю. про скасування рішення про державну реєстрацію речових прав та поновлення права власності на квартиру. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 24 грудня 2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № CSIPGI0000004279, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 200000 грн. Того ж дня в забезпечення виконання грошових зобов`язань за вказаним кредитним договором між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки № CSIPGI0000004279, за умовами якого ОСОБА_1 надала в іпотеку своє нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , що належить їй на праві приватної власності. 27.06.2008 між Державною іпотечною установою та ЗАТ КБ «ПриватБанк» було укладено договір відступлення вимоги № 1332/08 від 27.06.2008. 20.01.2009 до реєстраційного запису Державного реєстру іпотек № 6295405 внесено зміни про відступлення права вимоги, згідно з договором про відступлення права вимог № 1332/08 від 25.03.2008, що був укладений між Державною іпотечною установою та ЗАТ КБ «ПриватБанк», та відбулася зміна іпотекодержателя ЗАТ КБ «ПриватБанк» на Державну іпотечну установу. 07.04.2009 до реєстраційного запису Державного реєстру іпотек № 6295405, згідно з вищевказаним Договором про відступлення права вимог № 1332/08 від 25.03.2008 внесено зміни про іпотекодержателя, яким вдруге став ЗАТ КБ «ПриватБанк». 03.07.2010 ПАТ КБ «ПриватБанк» надіслав на адресу проживання ОСОБА_1 вимогу, згідно якої просив погасити прострочену заборгованість станом на 05.09.2010 в сумі 310754,24 грн, в разі невиконання якої Банк буде звертатись з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення мешканців. 14 лютого 2012 року рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 13.04.2012, позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Звернуто стягнення заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ КБ «ПриватБанк» за кредитним договором № CSIPGІ0000004279 від 24.12.2007, в розмірі 201755,11 грн на предмет іпотеки квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , шляхом реалізації предмету іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк» із застосуванням процедури, встановленої ст. 38 ЗУ «Про іпотеку». 12.12.2016 приватним нотаріусом Черкаського МНО Миколенко І. М. було видано КБ «ПриватБанк» дублікат договору іпотеки від 24.12.2007. 26.12.2017 Банк направив відповідачу претензію, в якій вказав, що 03.02.2017 ПАТ КБ «ПриватБанк» отримав у власність квартиру АДРЕСА_1 на підставі дублікату договору іпотеки № CSIPGI0000004279 від 12.12.2016 та просив позивача разом з членами сім`ї та іншими мешканцями протягом 30 днів з моменту отримання даної претензії, добровільно звільнити вказану квартиру із одночасним зняттям з реєстраційного обліку. У 2018 році ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до Соснівського районного суду м. Черкаси з позовом до ОСОБА_1 про виселення, у справі № 712/2616/18, в обґрунтування якого вказував, що 03.02.2017 позивач в порядку позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки отримав у власність квартиру, загальною площею 44 кв. м, житловою площею 26,10 кв. м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , на підставі договору іпотеки від 12.12.2016, що посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Миколенко І. М., та зареєстрований у державному реєстрі під номером 1016. 03 лютого 2017 року представник ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся з заявою про державну реєстрацію прав до приватного нотаріуса Алексєєва М. Ю., як державного реєстратора, в якій просив зареєструвати за Банком право власності на квартиру АДРЕСА_1 . В подальшому позивач дізналася, що 06 лютого 2017 року державним реєстратором прав на нерухоме майно - приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Алексєєвим М. Ю., прийнято протиправне рішення № 33724765 про проведення державної реєстрації права власності за ПАТ КБ «ПриватБанк» на квартиру АДРЕСА_1 та внесено відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав підставою для виникнення права власності у КБ «ПриватБанк» є вимога КБ «ПриватБанк» серія б/н, видана 14.11.2016 та дублікат договору іпотеки серії 1016, виданий 12.12.2016 приватним нотаріусом Миколенко І. М. Вважає вищевказане рішення приватного нотаріуса № 33724765 про проведення державної реєстрації права власності за ПАТ КБ «ПриватБанк» протиправним та таким, що суперечить вимогам законодавства, яке має бути скасовано в судовому порядку, із припиненням права власності Банку на її квартиру. Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила визнати протиправним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Алєєксєва М. Ю. № 33724765 від 06.02.2017, згідно якого право власності на квартиру АДРЕСА_1 було зареєстрованим за ПАТ КБ «ПриватБанк». Поновити право власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 шляхом відновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло, № б/н виданого 15.07.1999 Соснівським райвиконкомом м. Черкаси та свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 26.08.2003 Першою Черкаською державною нотаріальною конторою за реєстровим № 1-2106. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 березня 2025 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно приватного нотаріуса Черкаського міського нотаріального округу Алєєксєва М. Ю. № 33724765 від 06.02.2017, згідно якого право власності на квартиру АДРЕСА_1 було зареєстровано за ПАТ КБ «ПриватБанк». Поновлено право власності ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 шляхом відновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності на житло, № б/н виданого 15.07.1999 Соснівським райвиконкомом м. Черкаси та свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 26.08.2003 Першою Черкаською державною нотаріальною конторою за реєстровим № 1-2106. Вирішено питання щодо судових витрат. Рішення мотивовано тим, що суд дійшов висновку, що АТ КБ «ПриватБанк» не дотримався процедури та вимог ст. 37 ЗУ «Про іпотеку», умов договору іпотеки, а також Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127 та ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» при здійсненні звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі права власності на предмет іпотеки. Короткий зміст вимог апеляційної скарги Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу 30.04.2025 представником АТ КБ «ПриватБанк» - адвокатом Сокуренко Н. В. оскаржено рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 березня 2025 року в апеляційному порядку. Скаржник просить суд скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 березня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. Судові витрати віднести на рахунок позивача. Апеляційна скарга мотивована тим, що на момент проведення державним реєстратором реєстраційних дій з реєстрації права власності за Банком на іпотечне майно, на підставі договору іпотеки, було надано державному реєстратору в повному обсязі усі необхідні документи. Зазначає, що Порядок № 1127 не передбачав, що докази переходу права вимоги кредитора та іпотекодержателя від первісного до нового, яким є Договір про відступлення права вимог, та передбачена ним вимога зворотного відступлення прав вимог, входить до переліку документів, які необхідні для подання державному реєстратору. Вказує, що 27.06.2008 між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та Державною іпотечною установою було повторно укладено Договір про відступлення права вимог, який нотаріально посвідчено, але державної реєстрації речових прав на нерухоме майно проведено не було, тому у Державної іпотечної установи не виникло право іпотекодержателя, а належним іпотекодержателем залишався ЗАТ КБ «ПриватБанк». Щодо оцінки майна, то скаржник зазначає, що у матеріалах реєстраційної справи міститься звіт про проведення незалежної оцінки ринкової вартості квартири, виготовлений ТОВ «Ангрін», що свідчить про додержання Банком вимог ч. 3 ст. 37 ЗУ «Про іпотеку». Також вимоги законодавства щодо обов`язку іпотекодержателя повідомити іпотекодавця про звернення стягнення на предмет іпотеки Банком виконані. Вважає, що позивач пред`явила вимогу про поновлення права власності, яка не відповідає правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами та просила в цій частині захистити право неефективним способом. 11.06.2025 від представника ОСОБА_1 адвоката Руднічука Д. В. надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому просить суд апеляційну скаргу АТ КБ «ПриватБанк» залишити без задоволення, а рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 березня 2025 року без змін. Вважає, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та такими, що суперечать вимогам закону. Зазначає, що суд першої інстанції обґрунтовано вказав, що державна реєстрація 03.02.2017 права власності на квартиру позивача була проведена з грубим порушення законодавства. Фактичні обставини справи, встановлені судом 24 грудня 2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № CSIPGI0000004279, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 200000 грн (т.1 а.с. 19-21). 24 грудня 2007 року в забезпечення виконання грошових зобов`язань за вказаним кредитним договором між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки № CSIPGI0000004279, за умовами якого ОСОБА_1 надала в іпотеку своє нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , що належить їй на праві приватної власності (т. 1 а.с. 22-24). Згідно п. 1.1. Іпотечного договору, Іпотекодавець з метою забезпечення належного виконання зобов`язання, що випливає з Договору про іпотечний кредит, передає, а Іпотекодержатель приймає в іпотеку в порядку і на умовах, визначених цим Договором, нерухоме майно житлового призначення, а саме: 2-кімнатну квартиру зі всіма об`єктами функціонально пов`язаними з цим нерухомим майном загальною площею 44,00 кв.м., житловою площею 26,10 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідно до п. 2.1.5 Іпотечного договору Іпотекодержатель має право у випадку невиконання Іпотекодавцем зобов`язань, а також в інших випадках, передбачених цим Договором, задовольнити свої вимоги за рахунок Предмета іпотеки у порядку, передбаченому чинним законодавством. 27 червня 2008 року на виконання Генерального договору про рефінансування та обслуговування іпотечних кредитів № 8 від 28 березня 2006 року та Додаткової угоди про рефінансування та обслуговування іпотечних кредитів щодо здійснення співробітництва у сфері іпотечного житлового кредитування за рахунок коштів, залучених під державну гарантію № 4 від 27 квітня 2007 року, між Державною іпотечною установою та ЗАТ КБ «ПриватБанк» було укладено Договір відступлення права вимоги від 27.06.2008 (т. 1 а.с. 146-151). Згідно з п. 1.1 вказаного Договору відступлення, Банк передає, а Установа приймає всі права вимоги за договорами, вказаними в додатку № 1 до цього Договору, який є його невід`ємною частиною (в якому зазначено також і договори укладені між відповідачем та ОСОБА_1 ), а згідно пункту 2.1 даного Договору відступлення передбачено, що п. 1.1 набирає чинності з моменту його підписання сторонами, нотаріального посвідчення та державної реєстрації (т. 1 а.с. 146). Пунктом 1.3 Договору відступлення визначено, що Установа передає, а Банк приймає всі права вимоги за договорами, вказаними у Вимозі зворотного відступлення права вимоги, при цьому пунктом 2.2 даного Договору передбачено, що вказаний п. 1.3 набирає чинності на наступний робочий день з дня отримання від Установи вимоги (т.1 а.с. 146). Умови відступлення права вимоги Банком на користь Установи передбачено в розділі 3 указаного вище Договору відступки та деталізовано в п.п. 3.1., 3.2, 3.3, 3.4 його умов (т.1 а.с. 147). У розділі 4 Договору відступлення, передбачено умови та порядок зворотної відступки права вимоги, але вже від Установи до Банку, що деталізовано в п.п. 4.1., 4.2, 4.3 його умов (т.1 а.с. 147-148). Пунктом 3.1 Договору відступлення передбачено необхідність передачі Банком Установі по кожному з позичальників: оригіналів договору про іпотечний кредит та договору іпотеки; виписки про стан заборгованості Позичальника, завірену підписом керівника, головного бухгалтера і печаткою Банка; документи, які складають кредитну справу позивачки та інші документи. Передача зазначених документів здійснюється згідно з Актом приймання-передачі, який сторони складають та підписують за встановленою формою (п. 3.1 Договору). Не пізніше 5 робочих днів з моменту набрання чинності п. 1.1 цього Договору Банк зобов`язаний передати позичальнику письмове повідомлення про відступлення права вимоги, а не пізніше наступного робочого дня з дня набрання чинності вказаного пункту договору здійснити заходи щодо внесення змін до Державного реєстру іпотек та провести реєстрацію Договору відступлення у Державному реєстрі правочинів (п. 3.2). Пунктом 4.1 Договору відступлення визначено, що не пізніше робочого дня з дня виявлення відповідних підстав, зазначених у пункті 2.3 даного договору, Установа зобов`язана за допомогою державного підприємства спеціального зв`язку, електронної пошти НБУ, тощо, доставити в Банк Вимогу зворотнього відступлення права вимоги, у якій наводяться підстави для набрання чинності п.1.3 договору окремо по кожному кредитному договору, визначається сума зобов`язань банку по зворотньому відступленню права вимоги та кінцева дата перерахування Банком на користь Установи усіх платежів за зворотнє відступлення права вимоги. Відповідно до п. 4.2 Договору відступлення, не пізніше наступного робочого дня з дня надходження коштів від Банку на рахунок Установи, вказаний у вимозі, на виконання п. 5.3 цього Договору, установа передає, а Банк приймає зазначені у п. 3.1 даного Договору документи згідно з Актом приймання-передачі, що під час відступлення права вимоги передавались Банком Установі. Не пізніше 5 робочих днів з дня надходження коштів від Банку на рахунок Установи, остання зобов`язана передати позичальнику письмове повідомлення про зворотне відступлення права вимоги до Банку, а не пізніше наступного робочого дня з дня надходження коштів здійснити заходи щодо внесення змін до Державного реєстру іпотек (п. 4.3). 20 січня 2009 року до реєстраційного запису Державного реєстру іпотек № 6295405 внесено зміни про відступлення права вимоги, згідно з Договором про відступлення права вимог № 1332/08 від 27.06.2008, що був укладений між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та Державною іпотечною установою, та відбулась зміна іпотекодержателя ЗАТ КБ «ПриватБанк» на Державну іпотечну установу (т. 2 а.с. 117). 18 березня 2009 року Державною іпотечною установою та ЗАТ КБ «ПриватБанк» було складено та підписано Акт приймання-передачі № 1 до Договору відступлення прав вимоги № 1332/08 від 27 червня 2008 року у зв`язку зі зворотним відступленням прав вимоги за договором про іпотечний кредит № CSIPGI0000004279 від 04 грудня 2007 року, про передачу Установою на користь ЗАТ КБ «ПриватБанк» наступних оригіналів документів:

1. Договору про іпотечний кредит № CSIPGI0000004279 від 24 грудня 2007 року на 4 арк.; Іпотечного договору № CSIPGI0000004279 від 24 грудня 2007 на 3 арк.; виписки про стан заборгованості ОСОБА_1 станом на 11.03.2009 на 1 арк. (т. 1 а.с. ). 20 березня 2009 року заступник Голови Правління Державної іпотечної установи листом повідомив ОСОБА_1 про зворотне відступлення прав вимоги за іпотечним кредитом № CSIPGI0000004279 від 24 грудня 2007 (т.1 а.с. 154). 07 квітня 2009 року до реєстраційного запису Державного реєстру іпотек № 6295405, згідно з вищевказаним Договором про відступлення права вимог № 1332/08 від 25.03.2008, було внесено зміни про іпотекодержателя яким вдруге стає ЗАТ КБ «ПриватБанк» (т.1 а.с. 204). 03.07.2010 КБ «ПриватБанк» надіслав на адресу проживання ОСОБА_1 вимогу, згідно якої просив погасити прострочену заборгованість станом на 05.09.2010 в сумі 310754,24 грн, в разі невиконання якої Банк буде звертатись з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення мешканців (т.1 а.с. 38). 14 лютого 2012 року рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 13.04.2012, позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Звернуто стягнення заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ КБ «ПриватБанк» за кредитним договором № CSIPGІ0000004279 від 24.12.2007, в розмірі 201755,11 грн на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , шляхом реалізації предмету іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк» із застосуванням процедури, встановленої ст. 38 ЗУ «Про іпотеку» (т. 1 а.с. 39-41). 15.11.2016 Банком у відповідності до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 1800192616883 ОСОБА_1 направлено вимогу про усунення порушень, за якою Банк у разі неповернення суми кредиту та інших виплат в розмірі 853038 грн протягом 30 днів з дня отримання вимоги звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на предмет іпотеки (т.1 а.с. 192). Згідно з висновком експерта за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи від 28.05.2024 в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення № 1800192616883 від 16.11.2016 підпис від імені ОСОБА_1 в графі «Особисто» вірогідно виконаний ОСОБА_1 . Рукописний текст в графі «Розписка в одержанні» - вірогідно виконані ОСОБА_1 (т. 2 а.с. 58-65). 03 лютого 2017 року представник ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся з заявою про державну реєстрацію прав до приватного нотаріуса Алексєєва М. Ю., як державного реєстратора, в якій просив зареєструвати за Банком право власності на квартиру АДРЕСА_1 (т.1 а.с. 180). 06 лютого 2017 року державним реєстратором прав на нерухоме майно - приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Алексєєвим М. Ю., прийнято рішення № 33724765 про проведення державної реєстрації права власності за ПАТ КБ «ПриватБанк» на квартиру АДРЕСА_1 та внесено відповідний запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (т.1 а.с. 207). Згідно інформаційної довідки з ДРРП від 25.10.2024 у відомостях про актуальну інформацію про державну реєстрацію іпотеки вказано КБ «ПриватБанк» як іпотекодержателя квартири позивача на підставі того ж самого Договору про відступлення права вимог № 1332/08 від 25.03.2008 та дубліката договору іпотеки від 12.12.2016 (т. 2 а.с. 118-119).

Мотивувальна частина Позиція Черкаського апеляційного суду Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 адвоката Руднічука Д. В., переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку. Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні і суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України). Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)). Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (див. п. 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року у справі № 910/10784/16 (провадження № 12-30гс21)). Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6, 6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19). Якщо обраний позивачем спосіб захисту порушеного права враховує зміст порушеного права, характер його порушення, наслідки, які спричинило порушення, правову мету, якої прагне позивач, обставини, наслідки порушення, такий спосіб захисту відповідає властивості (критерію) належності. Іншою не менш важливою, окрім належності, є така властивість (критерій) способу захисту порушених прав та інтересів, як ефективність можливість за наслідком застосування засобу захисту відновлення, наскільки це можливо, порушених прав та інтересів позивача. Ефективним є спосіб захисту, який забезпечує відновлення порушеного права позивача (спричиняє потрібні результати) без необхідності вчинення інших дій з метою захисту такого права, повторного звернення до суду задля відновлення порушеного права. Тобто спосіб захисту, який виходячи з характеру спірних правовідносин та обставин справи здатен призвести до відновлення порушених, невизнаних або оспорюваних прав та інтересів (має найбільший ефект у відновленні). Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту. У даній справі позивач, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, просила скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за АТ КБ «ПриватБанк» на підставі договору іпотеки та поновити за нею право власності на квартиру АДРЕСА_1 . Підставами для скасування рішення державного реєстратора вказувала те, що реєстратору для здійснення оспорюваної реєстраційної не були надані необхідні документи, а саме: докази переходу права іпотекодержателя до АТ КБ «ПриватБанк», експертна оцінка предмета іпотеки на день його відчуження та не повідомлення позивача про зміну кредиторів у зобов`язанні за кредитним договором. Частина 1 ст. 35 ЗУ «Про іпотеку» передбачає, що в разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом установленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. За ч. 1 - ч. 4, ч. 7 ст. 36 ЗУ «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону. У договорі про задоволення вимог іпотекодержателя або у відповідному застереженні в іпотечному договорі зазначаються: умови, у разі настання яких іпотекодержатель може використати своє право на позасудове стягнення; порядок визначення вартості, за якою іпотекодержатель набуває право власності на предмет іпотеки; прийнятні та належні способи обміну повідомленнями між сторонами договору. Завершенням позасудового врегулювання є державна реєстрація прав власності на всі предмети іпотеки, що виступають забезпеченням за основним зобов`язанням: за іпотекодержателем (якщо звернено стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття його у власність іпотекодержателем); за покупцем (якщо звернено стягнення на предмет іпотеки шляхом його продажу іпотекодержателем третій особі). Статтею 37 ЗУ «Про іпотеку» (в редакції, чинній на момент здійснення дій щодо реалізації майна) визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя. Отже, право власності іпотекодержателя на предмет іпотеки виникає з моменту державної реєстрації права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки на підставі договору про задоволення вимог іпотекодержателя чи відповідного застереження в іпотечному договорі. Частиною 1 ст. 2 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відповідно до ч. 3 ст. 10 цього Закону визначено, що державний реєстратор, зокрема, встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом. Частиною 1 ст. 10 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що державним реєстратором є, окрім інших, нотаріус. Згідно з ч. 1 ст. 11 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. За змістом ст. 18 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам. Згідно з п. 61 Порядку «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 № 1127, в редакції чинній на час державної реєстрації прав за відповідачем, для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; 3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу). Наявність зареєстрованої заборони відчуження майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого набувається право власності на предмет іпотеки іпотекодержателем, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем. З матеріалів справи вбачається, що 24 грудня 2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № CSIPGI0000004279, за умовами якого остання отримала кредит у розмірі 200000 грн, того ж дня між сторонами в забезпечення виконання грошових зобов`язань за вказаним кредитним договором укладено договір іпотеки № CSIPGI0000004279, за умовами якого ОСОБА_1 надала в іпотеку своє нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 , що належить їй на праві приватної власності. 27 червня 2008 року на виконання Генерального договору про рефінансування та обслуговування іпотечних кредитів № 8 від 28 березня 2006 року та Додаткової угоди про рефінансування та обслуговування іпотечних кредитів щодо здійснення співробітництва у сфері іпотечного житлового кредитування за рахунок коштів, залучених під державну гарантію № 4 від 27 квітня 2007 року, між Державною іпотечною установою та ЗАТ КБ «ПриватБанк» було укладено Договір відступлення права вимоги від 27.06.2008. В Договорі про відступлення прав вимоги № 1332 сторони визначили та погодили умови про предмет договору, що в розумінні ч. 1 ст. 638 ЦК України, є істотними умовами договору, а саме: як право вимоги за іпотечним договором № CSIPGI0000004279 від 24 грудня 2007 року, яке Банк передає Установі, так і право зворотної вимоги за іпотечним договором № CSIPGI0000004279 від 24.12.2007 року, яке Установа передає Банку. Інформація про підписання договору відступлення права вимоги № 1332 від 27 червня 2008 року була внесена до Державного реєстру іпотек та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Пунктами 3.2 та 4.3 Договору № 1332/08 сторони передбачили письмове повідомлення Позичальників, одним з яких є ОСОБА_1 , про відступлення права вимоги та про зворотне відступлення права вимоги. Так, відповідно до п. 3.2. Договору №1332/08, не пізніше 5 робочих днів з моменту набрання чинності пунктом 1.1. цього Договору Банк зобов`язаний передати позичальникам письмове повідомлення про відступлення права вимоги за договорами, вказаними у Додатку № 1 до цього Договору та зміну вигодонабувача за договорами страхування, з відміткою про отримання. Відповідно до п. 4.3 Договору № 930/08 не пізніше 5 робочих днів з дня надходження коштів від Банку на рахунок Установи, вказаний у вимозі, на виконання п. 5.3. цього Договору, Установа зобов`язана передати відповідному позичальнику письмове повідомлення про зворотне відступлення права вимоги за відповідними договорами, вказаними у Вимозі та зміну Вигодонабувача за відповідними договорами страхування з відміткою про отримання. Також встановлено, що 18 березня 2009 року Державною іпотечною установою та ЗАТ КБ «ПриватБанк» було складено та підписано Акт приймання-передачі № 1 до Договору відступлення прав вимоги № 1332/08 від 27 червня 2008 року у зв`язку зі зворотним відступленням прав вимоги за договором про іпотечний кредит № CSIPGI0000004279 від 04 грудня 2007 року, про передачу Установою на користь ЗАТ КБ «ПриватБанк» наступних оригіналів документів:

1. Договору про іпотечний кредит № CSIPGI0000004279 від 24 грудня 2007 року на 4 арк.; Іпотечного договору № CSIPGI0000004279 від 24 грудня 2007 на 3 арк.; виписки про стан заборгованості ОСОБА_1 станом на 11.03.2009 на 1 арк. Сторони погодили, що цей Акт є невід`ємною частиною Договору про відступлення прав вимоги № 1332/08 від 27 червня 2008 року. Таким чином, зворотне відступлення права вимоги відбулось на підставі Акту приймання-передачі № 1 до Договору відступлення прав вимоги № 930/08 від 23 травня 2008 року у зв`язку зі зворотним відступленням прав вимоги, що і було передбачено умовами Договору № 1332/08, зокрема останнім абзацом пункту 4.2 оспорюваного Договору № 1332/08. Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (ч. 3 ст. 512 ЦК України). Жодних обмежень щодо заміни кредитодавця у зобов`язаннях, що випливають з кредитного договору, закон не містить. Таких обмежень не встановлено і укладеним між Закритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 . Іпотечним договором, укладеним з метою забезпечення належного виконання ОСОБА_1 зобов`язання, що випливало з Договору про іпотечний кредит. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку (ч. 3 ст. 24 ЗУ «Про іпотеку»). Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України). Особи, які вчиняють правочин, мають право обумовити припинення прав та обов`язків обставиною, щодо якої невідомо, настане вона чи ні (скасувальна обставина) (ч. 2 ст. 212 ЦК України). В самому тексті закону з метою характеристики сутності умови в правочині вжито термін «обставина», а не «подія», що дозволяє вважати, що законодавець не обмежує коло умов виключно подіями. Тому допустимим є вчинення умовних правочинів, в яких умовою є дія/дії та/або волевиявлення сторін правочину і третіх осіб. Це слідує також із загальноцивілістичного принципу свободи договору - якщо сторони бажають домовитися саме про таку умову в правочині, то немає жодних підстав їх в цьому обмежувати. Звісно, за винятком загальних обмежень свободи договору як такої. Для сторони, яка недобросовісно перешкоджає настанню обставини, передбачено правовий наслідок у вигляді настання обставини (див. постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 серпня 2019 року в справі № 496/1561/16-ц (провадження № 61-10850св19)). Верховний Суд у постанові від 29.01.2024 у справі № 755/15646/21 дійшов висновку, що принцип свободи договору має декілька складових. При реалізації принципу свободи договору сторони, зокрема, мають можливість в своєму універсальному регуляторі визначитися з умовами договору і домовитися про як власне відступлення, так і зворотне відступлення; на рівні імперативної приватно-правової норми відсутня заборона в одному договорі домовлятися про власне відступлення, так і зворотне відступлення. Отже, у даній справі, сторони нотаріально посвідченого договору відступлення права вимоги № 1332/08 від 27 червня 2008 року домовилися, з урахуванням принципу свободи договору, як про відступлення, так і про зворотне відступлення. Складення Акту приймання-передачі № 1 до Договору відступлення прав вимоги № 1332/08 від 27 червня 2008 року є виконанням домовленості сторін нотаріально посвідченого договору про зворотне відступлення та повідомили про це ОСОБА_1 листом від 20.03.2009. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 210/2257/19 міститься висновок про те, що положення ст. 8 ЗУ «Про нотаріат» і Порядку застосовні до сторін у зобов`язанні за нотаріально посвідченим договором. Тому ці положення застосовні до нових кредитора та/чи боржника, які бажають отримати дублікат нотаріально посвідченого договору. Таке посвідчення вчинене щодо сторін у зобов`язанні за договором, якими у разі заміни первісних кредитора та/чи боржника стають нові кредитор і/або боржник. З огляду на висновок, який Велика Палата Верховного Суду сформулювала у цій постанові у справі № 210/2257/19, вона відступає від висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, викладеного у постанові від 28 жовтня 2020 року у справі № 200/19062/17, про те, що новий іпотекодержатель, який набув відповідні права на підставі договору про відступлення права вимоги, не має права на отримання у нотаріуса дубліката договору іпотеки. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що право на отримання такого дубліката має новий іпотекодержатель, який у встановленому порядку замінив первісного у зобов`язанні за договором іпотеки. Обставини заміни сторони у зобов`язанні, зокрема переходу права іпотекодержателя від первісного до нового, потрібно встановлювати у конкретній справі на підставі належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів. Нотаріальну дію з посвідчення договору нотаріус вчиняє щодо сторін у зобов`язанні, тобто стосовно кредитора і боржника. Заміна у цьому зобов`язанні первісних кредитора та/чи боржника означає, що посвідчення договору вчинене і стосовно нових кредитора та/чи боржника, які є сторонами у відповідному зобов`язанні за цим договором. Тому ці нові кредитор і/або боржник мають право на отримання від нотаріуса дубліката нотаріально посвідченого договору, у зобов`язанні за яким вони є сторонами. Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку, що АТ КБ «ПриватБанк», станом на час проведення оспорюваної реєстраційної дії набув права іпотекодержателя за іпотечним кредитом № CSIPGI0000004279 від 24 грудня 2007 року. Доводи позивача про те, що його не було повідомлено про зміну іпотекодежателя не заслуговують на увагу, адже матеріали справи містять лист 20 березня 2009 року заступника Голови Правління Державної іпотечної установи, в якому повідомлено ОСОБА_1 про зворотне відступлення прав вимоги за іпотечним кредитом № CSIPGI0000004279 від 24 грудня 2007. 03.07.2010 КБ «ПриватБанк» надіслано на адресу проживання ОСОБА_1 вимогу, згідно якої Банк просив погасити прострочену заборгованість станом на 05.09.2010 в сумі 310754,24 грн, в разі невиконання якої Банк буде звертатись з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення мешканців. 14 лютого 2012 року рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 13.04.2012, позов ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено частково. Звернуто стягнення заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ КБ «ПриватБанк» за кредитним договором № CSIPGІ0000004279 від 24.12.2007, в розмірі 201755,11 грн на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 , шляхом реалізації предмету іпотеки ПАТ КБ «ПриватБанк» із застосуванням процедури, встановленої ст. 38 ЗУ «Про іпотеку». Із змісту вказаних рішень вбачається, що ОСОБА_1 брала участь у розгляді справи та не визнавала позов з тих підстав, що кредитний договір з АТ КБ «ПриватБанк» діє, тому у відповідача є можливість погасити даний кредит. Тобто, ОСОБА_1 , станом на час винесення рішення державним реєстратором прав на нерухоме майно приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Алєєксєва М. Ю. № 33724765 від 06.02.2017, була обізнана про те, що АТ КБ «ПриватБанк» набув права іпотекодержателя за іпотечним кредитом № CSIPGI0000004279 від 24 грудня 2007 року. На ряду з цим, 15.11.2016 Банком у відповідності до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 1800192616883 ОСОБА_1 направлено вимогу про усунення порушень, за якою Банк у разі неповернення суми кредиту та інших виплат в розмірі 853038 грн протягом 30 днів з дня отримання вимоги висловив намір про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Згідно з висновком експерта за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи від 28.05.2024 в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення № 1800192616883 від 16.11.2016 підпис від імені ОСОБА_1 в графі «Особисто» вірогідно виконаний ОСОБА_1 . Рукописний текст в графі «Розписка в одержанні» - вірогідно виконані ОСОБА_1 . Тому, враховуючи, що оскаржувана реєстраційна дія була вчинена 06.02.2017, АТ КБ «ПриватБанк» також виконав вимоги закону щодо надання державному реєстратору письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та підтвердив наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником письмової вимоги іпотекодержателя. Щодо доводів позивача про відсутність експертної оцінки предмета іпотеки на день його відчуження апеляційний суд дійшов наступного висновку. На момент здійснення спірних реєстраційних дій Порядок № 1127 не передбачав, що звіт про оцінку предмета іпотеки входить до переліку документів, необхідних для подання державному реєстратору. Вимога щодо подання державному реєстратору такого звіту була доповнена до Порядку № 1127 лише 26 лютого 2020 року. Водночас, хоча чинним Порядком № 1127 до 26 лютого 2020 року не було передбачено обов`язкового надання оцінки предмета іпотеки, проте така вимога містилася у ч. 3 ст. 37 ЗУ «Про іпотеку», що має вищу юридичну силу. Зокрема, ч. 3 ст. 37 ЗУ «Про іпотеку» визначено, що іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб`єктом оціночної діяльності. Отже, іпотекодержатель станом на момент виникнення спірних правовідносин не міг набути у власність предмет іпотеки без визначення вартості такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки, здійсненої суб`єктом оціночної діяльності. Зазначене обґрунтовується, зокрема і тим, що згідно з другим реченням ч. 3 ст. 37 ЗУ «Про іпотеку», у разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель зобов`язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя. Подібні правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі № 201/15228/17. У постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2019 року у справі № 306/1224/16-ц (провадження № 14-501цс18) та від 20 березня 2019 року у справі № 306/2053/16-ц (провадження № 14-22цс19) висловлено правові висновки щодо необхідності подання державному реєстратору документа про експертну оцінку предмета іпотеки для проведення державної реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем. Верховний Суд послідовно виходить з того, що відсутність інформації про вартість майна, за якою відбулося зарахування вимог іпотекодержателя у спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття на нього права власності, вказує на порушення вимог Закону 1952-IV, оскільки ціна набуття права власності на предмет іпотеки є істотною обставиною і повинна погоджуватися з власником майна (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 306/2053/16-ц (провадження № 14-22цс19), постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07 серпня 2024 року у cправі № 908/1380/18.). В матеріалах справи та копії реєстраційної справи міститься копія Звіту про проведення незалежної оцінки ринкової вартості нерухомого майна двокімнатної квартири АДРЕСА_1 від 14 грудня 2016 року, згідно якого ринкова вартість об`єкта оцінки складає 476773 грн. Позивач не надала належних і допустимих доказів на підтвердження того, що на момент звернення стягнення на предмет іпотеки його ціна була значно вища, ніж визначена сторонами безпосередньо в договорі іпотеки та у звіті суб`єкта оціночної діяльності. Також позивач не надала належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження того, що державна реєстрація права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем на підставі звіту про оцінку, порушує її права та законні інтереси, зокрема з тієї підстави, що майно відчужили за заниженою ціною. Такий підхід до застосування норм права у спірних правовідносинах не суперечить висновку Великої Палати Верховного Суду, відображеному в постанові від 20 квітня 2019 року у справі № 306/2053/16-ц, згідно з яким ціна набуття права власності на предмет іпотеки є істотною обставиною, повинна погоджуватися з власником майна та має бути проведена на момент такого набуття, оскільки у вказаній справі Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що оцінка предмета іпотеки на момент переходу права власності взагалі не проводилась. Натомість у цій справі така оцінка була проведена. За правилами доказування, визначеними ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Згідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи вказані норми матеріального права, правильно встановивши обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, встановивши, що для здійснення оспорюваних реєстраційних дій державному реєстратору було надано всі визначені законом документи, апеляційний суд дійшов висновку дотримання іпотекодержателем вимог законодавства при реалізації позасудової процедури звернення стягнення на предмет іпотеки, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 . За викладеного апеляційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» підлягає до задоволення, оскаржуване рішення суду першої інстанції до скасування з ухваленням нового про відмову в задоволенні позовних вимог позивача. На підставі ч. 13 ст. 141 ЦПК України апеляційний суд у разі скасування рішення суду першої інстанції здійснює перерозподіл судових витрат. За подачу апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» сплачено 2724 грн судового збору, які підлягають стягненню із ОСОБА_1 . Керуючись ст. ст. 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, - у х в а л и в : Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» - адвоката Сокуренко Наталії Вікторівни задовольнити. Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 13 березня 2025 року скасувати. В задоволенні позову ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», третя особа: Приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Алексєєв Максим Юрійович, про скасування рішення про державну реєстрацію речових прав та поновлення права власності на квартиру відмовити. Стягнути із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 2724 грн судового збору за подачу апеляційної скарги. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України. Повний текст постанови складено 25 липня 2025 року. Головуючий Л. І. Василенко Судді: О. М. Новіков О. В. Карпенко