Постанова Київський апеляційний суд № 755/18732/24

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 25 червня 2025 року м. Київ Справа №755/18732/24 Апеляційне провадження №22-ц/824/9535/2025 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В. суддів: Верланова С.М., Поліщук Н.В. за участю секретаря Рябошапки М.О. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва, ухваленого під головуванням судді Гончарука В.П. 19 лютого 2025 року в м. Києві, повний текст рішення складений 19 лютого 2025 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, В С Т А Н О В И В У жовтні 2024 року позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив розірвати шлюб, який було зареєстровано 17 вересня 2010 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 1423. В обґрунтування позовних вимог позивач вказував на те, що сторони перебували у шлюбі з 2010 року. У шлюбі у сторін народилось троє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Протягом останнього часу стосунки між сторонами розладились через різні погляди на життя, цінності та ведення спільного господарства і побуту. Вже тривалий проміжок часу кожен з подружжя живе окремим життям та своїми інтересами. Фактично сім'я припинила своє існування, а шлюб розпався та має лише формальний характер. У позивача відсутні спільні інтереси з дружиною, відсутнє взаєморозуміння. Подружжя втратило почуття любові та поваги один до одного. Фактичні шлюбні відносини припинились, проживають окремо, що може підтвердити сама відповідач, відповідно сторони спільного господарства не ведуть і спільного бюджету не мають. Позивач вказує, що станом на час звернення до суду з позовом між ними втрачені всі фізичні та духовні зв`язки. Подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечить моїм інтересам та інтересам спільних дітей, що має істотне значення, у зв`язку з чим позивач наполягав на розірванні шлюбу. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 19 лютого 2025 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу - задоволено. Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 17 вересня 2010 року Відділом реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 1423 - розірвано. Рішення суду мотивовано тим, щопричини з яких позивач наполягає на розірванні шлюбу є обґрунтованими, подальше спільне життя подружжя і збереження сім`ї стали не можливим, оскільки тривалий час сторони не підтримують сімейно-шлюбних стосунків, спільного господарства не ведуть, подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б інтересам позивача, що має істотне значення, тому позовні вимоги про розірвання шлюбу підлягають задоволенню. Не погодилась із зазначеним судовим рішенням відповідач, її представником - адвокатом Самойленком А.М.. подана апеляційна скарга, в якій він зазначає, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, прийнятим з неправильним установленням обставин, які мають значення для справи та неправильним їх дослідженням і оцінкою. Вказує на те, що суд першої інстанції розриваючи шлюб між сторонами невірно встановив обставини справи, а саме що вони не підтримують подружніх стосунків, оскільки підтвердженню цього наведеного факту немає. Суд першої інстанції також вийшов за межі позовних вимог і встановив обставини, які не підлягають дослідженню в межах даної справи, а саме обставини щодо проживання позивача в іншій родині, обставини щодо місця проживання дітей. Також не вірно визначена дата припинення шлюбних відносин, оскільки тривалий час вони намагались знайти порозуміння. Наразі у сторін існують майнові питання щодо квартири, яку вони мають намір приватизувати. За таких обставин, судом першої інстанції не надано належної правової оцінки, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення про задоволення позову. На підставі викладеного, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог. У відзиві на апеляційну скаргу, представник позивача заперечує проти доводів апеляційної скаргивказує на позицію позивача щодо відсутності можливості збереження сім`ї з відповідачем та відсутності з боку останньої вчинення будь-яких дій направлених на збереження сім`ї. Тому вважає рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим. Також у відзиві позивачем заявлено про судові витрати на стадії апеляційного перегляду справи пов`язані з наданням правової допомоги в розмірі 4000,00 грн. В судовому засіданні представник позивача - адвокат Бондаренко Г.А. заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відповідач та/або її представник в судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, а саме в матеріалах справи наявний звіт, сформований системою АСЕД «Апеляція» про доставку повідомлення про призначений розгляд справи представнику відповідача - адвокату Самойленку А.М. 24 червня 2025 року від відповідача ОСОБА_1 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи призначеного на 25 червня 2025 року, яке мотивовано тим, що між нею та адвокатом Самойленко А.М. був розірваний договір 23 червня 2025 року, вона не має представника, якого потребує, бажає взяти участь в судових засіданнях та надати пояснення. В силу ч.2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом. Враховуючи наявність даних про належне повідомлення сторони відповідача про призначене судове засідання апеляційним судом, її неявку в судове засідання особисто для надання пояснень без зазначення поважних причин, а також враховуючи складність справи, колегія суддів вважала, що неявка сторони відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом. Заслухавши доповідь судді, пояснення позивача та його представника, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів виходить з такого. Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджуються матеріалами справи наступні обставини. 17 вересня 2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ) був зареєстрований шлюб Відділом реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 1423. /а.с.20/ ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження виданим повторно Відділом реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві 16 вересня 2011 року. /а.с.21/ ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Подільського районного управління юстиції у м. Києві 11 липня 2013 року. /а.с.23/ ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Оболонського районного управління юстиції у м. Києві 13 січня 2019 року. /а.с.22/ У жовтні 2024 року позивач звернувся до суду з позовом про розірвання шлюбу, і в ході розгляду справи наполягав на його задоволенні. Відповідач в особі представника - адвоката Самойленка А.М. під час розгляду справи в суді першої інстанції 16 січня 205 року подала клопотання про відкладення розгляду справи. /а.с.44/ 16 січня 2025 року розгляд справи був відкладений на 18 лютого 2025 року. /а.с.47-48/ 13 лютого 2025 року представник відповідача - адвокат Самойленко А.М. ознайомився з матеріалами справи. /а.с.44/ 13 лютого 2025 року представником позивача були подані додаткові пояснення, в який вказано на те, що позивач проживає у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_7 , веде з нею спільне господарство та має спільний бюджет, у них ІНФОРМАЦІЯ_4 народилась спільна дитина, у зв`язку з чим вони мають намір укласти шлюб. /а.с.54-55/ В судовому засіданні апеляційним судом оглянутий оригінал свідоцтва про народження ОСОБА_8 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьком якої вказаний ОСОБА_2 18 лютого 2025 року представником відповідача - адвокатом Самойленком А.М. подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з відсутністю оригіналу свідоцтва про шлюб та належним чином засвідчених копій документів, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. /а.с.57/ Згідно з протоколом від 18 лютого 2025 року судове засідання було проведено за участю представника позивача - адвоката Бондаренко Г.А. та представника відповідача - адвоката Самойленко А.М., якими були надані пояснення по суті спору. /а.с.58-60/ Статтею 51 Конституції України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї. Згідно з ч. 1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Згідно з ч.ч. 3,4 ст. 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом. Відповідно до ч.1 ст.104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Згідно із ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до ст. 110 цього Кодексу. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (ч. 1 ст.110 СК України). Згідно зі ст. 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. Відповідно до ст.112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. У п.п. 10, 11 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21 грудня 2007 року роз`яснено, що проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бут розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Із цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішення позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини, дитина-інваліда та інші обставини життя подружжя, забезпечувати участь у судовому засіданні, як правило, обох сторін, вживати заходів до примирення подружжя. У рішенні суду у справі про розірвання шлюбу, зокрема, має бути зазначено дата й місце реєстрації шлюбу, час та причини фактичного його припинення, мотиви, з яких суд визнав збереження сім`ї можливим чи неможливим, обґрунтовані висновки з приводу інших заявлених вимог. У резолютивній частині рішення слід навести відомості, необхідні для реєстрації розірвання шлюбу в органах РАЦС. З наведених обставин справи вбачається, що сторони у справі є подружжям, проте один із них наполягає на розірванні шлюбу. Відповідач не просила про надання строку на примирення і в ході всього розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій між сторонами примирення не відбулось. Позивач продовжує наполягати на розірванні шлюбу зі спливом значного часу після звернення до суду з цим позовом, а отже у сторін була можливість для примирення, яке у даному випадку не відбулося, тому доводи наведені в апеляційній скарзі відносно того, що судом першої інстанції не було враховано всі обставини справи та думка сторін є безпідставними. Виходячи з норм сімейного законодавства, шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків і позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Незгода лише будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу. У позовній заяві, та поясненнях наданих в суді апеляційної інстанції, позивач зазначав, що спільне життя з відповідачем не склалося через несумісність характерів, різні погляди на життя та сімейні цінності, їх сім`я існує формально, вони вже досить тривалий час не проживають разом та спільного господарства не ведуть, а всі спроби примирення між ними в минулому не принесли жодних результатів. Встановивши, що шлюб між сторонами носить формальний характер, суперечить правам та інтересам позивача, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції враховуючи конституційне право особи на шлюб за вільною згодою (ст. 51 Конституції України), дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову про розірвання шлюбу, що відповідає вимогам ст. ст. 24, 56 СК України. Доводи апеляційної скарги відповідача щодо не з`ясування судом першої інстанції її позиції щодо розірвання шлюбу, колегія суддів вважає необґрунтованими. Так, за змістом ст.