Постанова Житомирський апеляційний суд № 296/2654/23

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №296/2654/23 Головуючий у 1-й інст. Рожкова О. С. Категорія 44 Доповідач Трояновська Г. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 липня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого - судді Трояновської Г.С. суддів: Борисюка Р.М., Павицької Т.М. з участю секретаря судового засідання Нестерчук М.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу № 296/2654/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за апеляційними скаргами ОСОБА_1 та представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 21 лютого 2024 року, ухваленого під головуванням судді Рожкової О.С., в с т а н о в и в: 23.03.2023 ОСОБА_1 звернувся до суду названим позовом та з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 14.07.2023, просив: стягнути на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 - 201 601,83 грн (з яких 4500 грн вартість оцінки, проведеної для визначення розміру заподіяної шкоди) та з ПАТ «Страхова Група «ТАС» в межах ліміту страхового випадку - 65 000 грн матеріальної шкоди, а всього в розмірі 266 601,83 грн; (2) стягнути ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 50 000 грн. В обгрунтування позову зазначено, що 22 березня 2022 року о 11 год. 55 хв. в м. Житомирі по вул. В. Бердичівській, поблизу будинку № 45 водій автомобіля FORD FIESTA реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_2 виїхала на регульоване перехрестя з вул. Шевченка на заборонений (жовтий) сигнал світлофора та здійснила зіткнення з транспортним засобом Infiniti Q50 реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 . Внаслідок цієї події автомобіль позивача Infiniti Q50 отримав механічні пошкодження, а його власнику завдано матеріального збитку. Цивільно-правова відповідальність автомобіля FORD FIESTA застрахована в ТДВ СГ «ТАС», якою сплачено позивачу відшкодування в розмірі 65 000 грн, але зазначена сума не відповідає реальному розміру завданого збитку, що підтверджується висновком авто-товарознавчої експертизи від 25.03.2022 та від 10.07.2023, за якою матеріальний збиток, завданий позивачу, внаслідок пошкодження належного йому автомобіля становить 327101,83 грн станом на 23.03.2023. Таким чином, з винної особи ОСОБА_2 слід стягнути різницю між фактичними збитками та сумою страхового відшкодування (327 101,83 грн - 130 000 грн), що становить 201 601,83 грн та витрати, понесені позивачем на проведення оцінки з визначення вартості матеріального збитку в розмірі 4500 грн. Крім того, позивач зазначає, що йому заподіяно моральну шкоду внаслідок пошкодження його майна, а саме транспортного засобу, що належав йому на праві власності, в результаті дорожньо-транспортної пригоди, що призвело до зміни способу життя та необхідності прикладати додаткові зусилля для відновлення свого порушеного права протягом тривалого часу, що відбувалось підчас військових дій. На даний час відповідач відмовляється в добровільному порядку відшкодувати шкоду в повному розмірі, тому позивач змушений був звернутися до суду для захисту своїх прав. Виходячи із наведеного просив задовольнити позовні вимоги. Ухвалою Корольовського районного суду м. Житомира від 21.02.2024 прийнято відмову від позову до АТ «СГ «ТАС» 21.02.2024 та закрито провадження в частині позовних вимог ОСОБА_1 до АТ «СГ «ТАС». Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 21 лютого 2024 рокупозов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 33 550 (тридцять три тисячі п`ятсот п`ятдесят) гривень 92 копійки, судовий збір в розмірі 335 (триста тридцять п"ять) гривень 50 коп., витрати на проведення автотоварознавчої експертизи у розмірі 610 (шістсот десять) гривень 98 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень. В решті вимог відмовлено. У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування обставин по справі, а також порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та постановити нове судове рішення про задоволення позову в повному обсязі. Зазначає, що здійснивши аналіз відеозаписів обставин ДТП, він встановив, що більша вина у вчиненні ДТП лежить на ОСОБА_2 , ступінь якої він оцінює у 70%, відтак його вина складає 30%, а тому місцевий суд безпідставно визначив ступінь обопільної вини сторін у 50%. Вказує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову в частині стягнення моральної шкоди, оскільки пошкодженням транспортного засобу, що належить позивачу на праві власності, йому була завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях, зміні способу життя, необхідності прикладати додаткові зусилля для організації свого життя та побуту, на час ДТП і до теперішнього часу позивач є аспірантом денної форми навчання ДУ «Житомирська політехніка», а подія ДТП вплинула на його здоров`я, і як наслідок - на навчання. Моральну шкоду оцінює в сумі 50 000 грн. Крім того, при вирішенні питання про стягнення витрат на правничу допомогу, місцевий суд взяв до уваги лише акт виконаних робіт від 14.07.2023 на суму 35 500 грн, та не взяв до уваги взагалі акт від 20.07.2023 на суму 7 675, 40 грн. У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , посилаючись на неповне з`ясування обставин по справі, а також порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та постановити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що постановою Корольовського районного суду м. Житомира ОСОБА_2 визнано винною за ст.124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу (порушення п. 8.7.3 ПДР згідно протоколу). В свою чергу ОСОБА_1 постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 24.05.2024 також визнано винним за ст. 124 КУпАП (порушення пунктів 8.7 та 16.5 ПДР), що свідчить про обопільну вину учасників ДТП. При цьому відповідач порушила один пункт, а позивач - два пункти ПДР, а тому, на думку представника відповідача, ступінь вини кожного з водіїв становить: ОСОБА_2 - 33, 3%, а ОСОБА_1 - 66, 6% Разом із тим, вказані обрахунки при вирішенні справи по суті залишені поза увагою судом першої інстанції. Таким чином, вважає, що з огляду на ступінь вини відповідача і розмір заподіяної шкоди позивачу, відшкодуванню підлягає сума - 107 943, 60 грн. Оскільки згідно полісу ДСЦПВ серії АТ 1274185 від 08.10.2021 страховий ліміт становить 130 000 грн, що перекриває завданий відповідачем збиток, вважає, що у задоволенні позову слід відмовити. В суді апеляційної інстанції представник позивача адвокат Остапчук В.О. доводи апеляційної скарги позивача підтримав, просив її задовольнити, надав пояснення аналогічні викладеному в апеляційній скарзі. Проти апеляційної скарги представника відповідача заперечив. В ході судового засідання надійшло клопотання про відкладення розгляду справи від представника відповідача адвоката Решка С.С. через неможливість взяти участь у розгляді справи за сімейними обставинами. Представник позивача заперечив проти відкладення розгляду справи, зазначивши, що представник відповідача часто не з`являвся у судові засідання до суду першої інстанції і судом неодноразово відкладався розгляд справи, хоча він (представник позивача) постійно з`являвся до суду. Колегією суддів відмовлено у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, зважаючи на те, що представником відповідача не надано жодних доказів на підтвердження поважності причин його неявки до апеляційного суду. Окрім того у разі відкладення судового засідання його наступний розгляд відбудеться орієнтовно у жовтні 2024 року. Інші учасники справи повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи, їх неявка не перешкоджає розгляду справи (ч.2 ст. 367 ЦПК України). Розглянувши справу в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 не підлягає до задоволення, а апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення з огляду на таке. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, 22 березня 2022 року о 11 год. 55 хв. в м. Житомирі по вул. В. Бердичівській, поблизу будинку № 45 водій автомобіля FORD FIESTA реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_2 виїхала на регульоване перехрестя з вул. Шевченка на заборонений (жовтий) сигнал світлофора та здійснила зіткнення з транспортним засобом Infiniti Q50 реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , внаслідок чого автомобілі зазнали механічних пошкоджень. Постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 05.05.2022 у справі № 296/1500/22 ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (а.с.9). Постановою Корольовського районного суду м. Житомира від 24.05.2022 у справі № 296/1508/22 ОСОБА_4 також визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП (а.с.66-69). Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля Ford Fiesta реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_2 застрахована АТ «СГ «ТАС» (приватне) згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів AT 1274185 від 08.10.2021 (а. с.10). Відповідно до експертного висновку автотоварознавчої експертизи №2833 від 25.03.2022 вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Infiniti Q50, реєстраційний номер НОМЕР_2 , з технічної точки зору, станом на 22.03.2022, внаслідок пошкодження його в ДТП, яке мало місце 22.03.2022 становила 260 457,15 грн. Вартість відновлювального ремонту автомобіля Infiniti Q50, реєстраційний номер НОМЕР_3 станом на дату ДТП, яка мала місце 22.03.2022 року становила 406 646,96 грн (а.с.11-24). 