Ухвала КГС ВС № 925/1263/24

УХВАЛА 21 липня 2025 року м. Київ cправа № 925/1263/24 Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду: Булгакової І.В., розглянувши матеріали касаційної скарги Виконавчого комітету Черкаської міської ради (далі - Виконком) на рішення Господарського суду Черкаської області від 10.02.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2025 за позовом Північного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України до Виконкому про зобов`язання вчинити дії, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: 1) Товариство з обмеженою відповідальністю "УК "Нова якість" Благоустрій"; 2) Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрвторресурси-Буковина", ВСТАНОВИВ: Виконком 30.06.2025 (через систему "Електронний суд") звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 10.02.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2025 у цій справі з підстав, визначених пунктами 1 та 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України, Кодекс), а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Перевіривши матеріали поданої касаційної скарги, Суд дійшов висновку, що остання підлягає залишенню без руху, виходячи з такого. Відповідно до частини третьої статті 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України, Кодекс) касаційна скарга підписується особою, яка подає скаргу, або її представником. До касаційної скарги, поданої представником, додається довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження. За приписами частини третьої статті 1312 Конституції України (в редакції Закону № 1401, який набрав чинності 30.09.2016) виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення. Згідно з підпунктом 11 пункту 161 розділу XV "Перехідні положення" Конституції України (в редакції Закону № 1401) представництво відповідно до пункту 3 частини першої статті 1311 та статті 1312 Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року. Представництво в суді у провадженнях, розпочатих до набрання чинності даним Законом, здійснюється за правилами, які діяли до набрання ним чинності, - до ухвалення у відповідних справах остаточних судових рішень, які не підлягають оскарженню. Статтею 8 Конституції України встановлено, що Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. При цьому підписання та/або подання касаційної скарги є процесуальними формами реалізації повноважень з представництва. Поряд з цим 29.12.2019 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва в суді органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення" від 18.12.2019 N390-IX. Відповідно до вказаних змін, зокрема, частини третьої статті 56 ГПК України, юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника. Відповідно ж до приписів частини першої статті 58 ГПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник. Отже, наведені вище положення законодавства передбачають можливість здійснення процесуального представництва юридичної особи як у порядку самопредставництва, так і іншими особами як представниками юридичної особи. Самопредставництво юридичної особи - це право одноосібного виконавчого органу (керівника) чи голови (уповноваженого члена) колегіального виконавчого органу безпосередньо діяти від імені такої особи без довіреності, представляючи її інтереси в силу закону, статуту, положення. У порядку самопредставництва юридичну особу може представляти за посадою її керівник або інші особи, повноваження яких підтверджуються відповідно до частини третьої статті 56 ГПК України. Аналіз наведених вище законодавчих положень дає підстави для висновку, що визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, статуті, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження (довіреності). Як свідчить зміст поданої касаційної скарги її підписав представник скаржника Кравець Ілля Володимирович, який діє на підставі довіреності, виданої керівником Виконкому та сформованої засобами підсистеми "Електронний суд". Однак зі змісту вказаної довіреності не вбачається, що вказана особа представляє інтереси скаржника саме як адвокат, який діє на підставі такої довіреності, оскільки до заяви не додано документів, що підтверджують право у поіменованої особи на зайняття адвокатською діяльністю. Водночас документів, що уповноважують поіменовану особу діяти від імені заявника або за законом, або за статутом чи положенням, або за трудовим договором (контрактом), тобто підтверджень, що коло його трудових (посадових) обов`язків охоплює можливість діяти від імені скаржника у суді за правилами самопредставництва, скаржником до скарги також не додано. Оскільки касаційна скарга Виконкому подана безпосередньо до Верховного Суду без матеріалів справи, то Суд позбавлений можливості перевірити наявність документів на підтвердження повноважень поіменованої особи в матеріалах справи. Отже, Суд дійшов висновку, що до матеріалів касаційної скарги не додано доказів на підтвердження права у Кравця Іллі Володимировича підписувати скаргу від імені Виконкому, у зв`язку з чим скарга не відповідає вимогам частини третьої статті 290 названого Кодексу та підлягає залишенню без руху. Крім того, відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу. Приписами пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України визначено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено, підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). Зміст касаційної скарги свідчить, що підставою касаційного оскарження судових рішень скаржник зазначає пункти 1 та 3 частини другої статті 287 ГПК України. Водночас у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, з формулюванням викладеного у ній висновку про застосування норми права (пункт, частина, стаття) у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні; у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається норма права, щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду. Тобто, з огляду на зміст наведених вимог процесуального закону при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу, скаржник повинен чітко вказати норму права (пункт, частина, стаття) стосовно якої відсутній висновок щодо її застосування, а також норму права щодо застосування якої висновки Верховного Суду не були враховані під час ухвалення оскаржуваних судових рішень. Однак у поданій касаційній скарзі скаржником не конкретизовано норм права (пункт, частина стаття) неправильного застосування яких, на думку скаржника, припустилися суди попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних в касаційному порядку судових рішень без урахування висновку Верховного Суду, викладеного у наведених постановах, а також щодо яких (норм права) висновок Верховного Суду відсутній у подібних правовідносинах. Отже, саме лише посилання скаржника у касаційній скарзі на пункти 1 та 3 частини другої статті 287 як на підставу касаційного оскарження судових рішень без зазначення конкретних норм права (пункт, частина, стаття) порушення яких, на думку скаржника, припустилися суди попередніх інстанцій та щодо застосування яких (норм) висновок Верховного Суду не був врахований судами попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень, а щодо яких такий висновок відсутній не можуть формувати чітких підстав касаційного оскарження у розумінні частини другої статті 287 ГПК України. З огляду на викладене Суд доходить висновку, що касаційна скарга оформлена з порушенням вимог статті 290 ГПК України, оскільки не містить чіткого обґрунтування підстав, на яких подається касаційна скарга Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Отже, суд касаційної інстанції зазначає, що скаржнику необхідно усунути недоліки, шляхом подання касаційної скарги у новій редакції, в якій уточнити наведені підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1 та 3 частини другої статті 287 ГПК України, та чітко зазначити норми права (пункт, частина, стаття) щодо застосування яких висновок Верховного Суду, викладений у наведених постановах Верховного Суду, не був врахований судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень, а також норми права (пункт, частина, стаття), порушення та/або неправильного застосування яких припустилися суди попередніх інстанцій під час ухвалення оскаржуваних судових рішень, та стосовно застосування яких (норм) відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах, а також - докази на підтвердження повноважень у Кравця Іллі Володимировича на підписання цієї касаційної скарги відповідно до положень частини третьої статті 56 ГПК України. Суд також вважає за необхідне звернути увагу скаржника на те, що неусунення названих недоліків протягом установленого строку матиме наслідком повернення касаційної скарги відповідно до частини четвертої статті 174 ГПК України. На підставі викладеного та керуючись статтями 174, 234, 290, 292 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Виконавчого комітету Черкаської міської ради на рішення Господарського суду Черкаської області від 10.02.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2025 зі справи № 925/1263/24 залишити без руху.

2. Надати Виконавчому комітету Черкаської міської ради строк для усунення недоліків, який становить не більше 10 днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху. Повідомити скаржника про можливість подати до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду документи про усунення недоліків через систему "Електронний суд" або поштою за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6.

3. Роз`яснити Виконавчому комітету Черкаської міської ради, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційну скаргу буде повернуто. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Верховного Суду І. В. Булгакова