Постанова 4824 № 756/4800/21

Справа № 756/4800/21 Головуючий 1 інстанція - Белоконна І.В. Провадження № 22-ц/824/5512/2022 Доповідач апеляційна інстанція - Савченко С.І. П О С Т А Н О В А іменем України 05 травня 2022 року м.Київ Київський апеляційний суд у складі колегії судів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Савченка С.І., суддів Ігнпатченко Н.В., Мережко М.В., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Оболонського районного суду м.Києва від 20 жовтня 2021 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення боргуза надані послуги з водопостачання і водовідведення,- в с т а н о в и в: У березні 2021 року позивач ПрАТ «АК «Київводоканал» звернувся до суду із вказаним позовом, який мотивував тим, що відповідно до ч.7 ст.26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року (діяв на момент виникнення спірних правовідносини) договір про надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної та гарячої води, послуг з водовідведення, що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб`єктом господарювання, є договором приєднання. 05 серпня 2014 року в газеті «Хрещатик» № 110 (4510) було опубліковано повідомлення про публічний договір (оферту) щодо надання виконавцем ПАТ «АК «Київводоканал», на даний час перейменоване у ПрАТ «АК «Київводоканал», послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) та опубліковано договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення. Вказаним повідомленням визначено, що фізична особа власник або квартиронаймач жилого приміщення у багатоквартирному будинку, що користується послугами з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної та гарячої води, вважається такою, що ознайомлена, погоджується та приєднується до умов цього Договору. А відмова споживачавід отримання цих послуг має бути оформлена письмово та направлена до АК «Київводоканал» для оформлення припинення їх надання. Вказував, що відповідач ОСОБА_1 мешкає у квартирі АДРЕСА_1 і за вказаною адресою отримує послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення на підставі опублікованого в газеті публічного договору, оскільки жодних заяв або повідомлень на адресу АК «Київводоканал» про відмову від надання зазначених послуг від відповідача не надходило. При цьому відповідач в порушення вимог закону та умов договору не проводить оплату спожитих послуг, внаслідок чого за період з 01 липня 2014 року по 31 січня 2021 року у нього виникла заборгованість у розмірі - 2 - 20361,98 грн., яка підлягає стягненню на користь позивача з урахуванням 3 % річних у розмірі 1837,22 грн. та інфляційних втрат у розмірі 6719,80 грн. У зв`язку з наведеним просив стягнути із відповідача на його користь 28963,45 грн. боргу та судові витрати у розмірі 2270 грн. Заочним рішенням Оболонського районного суду м.Києва від 20 жовтня 2021 року позов задоволено. Стягнуто із ОСОБА_1 на користь ПрАТ «АК «Київводоканал» борг за надані послуги у розмірі 20361,98 грн., 3 % річних у розмірі 1837,22 грн., інфляційні втрати у розмірі 6719,80 грн. та судовий збір у розмірі 2270 грн. Ухвалою Оболонського районного суду м.Києва від 09 грудня 2021 року заява відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення залишена без задоволення. Не погоджуючись із рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким позов задоволити частково у розмірі 8523,88 грн., посилаючись на неповне та неправильне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права. Скарга мотивована необхідністю застосування строку позовної давності і як наслідок відмови у задоволенні вимог про стягнення заборгованості за період до березня 2018 року. Окрім того, суд не врахував, що він є інвалідом війни ІІ групи і згідно п.5 ст.13 Закону України «Про статус веретанів війни, гарантії їх соціального захисту» має право на пільги по оплаті комунальних послуг за нормативами, встановленими постановою КМ України 409 від 06 серпня 2014 року. Позивач ПрАТ «АК «Київводоканал» подав відзив на апеляційну скаргу, де вказав, що суд першої інстанції прийняв законне і обгрунтоване рішення, і правомірно задоволив позовні витмоги про стягнення з нього боргу за житлово-комунальні послуги, а доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є безпідставними і надуманими, не грунтуються на вимогах закону, не спростовують висновків суду. Згідно ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Оскільки в даній справі ціна позову становить 28963,45 грн., що менше ста розмірів прожиткового мінімуму, і дана справа не відноситься до тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без проведення судового засідання, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав. Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Відповідно до ст.264 ЦПК України судове рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають - 3 - значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Зазначеним вимогам оскаржуване судове рішення відповідає не в повній мірі. Судом першої інстанції встановлено, що 05 серпня 2014 року в газеті «Хрещатик» №110 (4510) було опубліковано повідомлення про публічний договір (оферту) щодо надання ПАТ «АК «Київводоканал» (на даний час перейменоване у ПрАТ «АК «Київводоканал») послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) та опубліковано договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем). Вказаним повідомленням визначено, що фізична особа (власник/квартиронаймач житлового приміщення у багатоквартирному будинку), що користується послугами з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної та гарячої води, вважається такою, що ознайомлена, погоджується та приєднується до умов Договору. Окрім того, вказано, що у разі відмови споживачів від отримання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної та гарячої води, така відмова має бути оформлена письмово та направлена до ПрАТ «АК «Київводоканал» для оформлення припинення надання цих послуг. Відповідач ОСОБА_1 зареєстрований та мешкає у квартирі АДРЕСА_1 і за вказаною адресою є споживачем послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення. Згідно розрахунку заборгованості з надання послуг з водопостачання та водовідведення за період липень 2014 року - січень 2021 року включно по особовому рахунку № НОМЕР_1 за адресою АДРЕСА_2 загальний борг становить 28963,45 грн. і включає: 20361,98 грн. борг за послуги з водопостачання та водовідведення, 3 % річних - 1837,22 грн. та інфляційні втрати - 6719,80 грн. Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами. Вирішуючи спір, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що відповідач не виконує в повному обсязі своїх обов`язків по оплаті грошових коштів за надані послуги з водопостачання та водовідведення у квартирі АДРЕСА_1 , чим порушує права позивача як надавача таких послуг, які підлягають до захисту шляхом стягнення боргу. Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і вимогам закону. Відповідно ч.1 ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року (який був чинним в період надання відповідачі послуг) до житлово-комунальних послуг відносяться комунальні послуги з централізованого постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газопостачання, опалення, вивезення побутових відходів. Згідно положень ч.3 ст.20 вказаного Закону споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Відповідно до ч.1 ст.32 цього Закону плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Аналогічні положення містить уведений в дію 01 травня 2019 року Закон України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року, гідно п.2 ст.5 якого комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з - 4 - побутовими відходами. Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Згідно п.18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води і водовідведення», затверджених постановою КМ України № 630 від 21.07.2005 р., розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць, а оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк. Проте, колегія суддів не може погодитисяіз визначеною судом сумою заборгованості за надані послуги, яка підлягає стягненню із відповідача, оскільки судом допущено порушення норм процесуального права та неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. Так, суд розглянув справу за відсутності відомостей про вручення відповідачу судової повістки про розгляд справи 20 жовтня 2021 року, зокрема повістка повернулася із зазначенням поштою причини невручення - «за терміном зберігання» (а.с.30). Внаслідок чого судом не було з`ясовано обставини щодо наявності у відповідача статусу інваліда війни ІІ групи і відповідно наявності у нього пільг по оплаті комунальних послуг на підставі п.5 ст.13 Закону України «Про статус веретанів війни, гарантії їх соціального захисту». При тому, що у наданому ПрАТ «АК «Київводоканал» у наданому до суду розрахунку вказало про навність пільг і за певний період їх врахувало. Окрім того, неповідомлення відповідача про розгляд справи позбавило його можливості заявити суду про застосування строку позовної давності, що істотно впливає на розмір боргу за надані послуги з урахуванням періоду їх нарахування. Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. З викладених вище підстав колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалене з порушеннм норм процесуального права, грунтується на неповно з`ясованих обставинах, що мають значення для справи, і підлягає зміні в частині визначення розміру боргу, який підлягає стягненню із відповідача. У справі, яка є предметом перегляду, відповідач ОСОБА_1 , оскаржуючи рішення, просить застосувати позовну давність, про що він зазначав і у заяві про перегляд заочного рішення. Відповідно до статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода у наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, а відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право має забезпечуватися судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Колегія суддів вважає за можливе прийняти дану заяву ОСОБА_1 про застосування строку позовної давності, оскільки відповідач не був належно вповідомлений про розгляд справи 20 жовтня 2021 року, що у свою чергу позбавило його можливості - 5 - здійснити свої процесуальні права сторони, передбачені ст.43 ЦПК України, в тому числі заявити в суді першої інстанції про застосування строку позовної давності. На думку колегії суддів допущене судом першої інстанції порушення норм процесуального права не повинне призводити до обмеження прав ОСОБА_1 здійснити захист своїх прав в суді апеляційної інстанції та позбавити її права на справедливий суд згідно ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року з урахуванням того, що апеляційна інстанція не має повноважень повернути справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 200/11343/14-ц, де Велика Палата зазначила, що створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін. Відповідач, який не був належним чином (згідно з вимогами процесуального закону) повідомлений про час і місце розгляду справи у суді першої інстанції, не має рівних з позивачем можливостей подання доказів, їх дослідження та доведення перед цим судом їх переконливості, а також не може нарівні з позивачем довести у суді першої інстанції ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень. Той факт, що відповідач, який не був належно повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, не брав участі у такому розгляді, є підставою для вирішення апеляційним судом заяви цього відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася ним у суді першої інстанції (п.74). Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 ЦК України). Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України). Європейський суд з прав людини юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (п.1 ст.32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав - учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (п. 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою № 14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; п.51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»). За загальним правилом перебіг позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України). За зобов`язаннями із визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.5 ст.261 ЦК України). Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку про те, що початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. У разі неналежного виконання зобов'язань, позовна давність за вимогами кредитора про стягнення грошових коштів має обчислюватися з моменту настання строку виконання зобов`язання у повному обсязі, а за періодичними платежами з моменту несплати окремого платежу. Як вище вказувалося у відповідача наявний обов`язок проводити оплату вартості спожитих комунальних послуг щомісяця, а відтак строк позовної давності починає перебіг з - 6 - моменту несплати кожного окремого платежу. Даний позов пред`явлено ПрАТ «АК «Київводоканал» до суду у березні 2021 року, що стверджується датою реєстрації позову в суді, тобто з пропуском трирічного строку і клопотання про його поновлення до суду першої інстанції не подавалося. За таких обставин з огляду на те, що позивачем пропущено строк позовної давності за вимогою про стягнення вартості послуг, поновити який позивач не просить, а також враховуючи заяву відповідача про застосування строку позовної давності, суд стягує з відповідача на користь позивача борг за надані комунальні послуги з урахуванням інфляційних втрат і 3 % річних у межах строку позовної давності, тобто з лютого 2018 року, про що вказує відповідач у апеляційній скарзі. Окрім того, колегія суддів визначає розмір боргу з урахуванням наявності у відповідача статусу інваліда війни ІІ групи і відповідно наявності у нього пільг по оплаті комунальних послуг на підставі п.5 ст.13 Закону України «Про статус веретанів війни, гарантії їх соціального захисту». Відповідачем наведено у тексті апеляційної скарги детальний помісячний розрахунок боргу за послуги водопостачання і водовідведення в межах строку позовної давності за період із лютого 2018 року по січень 2021 року включно, який відповідає розрахунку позивача АК «Київводолканал» і з яким колегія суддів погоджується, оскільки він в тому числі щодо розміру пільги розрахований за нормативами, встановленими постановою КМ України 409 від 06 серпня 2014 року «Про встановлення державних соціальних стандартів у сфері житлово-комунального обслуговування». Вказаний розрахунок відповідачем не спростовано і не надано заперечень по суті обрахувань. З урахуванням наведеного, суд стягує із ОСОБА_1 на користь ПрАТ «АК «Київводоканал» борг за надані послуги у розмірі 8523,88 грн., 3 % річних у розмірі 354,46 грн., інфляційні втрати у розмірі 729,08 грн., а всього - 9607,42 грн. Відзив позивача на апеляційну скаргу не містить аргументів на спростування доводів відповідача щодо застосування позовної давності та щодо наявності пільг у відповідача як інваліда війни ІІ групи. У зв`язку із частковим задоволенням апеляційної скарги і зміною рішення, а також звільненням відповідача від сплати судового збору відповідно до ст.141 ЦПК України суд покладає на державу судові витрати позивача по оплаті судового збору за подачу позову пропорційно розміру задоволених вимог. Згідно ч.3 ст.389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах (ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб) та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятидесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, визначених у п.2 ч.3 ст.389 ЦПК України. Керуючись ст.ст.259, 374, 376, 381 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Оболонського районного суду м.Києва від 20 жовтня 2021 року змінити, стягнувши із ОСОБА_1 (мешкає: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користьПриватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» (місцезнаходження: 01015, м.Київ, вул.Лейпцизька 1-а, код ЄДРПОУ 03327664) борг за надані комунальні послуги станом на 31 січня 2021 року з урахуванням інфляційних втрат та трьох процентів річних у розмірі 9607 гривень 42 коп. - 7 - Сплачений Приватним акціонерним товариством «Акціонерна компанія «Київводоканал» судовий збір за подання позову у розмірі 749 гривень компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому КМ України. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ч.3 ст.389 ЦПК України. Головуючий Судді: