Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 380/1826/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 липня 2025 рокуЛьвівСправа № 380/1826/25 пров. № А/857/20549/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді: Запотічного І.І., суддів: Довгої О.І., Шинкар Т.І., розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року (суддя Ланкевич А.З., ухвалене в м. Львові) у справі №380/1826/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України у Львівській області про зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління Служби безпеки України у Львівській області та, з урахуванням змісту уточненої позовної заяви, просив зобов`язати відповідача нарахувати і виплатити позивачу матеріальне і грошове забезпечення всіх видів за посадою, яку він займав до зарахування у розпорядження, а саме з 01.09.2024 року по 01.02.2025 року. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року у задоволенні позову відмовлено повністю. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, його оскаржив позивач- ОСОБА_1 , подавши апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду, та з наведених в ній підстав, покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року, та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України у Львівській області задоволити повністю. Зобов`язати Управління служби безпеки України у Львівській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 матеріальне і грошове забезпечення всіх видів за посадою яку він займав до зарахування у розпорядження з 01.09.2024 р. до 01.02.2025 р. Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу, рішення суду першої інстанції просить залишити без змін. Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, відзив суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави. Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, позивач, майор ОСОБА_1 , призваний на військову службу в органи Служби безпеки України згідно з Указом Президента України від 26.02.2022 року №69/22 Про загальну мобілізацію за абз.3 ч.7 ст.23 та ст.39 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період до закінчення особливого періоду або оголошення рішення про демобілізацію, з 26.02.2022 року. 26.01.2024 року позивач зарахований у розпорядження начальника Управління Служби безпеки України у Львівській області за підп.в п.48 Положення №1262/2007 відповідно до наказу від 29.01.2024 року №47-ОС/дск. Підставою для видачі цього наказу слугувало повідомлення Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові, від 26.01.2024 року про підозру в організації незаконного переправляння осіб через державний кордон України, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, тобто про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.332 Кримінального кодексу України. Згідно з довідкою фінансового відділу УСБУ у Львівській області від 20.02.2025 року №62/21-87, у зв`язку із відсутністю рішення Голови Служби безпеки України щодо продовження виплати грошового забезпечення майору ОСОБА_1 після закінчення шестимісячного терміну, відповідно до п.3 та п.6 глави 1 та розділу IV Інструкції №515, виплата грошового забезпечення припинена після спливання шестимісячного терміну з дня зарахування позивача у розпорядження начальника Управління Служби безпеки України у Львівській області. Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати грошового забезпечення у період з 01.09.2024 року по 01.02.2025 року, позивач звернувся до суду з цим позовом. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Відповідно до ч.ч.1, 4 [пунктів 1, 4] ст.9 Закону України від 20.12.1991 року №2011-XII Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей (далі - Закон №2011-XII), держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України. Так, згідно зі ст.30 Закону України від 25.03.1992 року №2229-ХІІ Про Службу безпеки України, форми та розміри грошового забезпечення військовослужбовців Служби безпеки України встановлюються законодавством і повинні забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Служби безпеки України якісним складом військовослужбовців, враховувати характер, умови роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Умови та оплата праці працівників Служби безпеки України визначаються Кабінетом Міністрів України. Відповідно до пунктів 3, 8 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб (далі Постанова №704) установлено, що виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі - державні органи). Умови грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються цією постановою та іншими актами Кабінету Міністрів України. Проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України регламентується, зокрема, Положенням про проходження військової служби військовослужбовцями Служби безпеки України, затвердженим Указом Президента України від 27.12.2007 року №1262/2007 (далі - Положення №1262/2007; тут і далі в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин), підпунктом в п.48 якого встановлено, що зарахування військовослужбовців Служби безпеки України у розпорядження прямих начальників (командирів), а за рішенням Голови Служби безпеки України - у розпорядження його першого заступника чи заступника, начальника (командира) іншого функціонального підрозділу Центрального управління, органу, закладу, установи Служби безпеки України або штабу Антитерористичного центру при Службі безпеки України допускається у разі здійснення стосовно військовослужбовця кримінального провадження - до закриття кримінального провадження чи постановлення вироку судом. Слід зазначити, що приписами п.48 [абзаців 14, 16] Положення №1262/2007 визначено, що військовослужбовці, зараховані в розпорядження, продовжують проходити військову службу та виконують обов`язки військової служби (завдання) у межах, визначених тією посадовою особою, в чиєму розпорядженні вони перебувають. За ними зберігається матеріальне та грошове забезпечення всіх видів за посадами, які вони займали, якщо інше не передбачено законодавством. Після закінчення строку перебування військовослужбовця у розпорядженні, а також у разі відсутності підстав для подальшого перебування в розпорядженні він призначається на посаду або звільняється з військової служби в установленому порядку. Як вірно встановлено судом першої інстанції, наказом Центрального управління Служби безпеки України від 10.04.2018 року №515/ДСК затверджено Інструкцію про грошове забезпечення та виплати компенсаційного характеру військовослужбовцям Служби безпеки України №515/ДСК. Згідно з пунктами 1, 2, 4 розділу І Інструкції №515, ця Інструкція визначає порядок та умови виплати грошового забезпечення та виплат компенсаційного характеру військовослужбовцям Служби безпеки України. Грошове забезпечення військовослужбовців Служби безпеки України складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Грошове забезпечення згідно з цією Інструкцією виплачується військовослужбовцям Служби безпеки України, які, зокрема перебувають у розпорядженні відповідних начальників (керівників) органів, підрозділів, закладів та установ Служби безпеки України. Згідно з п.1 глави 1 розділу IV Інструкції №515, виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, зарахованим у розпорядження відповідних начальників або керівників, здійснюється на підставі наказів по особовому складу органів, підрозділів, закладів та установ Служби безпеки України, що готуються підрозділами кадрового забезпечення та погоджуються з відповідними фінансовими і юридичними підрозділами. Також, як передбачено п.3 глави 1 розділу IV Інструкції №515, за військовослужбовцями, зарахованими в розпорядження відповідних начальників або керівників за підставою, передбаченою підпунктом в пункту 48 Положення (крім випадків, передбачених пунктом 1 глави 4 цього розділу), зберігається виплата грошового забезпечення всіх видів за посадами, які вони займали, протягом шести місяців з дня зарахування у розпорядження. Порядок продовження виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які перебувають у розпорядженні відповідного начальника визначений абзацами 3-4 п.6 глави 1 розділу IV Інструкції №515. Відповідно до абз.3 п.6 глави 1 розділу ІV цієї Інструкції, після закінчення строків перебування у розпорядженні, передбачених підпунктами а, б, г, ґ, е, є, и пункту 48 Положення (якщо військовослужбовці не призначені на посаду або не звільнені з військової служби), а у випадках передбачених підпунктом в пункту 48 Порядку - після спливання шести місяців з дня зарахування в розпорядження відповідних начальників або керівників, виплата їм грошового забезпечення здійснюється за рішеннями Голови Служби безпеки України на підставі мотивованих рапортів начальників або керівників, у розпорядженні яких перебувають такі військовослужбовці. Відтак, системний аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що після спливу шестимісячного строку перебування у розпорядженні на підставі підп.в п.48 Положення №1262/2007 виплата грошового забезпечення такому військовослужбовцю припиняється. При цьому, подальша виплата грошового забезпечення може здійснюватися виключно за рішенням Голови Служби безпеки України на підставі мотивованого рапорту начальника або керівника, у розпорядженні якого перебуває такий військовослужбовець. Як вірно встановлено судом першої інстанції, що з 26.01.2024 року майор ОСОБА_1 зарахований у розпорядження начальника Управління Служби безпеки України у Львівській області за підп.в п.48 Положення №1262/2007 відповідно до наказу від 29.01.2024 року №47-ОС/дск. Так, підставою для видачі цього наказу слугувало повідомлення Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у м.Львові, про підозру в організації незаконного переправляння осіб через державний кордон України, вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб, тобто про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.332 Кримінального кодексу України. Згідно з довідкою фінансового відділу УСБУ у Львівській області від 20.02.2025 року №62/21-87, у зв`язку із відсутністю рішення Голови Служби безпеки України щодо продовження виплати грошового забезпечення майору ОСОБА_1 після закінчення шестимісячного терміну, відповідно до п.3 та п.6 глави 1 та розділу IV Інструкції №515, виплата грошового забезпечення припинена після спливання шестимісячного терміну з дня зарахування позивача у розпорядження начальника Управління Служби безпеки України у Львівській області. Слід зазначити, що відповідач у відзиві на позовну заяву посилалась на те, що листом Центрального апарату Служби безпеки України від 06.12.2024 року №11/2-11045 відмовлено у погодженні виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 . Однак такий лист у матеріалах справи відсутній. Положеннями Інструкції №515 відповідач не наділений правом самостійно приймати рішення про виплату позивачу грошового забезпечення після закінчення шестимісячного строку перебування останнього у розпорядженні начальника Управління. Поряд з цим суд першої інстанції вірно вказав, що дії/бездіяльність начальника Управління Служби безпеки України у Львівській області щодо подання/неподання Голові Служби безпеки України мотивованого рапорту стосовно подальшої виплати грошового забезпечення позивачу, не може бути оцінена судом у рамках даної справи, оскільки такі правовідносини виходять за межі предмету доказування в цій справі. Щодо посилань позивача про невідповідність абз.п.6 глави 1 розділу ІV Інструкції №515 вимогам п.48 Положення №1262/2007, суд першої інстанції вірно зауважив, що врегулювання означеною нормою Інструкції №515 питання забезпечення грошового забезпечення військовослужбовців після закінчення строків перебування у розпорядженні, передбачених, зокрема, підп.б п.48 Положення №1262/2007, не свідчить про протиправність цієї норми та/або її нормативно-правовому акту вищої юридичної сили. Також слід зазначити, що вказане було предметом судового дослідження у межах справи №320/1885/23. Так, постановою Верховного Суду від 20.02.2025 року залишено без змін рішення Київського окружного адміністративного суду від 22.06.2023 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 13.12.2023 року в справі №320/1885/23, якими відмовлено у задоволенні позову до Служби безпеки України про визнання протиправними та нечинними положень нормативно-правового акту. Відтак, зважаючи на все викладене колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що відповідач, не виплачуючи позивачу грошове забезпечення після закінчення шестимісячного строку його перебування у розпорядженні начальника Управління Служби безпеки України у Львівській області, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, які визначені Конституцією та законами України, а тому правові підстави для виплати грошового забезпечення з 01.09.2024 року відсутні. Враховуючи наведене колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції. За правилами статті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 328 КАС України, суд,- ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30 квітня 2025 року у справі №380/1826/25 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І. І. Запотічний судді О. І. Довга Т. І. Шинкар