Постанова 4857 № 380/23851/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 червня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/23851/24 пров. № А/857/17271/25 Восьмий апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: головуючого судді: Запотічного І.І., суддів: Довгої О.І., Шинкар Т.І. розглянувши у порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року (суддя- Грень Н.М., ухвалене в м. Львів) у справі № 380/23851/24 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити дії,- ВСТАНОВИВ: 25 листопада 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частина НОМЕР_1 про зобов`язання Військову частину НОМЕР_1 внести зміни до наказу командира військової частини № 273 від 25.09.2024, а саме, визначити вислугу років ОСОБА_1 таким чином: календарна вислуга років становить 20 років 07 місяців 09 днів, у пільговому обчисленні 05 років 06 місяців 08 днів, загальна вислуга: 26 років 01 місяць 15 днів; визнання бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби - протиправною; визнання бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі місячного грошового забезпечення за 2024 рік протиправною; визнання бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 4 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби - протиправною; визнання бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 , додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій російською федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії з розрахунку пропорційно періоду лікування та у відпустці для лікування після поранення у повному обсязі - протиправною; стягнення з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, а саме за 20 років; стягнення з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі місячного грошового забезпечення за 2024 рік; стягнення з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 4 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби у повному обсязі, а саме за період повних 247 місяців; стягнення з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат війьковослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» за період з 13.06.2023 по 18.03.2024 у розмірі 100 000,00 грн пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської ( лікарсько-експертної, медичної) комісії у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом) з весь період стаціонарного лікування та відпустки після тяжкого поранення. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року закрито провадження у частині позовних вимог: про визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі місячного грошового забезпечення за 2024 рік протиправною та стягнення з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі місячного грошового забезпечення за 2024 рік; визнати бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 , додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії з розрахунку пропорційно періоду лікування та у відпустці для лікування після поранення у повному обсязі протиправною та стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України № 168 від 28.02.2022 Питання деяких виплат війьковослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану за період з 13.06.2023 по 18.03.2024 у розмірі 100 000,00 грн пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської ( лікарсько-експертної, медичної) комісії у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом) з весь період стаціонарного лікування та відпустки після тяжкого поранення. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року у задоволені адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, його оскаржив ОСОБА_1 подавши апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду, та з наведених в ній підстав, покликаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким адміністративний позов задоволити повністю. Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу рішення суду першої інстанції вважає законним та просить залишити його без змін. Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, відзив, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 , є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 09.08.2018. Згідно витягу з наказу голови комісії з реорганізації Головного управління Державної фіскальної служби України від 22.09.2021 № 146-о «По особовому складу податкової міліції», підполковника податкової міліції, старшого слідчого з особливо важливих справ другого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Львівській області ОСОБА_1 звільнено зі служби у запас Збройних Сил України з постановкою на військовий облік за пунктом 64 підпунктом «г» (через скорочення штатів). У цьому наказі зазначено, що вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні становить 18 років 01 місяць 08 днів; у пільговому обчисленні: 21 рік 04 місяці 16 днів. Згодом, позивач призваний на військову службу за призовом під час мобілізації. Вказане не є спірним у цій справі. Згідно витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по стройовій частині) від 13.01.2023 № 286 солдата ОСОБА_1 , водія ІІ взводу охорони роти ІНФОРМАЦІЯ_1 , призначеного наказом командувача військ ОК « ІНФОРМАЦІЯ_2 » від 12.01.2023 № 522-РС до 62 запасної роти НОМЕР_3 окремої механізованої бригади (військова частина НОМЕР_1 ) на посаду солдата резерву. Відповідно до довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України від 26.01.2024 № 735 солдат ОСОБА_1 у період з 29.12.2023 по 31.12.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оброни України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Згідно довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 15.01.2024 № 1010 солдат ОСОБА_1 отримав вибухову травму, множинні вогнепальні осколкові сліпі поранення обличчя, термічний опік обличчя, параорбітальні гематоми, сторонні тіла обох очей. Відповідно до свідоцтва про хворобу № 1176 ОСОБА_1 на підставі статей 26-а, 31-а, 75-а графи ІІ розладу хвороб непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку. Згідно довідки № 294 військово-лікарської комісії від 29.01.2024 солдат ОСОБА_1 отримав поранення, пов`язане із захистом Батьківщини (довідка про обставини поранення від 15.01.2024 № 1010, видана командиром військової частини НОМЕР_1 ). Відповідно до витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.09.2024 № 273 військовослужбовця, призваного по мобілізації солдата ОСОБА_1 , колишнього стрільця-санітара механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону Військової частини НОМЕР_1 , відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», звільненого наказом командира Військової частини НОМЕР_1 ( по особовому складу) від 23 вересня 2024 року № 259-РС з військової служби у відставку за підпунктом «б» зі служби, з виключенням з військового обліку, вважати таким, що вибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Згідно цього наказу вислуга років у Збройних Силах станом на 25 вересня 2024 року становить: календарна- 20 років 07 місяців 09 дні; пільгова- 00 років 00 місяців 00 днів. Загальна вислуга - 20 років 07 місяців 09 дні. Відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2014 року № 460 ( зі змінами), виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 116 % місячного грошового забезпечення 26 405 грн 66 коп. Позивач не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо нарахування та виплати йому одноразової грошової допомоги в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожен рік служби, матеріальної допомоги на вирішення соціально побутових питань у розмірі місячного грошового забезпечення за 2024 рік, одноразової грошової допомоги в розмірі 4% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», а також з визначенням йому вислуги років, звернувся до суду з вказаним позовом. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснюється на підставі Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ). Згідно частини 4 статті 2 Закону № 2232-ХІІ порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до частини першої статті 40 Закону № 2232-ХІІ гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами. Згідно ст. 2 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Відповідно до частини шостої ст. 2 цього Закону передбачено види військової служби, до яких, зокрема, віднесено військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період. Згідно ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України. Відповідно до частини 1 статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (Закон №2262), пенсія за вислугу років призначається особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж", "з" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше. Згідно статті 17-1 Закону №2262, порядок обчислення вислуги років особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України. На пільгових умовах особам із числа військовослужбовців, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж", "з" статті 1-2 цього Закону, до вислуги років для визначення розміру пенсії зараховується один місяць служби за три місяці часу проходження служби, протягом якого особа брала безпосередню участь у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів під час дії воєнного стану. Відповідно до пунктів 6,7 Положення про проходження військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України №1153/2008 від 10.12.2008 військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим. Загальний строк військової служби військовослужбовця включає весь час перебування його на військовій службі з урахуванням випадків, передбачених пунктами 143, 195 і 209 цього Положення. Загальний строк військової служби встановлюється в календарному обчисленні, а у випадках, визначених законодавством, - у пільговому обчисленні. Згідно пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб" в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16 лютого 2022 року № 119 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393", чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі-Постанова № 393), установлено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, зазначеним у пунктах "б" - "д", "ж" і з із статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються військова служба в Збройних Силах. Положеннями пункту 2-1 Постанови № 393 встановлено, що для призначення пенсій обчислення календарної вислуги років проводиться згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови. Відповідно до пункту 3 Постанови № 393, до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах: а) один місяць служби за три місяці: участь у бойових діях у воєнний час; Згідно Законів України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Постанови Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві та з метою приведення нормативно-правових актів Міністерства оборони України у відповідність до чинного законодавства, наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 № 530 затверджено «Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і забезпечення соціальними виплатами осіб, звільнених з військової служби у Збройних Силах України, та членів їх сімей». Відповідно до пунктів 2.3 цього Положення № 530 при обчисленні вислуги років для призначення пенсій (крім пенсій, які призначаються з урахуванням страхового стажу) окремі періоди служби військовослужбовців зараховуються на пільгових умовах (з урахуванням вимог пунктів 2.4 та 2.5 цього розділу): 1) один місяць служби за три місяці: участь у бойових діях у воєнний час; час безперервного перебування на лікуванні в лікувальних закладах унаслідок поранень, контузій, каліцтв або захворювань, одержаних військовослужбовцями у військових частинах, штабах та установах, які входили до складу діючої армії; Згідно пункту 2.12 Положення № 530 обчислення вислуги років чи загального страхового стажу для призначення пенсій здійснюється, зокрема, Департаментом соціального забезпечення Міністерства оборони України за поданням відповідних підрозділів персоналу - особам офіцерського складу, військовослужбовцям військової служби за контрактом рядового складу, сержантського та старшинського складу, які проходять військову службу в апаратах Міністерства оборони України, Головнокомандувача Збройних Сил України, у Генеральному штабі Збройних Сил України та військових частинах, військових навчальних закладах, установах і організаціях, органах військового управління, які їм безпосередньо підпорядковані, у командуваннях видів Збройних Сил України. Відповідно до пункту 2.13 Положення №530, при обчисленні вислуги років на пенсію військовослужбовцям, які підлягають звільненню з військової служби, складається розрахунок вислуги років військовослужбовця на пенсію (додаток 3). У розрахунку зазначаються всі календарні періоди військової служби і окремо періоди, що зараховуються до вислуги років на пільгових умовах, а також загальна вислуга років на пенсію. Згідно пункту 2.15 Положення №530, попередній розрахунок вислуги років (страхового стажу) на пенсію складається відповідним управлінням (відділом) персоналу та передається разом з особовою справою до фінансового органу (пункт 2.12 цього розділу), який складає основний розрахунок вислуги років (страхового стажу) на пенсію і повертає його в управління (відділ) персоналу для долучення до особової справи військовослужбовця. Вислуга років розраховується не пізніше ніж за два місяці до дати, на яку планується звільнення військовослужбовця. Розрахунок вислуги років (страхового стажу) на пенсію не складається для військовослужбовців, щодо яких на дату запланованого звільнення не дотримуються умови призначення пенсії, зазначені у статті 12 Закону. Після звільнення військовослужбовця з військової служби зазначений примірник особової справи разом з основним розрахунком вислуги років надсилається в обласний ТЦКСП за обраним військовослужбовцем місцем проживання, а попередній розрахунок залишається у справах фінансового органу та зберігається протягом трьох років. Пунктом 2.20 Положення №530 передбачено, що обчислена в установленому порядку вислуга років (календарна та окремо на пільгових умовах) зазначається в наказах про звільнення військовослужбовців з військової служби і є підставою для призначення їм пенсії за вислугу років. Щодо військовослужбовців, пенсія яким призначається з урахуванням загального страхового стажу, то в наказах про їх звільнення зазначаються загальний страховий стаж і окремо вислуга років на військовій службі або на службі в органах внутрішніх справ у календарному обчисленні. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що при звільненні військовослужбовця на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», таким особам військові частини повинні обрахувати календарну та пільгову вислугу років із занесенням такої інформації до наказів про звільнення. Якщо військовослужбовець, який звільняється з військової служби, не має право на пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», військові частини обраховують тільки календарну вислугу років. Спірним у цій справі є питання щодо обчислення відповідачем пільгової вислуги років під час звільнення позивача з військової служби у відставку за підпунктом «б» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України « Про військовий обов`язок і військову службу» за станом здоров`я на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військової служби. Отже, станом на час звільнення з військової служби з Військової частини НОМЕР_1 та на час звернення до суду з даним позовом, позивач не набув право на призначення пенсії за вислугу років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» . Відтак, у наказі про звільнення позивача з військової служби зазначенню підлягає вислуга років на військовій службі у календарному обчисленні. Суд першої інстанції вірно врахував, що згідно довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України від 26.01.2024 № 735 солдат ОСОБА_1 у період з 29.12.2023 по 31.12.2023 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оброни України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Відповідно до довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 15.01.2024 № 1010 солдат ОСОБА_1 отримав вибухову травму, множинні вогнепальні осколкові сліпі поранення обличчя, термічний опік обличчя, параорбітальні гематоми, сторонні тіла обох очей. Згідно наявної медичної докуметації, наявноївної у матеріалах справи позивач тривалий час перебував на лікуванні в лікувальних закладах унаслідок поранень, контузій, каліцтв або захворювань, одержавних внаслідок проходження військової служби. Таким чином, періоди участі у бойових діях у воєнний час та час перебування на лікуванні повинні бути обраховані у пільговій кратності, відповідно до п. 2.3 Положення №530, тобто позивач має право на обчислення вислуги років на пільгових умовах, однак, таке право може бути реалізовано позивачем під час призначення пенсії. В даному випадку, обов`язку щодо обчислення вислуги років позивача на пільгових умовах у Військової частини НОМЕР_1 законодавством не встановлено, оскільки позивач не набув, станом на час звільнення з військової служби право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Відтак, в цій частині вимог судом підставно відмовлено. Стосовно позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби та стягнення з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, а саме за 20 років; визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги в розмірі 4 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби та стягнення з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у розмірі 4 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби у повному обсязі, а саме за період повних 247 місяців, суд зазначає наступне. Відповідно до пункту першого статті 9 Закону № 2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Згідно частини 2 статті 15 Закону № 2011-XII визначаються підстави для виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 15 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, виплачується одноразова грошова допомога в таких розмірах: 1) 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби - які звільняються з військової служби: за станом здоров`я. Згідно з абзацом 24 пункту 3 частини 2 статті 15 Закону № 2011-XI військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, виплата одноразової грошової допомоги, передбаченої цим пунктом, здійснюється за період такої служби з дня їх призову на військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, крім тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання такої грошової допомоги. Зазначена допомога виплачується на день звільнення таких військовослужбовців. Умови та порядок виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, визначаються Кабінетом Міністрів України. Положення Закону № 2011-XI не передбачають можливості набуття військовослужбовцем права на виплату декількох одноразових допомог при звільненні з різних підстав набуття права на них. Суд першої інстанції вірно вказав, що стаття 15 Закону № 2011-XII містить особливі умови виплати одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям, які проходили військову службу за призовом під час мобілізації, а саме: особливий суб`єкт отримання допомоги - військовослужбовець, який призваний на військову службу за призовом у зв`язку з мобілізацією; обмежений період виплати одноразової грошової допомоги - виплата здійснюється за період проходження військової служби за призовом у зв`язку із мобілізацією; при виплаті такої допомоги не враховується період попередньої військової служби у мирний час. Разом з тим, абзац 24 підпункту 3 пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XII має бланкетну норму, яка відсилає до нормативно-правового акта Кабінету Міністрів України, якому делеговано повноваження щодо визначення умов та порядку виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період. На виконання вказаної вище правової норми, постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 № 460 затверджено Порядок та умови виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби (далі - Порядок № 460). Згідно п. п. 1, 2 Порядку № 460 військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (далі - військовослужбовці) та звільняються із служби, виплачується одноразова грошова допомога (далі - допомога) в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення. Військовослужбовцям виплата допомоги здійснюється за період військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період із дня їх призову на відповідну військову службу без урахування періоду попередньої військової служби, на якій вони перебували, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Наявне у пункті 2 Порядку № 460 застереження щодо осіб, які при попередньому звільненні з військової служби не набули права на отримання грошової допомоги, передбаченої пунктом 2 статті 15 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", стосується виключно періоду, за який обраховується одноразова грошова допомога при звільненні. Розмір допомоги обчислюється з урахуванням пунктів 1 і 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" (далі Порядок № 393). Виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, які звільняються з військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період або військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, здійснюється відповідно до Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 №

460. Строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови. (п. 10 Порядку № 393). Згідно витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.09.2024 № 273 наказано відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2014 року № 460 ( зі змінами), виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 116 % місячного грошового забезпечення 26 405 грн 66 коп. Відповідно до довідки про доходи від 22.10.2024 № 2-29/6012 виплату вказаної допомоги Військова частина НОМЕР_1 здійснила у вересні 2024 року. Отже, при звільненні з військової служби позивач, як військовослужбовець, що проходив військову службу за призовом у зв`язку з мобілізацією, відповідно до абзацу 7 пункту 2 статті 15 Закону № 2011-XI та Порядку № 460 мав право на одноразову грошову допомогу в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення, отриманого ним за кожний повний календарний місяць служби, яка йому була виплачена у відповідності до наказу командира Військової частини. Таким чином, дії відповідача у цьому випадку є правомірні, а позовні вимоги у цій частині безпідставні. Виходячи зі статусу позивача, як особи призваної на військову службу по мобілізації на особливий період, кількості повних календарних місяців служби та розміру місячного грошового забезпечення (без урахування винагород), на яке має право військовослужбовець на день звільнення, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про наявність підстав для нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні, в розмірі, що становить не менше 25 відсотків місячного грошового забезпечення на день звільнення, на підставі абз.24 пп.3 п.2 ст.15 Закону № 2011-ХІІ, та про неможливість застосування до спірних правовідносин пп.1 п.2 ст.15 Закону № 2011-ХІІ. Відповідно до пп. 1 п. 2 ст. 51 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, виплачується одноразова грошова допомога в таких розмірах: 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби - які звільняються з військової служби: за станом здоров`я; за власним бажанням під час дії воєнного стану (для військовослужбовців із числа іноземців та осіб без громадянства, які проходять військову службу за контрактом у Збройних Силах України, розвідувальному органі Міністерства оборони України, Державній спеціальній службі транспорту та Національній гвардії України); які уклали контракт на строк до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію та вислужили не менше 24 місяців військової служби за контрактом, не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду; які проходять військову службу за контрактом, дію якого продовжено понад встановлені строки на період до закінчення особливого періоду або до оголошення демобілізації, та які вислужили не менше 18 місяців з дати продовження дії контракту, не висловили бажання продовжувати військову службу під час особливого періоду; у зв`язку із закінченням особливого періоду або оголошенням демобілізації та небажанням продовжувати військову службу за новим контрактом військовослужбовцями, які проходили військову службу за контрактом, укладеним на умовах, передбачених абзацом другим частини третьої статті 23 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу"; у зв`язку із звільненням з полону. Як зазначає відповідач у відзиві, що розмір одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби встановлений спеціальною нормою права як для особи, призваної на військову службу за призовом під час мобілізації. Однак, позивач в свою чергу наполягає на тому, що має одночасне право на отримання допомоги як у розмірі 4 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби так і в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Позивач до 22.09.2021 проходив військову службу в органах ДФС. Згідно витягу з наказу голови комісії з реорганізації Головного управління Державної фіскальної служби України від 22.09.2021 № 146-о «По особовому складу податкової міліції» , підполковника податкової міліції, старшого слідчого з особливо важливих справ другого відділу розслідування кримінальних проваджень слідчого управління фінансових розслідувань ГУ ДФС у Львівській області ОСОБА_1 звільнено зі служби у запас Збройних Сил України з постановкою на військовий облік за пунктом 64 підпунктом «г» (через скорочення штатів). У цьому ж наказі визначено виплатити одноразову грошову допомогу відповідно до пункту 10 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічман, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького складу і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їх сімей» та статті 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Пунктом 10 Постанови № 393 (у редакції на час прийняття наказу від 22.09.2021 № 146-о «По особовому складу податкової міліції») передбачено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби: які звільняються із служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. Отже, позивач є таким, що набув право на отримання спірної грошової допомоги при первісному проходженні служби, адже наказом про звільнення позивача від 22.09.2021 року № 146 -0 вказано таку допомогу виплатити. Відтак, позивач набув право на таку допомогу під час першого проходження військової служби. При цьому суд констатує що підстав обчислювати розмір такої допомоги у спосіб, на якому наполягав позивач, відповідач не мав, а тому обґрунтовано не діяв відповідним чином. Таким чином, судом першої інстанції правомірно відмовлено в задоволенні позовних вимог в цій частині. Згідно ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду з наведених вище мотивів, а тому колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції. За правилами статті 139 КАС України, судом не вирішується питання про розподіл судових витрат. Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року у справі №380/23851/24 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І. І. Запотічний судді О. І. Довга Т. І. Шинкар