Постанова Київський апеляційний суд № 755/1711/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 27 лютого 2023 року м. Київ Унікальний номер справи № 755/1711/22 Апеляційне провадження № 22-ц/824/2062/2023 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б., суддів - Борисової О.В., Ратнікової В.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні) апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 09 грудня 2022 року, ухвалене під головуванням судді Арапіної Н.Є., у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - в с т а н о в и в : У лютому 2022 року позивач звернувся до суду з вказаною позовною заявою та просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № б/н від 25 грудня 2008 року у розмірі 13 973,80 грн. станом на 11 січня 2022 року та судові витрати по справі у розмірі 2 481,00 грн. (а.с. 1-4). Свої вимоги мотивував тим, що ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг звернувся до АТ КБ «Приватбанк» та підписав заяву № б/н від 25 грудня 2008 року. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку» складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Вказував, що позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. 25 грудня 2008 року відповідач також підписав довідку про умови кредитування з використання кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», в якій підтвердив, що з фінансовими умовами надання кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» і прикладами розрахунку суми плати за використання кредитних коштів ознайомлений. Відповідач не виконав зобов`язань за кредитним договором, не надав своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості, у зв`язку з чим станом на 11 січня 2022 року утворилася заборгованість у розмірі - 13 973,80 грн., яка складається з наступного: 10 351,57 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 3 622,23 грн. - заборгованість за простроченими відсотками, яку просив стягнути з відповідача (а.с. 1-5). Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 09 грудня 2022 року позовні вимоги АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за тілом кредиту за кредитним договором № б/н від 25 грудня 2008 року станом на 11 січня 2022 року у розмірі 10 351 (десять тисяч триста п`ятдесят одна) грн. 57 коп. В решті вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» витрати зі сплати судового збору в сумі 1 835,94 грн. (а.с. 110-114). Не погодившись з рішенням районного суду, 15 грудня 2022 року представник АТ КБ «Приватбанк» - Сокуренко Н.В. направила безпосередньо до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, у якій просила скасувати рішення суду в частині відмови у стягненні заборгованості за процентами та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в цій частині, а в іншій частині рішення залишити без змін (а.с. 116-124). На обґрунтування скарги зазначила, що оскаржуване рішення в частині незадоволених позовних вимог прийняте без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів по справі, з невідповідністю висновків суду обставинам справи та з порушенням норм процесуального і матеріального права. Зазначала, що суд не звернув уваги на те, що у анкеті-заяві від 25 грудня 2008 року сторонами було погоджено базову відсоткову ставку 36 % річних, крім того, відповідачем було підписано довідку про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», в якій вказано типи кредитної лінії, пільговий період, базова відсоткова ставка за користування кредитом - 3 % в місяць, розмір та строк внесення щомісячних платежів, розмір комісії за зняття готівки, умова щодо сплати пені за несвоєчасне погашення заборгованості, умова щодо сплати штрафу та ін. На підставі вказаної довідки відповідачу було відкрито картковий рахунок та видано кредитну карту, на яку було встановлено початковий кредитний ліміт, який надалі змінювався. Тобто, відповідач був належним чином повідомлений про умови кредитування щодо сплати процентів. Вважає, що за наявності у матеріалах справи анкети-заяви із зазначенням розміру процентів, правові висновки, що містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року по справі № 342/180/17, не можуть бути застосовані. Отже, суд не встановив дійсного розміру заборгованості відповідача за процентами, натомість передчасно відмовив у задоволенні частини позовних вимог, що призвело до безпідставного звільнення відповідача від частини обов`язків за укладеним договором лише з формальних міркувань (а.с. 116-120). За правилами ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга АТ КБ «Приватбанк» на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 09 грудня 2022 року розглянута апеляційним судом в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні). Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Таким чином, заочне рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 09 грудня 2022 року переглядається апеляційним судом лише в частині відмови у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за простроченими процентами. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково враховуючи наступне. Судом встановлено, що 25 рудня 2008 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав анкету-заяву, відповідно до якої відповідач згодний з тим, що ця заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами, правилами використання, основними умовами обслуговування і кредитування, як містяться в рекламному буклеті, становлять між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку (а.с. 52). Зі змісту анкети-заяви вбачається, що 25 рудня 2008 року ОСОБА_1 видано кредитну картку № НОМЕР_1 , сума кредитного ліміту - 500 грн., базова процентна ставка - 36 % річних, порядок погашення заборгованості - щомісячними платежами в сумі 7 % від суми боргу. Згідно довідки АТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_1 видано кредитну картку 25 рудня 2008 року № НОМЕР_1 з терміном дії до 06/12 зі встановленим кредитним лімітом 500 грн. (а.с. 50-51). Цього ж дня відповідач підписав довідку про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», у якій визначено базову процентну ставку - 3 % на місяць, порядок та строки сплати процентів за користування кредитом, розмір та порядок нарахування неустойки: пеня за несвоєчасне погашення заборгованості: пеня = пеня1+ пеня2, де пеня1 = (базова відсоткова ставка за договором) / 30 - нараховується за кожний день прострочення кредиту, пеня2 = 1 % від заборгованості, але не менше 10,00 грн. на місяць, нараховується 1 раз в місяць, при наявності прострочення за кредитом або відсотками 5 і більше днів при виникненні прострочки на суму понад 50,00 грн.; процентна ставка на суму перевищення ліміту - 4,5 % (а.с. 53). До заяви банк додав витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «Приватбанк» (а.с. 54-63). До позовної заяви АТ КБ «Приватбанк» також долучив виписку за договором № б/н від 25 грудня 2008 року станом на 12 січня 2022 року (а.с. 73-98). Згідно з розрахунком заборгованості за договором від 25 грудня 2008 року станом на 11 січня 2022 року у відповідача утворилася заборгованість у розмірі 14 662,84 грн., що складається із заборгованості за простроченим тілом кредиту у розмірі 10 351,57 грн., заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 3 622,23 грн., заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит, відповідно до ст. 625 ЦК України у розмірі 689,04 грн. (а.с. 5-49). Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним(стаття 1055 ЦК України). Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно з частиною 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно із частиною 1 статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Частиною 3 статті 1056-1 ЦК України визначено, що фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема, заборгованість за простроченими процентами за користування кредитними коштами. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування посилався на підписану сторонами анкету-заяву № б/н від 25 грудня 2008 року, довідку про умови кредитування від 25 грудня 2008 року, та Умови та правила надання банківських послуг. Апеляційний суд відхилив посилання позивача на Умови та правила надання банківських послуг, як підставу для стягнення процентів від простроченої суми заборгованості (86,4 % для картки «Універсальна», 84 % для картки «Універсальна голд»), з огляду на наступне. Матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Умови розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. Дослідивши надану позивачем довідку про умови кредитування з використанням кредитної картки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» від 25 грудня 2008 року, підписану ОСОБА_1 , встановлено, що у ній зазначено основні умови кредитування, інформацію щодо базової процентної ставки (3 % в місяць) та орієнтованої загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту та інше (а.с. 53). У довідці про умови кредитування відповідач підтвердив, що з фінансовими умовами надання кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» і прикладами розрахунку суми плати за використання кредитних коштів ознайомлений та підписався. Частиною 2 статті 9 Закону України «Про споживче кредитування» (у редакції від 15 листопада 2016 року) передбачено, що до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті. Під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація. Правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами. Першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін. Зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину. Потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, викладеної в постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 (провадження № 61-14545сво20). Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду відступив від висновку Верховного Суду, викладеного у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20-ц (провадження № 61-13569св20), від 18 листопада 2020 року у справі № 313/346/20 (провадження № 61-14573св20) та у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 грудня 2019 року у справі № 467/555/19 (провадження № 61-17707св19), про те, що паспорт споживчого кредиту є невід`ємною складовою частини спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). Як вбачається з матеріалів справи, роздруківка підписаної відповідачем довідки про умови кредитування (паспорта споживчого кредиту) містить відомості щодо процентної ставки та орієнтовної загальної вартості споживчого кредиту. Однак, дана інформація має загальний характер та є пропозицією до укладення кредитного договору (офертою). Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту. Разом з тим, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що у підписаній відповідачем анкеті-заяві від 25 грудня 2008 року встановлено базову процентну ставку за користування кредитом - 36 % річних, за якою було здійснено розрахунок заборгованості по процентам. Отже, при укладенні кредитного договору сторонами було погоджено процентну ставку (а.с. 52). Позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за простроченими процентами за кредитним договором № б/н від 25 грудня 2008 року у розмірі 3 622,23 грн. станом на 11 січня 2022 року. Разом з тим, згідно довідки АТ КБ «Приватбанк» ОСОБА_1 видано кредитну картку 25 грудня 2008 року № НОМЕР_1 з терміном дії до 06/12, тобто строк дії договору закінчився 30 червня 2012 року (а.с. 50-51). Доказів пролонгації договору № б/н від 25 грудня 2008 року позивачем не надано та не доведено, що інші кредитні картки, зазначені у довідці АТ КБ «Приватбанк» (а.с. 51) були видані за умовами саме цього кредитного договору. Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10 цс 18). Таким чином, відсутні підстави для стягнення з відповідача заборгованості за процентами, які нараховані поза межами строку кредитування, тобто після 30 червня 2012 року. З розрахунку заборгованості за кредитним договором від 25 грудня 2008 року вбачається, що станом на 30 червня 2012 року загальний залишок заборгованості за відсотками становив 227,55 грн. (а.с. 21). Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за процентами за користування кредитом у межах строку кредитування за період з 25 грудня 2008 року по 30 червня 2012 рокуу розмірі 227,55 грн., розмір та порядок нарахування яких погоджено сторонами в анкеті-заяві від 25 грудня 2008 року. Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «Приватбанк» не повернуті, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив про наявність правових підстав для стягнення в примусовому порядку з боржника суми непогашеного тіла кредиту і в цій частині рішення суду сторони не оскаржували. Отже, судове рішення з підстав, передбачених статтею 376 ЦПК України, необхідно скасувати у частині відмови у задоволенні позову про стягнення процентів за користування кредитними коштами із ухваленням нового про часткове задоволення позову в цій частині. Щодо судових витрат. Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. На підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь АТ КБ «Приватбанк» слід стягнути пропорційно до частини задоволених вимог (6,28 %) 155,80 грн. судового збору за розгляд справи судом першої інстанції та 233,71 грн. судового збору за розгляд справи апеляційним судом, сплата яких підтверджується платіжними дорученнями (а.с. 72, 122). З огляду на положення частини 3 статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах касаційному оскарженню не підлягають, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Керуючись ст. 367, п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 374, ст. 376, ст.ст. 381-384 ЦПК України, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» - задовольнити частково. Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 09 грудня 2022 року - скасувати в частині відмови у задоволенні позову про стягнення заборгованості за процентами, ухвалити в цій частині нове судове рішення. Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570) - 227 грн. 55 коп. заборгованості за процентами за договором № б/н від 25 грудня 2008 року. В іншій частині Дніпровського районного суду міста Києва від 09 грудня 2022 року - залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570) - 155 грн. 80 коп. судового збору за розгляд справи судом першої інстанції та 233 грн. 71 коп. судового збору за розгляд справи апеляційним судом Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття і оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець О.В. Борисова В.М. Ратнікова