Постанова 4824 № 752/2727/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Головуючий у суді першої інстанції: Машкевич К.В. Єдиний унікальний номер справи №752/2727/21 Апеляційне провадження № 22-ц/824/2853/2023 ПОСТАНОВА Іменем України 12 січня 2023 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Мережко М.В., суддів: Ігнатченко Н.В., Савченка С.І., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 14 липня 2021 року у справі за позовом приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, встановив: У січні 2021 року ПрАТ «Київводоканал» звернулося до суду із вказаним позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначало, що 05 серпня 2014 року в газеті «Хрещатик» № 110 (4510) було опубліковано повідомлення про публічний договір (оферту) про надання публічним акціонерним товариствам «Акціонерна компанія «Київводоканал», що перейменоване на приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал», як виконавцем житлово-комунальних послуг на підставі ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо-будинкових систем) та опубліковано договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньо-будинкових систем). Повідомленням визначено, що фізична особа (власник/квартиронаймач житлового приміщення у багатоквартирному будинку), що користується послугами з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної та гарячої води, вважається такою, що ознайомлена, погоджується та приєднується до умов Договору. У разі відмови споживача від отримання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної та гарячої води, така відмова має бути оформлена письмово та направлена до ПрАТ «АК «Київводоканал», для оформлення припинення надання цих послуг. Позивач вказував, що ОСОБА_1 отримує послуги з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових мереж) за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору, оскільки після розміщення повідомлення та договору у вищевказаній газеті, на адресу ПрАТ «АК «Київводоканал», жодних заяв або повідомлень про відмову від надання зазначених послуг та договору від відповідача не надходило. Позивач стверджував, що внаслідок неналежного виконання протягом тривалого часу зобов`язань за Договором у відповідача в період з 01 липня 2014 року по 30 листопада 2020 року виникла заборгованість у розмірі 47 790,17 грн (з урахуванням внеску за обслуговування вузлів комерційного обліку). На підставі викладеного просив суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги з водопостачання та водовідведення у розмірі 47 790,17 грн, 3% річних у розмірі 3680,85 грн, інфляційні втрати у розмірі 11 058,25 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2270 грн. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 14 липня 2021 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ АК «Київводоканал» (заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги з водопостачання та водовідведення у розмірі 47 760,17 грн.; 3% річних у розмірі 3 680,85 грн.; інфляційні втрати у розмірі 11 058,25 грн та витрати по оплаті судового збору в сумі 2270 грн. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідачка ОСОБА_1 подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 14 липня 2021 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.Також просить розподілити судові витрати, зокрема, витрати на правову допомогу. Апеляційну скаргу мотивує тим, що суд першої інстанції не повідомив її про розгляд справи, чим порушив право відповідачки на судовий захист. Вказує, що розмір заборгованості не підтверджується належними та допустимими доказами. Також у апеляційній скарзі просить застосувати до спірних відносин наслідки спливу строку позовної давності. Відзив на апеляційну скаргу у визначений судом апеляційної інстанції строк від позивача не надходив. За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги у розмірі 62 529,27 грн. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав. Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Згідно ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Встановлено, 05 серпня 2014 року в газеті «Хрещатик» № 110(4510) було опубліковано повідомлення про публічний договір (оферту) про надання ПАТ «Акціонерна компанія «Київводоканал, в подальшому перейменованим у ПрАТ «АК «Київводоканал» - позивача, як виконавцем житлово-комунальних послуг на підставі ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) (далі - Повідомлення) та опубліковано договір про надання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових мереж) (далі - Договір). Як вказує представник позивача, повідомленням визначено, що фізична особа (власник/квартиронаймач житлового приміщення у багатоквартирному будинку), що користується послугами з централізованого постачання холодної води та водовідведення холодної та гарячої води, вважається такою, що ознайомлена, погоджується та приєднується до умов Договору. Також встановлено, що ОСОБА_1 не заявляла про відмову від отримання послуг з централізованого постачання холодної води та водовідведення. Відповідно до довідки, складеної ПрАТ «АК «Київводоканал», станом на 30 листопада 2020 року, сума заборгованості ОСОБА_1 перед ПрАТ «АК «Київводоканал» складає 62 529,27 грн. На підтвердження позивачем надано розрахунок заборгованості за послуги з водопостачання та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) за період з липня 2014 року по листопад 2020 року. Відповідно до п. 1.1 Договору ПрАТ «АК «Київводоканал» зобов`язується надавати Боржнику відповідної якості послуги з централізованого постачання холодної води та послуг з водовідведення холодної та гарячої води (з використанням внутрішньобудинкових систем), а Боржник зобов`язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором. Відповідно до п. 3.1 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць. За цим договором застосовується щомісячна система оплати послуг. Платежі вносяться споживачем не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим. Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року №1875-IV житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Як визначено у ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII, житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. Відповідно до положень ст. 20 Закону України від 24 червня 2004 року № 1875-IV «Про житлово-комунальні послуги», ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 9 листопада 2017 року № 2189-VIII, п.п. 18, 20, 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, споживач зобов`язаний оплачувати комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, квитанції тощо). Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим. Відповідно до ст. 19 даного Закону відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Відповідно до ст. 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець зобов`язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором, а споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Згідно зі ст. 26 Закону договір на надання житлово-комунальних послуг набирає чинності з моменту його укладення. Істотні умовами договору на надання житлово-комунальних послуг визначені ч. 1 ст. 26 вказаного Закону. Як вбачається з матеріалів справи, 05 серпня 2014 року в газеті «Хрещатик» № 110(4510) воно опублікувало повідомлення про публічний договір (оферту) про надання ПрАТ «АК «Київводоканал» послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем). Відповідно до ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Згідно зі ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Відповідно до ч.5 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» процедура погодження договору відбувається протягом одного місяця з дня внесення проекту договору однією із сторін. У матеріалах справи відсутні докази того, що після опублікування позивачем у засобах масової інформації проекту договору (публічної оферти), відповідачка у письмовому вигляді повідомляли ПрАТ «Київводоканал» про свою відмову укласти договір чи про свою незгоду з умовами опублікованого договору, а отже, така публічна оферта вважається погодженою та прийнятою (акцептованою) відповідачкою. Як вбачається з матеріалів справи, позивач за вказаною адресою надавав послуги з водопостачання та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) в період з липня 2014 року по листопад 2020 року. Матеріали справи не містять доказів надходження до ПрАТ «Київодоканал» від відповідачки будь-яких претензій щодо наданих послуг. Відсутні у матеріалах справи і докази щодо будь-яких заперечень відповідачки до умов договору, факту його укладення чи відмови від отримання послуг, що надає позивач. На підставі викладеного, колегія суддів доходить висновку, що позивачем доведено факт укладення договору з відповідачкою та факт надання послуг із водопостачання та водовідведення. Відповідно до п.5 ч.3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. За змістом ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про доведеність факту наявності у відповідачки ОСОБА_1 заборгованості перед позивачем за надані послуги за період з 01 липня 2014 року по 30 листопада 2020 року. Разом з цим, до Київського апеляційного суду надійшла заява відповідачки ОСОБА_1 , в якій вона просить застосувати до спірних відносин наслідки спливу строку позовної давності. Заяву мотивує тим, що позовну заяву подано до суду 25 січня 2021 року, тому вимоги про стягнення заборгованості за період з липня 2014 року по січень 2018 року заявлено з пропуском строку позовної давності та не підлягають задоволенню. Зазначає також, що була позбавлена можливості подати заяву про застосування позовної давності до суду першої інстанції, оскільки не була повідомлена про розгляд справи. Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Створення рівних можливостей учасникам процесу у доступі до суду та до реалізації і захисту їх прав є частиною гарантій справедливого правосуддя, зокрема принципів рівності та змагальності сторін. Відповідач, який не був належним чином (згідно з вимогами процесуального закону) повідомлений про час і місце розгляду справи у суді першої інстанції, не має рівних з позивачем можливостей подання доказів, їх дослідження та доведення перед цим судом їх переконливості, а також не може нарівні з позивачем довести у суді першої інстанції ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень. Якщо суд першої інстанції, не повідомивши належно відповідача про час і місце розгляду справи, ухвалить у ній заочне рішення, відповідач вправі заявити про застосування позовної давності у заяві про перегляд такого рішення. У разі відмови суду першої інстанції у задоволенні цієї заяви, відповідач може заявити про застосування позовної давності в апеляційній скарзі на заочне рішення суду першої інстанції. Той факт, що відповідач, який не був належно повідомлений судом першої інстанції про час і місце розгляду справи, не брав участі у такому розгляді, є підставою для вирішення апеляційним судом заяви цього відповідача про застосування позовної давності, навіть якщо така заява не подавалася ним у суді першої інстанції. Таких висновків дійшла Велика Палата Верховного суду у постанові від 17 квітня 2018 року по справі № 200/11343/14-ц. Колегія суддів також звертає увагу, що у матеріалах справи є поштовий конверт, адресований судом першої інстанції відповідачеві, який разом із повідомленням про вручення поштового відправлення, повернутий відділенням поштового зв`язку з відсутністю відповідача за місцем проживання. У вказаному поштовому відправленні суд повідомляв відповідача про відкриття спрощеного провадження у справі ухвалою від 27 січня 2021 року. Конверт з такою відміткою вважається належним повідомленням особи про розгляд справи в розумінні ст. 130 ЦПК України. Однак, враховуючи фактичне неотримання відповідачкою повідомлення про розгляд справи в суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що ОСОБА_1 має право заявити про застосування позовної давності під час розгляду даної цивільної справи в суді апеляційної інстанції. Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Як встановлено ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. За загальним правилом перебіг загальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України). Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України). Як роз`яснено у п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року за № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», установивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для нього. Виходячи з наведеного, позовна давність застосовується лише у випадку обґрунтованості, доведеності позову. Як вбачається із штампа вхідної кореспонденції позовну заяву про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги направлено на поштову адресу суду 21 січня 2021 року. При цьому, заявлено вимоги про стягнення заборгованості за період з липня 2014 року по листопад 2020 року. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 зроблено правовий висновок про те, що перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу починається після невиконання чи неналежного виконання (зокрема, прострочення виконання) відповідачем обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу» (п. 59 Постанови). Оскільки з позовом до суду ПрАТ АК «Київводоканал» звернулось 21 січня 2021 року, апеляційний суд доходить висновку про пропуск позивачем позовної давності щодо вимог про стягнення заборгованості за період з 01 липня 2014 року по 20 січня 2018 року, про застосування якої заявлено відповідачем у справі. Враховуючи викладене, позовні вимоги ПрАТ АК «Київводоканал» про стягнення із відповідачки на користь позивача суми боргу за житлово-комунальні послуги підлягають задоволенню в межах строку позовної давності. Відповідно до розрахунку заборгованості, що міститься у матеріалах справи, заборгованість ОСОБА_1 перед ПрАТ АК «Київводоканал» за надані послуги з водопостачання та водовідведення за період з 21 січня 2018 року по 30 листопада 2020 року становить 29 771,53 грн (з урахуванням 3% річних та інфляційних втрат) і така заборгованість підлягає стягненню з відповідачки на користь позивача. Відповідно до положень ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи викладене, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову в межах строку позовної давності. Щодо розподілу судових витрат апеляційний суд виходить з такого. Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною 12 ст. 141 ЦПК України визначено, що судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги. Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Крім цього, пунктом 1 ч.3 ст.133 ЦПК України передбачено, що до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до частин 1-6 ст.137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. На підтвердження розміру понесених ОСОБА_1 витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, відповідачка надала суду: копію договору про надання юридичних послуг від 23 вересня 2022 року, укладений між адвокатом Новиком Максимом Сергійовичем та Петрук Оленою Миколаївною, копію ордеру про надання правничої (правової) допомоги від 23 вересня 2022 року, розрахунок суми витрат на правову допомогу за договором від 23 вересня 2022 року, та квитанцію до прибуткового касового ордеру від 23 вересня 2022 року на суму 5000 грн. Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18). Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами. Велика Палата Верховного Суду також вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц). Апеляційний суд, розподіляючи витрати, понесені відповідачкою на сплату судового збору та на професійну правничу допомогу, враховує, що апеляційну скаргу було задоволено частково. За таких обставин, враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з ПрАТ АК «Київводоканал» на користь ОСОБА_1 540,40 грн на відшкодування сплаченого судового збору та 2500 грн витрат на правову допомогу. Керуючись ст.ст. 141, 365, 367, 369, 374, 376, 381 - 384 ЦПК України, колегія суддів, постановила: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 14 липня 2021 року скасувати, ухвалити по справі нове судове рішення. Позов приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за житлово-комунальні послуги задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» заборгованість за спожиті житлово-комунальні послуги з водопостачання та водовідведення за період з 21 січня 2018 року по 30 листопада 2020 року у розмірі 29 771 (двадцять дев`ять тисяч сімсот сімдесят одну) гривню 53 копійки. В іншій частині позову відмовити. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Акціонерна компанія «Київводоканал» на користь ОСОБА_1 540 (п`ятсот сорок) гривень 40 копійок на відшкодування сплаченого судового збору та 2500 (дві тисячі п`ятсот) гривень витрат на правову допомогу. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає. Реквізити сторін: Позивач: приватне акціонерне товариство «Акціонерна компанія «Київводоканал», адреса: 01015, м. Київ, вул. Лейпцизька, 1-а; код ЄДРПОУ: 03327664. Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 . Головуючий: М.В. Мережко Судді: Н.В. Ігнатченко С.І. Савченко