Постанова 4809 № 398/2701/25

ПОСТАНОВА Іменем України 28 липня 2025 року м. Кропивницький справа № 398/2701/25 провадження № 22-ц/4809/1134/25 Кропивницький апеляційний суд у складі: головуючого судді - Письменного О.А., суддів - Дуковського О.Л., Єгорової С.М., при секретарі Зайченко В.К., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Олександрійського міськрайоннного суду Кіровоградської області від 09 травня 2025 року (суддя Молонова Ю.В.) у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Акціонерне товариство комерційного банку «ПРИВАТБАНК», про встановлення факту, що має юридичне значення,- встановив: У травні 2025 року ОСОБА_1 звернувся в суд із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, а саме просив встановити факт припинення з 18 вересня 2013 року кредитного договору №KGALGK01582004 від 19 лютого 2007 року та встановити факт припинення з 18 вересня 2013 року договору іпотеки №KGALGK01582004 від 19 лютого 2007 року. Ухвалою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 09 травня 2025 року відмовлено у відкритті провадження у справі за вказаною заявою. Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право. В апеляційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить ухвалу скасувати як незаконну та необґрунтовану. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність спору про право у даній справі, оскільки в нього відсутні зобов`язання перед ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК». Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з такого. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (ч. 1 ст. 19 ЦПК України). За приписами ч.1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Відповідно до п. 7 ч.2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, перелік яких визначений ч.1 ст. 315 ЦПК України. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 1 постанови від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується із наступним вирішенням спору про право. Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Таким чином, виключається під час розгляду справ у порядку окремого провадження існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також не доведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 30.05 2022 у справі № 443/398/15-ц. Суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду (ч. 4 ст. 315 ЦПК України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №320/948/18 зроблено правовий висновок про те, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: - факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення; - встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; - заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); - чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів. У даному випадку, відмовляючи у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, суд першої інстанції, виходив із того, що з поданої заяви вбачається спір про право, а тому вона не підлягає розгляду в порядку окремого провадження. Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на те, що вимоги заявника щодо встановлення факту припинення кредитного та іпотечного договорів безпосередньо зачіпають права ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» як іпотекодержателя. З огляду на викладене, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду та не впливають на законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а ухвали суду - без змін. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд, - ухвалив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Олександрійського міськрайоннного суду Кіровоградської області від 09 травня 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Судді: О.А.Письменний О.Л. Дуковський С.М. Єгорова