Постанова 4824 № 761/35505/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційного провадження: Доповідач - Ратнікова В.М. № 22-ц/824/7606/2021 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ Справа № 761/35505/20 13 травня 2021 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Ратнікової В.М. суддів - Левенця Б.Б. - Борисової О.В. при секретарі - Гоін В.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 березня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Макаренко І.О., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання щлюбу,- в с т а н о в и в : 04 листопада 2020 року ОСОБА_2 звернулася до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу. На обґрунтування позовних вимог зазначала, що 12 березня 2016 року було укладено шлюб між нею та ОСОБА_1 . Вона та відповідач є батьками трьох спільних дітей: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Зазначала, що її чоловік постійно зловживає алкогольними напоями, наркотичними засобами, поводить себе неадекватно, має психічні розлади, не працює та вчиняє домашнє насилля. Вони мають різні погляди на життя, втратили почуття любові та поваги один до одного. Вказала, що спільного господарства вони не ведуть та подальше спільне життя і збереженням щлюбу є неможливим. З огляду на викладене, просила суд розірвати шлюб, зареєстрований між нею та відповідачем 12 березня 2016 року у Відділі реєстрації актів цивільного стану Солом`янського районного управління юстиції у м. Києві. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 18 березня 2021 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання щлюбу - задоволено. Шлюб, укладений 12 березня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований у Відділі реєстрації актів цивільного стану Солом`янського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 421 - розірвано. Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, 08 квітня 2021 року відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 березня 2021 року та направити справу на новий розгляд до Шевченківського районного суду м. Києва. Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що рішення суду першої інстанції постановлено з порушенням норм Цивільного процесуального кодексу України так як він не отримував копії ухвали про відкриття провадження у даній справі та не був повідомлений судом першої інстанції про розгляд даної справи 18 березня 2021 року. Вважає, що судом під час постановлення оскаржуваного рішення були проігноровані його права на належне повідомлення про розгляд справи та вирішено питання про його права та обов`язки. Зазначає, що його номер телефону є в матеріалах вказаної цивільної справи, але і за номером телефону його не було повідомлено про розгляд справи. Він був позбавлений судом можливості надати свої доводи та заперечення проти позову, так як він заперечує проти розірвання шлюбу. Відзиву на апеляційну скаргу подано не було. В судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з`явився, про день та час розгляду справи судом повідомлявся у встановленому законом порядку, причин своєї неявки суду не повідомив, а тому колегія суддів вважає можливим розгляд справи у його відсутності. Позивачка ОСОБА_2 в судове засідання також не з`явилась, про день та час слухання справи судом повідомлялась у встановленому законом порядку, причин неявки суду не повідомила, а тому колегія суддів вважає можливим розгляд справи у її відсутності. Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши наявні у справі докази, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що 12 березня 2016 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був зареєстрований шлюб у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану Солом`янського районного управління юстиції у м. Києві, серія НОМЕР_1 . Після реєстрації шлюбу ОСОБА_2 прізвище не змінювала. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Звертаючись до суду з позовом про розірвання шлюбу, ОСОБА_2 посилалася на те, що шлюбні відносини між нею та відповідачем припинено, подальше збереження шлюбу та примирення з відповідачем є неможливим, так як вони мають різні погляди на життя. Задовольняючи позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання щлюбу, суд першої інстанції посилався на те, що подальше спільне життя подружжя і збереження сім`ї суперечить інтересам сторін, оскільки вони не ведуть спільного господарства, не мають спільного бюджету, не підтримують шлюбних стосунків, наміру зберігати сім`ю не мають, що є підставою для розірвання шлюбу. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони ґрунтуються на встановлених обставинах справи, досліджених судом доказах, вимогах матеріального та процесуального права, виходячи з наступного. Відповідно до вимог ч.ч.1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, на підставі досліджених судом доказів, яким судом надана вірна правова оцінка. Відповідно до ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Згідно вимог ч. 1 ст. 55 СК України дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Положеннями ч. 3, 4 ст. 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом. Згідно із ст. 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. Відповідно до ст. 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. У силу ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст.89 ЦПК України). Аналізуючи встановлені судом дійсні обставини справи, досліджені докази, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про наявність визначених законом підстав для розірвання шлюбу, зареєстрованого між сторонами у Відділі реєстрації актів цивільного стану Солом`янського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 421 з огляду на те, що вони не ведуть спільного господарства, не мають спільного бюджету, не підтримують подружніх стосунків. Оскаржуючи вказане судове рішення, відповідач ОСОБА_1 в апеляційній скарзі посилався лише на те, що він проти розірвання шлюбу. При цьому не спростовує доводів позивачки та висновків суду першої інстанції про те, що він та позивачка не ведуть спільного господарства, не мають спільного бюджету, втратили почуття любові, не підтримують подружніх стосунків. Не надано відповідачем до апеляційної скарги і доказів того, що ним вчинялись будь-які дії для примирення з дружиною та налагоджування сімейних стосунків. Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що судом першої інстанції під час постановлення оскаржуваного рішення були проігноровані його права на належне повідомлення про розгляд справи та вирішено питання про його права та обов`язки, колегія суддів відхиляє з огляду на наступне. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 25 лютого 2021 року було відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Відповідно до частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є: справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства); справи про розірвання шлюбу; справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно ч.ч.1-4 ст.274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. В порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини. З урахуванням вимог ст. 274 ЦПК України суд першої інстанції обгрунтовано розглянув вказану справу в порядку спрощеного позовного провадження, без виклику сторін, а тому доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції розглянув вказану справу з порушенням вимог процесуального права, так як відповідач не був повідомлений судом про розгляд справи, є безпідставними. Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що він був позбавлений судом першої інстанції можливості надати свої доводи та заперечення проти позову, так як він проти розірвання шлюбу, висновків суду першої інстанції не спростовують, так як судом достовірно встановлено, що позивачка категорично заперечує проти подальшого спільного життя з відповідачем і збереження шлюбу суперечить її інтересам. Відповідач на спростування вказаних висновків суду будь-яких належних та допустимих доказів до апеляційної скарги не надав. З огляду на зазначене, збереження вказаного шлюбу проти волі позивачки, порушило б закріплений ст.51 Конституції України та ст.24 СК України принцип вільної згоди чоловіка і жінки та добровільності шлюбу. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 березня 2021 року ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги відповідача ОСОБА_1 . Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 18 березня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 14 травня 2021 року. Головуючий: Судді: