Постанова Харківський апеляційний суд № 641/242/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА Іменем України 18 липня 2025 року м. Харків справа № 641/242/23 провадження № 22-ц/818/2633/25 Харківський апеляційний суд у складі: головуючого - Пилипчук Н.П., суддів колегії - Маміної О.В., Мальованого Ю.М. розглянувши в порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання, за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 03 лютого 2025 року, постановлене суддею Курганниковою О.А. в с т а н о в и в: У січні 2023 року КП «Харківські теплові мережі» звернулось до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідачів заборгованість за надані послуги централізованого опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання за період з 01.08.2001 р. по 31.01.2022 р., в розмірі 79 690,64 грн., посилаючись на те, що відповідачі є споживачами КП «Харківські теплові мережі», отримують та користуються послугами, однак в порушення вимог ст.ст. 68, 162 ЖК України, «Правил користування приміщеннями житлових будинків», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 за № 572, Закону України «Про житлово-комунальні послуги», «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 за № 630, за надані послуги не сплачують в повному обсязі, що призвело до утворення заборгованості. Також позивач просить відшкодувати витрати по сплаті судового збору. Заочним рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 16.03.2023 року позов Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання задоволено в повному обсязі. 15.07.2024 року ухвалою Комінтернівського районного суду м. Харкова заочне рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 16.03.2023 року за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання скасовано, справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 03 лютого 2025 року позовні вимоги Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість за послуги з теплопостачання за період з 01.04.2017 року по 31.01.2022 року в розмірі 65 261 (шістдесят п`ять тисяч двісті шістдесят одна) грн. 91 коп. Стягнуто в рівних частках з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» судові витрати у розмірі 2684 грн. 00 коп.. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що 07.12.2005 року ОСОБА_4 була знята з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить відповідний штамп Комінтернівського РВ ХМУ УМВСУ про зняття з реєстраційного обліку, який було проставлено в паспорті 07.12.2005 року. Більш того, при знятті з реєстрації нею було повідомлено нову адресу проживання в м. Києві. Вказує, що 20.12.2005 року її було зареєстровано за новою адресою її місця проживання, а саме: АДРЕСА_2 . Звертає увагу на те, що 29.05. 2006 року квартиру АДРЕСА_3 було продано, на підтвердження чого надано відповідні документи. Крім того, зазначає, що між позивачем та відповідачами не було укладено договір на надання послуг з теплопостачання, також позивачем не надано доказів, що послуги взагалі надавалися відповідачам та якої якості надавались послуги. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Справа розглядається в порядку спрощеного позовного письмового провадження без повідомлення учасників справи як малозначна. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі належним чином зобов`язання щодо оплати комунальних послуг не виконали, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачів на користь КП "Харківські теплові мережі" заборгованості за оплату послуг з опалення за період з 01.04.2017 року по 31.01.2022 року в розмірі 65 261 грн.91 коп. Колегія суддів не може повністю погодитися з такими висновками суду першої інстанції, так як оскаржуване рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає обставинам справи та зазначеним вимогам закону . Статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені права та обов`язки споживача й виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, правом споживача є одержання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг, а його обов`язком - оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом. Обов`язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а укладання договору про надання послуг є обов`язком обох сторін. Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ( станом на день звернення до суду з позовом ) перебували на реєстраційному обліку за адресою: АДРЕСА_1 , за даною адресою користувалися послугами з централізованого опалення, тобто є споживачами КП «Харківські теплові мережі» та їм надаються послуги з теплопостачання, що стверджується розрахунком нарахувань і оплати за послуги з теплопостачання. Згідно відомості нарахувань та оплат за теплову енергію з урахуванням періоду платежу за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованість перед КП «Харківські теплові мережі» за період з 01.08.2001 р. по 31.01.2022 складає 79 690 грн. 64 коп. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг (ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»). Статтями 7 та 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначені права та обов`язки споживача й виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, правом споживача є одержання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а обов`язком - оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Обов`язком виконавця - забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договорів про їх надання, у тому числі шляхом створення системи управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів. Статтею 179 ЖК України передбачено, що користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і прибудинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України. Відповідно до п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45 (з подальшими змінами), споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Згідно із ч. 1 ст. 9 Закону України «Про житлові комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Статтею 68 ЖК України визначено, що обов`язком наймача є своєчасне внесення квартирної плати та плати за комунальні послуги, які відповідно до ст.67 ЖК України включають і надання послуг з постачання теплової енергії. Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. З огляду на наведене, суд першої інстанції вірно виходив з того, що в квартирі, в якій такі послуги надаються позивачем, та в якій проживають споживачі цих послуг, кожен із яких має нести витрати за оплату наданих послуг, оскільки іншої домовленості не встановлено, доказів визначення уповноваженого власника квартири не надано. З наданих суду апеляційної інстанції доказів вбачається, що доводи апеляційної скарги, що відповідачка ОСОБА_4 не зареєстрована та не проживає за даною адресою з 07.12.2005 року, знайшли своє підтвердження і повинні бути взяті до уваги, а тому підстав для стягнення з неї заборгованості за надані послуги з теплопостачання та постачання гарячої води відсутні, з таких підстав. Згідно із витягом з реєстру територіальної громади від 21 червня 2024 року відповідачка ОСОБА_4 з 20 грудня 2002 року змінила місце реєстрації та своє місце проживання і до даного часу проживає за адресою АДРЕСА_2 . Крім того, з відміток у паспорті громадянина України НОМЕР_1 , виданого 30.07.1999 року Комінтернівським МВ УМВС України у Харківській області, на ім`я ОСОБА_4 , вбачається, що відповідач була знята з реєстрації місяця проживання у м. Харків 07.12.2005 року та зареєстрована в АДРЕСА_2 , з 23.12.2005 року. Крім того, матеріали справи містять договір купівлі-продажу від 29.05.2006 року згідно якого власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_6 . Інших даних щодо права власності чи права користування даним житлом відповідачки ОСОБА_4 у матеріалах справи немає. Таким чином, наведені документи спростовують висновки суду в частині стягнення боргу з ОСОБА_4 та факту проживання апелянтки за адресою: АДРЕСА_1 , а тому суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо стягнення з ОСОБА_4 заборгованості за надані позивачем послуг. Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України). Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. З огляду на викладене рішення суду першої інстанції в частині стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_4 заборгованості в сумі 65 261 (шістдесят п`ять тисяч двісті шістдесят одна) грн. 91 коп. та судових витрат необхідно скасувати та в цій частині ухвалити нове - про відмову в задоволенні вимог щодо неї. Доводи апелянта стосовно того, що відповідачами з позивачем не укладався договір про надання житлово-комунальних послуг, колегія суддів відхиляє, з огляду на таке. У відповідності до частини 1 статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Обов`язок щодо оплати власниками квартир та споживачами житлово-комунальних послуг, крім вищенаведених положень законодавства, закріплений також у статті 162 ЖК України. Частиною 6 статті 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Відповідно до вимог статті 25 Закону України «Про теплопостачання» у разі відмови оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку. Аналіз наведених вище положень свідчить про те, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Такий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15 та є усталеним у практиці Верховного Суду, зокрема, підтриманий у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 761/48615/18-ц, провадження № 61-14819 св 20, від 09 червня 2021 року у справі № 303/7554/16-ц, провадження № 61-20523св19, від 28 липня 2021 року у справі № 554/7740/17, провадження № 61-13603св19. Доводи апелянта про те, що позивачем не надано доказів, що послуги взагалі надавалися відповідачам та якої якості надавались послуги також не заслуговують на увагу, виходячи з наступного. Позивач у справі КП «ХТМ», як виконавець комунальних послуг, надає послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання згідно з положеннями Закону № 2189-VIII та Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі Правила № 630), що регулюють відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення. Відповідно до п. 2 Правил № 630 централізоване опалення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньо будинкових систем теплопостачання; централізоване постачання гарячої води - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у гарячій воді, яка надається виконавцем з використанням внутрішньо будинкових систем гарячого водопостачання. Послуги надаються споживачам безперебійно, виключно за винятком часу перерв, визначених відповідно до частини третьої статті 16 Закону № 2189-VIII (п. 3 Правил № 630). Права споживачів житлово-комунальних послуг визначені уст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Кожний мешканець будинку є споживачем житлово-комунальних послуг. Їх основний перелік є вичерпним і чітко визначеним уЗаконі України «Про житлово-комунальні послуги», що введено в дію у травні 2019 року. Якщо житлово-комунальна послуга не надається або надається не в повному обсязі, споживач має право викликати виконавця комунальних послуг для перевірки їх кількості або якості. За результатами перевірки складається акт-претензія, який підписує споживач та виконавець. Виконавець зобов`язаний не пізніше ніж протягом однієї доби з моменту отримання повідомлення споживача прибути на виклик. У разі якщо представник компанії не з`явився такий акт підписується не менш як двома споживачами цієї комунальної послуги і надсилається виконавцю рекомендованим листом. Компанія-постачальник послуги зобов`язана протягом п`яти робочих днів вирішити питання щодо задоволення вимог визначених в акті-претензії або надіслати обґрунтовану відмову. Між тим, відповідачем не надано належних доказів на спростовування факту надання послуг позивачем. Із заявами про те, що послуга позивачем надається неналежної якості матеріали справи не містять. Отже, відповідачами не було надано доказів на спростування наявної заборгованості по сплаті комунальних послуг, а також розрахунку наявної заборгованості, або ж доказів на погашення заборгованості, яка утворилася у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань з оплати наданих житлово-комунальних послуг. Інші відповідача, окрім ОСОБА_4 рішення суду не оскаржують. Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Частиною 1 та п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача у разі задоволення позову. Таким чином, у зв`язку із частковим задоволенням апеляційної скарги з відмовою у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_4 , з КП «ХТМ» підлягає стягненню на користь ОСОБА_4 судовий збір, сплачений при подачі апеляційної скарги, у розмірі 805,20 грн. Згідно із п. 4 ч.1, ч. 2 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Керуючись ст.ст. 268, 367, 368, 374, 379, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити частково. Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 03 лютого 2025 року в частині позовних вимог про стягнення боргу та судових витрат з ОСОБА_4 скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення. У задоволенні позову Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості - відмовити. В решті рішення суду першої інстанції залишити без змін. Стягнути з Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» в користь ОСОБА_4 сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 805,20 грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий: Н.П. Пилипчук Судді: О.В. Маміна Ю.М. Мальований