Постанова Харківський апеляційний суд № 632/443/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА Іменем України 22 липня 2025 року м. Харків справа № 632/443/20 провадження № 22-ц/818/3068/25 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого: Маміної О.В. суддів: Пилипчук Н.П., Яцини В.Б., за участі секретаря: Смелянець К.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», правонаступником якого є Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 адвоката Карпенка Людмили Михайлівни на заочне рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 27 травня 2020 року, під головуванням судді Библіва С.В.,- в с т а н о в и в: В березні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (правонаступником, якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості 3 % річник в сумі 225 231,00 грн. Заочним рішенням Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 27 травня 2020 року позовні вимоги задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» 3 % річних у сумі 225 231,00 грн за кредитним договором № МL-702/1141/2008 від 10 вересня 2008 року та судовий збір у сумі 3 378,46 грн. Ухвалою Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 24 березня 2025 року відмовлено представникові ОСОБА_2 , адвокатові Карпенко Л.Д., в поновленні пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 27.05.2020 року у цивільній справі № 632/433/20, провадження № 2/632/238/20. Заяву адвоката Карпенко Л.Д. про перегляд заочного рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 27.05.2020 року у справі № 632/433/20, провадження № 2/632/238/20 за позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 та ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором залишено без задоволення. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції представником ОСОБА_2 адвокатом Карпенко Людмилою Михайлівною подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити, вирішити питання судових витрат. В обґрунтування посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповноту з`ясування обставин, що мають значення для справи. Вказує, що суд першої інстанції в рішенні лише констатував, що з метою забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором № ML-702/1141/2008, 10 вересня 2008 року між банком та ОСОБА_4 було укладено договір поруки № SR-708/1141/2008, відповідно до умов якого для забезпечення повного і своєчасного виконання ОСОБА_1 зобов`язань перед банком за вищевказаним кредитним договором, ОСОБА_3 прийняла на себе зобов`язання відповідати за повне та своєчасне виконання позичальницею її зобов`язань перед банком у повному обсязі таких зобов`язань, що вбачається з копії договору поруки № SR-708/1141/2008 від 10 вересня 2008 року. (а.с. 8). В пункті 3.1. Договору поруки зазначено, що у випадку невиконання боржником Боргових зобов`язань перед Кредитором за Кредитним Договором, Кредитор має право звернути до Поручителя з вимогою про виконання Боргових Зобов`язань в повному обсязі чи в частині. В п. 3.2. сторони визначили: Поручитель приймає на себе зобов`язання у випадку невиконання Боржником Боргових Зобов`язань перед Кредитором за Кредитним Договором, здійснити виконання Боргових Зобов`язань в обсязі заявленому Кредитором, протягом 3-х (трьох) банківських днів з дати отримання відповідної письмової Кредитора. Погашення здійснюється Поручителем шляхом перерахування відповідної суми на рахунок Кредитора, який буде повідомлено Поручителю додатково. Одночасно в п. 3.4. Договору поруки сторони узгодили, що: Подання вимоги кредитором. Обов`язок Поручителя виконати Боргові зобов`язання виникає при отриманні від Кредитора відповідної вимоги. Така вимога вважається отриманою поручителем, якщо кредитор надіслав її поштою за адресою, вказаною в цьому Договорі. В п. 5.1. Договору поруки вказано: Кожне повідомлення, що може бути наданим Сторонами відповідно до цього Договору (крім вимоги Кредитора, згідно з п. 3.4. цього Договору) складається у письмовій формі та вручається або надсилається відповідній Стороні на її адресу, які зазначені в цьому Договорі (або інші адреси, які адресат визначив у попередньому письмовому повідомленні, наданому іншій Стороні). Згідно п.