22.08.2022 АТ «СГ «ТАС» сплатило ОСОБА_1 страхове відшкодування в сумі 65000,00 грн, які перераховано на реквізити, вказані у заяві на виплату страхового відшкодування, що підтверджується листом №1146 від 05.10.2022 та платіжним дорученням №284582 від 22.08.2022 (а.с.51-52). Експертним висновком автотоварознавчої експертизи №2833/1 від 25.03.2022 встановлено вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Infiniti Q50, реєстраційний номер НОМЕР_4 , з технічної точки зору, станом на 23.03.2023, внаслідок пошкодження його в ДТП, яка мала місце 22.03.2022 - 327 101,83 грн. Вартість відновлювального ремонту автомобіля Infiniti Q50, реєстраційний номер НОМЕР_2 станом на дату оцінки 23.03.2023 становила 510 384,62 грн (а.с.103-117). Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку, що з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає відшкодуванню матеріальна шкода у розмірі 33 550,92 грн, виходячи з наступного розрахунку: 327 101,83 грн (фактичний розмір заподіяної шкоди / 2) - 130 000 грн (ліміт відповідальності). Також суд першої інстанції зазначив, що виходячи з того, що позивачем не подано належних та допустимих доказів, що підтверджують факт завдання йому моральної шкоди внаслідок протиправних дій відповідача, позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Колегія суддів не в повній мірі погоджується із висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Щодо відшкодування матеріальної шкоди. Обгрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 , з урахуванням збільшення позовних вимог та відмови від позовних вимог до ТДВ СГ «ТАС», просив стягнути із ОСОБА_2 суму завданого збитку, що становить різницю між розміром збитку та сумою виплаченого страхового відшкодування. Водночас, заперечуючи щодо задоволення позовних вимог, ОСОБА_2 вказала, що у здійсненні ДТП наявна вина обох водіїв, ступінь якої зі сторони позивача є більшим, а тому просила відмовити у задоволенні позовних вимог. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частина перша та друга статті 2 ЦПК України). Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо (частина перша статті 11 ЦПК України). Вирішуючи спір, місцевий суд правильно застосував норми матеріального права. Відповідно до частин першої, третьої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Підстави та порядок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, та шкоди, завданої внаслідок взаємодії цих джерел, визначені нормами статей 1187,1188 ЦК України. Згідно із частинами другою, п`ятою статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Підстави та порядок відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, визначені статтею 1188 ЦК України, частиною першою якої визначено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що обов`язок відшкодувати шкоду, завдану іншому володільцю джерела підвищеної небезпеки, виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 1188 ЦК України, вина у завданні шкоди, є обов`язковою умовою для покладення на винну особу відповідальності за майнову шкоду, завдану внаслідок взаємодії транспортних засобів іншому учаснику дорожньо-транспортної пригоди. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому відповідно до вимог статті 1188 ЦК України, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Згідно з роз`ясненнями, викладеними у пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», шкода, заподіяна кількома особами, відшкодовується кожною з них у частині, заподіяній нею (у порядку часткової відповідальності). У такому ж порядку відповідають володільці джерел підвищеної небезпеки за шкоду, заподіяну внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам. Отже, за цих обставин обов`язок відшкодування шкоди покладається на ту особу, з вини якої завдано шкоду. Якщо наявна вина двох осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, шкода відшкодовується кожним з них залежно від ступеня вини. Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 328/2750/18 (провадження № 61-13747св19). Згідно ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Згідно статті 6 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (Закон №1961-IV) страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. Згідно ст. 28 Закону №1961-IV шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого це, зокрема, шкода, пов`язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. Відповідно до статті 29 Закону України № 1961-IV у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 грудня 2021 року у справі №147/66/17 зазначила, що внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом № 1961-IV виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених Законом № 1961-IV випадках - МТСБУ), та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом №1961-IV не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку) винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ). Основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками дорожньо-транспортної пригоди, повинен нести страховик в межах страхової суми. Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика (страховика) не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. Приписами статті 1194 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Тобто статтею 1194 Цивільного кодексу України регламентується визначення обсягу відповідальності застрахованої особи (відповідача) у разі недостатності страхової виплати. Отже, обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування (пункт 72 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі № 308/3162/15-ц). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18) зроблено висновок про те, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом № 1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV). Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) та підтверджено ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі № 753/15214/16-ц (провадження № 14-25цс20). Таким чином, обов`язок з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування покладається на страховика, решта суми - на заподіювача шкоди. При цьому, у разі, якщо розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, то обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Із матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що цивільно правова відповідальність водія ОСОБА_2 була застрахована АТ «СГ «ТАС» (приватне) згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів AT 1274185 від 08.10.2021, страховий ліміт відповідальності зазначено - 130 000 грн. Матеріали справи свідчать про виплату страхового відшкодування АТ «СГ «ТАС» в сумі 65 000 грн. Розмір заподіяного збитку завданого власнику автомобіля Infiniti Q50, реєстраційний номер НОМЕР_4 , з технічної точки зору, станом на 23.03.2023, внаслідок пошкодження його в ДТП, яка мала місце 22.03.2022, становила 327 101,83 грн, а вартість відновлювального ремонту - 510 384,62 грн. Таким чином, фактичним розміром заподіяної позивачу шкоди є 327 101,83 грн, а лімітом страхового відшкодування відповідача є 130 000 грн. Отже, ОСОБА_2 зобов`язана сплатити різницю між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою. Водночас, місцевий суд, встановивши наявність обопільної вини обох учасників ДТП, та врахувавши, що сторони не заявляли під час судового засідання клопотання про проведення експертизи на предмет визначення ступеня вини у ДТП кожного з водіїв, дійшов обгрунтованого висновку, що розмір заподіяної шкоди склав 163 550,90 грн та визначався шляхом поділу на кількість відповідальних за спричинення шкоди осіб. Колегія суддів вказує, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV). При цьому, місцевий суд слушно наголосив, що відповідно до п. 36.3 ст. 36 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» поділу підлягає саме розмір заподіяної шкоди, а не ліміт відповідальності. Виходячи із наведеного, колегія суддів вважає, що вирішуючи питання про розмір відшкодування від суми завданих позивачеві збитків, який слід стягнути з ОСОБА_2 , суд першої інстанції звернув увагу на наявність обопільної вини обох учасників ДТП, а також вказав, що сторони відмовилися від проведення експертизи на предмет визначення ступеня вини у ДТП кожного з водіїв, а тому правильно вирішив стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача відшкодування пропорційно до ступеня вини у ДТП, тобто 33 550, 92 грн, що становить 50 % від суми завданого збитку із розрахунку: 327 101,83 грн (фактичний розмір заподіяної шкоди / 2 (винуватці ДТП)) - 130 000 грн (ліміт відповідальності). Колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що ступінь її вини становить 33,3%, а вина позивача - 66,6%, та доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що більша вина у вчиненні ДТП лежить на ОСОБА_2 , ступінь якої він оцінює у 70%, а своєї - у 30%. Так, із матеріалів справи вбачається, що сторони у справі брали участь під час розгляду справи у суді першої інстанції, надавали свої письмові пояснення та заперечення щодо доводів позовної заяви та відзиву на позовну заяву, в тому числі і заперечення щодо визначення ступеня вини кожної із сторін. Проте, як зазначено судом першої інстанції, клопотань про призначення експертизи для підтвердження або спростування вказаних обставин стороною заявлено не було, що узгоджується із позицією Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 27 березня 2019 року у справі №752/16797/14-ц, а тому суд першої інстанції в цьому випадку дійшов обгрунтованого висновку та самостійно визначив обопільну вину із розрахунку винуватців ДТП - 50% кожного. Щодо моральної шкоди. Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди обов`язковому з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та чим він при цьому керувався, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21) вказано, що абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати. Розмір відшкодування моральної шкоди не є сталою величиною, а визначається судом в кожному конкретному випадку з урахуванням усіх обставин справи й доведеності позову. Обгрунтовуючи позовні вимоги та доводи апеляційної скарги, ОСОБА_1 вказував, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини відповідача його транспортний засіб був пошкоджений, а це викликало у нього душевні страждання. Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв`язку із знищенням чи пошкодженням майна, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. При вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди обов`язковому з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та чим він при цьому керувався, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. У цій справі встановлено, що позивач оцінює розмір моральної шкоди, яку йому було заподіяно внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини відповідача у 50 000гривень. Колегія суддів вважає, що дорожньо-транспортною пригодою позивачу було заподіяно моральну шкоду. Разом з тим встановлено, що ДТП сталася за обопільної вини сторін, не тільки з вини відповідача, а й з вини позивача, ступінь вини - 50% кожного учасника. При цьому також встановлено, що пошкоджено автомобіль Infiniti Q50, який є вартісним автомобілем, сума відновлювального ремонту автомобіля внаслідок ДТП становила 510 384,62 грн. В будь-якому випадку подія ДТП та пошкодження майна, що призводить до незапланованих майнових втрат та незручностей, є основою стресу та душевних хвилювань, впливає на звичайний плин життя та потребує додаткових зусиль для відновлення попереднього стану. А тому, визначаючи розмір моральної шкоди, апеляційний суд, виходячи із вимог ст.ст.23,1167 ЦК України, та враховуючи всі обставини справи, глибину страждань позивача, обопільну вину у вчиненні ДТП, вимоги розумності та справедливості, вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача на відшкодування моральної шкоди 10 000 грн. Таким чином, рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню із ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення вимоги про відшкодування моральної шкоди. Щодо витрат на правничу допомогу Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (частина перша статті 15 ЦПК України). Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Частиною 4 ст.137 ЦПК України також передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони або публічним інтересом до справи. Судові витрати позивача на професійну правничу допомогу становлять 35 500, 00 грн. Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем при розгляді цієї справи в суді першої інстанції, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції провів належну правову оцінку наданих на підтвердження понесення таких витрат, доказів у їх сукупності, врахував визначений договором порядок визначення оплати наданих послуг, оцінив обсяг наданих послуг та їх реальність, а також співмірність вартості послуг із складністю справи і змістом цих послуг та дійшов загалом обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового відшкодування на користь позивача судових витрат на правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн, виходячи із пропорційності задоволених позовних вимог, який є вищим, навіть з урахуванням стягнення апеляційним судом моральної шкоди. Таким чином, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, проте припустився помилки при вирішенні позовної вимоги про відшкодування моральної шкоди. Виходячи із наведеного, рішення суду першої інстанції в частині відшкодування моральної шкоди підлягає скасуванню із ухваленням нового судового рішення в цій частині - про часткове задоволення позовної вимоги. В решті рішення суду залишається без змін. Доводи апеляційних скарг сторін знайшли своє спростування як у судовому рішенні першої так і апеляційної інстанції, а тому додаткового обгрунтування, що призведе до повторного викладення мотивів, не потребують. Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374, 376, 381-384, 389, 390, 391 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 залишити без задоволення. Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 21 лютого 2024 року в частині відмови у задоволенні позову про стягнення моральної шкоди скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про часткове задоволення позову. Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 10 000 грн на відшкодування моральної шкоди. В решті рішення суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 22.07.2024. Головуючий Судді