ст. 13, 43 ЦПК України, особа, яка бере участь у розгляді справи, розпоряджається своїми правами на власний розсуд, в тому числі й правом безпосередньої участь у справі. Участь представника відповідача свідчить про те, що відповідач була обізнана про те, що в суді перебуває вказана справа, з її предметом та підставами позову, а тому реалізувала право надати свої пояснення та заперечення з приваду заявлених позовних вимог. Твердження відповідача про те, що суд першої інстанції неневірно встановив обставини справи, а саме що вони не підтримують подружніх стосунків, оскільки підтвердженню цього наведеного факту немає колегія суддів вважає неприйнятними, оскільки будь-які докази того, що сторони виявили намір примиритись, або дійшли згоди щодо продовження спільного проживання та підтримки сімейних відносин у матеріалах справах відсутні, та відповідачем не надані. Натомість при розгляді справи встановлено, що за час розгляду справи взаємини сторін не змінилися і не налагодилися. Доводи відповідача про те, що суд першої інстанції також вийшов за межі позовних вимог і встановив обставини, які не підлягають дослідженню в межах даної справи, а саме обставини щодо проживання позивача в іншій родині, обставини щодо місця проживання дітей, слід визнати безпідставними, оскільки ці обставини стосуються шлюбних відносин, а тому підлягають встановленню під час вирішення справи про розірвання шлюбу. В апеляційній скарзі відповідач також стверджує, що судом першої інстанції не вірно визначена дата припинення шлюбних відносин. Дійсно судом встановлено, що шлюбні відносини припинені з квітня 2024 року. Разом з тим відповідач не вказує іншої дати і не надає відповідних доказів. Посилання відповідача на те, що між сторонами існують невирішені майнові питання не впливає на вирішення справи про розірвання шлюбу, оскільки такі питання можуть бути вирішені окремо. Так само можуть бути вирішені окремо питання щодо визначення місця проживання дітей, ці обставини не були встановлені і судом першої інстанції, про це міститься зазначення лише при викладі пояснень сторони позивача наданих в судовому засіданні, а тому колегія суддів не вбачає за доцільне досліджувати вказане питання та надавати йому оцінку. Таким чином, відповідач оскаржуючи рішення суду першої інстанції в апеляційній скарзі не навела обґрунтованих мотивів, які б свідчили про неправильність висновків суду щодо наявності підстав для розірвання шлюбу, зокрема доказів, які б свідчили про помилковість висновку щодо неможливості збереження шлюбу. З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга та зміст оскаржуваного рішення не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які відповідно до ст. 376 ЦПК України могли б бути підставою для його скасування, тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. В порядку ст. 141 ЦПК України, враховуючи відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, понесені відповідачем витрати при зверненні з апеляційною скаргою компенсації не підлягають. Натомість при зверненні з відзивом на апеляційну скаргу позивачем заявлено про судові витрати на стадії апеляційного перегляду справи пов`язані з наданням правової допомоги в розмірі 4000,00 грн. На підтвердження вказаних витрат стороною позивача були надані в копіях: договір № 21/08-2024 про надання правової допомоги, укладений між ОСОБА_2 та адвокатом Бондаренко Г.А. 21 серпня 2024 року; додаткова угода до цього договору від 15 квітня 2025 року, в якій узгоджені питання щодо надання правової допомоги в Київському апеляційному суді саме у цій справі, і вартість таких послуг в розмірі 4000,00 грн, акт наданих послуг на суму 4000,00 грн, як фіксований розмір усіх послуг в суді апеляційної інстанції з урахуванням відзиву та судового засідання 25 червня 2025 року, платіжна інструкція від 15 квітня 2025 року про сплату ОСОБА_2 вартості послуг адвоката. В порядку визначеному ст. ст. 133,137, 141 ЦПК України, враховуючи наявність підстав для задоволення заявлених позовних вимог і відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, доведеність понесених витрат належним чином, позивач має право на компенсацію вказаних судових витрат за рахунок відповідача. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції П О С Т А Н О В И В Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 19 лютого 2025 року - залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн. Позивач: ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ). Відповідач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ). Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач: В.В. Соколова Судді: С.М. Верланов Н.В. Поліщук Повний текст постанови складений 17 липня 2025 року.