Постанова 4824 № 757/50596/23-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД вул. Солом`янська, 2-а, м. Київ, 03110, тел./факс 0 (44) 284 15 77 e-mail: inbox@kas.gov.ua, inbox@kia.court.gov.ua, web: kas.gov.ua, код ЄДРПОУ 42258617 Унікальний номер справи № 757/50596/23-ц Головуючий у суді першої інстанції - Бусик О.Л. Апеляційне провадження № 22-ц/824/2495/2025 Доповідач у суді апеляційної інстанції - Нежура В.А. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 22 липня 2025 року Київський апеляційний суд у складі: суддя-доповідач Нежура В.А., судді Невідома Т.О., Соколова В.В., розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» на рішення Печерського районного суду міста Києва від 31 липня 2024 року по цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги, встановив: У жовтня 2023 року позивач ПрАТ «АК Київводоканал» звернувся до суду із вказаним позовом. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є споживачами житлово-комунальних послуг за адресою АДРЕСА_1 . 05 серпня 2014 року в газеті Хрещатик №110 (4510) було опубліковано повідомлення про публічний договір (оферту) про надання публічним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал», правонаступником якого є ПрАТ «АК Київводоканал», як виконавцем житлово-комунальних послуг на підставі статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем). Таким чином, відповідачі отримували послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідачі користуються та отримують в повному обсязі житлово-комунальні послуги, однак, не виконують свого зобов`язання щодо оплати наданих послуг, чим завдають позивачу майнової шкоди. Станом на 31 липня 2023 року у відповідачів утворилась заборгованість в сумі 20 971, 07 грн, починаючи із травня 2016 року. Крім того, на підставі статті 625 ЦК України відповідачі мають відшкодувати три проценти річних та інфляційні втрати за прострочення виконання зобов`язання. Посилаючись на викладене, просив суд стягнути з відповідачів на свою користь заборгованість у розмірі 32 638,38 грн, з яких: 20 971,07 грн - заборгованість, 1952,80 грн - три відсотки річних 9714,51 інфляційні втрати, а також стягнути з відповідача судовий збір в сумі 2684 грн Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 31 липня 2024 року позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПрАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» заборгованість у розмірі 11 240,31 грн, витрати по сплаті судового збору в сумі 1812,50 грн, а також витрати за отримання відомостей з Державного реєстру речових прав у розмірі 35 грн. Не погоджуючись із судовим рішенням в частині відмови у задоволенні позовних вимог, позивач ПрАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» подав апеляційну скаргу, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для вирішення справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення Печерського районного суду міста Києва від 31 липня 2024 року в оскаржуваній частині скасувати, ухвалити нове рішення, яким стягнути з відповідачів основний борг у розмірі 10 557,93 грн, 3% річних - 1344,62 грн та інфляційні втрати - 5995,61 грн. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим що, що суд першої інстанції безпідставно застосував наслідки спливу строку позовної давності до заборгованості, що виникла за період з березня 2017 року до листопада 2020 року, оскільки такі строки були продовжені, відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, на строк дії карантину та, в подальшому, на час дії воєнного стану. Своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу відповідачі не скористались. За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є стягнення заборгованості за надані комунальні послуги у загальному розмірі 32 638,38 грн. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Згідно зі ст.264 ЦПК України судове рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення відповідає не в повній мірі. Як вбачається із п. 3.1 статуту КП «Васильківтепломережа», основною метою діяльності КП «Васильківтепломережа», як виробника комунальної послуги, є забезпечення якісного та безперебійного постачання теплової енергії, централізованого опалення гарячого водопостачання споживачам міста: підприємствам, організаціям, установам відомчого і комунального житла та іншим. Встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є споживачами житлово-комунальних послуг за адресою АДРЕСА_1 . 05 серпня 2014 року в газеті Хрещатик №110 (4510) було опубліковано повідомлення про публічний договір (оферту) про надання публічним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал», правонаступником якого є ПрАТ «АК Київводоканал», як виконавцем житлово-комунальних послуг на підставі статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем). Згідно зі ст.68 ЖК України споживачі повинні щомісячно здійснювати оплату за отримані комунальні послуги у строки встановлені договором або законом. Відповідно до ст. 162 ЖК України, ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п. 18 Постанови Кабінету Міністрів України № 630 від 21 червня 2005 року «Про затвердження правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», відповідач повинен сплачувати за отримані комунальні послуги в установленому законом порядку. За змістом ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» якісні показники житлово-комунальних послуг мають відповідати вимогам законодавства. Згідно зі статтями 526, 530, 611 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до розрахунку, наданого позивачем, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за період з травня 2016 року до 31 липня 2023 року за послуги з водопостачання та водовідведення належним чином не сплачують, у зв`язку з чим за адресою: АДРЕСА_1 утворилась заборгованість в сумі 20 235,11 грн. Відповідачі вказаний розрахунок не спростували, доказів повного чи часткового погашення боргу не надали, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для стягнення заборгованості по оплаті за житлово-комунальні послуги із відповідачів на користь позивача. Згідно з частиною першою статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина 2 цієї статті). Правовідносини, які склалися між сторонами на підставі договору про надання житлово-комунальних послуг, є грошовими зобов`язаннями, у яких, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржника покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України), - вимагати сплату грошей за надані послуги. Таким чином, виходячи з юридичної природи правовідносин як грошових зобов`язань, на них поширюється дія частина друга статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання. Передбачена пунктом 10 частини третьої статті 20 Закону № 1875- IV норма щодо відповідальності боржника у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування наслідків частини другої статті 625 ЦК України, зазначений висновок викладений в постановах Верховного Суду України від 20 червня 2012 року в справі № 6-68цс12, від 30 жовтня 2013 року в справі № 6-59цс13, від 16 грудня 2015 року № 6-2023цс15. Таким чином, колегія суддів також погоджується із висновком суду першої інстанції про обґрунтованість вимог позивача про застосування статті 625 ЦК України та стягнення з відповідачів інфляційних втрат та трьох процентів річних. Разом з цим, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідачка просила суд застосувати до спірних відносин наслідки спливу строків позовної давності. Главою 19 ЦК визначено строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, тобто позовну давність. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК України). Загальна позовна давність (зокрема, до вимог про стягнення заборгованості за кредитом і процентів) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлюється спеціальна позовна давність тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 260 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього кодексу. Відповідно до статті 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. Початок перебігу позовної давності визначається статтею 261 ЦК України. Так, за загальним правилом перебігу загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). Згідно ч. 1 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить при визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Суд першої інстанції встановив, що платежі за житлово-комунальні послуги здійснюються регулярно, що стверджується довідкою про нарахування та сплату, тому в даному випадку строк позовної давності переривається регулярним внесенням платежів. Окрім того, Законом України «Про житлово-комунальні послуги» визначено виконання грошового зобов`язання щомісячними платежами, право позивача як виконавця послуг вважається порушеним з моменту недотримання споживачем строку погашення кожного чергового платежу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення. Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 28.08.2019 у справі №456/2900/14. Як вбачається із наданого суду розрахунку, позивач просив стягнути заборгованість за період з травня 2016 року до 31 липня 2023 року. Оскільки з позовом до суду позивач звернувся у листопаді 2023 року, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за період до листопада 2020 року задоволенню не підлягають, оскільки заявлені з пропущеним строком позовної давності. Разом з цим, суд не врахував, що відповідно до п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID - 19, спричиненої корона вірусом SARS - CоV - 2" на всій території України встановлено карантин з 12.03.2020 до 22.05.2020, дія якого постановами Кабінету Міністрів України від 20.05.2020 № 392, від 22.07.2020 № 641 (з урахуванням змін, внесених постановами Кабінету Міністрів України від 26.08.2020 № 760, від 13.10.2020 № 956), від 09.12.2020 № 1236 продовжена до 30.06.2021. З урахуванням п. 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та часу введення в Україні карантину у межах позовної давності знаходиться період з березня 2017 року. За таких обставин помилковим є висновок суду про відсутність підстав для задоволення позову в частині стягнення заборгованості за період з березня 2017 року до листопада 2020 року, оскільки розмір цієї заборгованості підтверджується належними та допустимими доказами, а строк позовної давності щодо цих вимог не сплив. Як видно із наданих позивачем розрахунків, заборгованість за спожиті з березня 2017 року до листопада 2020 року за послуги з водопостачання та водовідведення становить 17 898,16 грн, з яких: 10 557,93 грн основного боргу, 3% річних - 1344,62 грн та інфляційні втрати - 5995,61 грн, і така заборгованість підлягає стягненню з відповідачів. З огляду на вимоги закону та встановлені у справі обставини, апеляційний суд доходить висновку про наявність підстав для зміни рішення в частині визначення розміру суми заборгованості, що підлягає стягненню, збільшивши її до 29 138,47 грн (за період з березня 2017 року по 31 липня 2023 року). Згідно з частинами 1-2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат, а відтак з відповідачів на користь позивача слід стягнути судовий збір за подачу позовної заяви та апеляційної скарги пропорційно до задоволених позовних вимог у загальному розмірі 5990,46 грн. Оскільки солідарне стягнення суми судових витрат законом не передбачено, колегія суддів доходить висновку про необхідність стягнення із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПрАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал» судового збору по справі в рівних частинах з кожного, а саме - у розмірі по 2995,23 грн. Керуючись ст.ст.259, 374, 376, 381 ЦПК України, апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» задовольнити частково. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 31 липня 2024 року в частині визначення розміру суми грошових коштів та судового збору змінити, збільшивши суму заборгованості за надані послуги з водопостачання та водовідведення з 11 240,31 гривень до 29 138 (двадцять дев`ять тисяч сто тридцять вісім) гривень 47 копійок. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» 2995 (дві тисячі дев`ятсот дев`яносто п`ять) гривень 23 копійки судового збору. Стягнути з ОСОБА_2 на користь Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» 2995 (дві тисячі дев`ятсот дев`яносто п`ять) гривень 23 копійки судового збору. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає. Реквізити сторін: Приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал» (01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1а, код ЄДРПОУ 03327664). ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ); ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ). Суддя-доповідач: В.А. Нежура Судді: Т.О Невідома В.В. Соколова