п. 6.3. п. 6 умов Кредитного договору сторонами визначено, що всі повідомлення, які направляються Сторонами одна одній у відповідності до цього Договору, повинні бути складені у письмовій формі і будуть вважатися поданими належним чином, якщо вони надіслані рекомендованим листом або кур`єром за місцезнаходженням відповідної Сторони. Однак, в матеріалах справи відсутні будь-які докази надсилання відповідної вимоги на адресу поручителя, що підтверджується в зазначеному переліку додатків до позовної заяви. Тобто, з дати укладання договору поруки до моменту подання позову жодних письмових претензій та повідомлень про наявність заборгованості за кредитним договором, в тому числі вимоги від Кредитора про нарахування та сплати згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України трьох відсотків річних від простроченої суми на адресу відповідачки ОСОБА_3 не надходило і вона їх не отримувала. Відповідно вона не могла знати про наявність заборгованості за кредитним договором. Оскільки в матеріалах справи письмові докази звернення позивача з письмовою вимогою до відповідачки як поручителя протягом шести місяців з моменту виникнення заборгованості відсутні, тому вважає, що суд повинен був відмовити в задоволенні позовних вимог. Також, підписуючи договір поруки ОСОБА_3 , як поручитель, не брала на себе зобов`язання поручатись перед кредитором позичальника за виконання ним своїх зобов`язань щодо сплати трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов`язання згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч. 3 ст. 509 ЦК України, п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється, зокрема, у разі зміни зобов`язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Тобто закон пов`язує припинення договору поруки зі зміною основного зобов`язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови, що така зміна призведе до збільшення обсягу відповідальності поручителя, а не зі зміною будь-яких інших умов основного договору. Згода поручителя може бути висловлена у будь-якій формі, зокрема, й письмового повідомлення, додаткової угоди тощо. Враховуючи вимоги до письмової форми правочину, встановлені ст. 207 ЦК України, допускається, щоб згода поручителя була висловлена у будь-якій письмовій формі (лист, заява, телеграма). Принциповим є те, щоб вона була явно вираженою і відповідала дійсній волі поручителя. За таких обставин, посилання позивача на наявність правових підстав для притягнення ОСОБА_3 до власної цивільно-правової відповідальності на підставі ст. 625 ЦК України є необґрунтованими. Умовами п.п. 1.1, 1.2, 2.1 договору поруки, від 10.09.2008 року, № SR-708/1141/2008 сторонами конкретизовано зобов`язання поручителя, за які вона несе відповідальність перед кредитором, а саме: за повернення основної суми кредиту, сплату відсотків за користування кредитом, сплата пені за прострочення повернення кредиту, прострочення сплати відсотків та штрафу за нецільове використання кредиту, можливих штрафних санкцій за невиконання або неналежне виконання зобов`язань. Відтак, сторонами на підставі приписів ст. ст. 6, 554, 628 ЦК України в умовах Договору поруки було закріплено межі відповідальності поручителя перед кредитором - чітко визначено зобов`язання, за невиконання яких вона несе відповідальність як солідарний боржник. Тобто, законодавцем надано право сторін на визначення чіткого обсягу відповідальності поручителя перед кредитором в умовах відповідного договору. Передбачене ст. 625 ЦК України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних не є штрафними санкціями, а є окремим способом захисту майнового права та інтересу кредитора. Встановлена положеннями ст. 625 ЦК України цивільно-правова відповідальність боржника за невиконання грошового зобов`язання перед кредитором становить окреме зобов`язання боржника, виконання якого може бути забезпечено порукою, проте воно не було передбачено самим Договором поруки. Зі змісту Договору поруки, не вбачається факт надання згоди ОСОБА_3 на свою відповідальність за несплату ОСОБА_1 трьох відсотків річних. Умовами договору не передбачено такої відповідальності поручителя. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки в порушення умов кредитного договору відповідачі не здійснюють погашення кредиту та сплати відсотків у строки та у розмірах, встановлених кредитним договором, зобов`язання з повернення заборгованості за кредитним договором № МL-702/1141/2008 станом на 12 березня 2020 року не виконані, у зв`язку з чим розрахунок трьох процентів річних за період з 04.03.2017 року по 04.03.2020 рік на заборгованість у розмірі 100 257,50 доларів США, що за курсом НБУ станом на 04.03.2020 року становить 2 500 281,68 грн. (а.с.17). Позивачем були нараховані відсотки річних за 3 роки (1097 днів), на суму заборгованості 2 500 281,68 грн, що становить 225 231,00 грн. Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проте такі висновки суду першої інстанції не в повній мірі відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між сторонами 10 вересня 2008 року був укладений кредитний договір № МL-702/1141/2008, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримала від банку кредит у сумі 86 318, 52 грн доларів США на споживчі цілі строком до 11 вересня 2023 року, з відсотковою ставкою 5,99 % річних. ТОВ «ОТП Факторинг Україна» свої зобов`язання за договором виконало у повному обсязі, а саме надало відповідачці кредит у розмірі, встановленому договором. Відповідно до умов договору позичальник зобов`язується погашати заборгованість за кредитом та відсотками за його використання у строки та у розмірах, встановлених кредитним договором. (а.с.4,7). З метою забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором № МL-702/1141/2008, 10 вересня 2008 року між банком та ОСОБА_4 було укладено договір поруки № SR-708/1141/2008, відповідно до умов якого для забезпечення повного і своєчасного виконання ОСОБА_1 зобов`язань перед банком за вищевказаним кредитним договором, ОСОБА_4 прийняла на себе зобов`язання відповідати за повне та своєчасне виконання позичальницею її зобов`язань перед банком у повному обсязі таких зобов`язань, що вбачається з копії договору поруки № № SR-708/1141/2008 від 10 вересня 2008 року (а.с.8). Згідно п.п. 6.3. п. 6 умов Кредитного договору сторонами визначено, що всі повідомлення, які направляються Сторонами одна одній у відповідності до цього Договору, повинні бути складені у письмовій формі і будуть вважатися поданими належним чином, якщо вони надіслані рекомендованим листом або кур`єром за місцезнаходженням відповідної Сторони. Відповідно до п.1.9.1 кредитного договору визначено, що незважаючи на інші положення цього Договору, Банк має право вимагати дострокового виконання Боргових зобов`язань в цілому або у визначеній Банком частині у випадку невиконання Позичальником та/або Поручителем, та/або Майновим поручителем своїх Боргових та/чи інших зобов`язань за цим Договором (в тому числі, але не виключно, встановлених п.2.3. та ст.3 цього Договору) чи іншими укладеними з Банком договорами та/або умов Документів забезпечення (надалі - Вимога). При цьому, зобов`язання Позичальника щодо дострокового виконання Боргових зобов`язань в цілому настає з дати відправлення Банком на адресу Позичальника відповідної Вимоги та повинно бути, проведено Позичальником протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати одержання Позичальником відповідної Вимоги. 29 червня 2010 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» відповідно до ст.ст. 512, 514, 1077 - 1079, 1082, 1084 ЦК України було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю № б/н, згідно якого ПАТ «ОТП Банк» відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло на себе зобов`язання за кредитним договором № МL-702/1141/2008 від 10 вересня 2008 року, що підтверджується копією договору купівлі-продажу кредитного портфелю (а.с.9-15). Згідно довідки, складеної представником Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» загальна сума заборгованості за кредитом станом на 12.02.2023 рік складає 100 257,50 доларів США та 7 963 755,63 грн, в тому числі 14 297,86 доларів США - сума відсотків за користування кредитом та 7 963 755,63 грн - пеня за прострочення зобов`язань. Під час звернення до суду із позовом Товариство просило стягнути заборгованість за договором № МL-702/1141/2008 від 10 вересня 2008 року за період з 04.03.2017 року по 04.03.2020 року в розмірі 225 231,00 грн, яка складається з наступного: 225 231,00 грн 3% річних від простроченої суми. Ухвалою Харківського апеляційного суду від 13 травня 2025 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» про заміну сторони позивача її правонаступником задоволено. Залучено Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», як правонаступника позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до участі у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позовних вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна» посилалося на те, що 10 вересня 2008 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № МL-702/1141/2008, згідно якого банк надав відповідачці кредит у сумі 86 318,52 доларів США строком до 11 вересня 2023 року. З метою забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором № МL-702/1141/2008, 10 вересня 2008 року між банком та ОСОБА_4 було укладено договір поруки № SR 708/1141/2008, відповідно до умов якого для забезпечення повного і своєчасного виконання ОСОБА_1 зобов`язань перед банком за вищевказаним кредитним договором, ОСОБА_4 прийняла на себе зобов`язання відповідати за повне та своєчасне виконання позичальницею її зобов`язань перед банком у повному обсязі таких зобов`язань. Тобто, виходячи з вимог договору поруки та норм цивільного законодавства, ОСОБА_4 відповідає за допущенне ОСОБА_1 порушення умов кредитного договору у солідарному порядку. 29 червня 2010 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» відповідно до ст.ст. 512, 514, 1077 - 1079, 1082, 1084 ЦК України було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю № б/н, згідно якого ПАТ «ОТП Банк» відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло на себе зобов`язання за кредитним договором № МL-702/1141/2008 від 10 вересня 2008 року. Відповідачі порушують умови договору, не виконують їх на даний час, а саме не здійснюють погашення кредиту та сплату відсотків, допускаючи прострочення платежів, у зв`язку з чим, станом на 12.03.2020 року (день подачі позову до суду) мають невиконані зобов`язання з повернення заборгованості за вищевказаним кредитним договором. А відповідно до чинного законодавства боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, тому позивач і звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути з відповідачів на користь банку 3% за неналежне і несвоєчасне виконання основного зобов`язання, у зв`язку з чим розрахунок трьох процентів річних за період з 04.03.2017 року по 04.03.2020 рік на заборгованість у розмірі 100 257,50 доларів США, що за курсом НБУ станом на 04.03.2020 року становить 2 500 281,68 грн. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Відповідно до ст. 611 ЦК України вразі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. За приписами ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу 3 % річних вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Доводи відповідачки про безпідставне стягнення відсотків відповідно до вимог ст.625 ЦК України відповідають фактичним обставинам справи. На підтвердження свої позовних вимог Товариством разом з позовною заявою надано на адресу суду: копію кредитного договору; копію договору поруки; копію договору купівлі-продажу кредитного портфелю з витягом; копія розрахунку заборгованості та документи на підтвердження повноважень сторони позивача . Разом з тим додані до позовної заяви докази не свідчать про наявність заборгованості за вказаним кредитним договором та її розмір. Додаток до договору купівлі-продажу кредитного портфелю та розрахунок заборгованості, складені представником ТОВ «ОТП Факторинг Україна» (а.с. 16,17) не є належними доказами наявності заборгованості, не містять інформації про рух по рахунку, та не надає можливості суду самостійно вирахувати розмір заборгованості та її складові. Належного розрахунку заборгованості, виписки про рух коштів по рахунку, або рішення суду про стягнення заборгованості, матеріали справи не містять. Виходячи з вищевикладеного, судова колегія доходить висновків, що строк виконання зобов`язання на момент звернення до суду із позовом, не сплив (строк дії кредитного договору № МL-702/1141/2008 до 11.09.2023 року), доказів про звернення до суду із позовом про дострокове повернення боргу та ухвалення рішення про стягнення боргу з відповідачів суду не надано. Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно із ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. За відсутності належних та допустимих доказів наявності заборгованості та її розміру підстав вважати, що зобов`язання відповідача є порушеним та наявні підстави для застосування вимог ч.2 ст.625 ЦПК України, не вбачається. Доводи апеляційної скарги частково спростовують висновки суду першої інстанції. Рішення суду ухвалено з порушенням вимог матеріального та процесуального права. Тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 368, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, колегія суддів,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 адвоката Карпенка Людмили Михайлівни задовольнити частково. Заочне рішення Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 27 травня 2020 року- скасувати та ухвалити нове. В задоволенні позовних вимог - відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий: О.В. Маміна Судді: Н.П. Пилипчук В.Б. Яцина Повне судове рішення складено 24.07.2025 року.