Постанова 4803 № 201/6566/25

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/7663/25 Справа № 201/6566/25 Суддя у 1-й інстанції - Демидова С. О. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 липня 2025 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі: судді-доповідача - Никифоряка Л.П., суддів - Гапонова А.В., Новікової Г.В., за участі секретаря судового засідання - Триполець В.О., Учасники справи: Заявник: ОСОБА_1 , Заінтересовані особи: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», ОСОБА_2 , розглянув відкрито в залі судових засідань апеляційного суду в м. Дніпро справу, що виникла з цивільних правовідносин в якій подана апеляційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Соборного районного суду міста Дніпра від 29 травня 2025року, головуючий у суді першої інстанції Демидова С.О., В С Т А Н О В И В: Описова частина Короткий зміст вимог заяви У травні 2025року ОСОБА_1 звернулась в суд із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи: Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», ОСОБА_2 та вимагала встановити факт припинення іпотеки та скасування запису про заборону відчуження на іпотечне майно та про іпотеку. Існування таких вимог ОСОБА_1 пов`язувала з тим, що 20 вересня 2006року між нею та ЗАТ КБ «ПриватБанк» було укладено кредитний договір, на підставі якого було укладено договір іпотеки на квартиру АДРЕСА_1 . 28 квітня 2021року АТ КБ «ПриватБанк» їй було надано довідку, в якій зазначено про відсутність заборгованості за кредитом від 20 вересня 2006року, кредит закрито. Звернувшись із заявою до нотаріуса про зняття заборони та виключення запису з реєстру іпотек, ОСОБА_1 отримала роз`яснення що в реєстрі іпотек, іпотекодержателем є юридична особа: «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс №1 Пі-ЕЛ-СІ». В позасудовому порядку заявнику не вдалося захистити свої законні права та інтереси та зняти заборону відчуження з належної їй квартири, оскільки іпотекодержатель ліквідований з 2017року, відтак, єдиним способом відновити своє порушене право вважала звернення до суду із заявою про встановлення факту припинення іпотеки та внесення відомостей в реєстр заборон на відчуження нерухомого майна про відсутність таких заборон. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції Ухвалою Соборного районного суду міста Дніпра від 29 травня 2025року відмовлено у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту припинення іпотеки та скасування запису про заборону відчуження на іпотечне майно та про іпотеку. Суд першої інстанції виходив з того, що встановлення такого факту впливає на права та обов`язки АТ КБ «ПриватБанк» та юридичної особи: «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс №1 Пі-ЕЛ-СІ», а тому встановлення даного факту породжує спір про право. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу 13 червня 2025року ОСОБА_1 , через представника ОСОБА_3 , подала безпосередньо до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу на ухвалу Соборного районного суду міста Дніпра від 29 травня 2025року. В апеляційній скарзі заявниця висловила вимогу про скасування ухвали суду з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Незаконність та необґрунтованість ухвали суду на думку заявниці полягає у тому, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що у даній справі відсутній спір про право, оскільки зобов`язання перед АТ КБ "ПриватБанк" виконано повністю, а іпотекодержатель «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс №1 Пі-ЕЛ-СІ» ліквідований. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу не подали. Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 25 червня 2025року відкрито апеляційне провадження у справі. 10 липня 2025року ухвалою Дніпровського апеляційного суду призначено справу до розгляду в суді апеляційної інстанції на 22 липня 2025 року. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідкою про доставку електронного листа.

Мотивувальна частина Позиція апеляційного суду Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з`ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка ухвали, встановлюватися обставини і досліджуватися докази. Відмовляючи у відкритті провадження, суд першої інстанції виходив із того, що із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право. Вислухав пояснення учасників справи котрі з`явились до суду, за відсутності інших учасників справи, які повідомлені про дату, час і місце судового засідання у спосіб встановлений законом дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити, так як судом першої інстанції порушено норми процесуального права. Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції За змістом положень статті 55 Конституції України кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Відповідно до вимог статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір. У частині першій статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права. Щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення ЄСПЛ від 04 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» (Bellet v. France)). Ухвалюючи рішення 09 грудня 2010 року у справі «Буланов та Купчик проти України» (заяви № 7714/06 та № 23654/08), яке набуло статусу остаточного 09 березня 2011 року, ЄСПЛ вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов`язків. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики суду включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення ЄСПЛ у справі «Кутій проти Хорватії» (Kutit v Croatia), заява №48778/99). Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про: 1) обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи; 1-1) обмеження фізичної особи у відвідуванні гральних закладів та участі в азартних іграх; 2) надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності; 3) визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою; 4) усиновлення; 5) встановлення фактів, що мають юридичне значення; 6) відновлення прав на втрачені цінні папери на пред`явника та векселі; 7) передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність; 8) визнання спадщини відумерлою; 9) надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку; 10) примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу; 11) розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб. Частинами першою та другою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за умов, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюються зміст, форма, умови реалізації процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та їх гарантій. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право. Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право. Такі висновки висловлені Верховний Судом в постановах від 11 вересня 2024року в справі №335/4669/23 (провадження № 61-8050св24), від 17 червня 2024року в справі №753/21178/21 (провадження № 61-15630св23) та інших. Суд першої інстанції відмовив у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 з підстав існування у правовідносинах спору про цивільне право. З таким висновком суду не можна погодитися, оскільки він є передчасним. Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (частина четверта статті 315 ЦПК України). Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20 червня 2019 року в справі № 632/580/17 виснував, що юридичними фактами є певні факти реальної дійсності, з якими нормою права пов`язується настання правових наслідків, зокрема виникнення, зміна або припинення цивільних прав та обов`язків. Отже, визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне. Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Тобто під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права. Якщо виникнення цивільного права залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення цих фактів, яка, у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. У даній справі ОСОБА_1 звернулась в суд із заявою про встановлення факту припинення іпотеки та скасування запису про заборону відчуження на іпотечне майно та про іпотеку. Обґрунтовуючи своє звернення саме в порядку окремого провадження, ОСОБА_1 наголошувала, що зобов`язання перед АТ КБ "ПриватБанк" виконано повністю, а іпотекодержатель «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс №1 Пі-ЕЛ-СІ» ліквідований, тож у її спорі відсутня особа, право якої може бути порушено. Як вбачається з правової позиції висловленої у постанові Верховного Суду від 13 червня 2024року у справі №333/8899/21, коли «відсутня» особа, яка має відповідати за позовом, тобто бути відповідачем (наприклад, припинення юридичної особи внаслідок ліквідації), то особа (іпотекодавець) може звернутися із заявою про встановлення факту припинення іпотеки, скасування відповідних обтяжень в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно з абзацом третім частини четвертої статті 277 ЦК України, яка підлягає застосуванню на підставі аналогії закону. Рішення суду за заявою іпотекодавця про встановлення факту припинення іпотеки, коли «відсутня» особа - іпотекодержатель, яка має відповідати за позовом (наприклад, припинення юридичної особи внаслідок ліквідації без правонаступників), є підставою для скасування заборони відчуження нерухомого майна та запису про іпотеку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тож, висновок суду першої інстанції, який ґрунтується на тому, що встановлення такого факту впливає на права та обов`язки АТ КБ «ПриватБанк» та юридичної особи: «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс №1 Пі-ЕЛ-СІ» є помилковим. Суд першої інстанції не перевірив доводів заявниці щодо відсутності у неї зобов`язань перед АТ КБ "ПриватБанк" та доводів щодо ліквідації іпотекодержателя «Юкрейн Мортгейдж Лоун Файненс №1 Пі-ЕЛ-СІ», не врахував, що наявність таких виключних обставин може бути підставою для розгляду даної заяви в порядку окремого провадження, коли «відсутня» особа, яка має відповідати за позовом та залишив поза увагою те, що заявниця не може захистити своє право в інший спосіб аніж через звернення до суду. Тож, висновок суду першої інстанції про наявність спору про право, який має розглядатися у порядку позовного провадження, є передчасним. Згідно частини четвертої статті 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Відповідно до пункту першого частини першої статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються. Суд першої інстанції не позбавлений можливості дослідити надані заявницею докази та в порядку окремого провадження дійти висновку про їх обґрунтованість чи необґрунтованість та відповідно задовольнити заяву чи відмовити у її задоволенні. Саме з такого розуміння вищезазначених норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушив норми процесуального права. Згідно з частиною шостою статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що ухвала Соборного районного суду міста Дніпра від 29 травня 2025року постановлена з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись статтями 259, 268, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, - У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Соборного районного суду міста Дніпра від 29 травня 2025року - скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 22 липня 2025року. Судді: