Постанова Київський апеляційний суд № 361/3842/22

справа № 361/3842/22 головуючий у суді І інстанції Сердинський В.С. провадження № 22-ц/824/9700/2025 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Фінагеєв В.О. П О С Т А Н О В А Іменем України 16 липня 2025 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді Фінагеєва В.О., суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А., за участю секретаря Надточий К.О., розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою представником ОСОБА_2 на заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 08 вересня 2023 року, ухвалене під головуванням судді Сердинського В.С., в м. Бровари, у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» до ОСОБА_1 про стягнення виплаченого страхового відшкодування, - В С Т А Н О В И В: У серпні 2022 року ПАТ Страхова група «ТАС»звернулося до суду із позовом, в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 395 294,47 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, 18 серпня 2019 року о 16 год. 35 хв. в с. Княжичі, Броварського району, Київської області по вул. М. Лагунової, 29 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «DODGE DURANGO», д.н.з. НОМЕР_1 , та автомобіля марки «FORD TRANSIT», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Внаслідок зазначеного ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження. На момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки «DODGE DURANGO», д.н.з. НОМЕР_1 була застрахована в ПАТ «Страхова група «ТАС» полісом комплексного страхування № FO344479 від 19 березня 2019 року. Власник автомобіля марки «DODGE DURANGO», д.н.з. НОМЕР_1 звернувся до позивача ПАТ «Страхова група «ТАС» із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування. Позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування на користь власника автомобіля марки «DODGE DURANGO», д.н.з. НОМЕР_1 в розмірі 395 294,47 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 49590 від 20 вересня 2019 року. Заочним рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 08 вересня 2023 року позов ПАТ Страхова група «ТАС» задоволено. Вирішено питання розподілу судових витрат. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволені позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги ОСОБА_1 , вказує, що він не був повідомлений про розгляд справи, а тому з об`єктивних причин не міг належним чином реалізувати свої процесуальні права, зокрема подати відзив на позов, докази на підтвердження заперечень проти позову, заявити про сплив позовної давності. Крім того, зазначає, щозгідно рішення суду від 08 вересня 2023 року ОСОБА_1 , не є винною особою. Подія сталася 18 серпня 2019 року, перерахунок коштів відбувся 20 вересня 2019 року, а провадження за цим позовом відкрито 14 березня 2023 року. При цьому позовна давність у страховому зобов`язанні є загальною у три роки та її перебіг починається від дня настання страхового випадку. Оскільки позов до суду було подано в березні 2023 року, а ДТП трапилось 18 серпня 2019 року то позивач пропустив позовну давність для звернення до суду з цим позовом і не подав клопотання про поновлення цього строку. Зазначає, що під час огляду транспортного засобу ОСОБА_1 не був присутній, його не повідомили про цей факт, а отже він не був присутній ні при огляді ТЗ, ні при складанні акту огляду, відповідно і не підписував його. Також зазначає, що в матеріалах справи містяться фотокартки пошкодженого транспортного засобу, які не відповідають тим, що були зафіксовані під час ДТП, в матеріалах справи відсутній акт огляду, а тому не можливо перевірити що було зроблено і які агрегати, вузли, механізм в результаті ДТП було пошкоджено. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, виходячи з наступного. Пунктом 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Пунктом 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України визначено, що порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо, справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Згідно вимог ч.ч.1-3 ст. 128 ЦПК України, суд викликає учасників справи в судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками - повідомленнями. Частина 6 ст. 128 ЦПК України визначає, що судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Частина 13 ст. 128 ЦПК України визначає, що за наявності відповідної письмової заяви учасника справи, який не має офіційної електронної адреси, та технічної можливості, повідомлення про призначення справи до розгляду та про дату, час і місце проведення судового засідання чи проведення відповідної процесуальної дії може здійснюватися судом з використанням засобів мобільного зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, шляхом надсилання такому учаснику справи текстових повідомлень із зазначенням веб-адреси відповідної ухвали в Єдиному державному реєстрі судових рішень, в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно - телекомунікаційну систему. Відповідно до вимог ч. 1-5, ч. 9, ст. 130 ЦПК України, у випадку відсутності в адресата офіційної електронної адреси судові повістки, адресовані фізичним особам, вручаються їм під розписку, а юридичним особам - відповідній службовій особі, яка розписується про одержання повістки. Розписка про одержання судової повістки з поміткою про дату вручення в той самий день особами, які її вручали, повертається до суду. Якщо особу, якій адресовано судову повістку, не виявлено в місці проживання, повістку під розписку вручають будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, які проживають разом з нею. У такому випадку особа, якій адресовано повістку, вважається належним чином повідомленою про час, дату і місце судового засідання, вчинення іншої процесуальної дії. У разі відсутності адресата (будь-кого з повнолітніх членів його сім`ї) особа, яка доставляє судову повістку, негайно повертає її до суду з поміткою про причини невручення. Вручення судової повістки представникові учасника справи вважається врученням повістки і цій особі. У разі відмови адресата одержати судову повістку особа, яка її доставляє, робить відповідну помітку на повістці і повертає її до суду. Особа, яка відмовилася одержати судову повістку, вважається повідомленою. З матеріалів справи вбачається, що в судове засідання, яке було призначено на 08 вересня 2023 року ОСОБА_1 не з`явився, доказів про належне його повідомлення про дату та час розгляду справи матеріали не містять. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про те, що заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 08 вересня 2023 рокуухвалено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права, що у відповідності до вимог ст. 376 ЦПК України є обов`язковою підставою для скасування рішення суду першої інстанції з прийняттям нового судового рішення по суті вимог позивача. Ухвалюючи нове судове рішення по суті вимог позивача, апеляційний суд приходить до висновку, що позов ПАТ «СГ «ТАС» підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне. Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля марки «DODGE DURANGO», д.н.з. НОМЕР_1 була застрахована в ПАТ «Страхова група «ТАС» полісом комплексного страхування № FO344479 від 19 березня 2019 року. 18 серпня 2019 року о 16 год. 35 хв. в с. Княжичі, Броварського району Київської області по вул. М. Лагунової, 29 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «DODGE DURANGO», д.н.з. НОМЕР_1 , та автомобіля марки «FORD TRANSIT», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Внаслідок зазначеного ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження (а.с. 6-7). Постановою Броварського міськрайонного суду від 09 квітня 2020 року ОСОБА_1 визнано виним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, однак провадження у справі закрито у зв`язку із закінченням строку накладання адміністративного стягнення. Відповідно до вимог ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. У постанові Верховного Суду від 26 січня 2022 року в справі № 465/674/19 зазначено про те, що тлумачення статті 1188 ЦК України свідчить, що її застосування можливе лише у випадку наявності вини особи у вчиненні правопорушення, адже у разі відсутності вини особи в скоєнні дорожньо-транспортної пригоди провадження у справі підлягає припиненню на підставі пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП - через відсутність події і складу адміністративного правопорушення, відтак така обставина як закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, не є реабілітуючою обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні ДТП. Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах: від 07 лютого 2018 року в справі № 910/18319/16; від 16 квітня 2019 року в справі № 927/623/18, від 04 березня 2020 року у справі № 641/2795/16-ц, від 07 лютого 2018 року у справі № 910/18319/16; від 16 квітня 2019 року у справі № 927/623/18, від 29 квітня 2020 року в справі № 686/4557/18. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. З огляду на викладене, апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги в частині не встановлення вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, а відтак, і у порушенні правил дорожнього руху. Власник автомобіля марки «DODGE DURANGO», д.н.з. НОМЕР_1 звернувся до позивача у справі - ПАТ «Страхова група «ТАС» із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування. Позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування на користь власника автомобіля марки «DODGE DURANGO», д.н.з. НОМЕР_1 в розмірі 395 294,47 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 49590 від 20 вересня 2019 року (а.с. 9). Відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Згідно зі статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини (аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18)). У випадках коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 цього Закону, страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Обмеження набуття страховиком завдавача шкоди права зворотної вимоги (регресу) випадками, які визначені у статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зумовлене тим, що набуття цього права щоразу після відшкодування цим страховиком шкоди потерпілому суперечило би меті страхування цивільно-правової відповідальності, об`єктом якого є майнові інтереси завдавача шкоди та яке забезпечує, зокрема їх захист. Відповідно до пункту четвертого частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов`язку боржника третьою особою. Отже, кредитор у деліктному зобов`язанні (потерпілий) може бути замінений його страховиком (позивачем) внаслідок виконання ним обов`язку завдавача шкоди (відповідача) з відшкодування останньої. Згідно зі статтею 993 ЦК України та статтею 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією. Під час суброгації нового зобов`язання із відшкодування збитків не виникає, відбувається заміна кредитора: потерпілий, яким є страхувальник або вигодонабувач, передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Натомість регрес - це право особи, яка здійснила відшкодування шкоди, заподіяної не її діями, звернутися з вимогою про повернення виплаченого до боржника, з вини якого заподіяно шкоду. Регрес характеризується тим, що правовідношення, за яким особа здійснила відшкодування, припинилося, у зв`язку з чим виникло нове правовідношення, пов`язане саме з регресною вимогою. Суброгація допускається у договорах майнового страхування, правовою підставою її застосування є стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування». Право регресу регулюється частиною першою статті 1191 ЦК України. Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 30 січня 2019 року у справі № 755/9320/15-ц (провадження № 61-7833св18). Враховуючи викладене, вимога позивача до завдавача шкоди ОСОБА_1 є суброгацією. Відповідно до статті 16 ЦК України відшкодування збитків є одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів. Згідно зі статтею 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Відповідно до положень ст. 5 Закону України «Про страхування» страхування може бути добровільним або обов`язковим. Обов`язкові види страхування, які запроваджуються законами України, мають бути включені до цього Закону. Забороняється здійснення обов`язкових видів страхування, що не передбачені цим Законом. Відповідно до п. 9 ст. 7 Закону України «Про страхування» страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є обов`язковим видом страхування в Україні. Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»). Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 вказаного Закону). Згідно з положеннями ст. 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон) страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. Нормами п. 22.1 ст. 22 цього Закону визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Відповідно до положень п. 41.1 ст. 41 Закону МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння: а) транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі. Згідно зі статті 28 вказаного Закону шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це зокрема шкода, пов`язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. Відповідно до положень ст. 29 цього ж Закону у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки. Відповідно до положень ст. 35 Закону (п. 35.1) для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 18 серпня 2019 року о 16 год. 35 хв. в с. Княжичі Броварського району Київської області по вул. М. Лагунової, 29 сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «DODGE DURANGO», д.н.з. НОМЕР_1 , та автомобіля марки «FORD TRANSIT», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Внаслідок зазначеного ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження. Доказів, що цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 під час керування автомобілем марки «FORD TRANSIT», д.н.з. НОМЕР_2 , в момент ДТП була застрахована матеріали справи не містять. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 зазначила, що внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом № 1961-IV виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених Законом № 1961-IV випадках - МТСБУ), та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом № 1961-IV не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ). Аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). Велика Палата Верховного Суду у постановах від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18) (пункт 59), від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) неодноразово звертала увагу на те, що у справах про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної страхувальником за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у межах ліміту страхового відшкодування належним відповідачем буде страховик. Отже, у даному випадку суб`єктом, який має задовольнити вимогу позивача про відшкодування матеріальної шкоди в межах ліміту відповідальності, є страхова компанія в якій відповідач застрахував свою відповідальність чи МТСБУ, якщо відповідач не виконав свого обов`язку укласти договір обов`язкового страхування. За таких умов, цивільно-правова відповідальність відповідача з відшкодування спричиненої шкоди можлива виключно у разі недостатності страхового ліміту страхової компанії (МТСБУ), який на дату ДТП становив 100 000,00 грн. для покриття завданої потерпілому шкоди. В такому випадку на винну особу може бути покладено обов`язок відшкодувати потерпілому різницю між розміром спричиненої шкоди та сумою страхового відшкодування страхової компанії чи МТСБУ, у разі спричинення шкоди особою, яка не застрахувала свою цивільно-правову відповідальність. Так, згідно з ремонтною калькуляцією № 15286/40/2 вартість відновлювального ремонту пошкодженого Dodge Durango, д.н.зю НОМЕР_1 склала 395 294,47 грн. Вказану суму позивач перерахував на рахунок підприємства, що здійснювало ремонт пошкодженого транспортного засобу у відповідності до платіжного доручення № 49590 від 20 вересня 2019 року. За таких обставин позивач має право на відшкодування за рахунок відповідача різницю між розміром спричиненої шкоди та лімітом відповідальності, в даному випадку МТСБУ, яка буде складати 295 294,47 грн. (395 294,47 - 100 000,00). У відповідності до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України,кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Заперечуючи зазначений позивачем розмір шкоди, що був встановлений на підставі ремонтної калькуляції від 11 вересня 2019 року в сумі 395 294,47 грн., яка було перерахована 20 вересня 2019 року на рахунок «ТОВ «Прайм-Авто», відповідач та його представник, жодних доказів невірного визначення страховою компанією розміру матеріального збитку, спричиненого автомобілю «DODGE DURANGO», д.н.з. НОМЕР_1 не надали, свого звіту чи експертного дослідження з метою визначення розміру матеріальних збитків не провели, не просили суд призначити експертизу з зазначеною метою. Як було зазначено вище, відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом. Щодо позовної давності. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України). Оскільки ДТП з зазначеними учасниками дорожнього руху сталось 18 серпня 2019 року, перебіг строку позовної давності необхідно обчислювати саме з цієї дати. Враховуючи, що до суду з цим позовом позивач звернувся 17 серпня 2022 року, цей строк позивачем не пропущено. Доводи апеляційної скарги в частині того, що ОСОБА_1 не був присутнім під час огляду пошкодженого транспортного засобу, апеляційний суд відхиляє, з огляду на наступне. Відповідно до пункту 5.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395 (далі - Методика), у разі потреби виклик заінтересованих осіб для технічного огляду із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду КТЗ (після їх узгодження з виконавцем дослідження) здійснюється замовником дослідження шляхом вручення відповідного виклику під розписку особі, що викликається, або телеграмою з повідомленням про її вручення адресату. Таким чином, доводи апелянта про те, що його не було викликано для технічного огляду пошкодженого транспортного засобу, не є обґрунтованими, оскільки відповідач не навів об`єктивного підтвердження того, що його відсутність під час огляду пошкодженого під час ДТП автомобіля призвела до неправомірності наведених у звіті експертного автотоварознавчого дослідження розрахунків щодо визначення вартості відновлювального ремонту зазначеного автомобіля. Наведені посилання носять характер припущень, що не можуть бути оцінені та враховані судом. Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 13 травня 2019 року у справі № 522/538/17. Відповідно до п. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Доводи апеляційної скарги відповідача в частині допущення судом першої інстанції інших порушень норм процесуального права, окрім розгляду справи у відсутність відповідача, який не був повідомлений про час та місце розгляду справи, апеляційний суд відхиляє, виходячи з наступного. У відповідності до вимог ч. 2 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Частиною 3 ст. 376 ЦПК України наведено вичерпний перелік порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою до скасування судового рішення. Разом з тим, зазначені відповідачем в апеляційній скарзі порушення норм процесуального права, що на думку позивача були допущені, окрім розгляду справи у відсутність відповідача, який не був повідомлений про час та місце розгляду справи, не є такими, що тягнуть за собою безумовне скасування судового рішення та не є такими, що призвели чи могли призвести до неправильного вирішення справи, а відтак, не можуть бути підставою до скасування рішення суду. Враховуючи наведене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню саме через неправильне застосування норм матеріального права, з ухваленням нового судового рішення по суті вимог позивача. Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до частин першої, другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При подачі позовної заяви ПАТ «СК «ТАС» сплатило судовий збір у розмірі 2 481,00 грн. Оскільки апеляційний суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, сплачений позивачем судовий збір підлягає стягненню на його користь з відповідача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог (74,70%), а саме у розмірі 1 853,30 грн. (2481*74,70%). При подачі апеляційної скарги ОСОБА_1 сплатив судовий збір у розмірі 7 115,30 грн. Оскільки апеляційний суд приходить до висновку про часткове задоволення вимог апеляційної скарги, сплачений відповідачем судовий збір підлягає стягненню на його користь з позивача пропорційно до задоволених вимог апеляційної скарги (25,30%), а саме у розмірі 1 800,17 грн. (7115,30*25,30%). Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. Отже, з ОСОБА_1 на користь ПАТ «СК «ТАС» підлягає стягненню різниця між сумою, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, та сумою, яку позивач має компенсувати відповідачу. Така різниця становить 53,13 грн. (1 853,30-1 800,17). Разом з тим, враховуючи, що відповідач ОСОБА_1 є учасником бойових дій, про що суду апеляційної інстанції надано посвідчення від 04 квітня 2024 року, він є особою що звільнений від сплати судового збору у відповідності до Закону України «Про судовий збір». Отже, судовий збір не може бути стягнутий з відповідача та покладається на рахунок держави. На підставі викладеного та керуючись статтями 374, 376, 381, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником ОСОБА_2 задовольнити частково. Заочне рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 08 вересня 2023 рокускасувати та ухвалити нове судове рішення. Позов Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» до ОСОБА_1 про стягнення виплаченого страхового відшкодування задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС», місце знаходження: м. Київ, вул. Кіото, 25, оф. 203, ідентифікаційний код 31005243 матеріальну шкоду у розмірі 295 294 (двісті дев`яносто п`ять тисяч двісті дев`яносто чотири) гривні 47 копійок. В іншій частині позовних вимог відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Повне судове рішення складено 17 липня 2025 року. Головуючий Фінагеєв В.О. Судді Кашперська Т.Ц. Яворський М.А.