Постанова Дніпровський апеляційний суд № 212/5078/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/7854/21 Справа № 212/5078/21 Суддя у 1-й інстанції - Власенко М.Д. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 жовтня 2021 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді: Барильської А.П., суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П., секретар судового засідання: Євтодій К.С. сторони: заявник: ОСОБА_1 , заінтересована особа: Приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Дацко Ярослав Олексійович, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справи, апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка діє в інтересах та від імені ОСОБА_1 на ухвалу Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 червня 2021 року, яка ухвалена суддею Власенко М.Д. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, відомостей щодо дати складання повного тексту ухвали суду матеріали справи не містять,- ВСТАНОВИВ: В червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення факту юридичного факту. Ухвалою Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 червня 2021 року відмовлено у відкритті провадження у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа Приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Дацко Я.О. про встановлення факту юридичного факту. Роз`яснено заявнику право на звернення до суду з позовом на загальних підставах. Не погодившись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_2 , яка діє в інтересах та від імені ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просила скасувати ухвалу суду. Зазначає про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що на сьогоднішній день АКБ «Тас КомерцБанк» ліквідовано, тому отримати безпосередньо від Банку підтвердження виконання зобов`язань по кредитного договору №459-П, який був укладений між ОСОБА_1 та АКБ «Тас КомерцБанк» від 03 серпня 2005 року не має можливості. Апелянт звертає увагу суду на те, що АКБ «Тас КомерцБанк» неодноразово було перейменовано, та останнім правонаступником Банку є ПАТ «Перехідний Банк «РВС Банк», у якого відсутня інформація про надання кредиту ОСОБА_1 , однак для вчинення нотаріусом нотаріальної дії щодо зняття заборони відчуження з нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1 , яка була предметом Договору Іпотеки, укладеного між ОСОБА_1 та АКБ «Тас КомерцБанк» від 10 серпня 2008 року, необхідно встановити юридичний факт повного виконання ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором №459-П, який був укладений між ОСОБА_1 та АКБ «Тас КомерцБанк» від 03 серпня 2005 року та факт припинення у зв`язку з цим Іпотечного договору від 10 серпня 2008 року. Відзив на апеляційну скаргу не надано. Учасники справи, будучі належним чином, завчасно, повідомлені про розгляд справи, в судове засідання не з`явились, що у відповідності до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розглядові справи. 19 жовтня 2021 року на адресу Дніпровського апеляційного суду від ОСОБА_2 , яка діє в інтересах та від імені ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи за їх відсутності. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав. Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звернувся з заявою про встановлення юридичного факту, в якій просив суд встановити факт припинення Кредитного договору № 459-ІІ від 02 серпня 2005 року, який укладено між ОСОБА_1 та АТКБ «ТАС-Комерцбанк», а також встановити факт припинення Іпотечного договору від 10 серпня 2005 року ВСІ № 938089, який укладено між ОСОБА_1 та АТКБ «ТАС-Комерцбанк» з метою забезпечення виконання Кредитного договору № 459-ІІ від 02 серпня 2005 року. Постановляючи ухвалу про відмову у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про встановлення юридичного факту, суд першої інстанції виходив з того, що заявником ставиться питання про встановлення факту припинення дії кредитного та іпотечного договорів, які, в розумінні ст.ст.293, 315 ЦПК України,не є безспірними фактами з огляду на договірні правовідносини між ОСОБА_1 та Банком, при цьому порядок припинення зобов`язання врегульований Главою 50 Цивільного кодексу України, а порядок припинення іпотеки визначений Законом України «Про іпотеку», а отже вказані питання не підлягають розгляду в порядку окремого провадження. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до ст. 1 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У пункті 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз`яснено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо, зокрема, згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети ні. Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права. Верховний Суд у Постанові від 15 квітня 2020 року у справі №302/991/19 (провадження №1-1128св20) вказав, що визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право цивільне. Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права. Для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, у кожній справі після її порушення суддя зобов`язаний з`ясувати, які фізичні особи і організації можуть бути заінтересовані у вирішенні даної справи і підлягають виклику в судове засідання, в необхідних випадках запропонувати заявникові та заінтересованим особам подати додаткові докази на підтвердження заявлених вимог чи заперечень проти них. Тобто критерієм наявності спору про право у справах окремого провадження є сама можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов`язків у третіх осіб внаслідок встановлення певного факту навіть за відсутності заперечень таких осіб. З точки зору закону під спором про право у справах окремого провадження розуміється конфлікт інтересів заявника та хоча б однієї із заінтересованих осіб внаслідок заперечення такої особи проти задоволення заяви про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів або неоспорюваних прав, а також можливість виникнення, зміни або припинення прав та обов`язків у третіх осіб внаслідок задоволення відповідної заяви. В силу частини четвертої статті 315 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито закриває провадження у ній, і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах. Згідно зі статтею 598 ЦК України,зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Відповідно до статті 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Статтею 17 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди); з інших підстав, передбачених Законом. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 звертаючись з заявою про встановлення юридичного факту посилається на те, що у зв`язку з припиненням юридичної особи позикодавця, встановлення юридичного факту необхідно заявнику для зняття заборони відчуження майна, а саме квартири АДРЕСА_1 , яка була предметом Договору Іпотеки, укладеного між ОСОБА_1 та АКБ «Тас КомерцБанк» від 10 серпня 2008 року. Однак, встановлення юридичного факту припинення Кредитного договору № 459-ІІ від 02 серпня 2005 року, який укладено між ОСОБА_1 та АТКБ «ТАС-Комерцбанк», а також встановлення факту припинення Іпотечного договору від 10 серпня 2005 року ВСІ № 938089, який укладено між ОСОБА_1 та АТКБ «ТАС-Комерцбанк» з метою забезпечення виконання Кредитного договору № 459-ІІ від 02 серпня 2005 року, може вплинути на виникнення, зміну або припинення прав, обов`язків чи інтересів АКБ «Тас КомерцБанк», навіть за відсутності заперечень, а тому вищенаведені обставини підлягають доказуванню саме під час розгляду справи в порядку позовного провадження та можуть бути встановлені на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням принципу змагальності, із залученням до участі в справі всіх заінтересованих осіб. У зв`язку з чим, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заявлені вимоги не можуть бути вирішені шляхом встановлення факту у порядку, передбаченому ст. 315 ЦПК України, і вказують на наявність спору про право, який належить вирішувати у порядку позовного провадження. Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті провадження, при цьому роз`яснив заявнику, що він має право подати позов на загальних підставах, а не у порядку окремого провадження. Колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що на сьогоднішній день АКБ «Тас КомерцБанк» ліквідовано, тому отримати безпосередньо від Банку підтвердження виконання зобов`язань по кредитного договору №459-П, який був укладений між ОСОБА_1 та АКБ «Тас КомерцБанк» від 03 серпня 2005 року не має можливості, оскільки заявник має право звернутися до суду з позовом в загальному порядку, так як зазначена заява подана для подальшого юридичного оформлення правового статусу квартири, тобто існує спір про право, який не підлягає розгляду в порядку окремого провадження. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що позивач право на звернення до суду з позовом на загальних підставах. Не можуть бути підставою для скасування ухвали суду доводи апеляційної скарги про те, що АКБ «Тас КомерцБанк» неодноразово було перейменовано, та останнім правонаступником Банку є ПАТ «Перехідний Банк «РВС Банк», у якого відсутня інформація про наданий кредит ОСОБА_1 , однак для вчинення нотаріусом нотаріальної дії щодо зняття заборони відчуження з нерухомого майна, а саме, квартири АДРЕСА_1 , яка була предметом Договору Іпотеки, укладеного між ОСОБА_1 та АКБ «Тас КомерцБанк» від 10 серпня 2008 року необхідно встановити юридичний факт повного виконання ОСОБА_1 зобов`язання за кредитним договором №459-П, який був укладений між ОСОБА_1 та АКБ «Тас КомерцБанк» від 03 серпня 2005 року та факт припинення у зв`язку з цим Іпотечного договору від 10 серпня 2008 року, оскільки предметом розгляду є з`ясування питання наявності чи відсутності підстав для перебування до цього часу квартири АДРЕСА_1 в іпотеці та обґрунтованості наявності в реєстрі заборони її відчуження, тому існує спір про право, який не підлягає розгляду в порядку окремого провадження. За таких обставин колегія суддів вважає, що ухвала суду прийнята з дотриманням вимог процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , яка діє в інтересах та від імені ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 червня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складений 19 жовтня 2021 року. Головуючий: Судді: