Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 460/10273/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 липня 2025 рокуЛьвівСправа № 460/10273/24 пров. № А/857/916/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді: Матковської З.М., суддів: Гінди О.М., Ніколіна В.В. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Авраменко Юлії Сергіївни на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року у справі №460/10273/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військово-лікарської комісії Західного регіону (місто Львів) (16 регіональна військово-лікарська комісія), Військово-лікарської комісії КП «Рівненський обласний центр психічного здоров`я населення» Рівненської обласної ради про визнання протиправним та скасування свідоцтва, зобов`язання вчинення певних дій, (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Щербаковим В.В. в м. Рівне у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику учасників справи), дата складення повного тексту судового рішення 25 листопада 2024 року), - В С Т А Н О В И В : В вересні 2024 року ОСОБА_1 (далі позивач) звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду із позовом до Військово-лікарської комісії Західного регіону (місто Львів) (16 регіональна військово-лікарська комісія), Військово-лікарської комісії КП «Рівненський обласний центр психічного здоров`я населення» Рівненської обласної ради, в якому позивач просить суд: - визнати протиправним та скасувати Свідоцтво про хворобу №3 від 12.02.2024 року прийняте КП «Рівненський обласний центр психічного здоров`я» Рівненської обласної ради, яке затверджене 16 регіональною військово-лікарською комісією від 05.03.2024 року. - направити на медичний огляд ОСОБА_1 - зобов`язати штатну ВЛК регіону - Військово-лікарську комісію Західного регіону (місто Львів) скасувати постанову ВЛК КП «Рівненський обласний центр психічного здоров`я» Рівненської обласної ради, яка оформлена свідоцтвом про хворобу № 3 від 12.02.2024 року та направити на повторний (контрольний) медичний огляд ОСОБА_1 . Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач отримав поранення під час виконання бойового завдання 24.06.2023 в районі ведення бойових дій Запорізької області, в результаті артилерійського обстрілу, як наслідок завдано шкоду його здоров`ю. З огляду на зазначене тривалий час перебував на стаціонарному лікуванні. 12.02.2024 військово-лікарська комісія КП «Рівненський обласний центр психічного здоров`я населення» Рівненської обласної ради склала свідоцтво про хворобу за №3. 05.03.2024 дане Свідоцтво було затверджено штатною ВЛК - 16 регіональною військово-лікарською комісією. З огляду на викладене та на підставі ст.16 «а» графи ІІ Розкладу хвороб, позивача визнано непридатним до військової служби з виключенням із військового обліку. Водночас, позивач, не погоджуючись з висновками свідоцтва про хворобу, покликаючись на норми Положення №402, зауважує, щодо помилковості встановлення причинного зв`язку захворювання для встановлення діагнозу та формування висновків, викладених у Свідоцтві про хворобу. Вважає, що існує необхідність дослідити медичну документацію, на основі якої було прийнято загадане свідоцтво, що лягло в основу оскаржуваного рішення ВЛК. Враховуючи те, що комісією не взято до уваги та не враховано первинну облікову медичної документації хворого, неправильно винесено Свідоцтво та встановлено причинний зв`язок захворювання за результатами проходження військово-лікарської комісії щодо позивача. Додатково зауважує про порушення порядку направлення позивача на проходження ВЛК. Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись із ухваленим рішенням, позивач оскаржив його, вказавши на неповне з`ясування судом усіх обставин справи. В апеляційній скарзі він просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позов. Апелянт звертає увагу, що відповідач подав відзив із пропуском строку, при цьому не надав обґрунтувань щодо впливу воєнного стану та виконання спеціальних завдань військовослужбовцями на цей пропуск. Вказує, що суд не поновив пропущений строк для подання відзиву, внаслідок чого рішення було прийняте на підставі несвоєчасно поданих матеріалів. Зазначає, що направлення на проходження військово-лікарської комісії (ВЛК) здійснено з порушенням встановлених процедур і строків. При цьому наголошує, що позивач перебував на стаціонарному лікуванні, яке на момент направлення не було завершене, що могло вплинути на об`єктивність оцінки його придатності до військової служби. Суд, на думку апелянта, не врахував вимог Положення №402, відповідно до яких медичний огляд проводиться лише після завершення лікування, а не під час його проходження. Вважає, що суд помилково кваліфікував травму як незначну, не беручи до уваги, що тривалість тимчасової втрати працездатності перевищувала 60 днів, що свідчить про її тяжкість. Оцінка тяжкості травми мала здійснюватись відповідно до Класифікатора розподілу травм, а суд не врахував цієї норми та відхилив відповідні доводи. Також підкреслює, що не були взяті до уваги низка медичних документів, які підтверджують тривалість лікування понад 60 днів, що свідчить про серйозність стану позивача. Крім того, суд не врахував, що в медичних записах містяться різні діагнози, які повинні були бути враховані при прийнятті рішення. Щодо дотримання процедур, відмічається, що суд не встановив, чи були належним чином оформлені документи, на підставі яких позивача було направлено на медичний огляд, а також хто саме і на підставі яких повноважень прийняв таке рішення. Згідно з Положенням №402, направлення має здійснюватись безпосереднім начальником військовослужбовця, що не було підтверджено. Крім того, суд помилково вважав, що після 4 місяців лікування позивач підлягає медичному огляду, тоді як на момент направлення на ВЛК перебував на лікуванні лише 19 днів, що свідчить про неправильне тлумачення відповідних норм Положення №402. Також звертається увага на те, що суд не врахував норми Положення №402 щодо обов`язковості проведення додаткових досліджень (М-ЕХО, аудіометрії, консультацій спеціалістів), які не були виконані, що могло спричинити погіршення стану здоров`я позивача. З урахуванням зазначених порушень апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яке буде ґрунтуватися на правильному застосуванні норм законодавства та належному врахуванні всіх медичних документів та обставин справи. Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС), суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на судове рішення, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами. Переглянувши справу за наявними у ній матеріалами, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що в ході розгляду справи не було встановлено порушень відповідачами вимог чинного законодавства щодо процедури проведення медичного огляду позивача та оформлення його результатів. Такі висновки суду першої інстанції відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з додержанням норм матеріального і процесуального права, з таких міркувань. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прийнятий на військову службу ІНФОРМАЦІЯ_2 з січня 2023 року. Зарахований до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 як солдат. 24.06.2023 позивач перебуваючи в районі населеного пункту Н. Запорізької області, потрапив під артилерійський обстріл та в результаті розриву снаряду отримав вогнепальне осколкове сліпе поранення лівої надключичної ділянки з наявністю стороннього тіла. Вказане підтверджується первинною медичною карткою б/н від 25.06.2023 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), орган видачі не зазначений. У зв`язку з цим, Позивач перебував на обстеженні та лікуванні в наступних закладах: з 25.06.2023 року по 29.06.2023 рік на стаціонарному лікуванні в КНП «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради. Діагноз: «МВТ, Акубаротравма, ВОСП м`яких тканин лівого надпліччя, стороннє тіло лопаточної ділянки ліворуч» (Довідка №01- 06/1687 від 29.06.2023 року та Виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №9515 від 29.06.2023 року видані КНП «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» Запорізької міської ради). з 29.06.2023 року до 06.07.2023 рік на стаціонарному лікуванні в КНП «Міська лікарня №7» Запорізької міської ради. Діагноз: «мінновибухова травма (24.06.2023). Закрита черепно-мозкова травма. Акубаротравма. Вестибуло-атактичний синдром. Емоційна нестійкість, цереброастенічний синдром. Вогнепальне осколкове наскрізне поранення м`яких тканин лівого надпліччя. Стороннє тіло лопаткової ділянки» (Виписний епікриз №3527). з 06.07.2023 року по 07.07.2023 рік на стаціонарному лікуванні в КНП «Міська клінічна лікарня №4» Дніпровської міської ради. Діагноз: МВТ (24.06.2023). Вогнепально-уламкове сліпе непроникаюче поранення м`яких тканин лівого надпліччя та задньої стінки грудної клітки. ЗЧМТ. Акубаротравма. Вестибуло-атактичний синдром. Емоційна нестійкість, цереброастенічний синдром. Розлад адаптації з вираженим тривожнодепресивним компонентом». (Виписка №21517). з 08.07.2023 року по 13.07.2023 рік на лікуванні в хірургічному відділенні в/ч НОМЕР_2 , де було встановлено діагноз: «основний МВТ (24.06.2023), ВОСП м/т лівого надпліччя з наявністю сторонніх тіл. СПО; ПХО (25.06.2023) грудної клітки та надключичної ділянки зліва, видалення сторонніх тіл. Супутні захворювання Закрита ЧМТ. Акубаротравма. Вестибуло-алексичний синдром. Емоційна нестабільність. Цереброастенічний синдром» (Виписний епікриз №2121/358). з 13.07.2023 року по 01.08.2023 рік на стаціонарному лікуванні в КНП «Олександрійська лікарня» де було встановлено наступний діагноз: «МВТ (24.06.2023), стан після ПХО 25.06.2023 з приводу ВОСП м`яких тканин лівого надпліччя. Гематома післяопераційної рани (розкриття рани, дренування, санація 17.07.-31.07.2023). Післятравматична церебрастенія. Ситуаційний тривожно-фобічний синдром.» Рекомендовано консультація психіатра для уточнення діагнозу та корекції лікування (Виписний епікриз №652 від 01.08.2023 року). з 01.08.2023 року по 17.08.2023 рік на стаціонарному лікуванні в КП «Рівненський обласний госпіталь ВВ» де було встановлено діагноз: «МВТ. Стан після оперативного лікування. Ненагноєна гематома лівої плечової ділянки. Гостра реакція на стрес. Розлад адаптації зі змішаним порушенням поведінки та емоцій» (Виписка №3157 від 17.08.2023). з 17.08.2023 року по 15.09.2023 рік госпіталізований та проходив лікування в КП «Рівненський обласний центр психічного здоров`я населення» Рівненської обласної ради, де було встановлено діагноз: F 21.0 Шизотиповий розлад (Виписка №2852). За результатами обстеження та лікування у даному закладі встановлено діагноз «шизотиповий розлад» та згідно виписки із медичної картки стаціонарного хворого №2852 від 15.09.2023 року, Позивачу було рекомендовано продовжити прийом лікарських засобів, консультацію хірурга та проходження курсу реабілітації у КП «Рівненський обласний госпіталь ВВ». з 15.09.2023 року по 28.09.2023 рік (Виписка №3915) та з 28.09.2023 по 12.10.2023 рік (Виписка №4168) на стаціонарному лікуванні в КП «Рівненський обласний госпіталь ВВ». Згідно Виписки №3915 Позивачу встановлений діагноз: «НЦД за змішаним типом. БПНПГ. СН-0ст. Шизотиповий розлад». Згідно Виписки №4168 Позивачу встановлений діагноз: «НЦД за змішаним типом. СН-0ст. Шизотиповий розлад». з 12.10.2023 року по 25.03.2024 рік на стаціонарному лікуванні в КП «Рівненський обласний центр психічного здоров`я населення» Рівненської обласної ради, де було встановлено «основний діагноз: F 21.0 Шизотиповий розлад; супутній діагноз: наслідки мінно-вибухової травми (24.06.2023 року), ВОСП м`яких тканин лівого надпліччя та задньої стінки грудної клітки у виді зміцнілих післяопераційних рубців без порушення функції. Ангіопатія сітківки обох очей» (Виписка №3543). 12.02.2024 військово-лікарська комісія КП «Рівненський обласний центр психічного здоров`я населення» Рівненської обласної ради за розпорядженням начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 від 01.11.2023 №4/8130 провела огляд позивача. Результати огляду оформлені свідоцтвом про хворобу за №3 (надалі Свідоцтво). Згідно Свідоцтво діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання, поранення. Контузії, каліцтва: Шизотиповий розлад. Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби. Наслідки мінно-вибухової травми (24.06.2023), ВОСП м`яких тканин лівого надпліччя та задньої стінки грудної клітки у виді зміцнілих післяопераційних рубців без порушення функцій. Травма, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини (довідка про обставини травми №277 від 10.07.2023). Згідно класифікації тяжкості дана травма відноситься до легких (наказ МОЗ України №370 від 04.07.2007) Ангіопатія сітківки обох очей. Захворювання, НІ, не пов`язане з проходженням військової служби З огляду на викладене та на підставі ст.16 «а» графи ІІ Розкладу хвороб, ОСОБА_1 визнано непридатним до військової служби з виключенням із військового обліку. 05.03.2024 дане Свідоцтво було затверджено штатною ВЛК - 16 регіональною військово-лікарською комісією, про що свідчить відповідний штамп комісії та відтиск гербової печатки. Не погоджуючись із таким рішенням суб`єкта владних повноважень, та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся із зазначеним позовом до Рівненського окружного адміністративного суду. Суд першої інстанції в задоволенні позову відмовив з тих підстав, що не встановив допущених з боку відповідачів порушень вимог чинного законодавства, які б стосувались саме процедури проведення медичного огляду позивача та оформлення його результатів. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України «Про військову службу і військовий обов`язок» (далі - Закон № 2232-XII). Відповідно до частин першої-третьої статті 1 цього Закону захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку. Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки) (частина сьома статті 1 Закону № 2232-XII). Згідно з частиною дев`ятою статті 1 Закону №2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період. Відповідно до частини першої статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Згідно з частиною десятою статті 2 Закону № 2232-XII та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров`я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення № 402). Згідно з п.2.1 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 року № 402 (далі по тексту Положення) для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії. Відповідно до п.1.1 розділу І Положення Військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям. Згідно з п.6.1 розділу ІІ Положення направлення на медичний огляд військовослужбовців проводиться: прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище, штатних ВЛК, керівниками ТЦК та СП, начальниками (керівниками) закладів охорони здоров`я за місцем лікування, органів військового управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, органами прокуратури, судом у порядку та з метою, визначеними цим Положенням. Прямі начальники від командира окремої частини, йому рівних та вище мають право направляти підпорядкованих військовослужбовців на медичний огляд ВЛК з метою визначення ступеня придатності до військової служби за рекомендацією лікаря, у разі виявлення у військовослужбовця під час обстеження або лікування захворювань, наслідків травми (поранення, контузії, каліцтва), що можуть обмежувати придатність або зумовлювати непридатність до військової служби. Також направлення військовослужбовців на медичний огляд ВЛК прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище проводиться у випадках, визначених Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153, та Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженою наказом Міністра оборони України від 10 квітня 2009 року № 170, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 19 травня 2009 року за № 438/16454. Позивача направлено на медичний огляд ВЛК з метою визначення придатності до військової служби. Відповідно до п. 21.1 Положення № 402 у разі коли під час медичного огляду військовослужбовців встановлено діагноз, ВЛК встановлює причинний зв`язок захворювання, травми, контузії, каліцтва, поранення. При медичному огляді військовослужбовців, призваних на збори військовозобов`язаних, резервістів під час навчальних зборів, кандидатів на навчання у ВВНЗ, направлених військовими комісаріатами, коли їм встановлено діагноз і постанова оформлюється свідоцтвом про хворобу або довідкою, ВЛК встановлюється причинний зв`язок захворювання (поранення, контузії, каліцтва, травми) (п. 21.4 Положення № 402). Пунктом 21.5 Положення № 402 регламентовано формулювання про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, зокрема: - «Захворювання, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини», якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, що входять до складу діючої армії, або коли захворювання, яке виникло до цього, у період служби у військових частинах і установах, які входять до складу діючої армії, досягло такого розвитку, що обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі й тимчасової) до військової служби. Постанова в такому формулюванні приймається щодо військовослужбовців, які брали участь у бойових діях, зазначених у підпункті «а» цього пункту. Зазначена постанова приймається також при хронічних повільно прогресуючих захворюваннях за наявності медичних документів, виданих у перші десять років після вибуття військовослужбовця з діючої армії або пізніше, але за даними за зазначені десять років, якщо вони дозволяють віднести або підтверджують початок захворювання на період перебування в діючій армії. - «Захворювання (поранення, контузія, каліцтво, травма), ТАК, пов`язане з проходженням військової служби» - якщо воно виникло в період служби у військових частинах та установах, які не входять до складу діючої армії, або коли захворювання, що виникло до військової служби, у період служби досягло такого розвитку, який обмежує придатність або призводить до непридатності (у тому числі тимчасової) до військової служби, служби з військової спеціальності. У такому самому формулюванні приймаються постанови при медичному огляді військовослужбовців за результатами поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних ними в період проходження військової служби, коли документи про обставини їх одержання на момент медичного огляду відсутні - «Захворювання, НІ, не пов`язане з проходженням військової служби» - якщо воно виникло в того, хто пройшов медичний огляд, до призову на військову службу, прийняття на військову службу за контрактом (у тому числі і захворювання, не діагностовані при призові (під час прийому на військову службу), але патогенетично їх розвиток почався до призову (до прийому) на військову службу), і військова служба не вплинула на вже наявне захворювання і придатність до військової служби. Постанова в такому формулюванні приймається також за наслідками поранень (травм, контузій, каліцтв), якщо вони одержані до призову на військову службу, прийняття на військову службу за контрактом і військова служба не вплинула на вже наявні наслідки поранення (травми, контузії, каліцтва) і придатність до військової служби. Суд наголошує на тому, що вимог щодо необхідних документів для встановлення причинного зв`язку захворювання військовослужбовця, на відмінну від встановлення причинного зв`язку травм, каліцтва, поранень законодавством не встановлено. Тобто таке встановлення відбувається виключно за медичними даними з урахуванням часу виникнення захворювання. Суд зазначає, що сама процедура проходження медичного обстеження позивачем під час обстеження ВЛК не оскаржується. Під час проходження медичного огляду у позивача було встановлено наступні діагнози: шизотиповий розлад; наслідки мінно-вибухової травми (від 24.06.2023); вогнепальне осколкове поранення (ВОСП) м`яких тканин лівого надпліччя та задньої стінки грудної клітки у вигляді сформованих післяопераційних рубців без порушення функцій; ангіопатія сітківки обох очей. За результатами огляду Військово-лікарською комісією (ВЛК) було встановлено причинно-наслідковий зв`язок між станом здоров`я та проходженням військової служби, що зафіксовано у Свідоцтві про хворобу №3 від 12.02.2024 року зі наступним формулюванням: Шизотиповий розлад захворювання пов`язане з проходженням військової служби; Наслідки мінно-вибухової травми (від 24.06.2023), ВОСП м`яких тканин лівого надпліччя та задньої стінки грудної клітки у вигляді післяопераційних рубців без порушення функцій травма пов`язана із захистом Батьківщини; Ангіопатія сітківки обох очей захворювання не пов`язане з проходженням військової служби. Вказане Свідоцтво про хворобу було затверджено постановою 16-ї Регіональної військово-лікарської комісії від 05.03.2024 року. Суд відзначає, що Верховний Суд у постанові від 13 червня 2018 року у справі № 806/526/16 зазначив про те, що у межах адміністративного процесу суд не вправі оцінювати професійні дії конкретних лікарів-членів ВЛК під час застосування ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначення діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі. У постанові Верховного Суду від 12.06.2020 у справі № 810/5009/18 зазначено, що питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями військово-лікарської комісії, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу. Надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби, виходить за межі судового розгляду. Крім того, згідно з усталеною судовою практикою, при розгляді по суті спору у справах, у яких оспорюються рішення ВЛК, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певної постанови, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності постанови ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Отже, суди вправі перевіряти законність постанови ВЛК лише в межах дотримання процедури її прийняття. Поняття дискреційних повноважень наведене, зокрема, у Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи №R (80)2, відповідно до яких під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Отже, дискреційні повноваження це можливість діяти за власним розсудом, в межах закону, можливість застосувати норми закону та вчинити конкретні дії (або дію) серед інших, кожні з яких окремо є відносно правильними (законними) (рішення Верховного Суду у справі № 826/10085/16). Здійснюючи судочинство Європейський суд неодноразово аналізував наявність, межі, спосіб та законність застосування дискреційних повноважень національними органами, їх посадовими особами. Зокрема, в рішенні Європейського суду з прав людини від 17 грудня 2004 року у справі «Педерсен і Бодзгор проти Данії» зазначено, що здійснюючи наглядову юрисдикцію, суд, не ставлячи своїм завданням підміняти компетентні національні органи, перевіряє, чи відповідають рішення національних державних органів, які їх винесли з використанням свого дискреційного права, положенням Конвенції та Протоколів до неї. Верховний Суд у постанові від 10 лютого 2022 року у справі № 160/7153/20 зазначив, що дискреційні повноваження це повноваження, які адміністративний орган під час прийняття рішення може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за цих обставин. Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким. З огляду на положення статті 2 КАС України щодо компетенції адміністративного суду останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які віднесені до компетенції цього органу державної влади. Отже, у спірній ситуації суд не може надавати оцінку постанові ВЛК щодо формулювання причинного зв`язку захворювання позивача, оскільки вирішення такого питання імперативно віднесено Положенням до компетенції позаштатних постійно діючих госпітальних, гарнізонних ВЛК і ЛЛК, штатних ВЛК під проведення медичного огляду військовослужбовця. З урахуванням вищевикладеного, можна зробити висновок, що судом першої інстанції повно та всебічно з`ясовано обставини в адміністративній справі, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права і підстав для його скасування не вбачається Суд зазначає, що відповідно до Наказу Міністерства охорони здоров`я України від 28.11.1997 року № 340 «Про удосконалення організації служби променевої діагностики та променевої терапії» такі діагностичні дослідження проводяться тільки за клінічними показаннями. Відтак, суд зазначає, що захворювання могло існувати й до проходження військової служби. Суд наголошує, що за відсутності порушення процедури прийняття таких висновків, суд не може оцінити неправомірність таких рішень. Виявлення захворювання та постановлення діагнозу не може ототожнюватися з періодом виникнення такого захворювання. Відтак, виявлення захворювання під час служби автоматично не означає, що таке захворювання виникло внаслідок служби у військових частинах та установах чи досягло такого розвитку, що обмежує придатність або призводить до непридатності. З огляду на вищенаведене, суд позбавлений можливості оцінити причинно-наслідковий зв`язок такого захворювання. Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Згідно правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 12.02.2021 року у справі №820/5570/16, при розгляді по суті спору у справах, у яких оспорюють ся висновки за результатами медичного огляду, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності такого висновку виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суди вправі перевіряти законність висновку щодо стану здоров`я лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку, зокрема на підставі Положення №

402. Отже, суд не може самостійно на власний розсуд надавати оцінку діагнозу позивача, зокрема періоду його виникнення, оскільки означені питання є дискреційними повноваженнями військово - лікарської комісії та інших спеціалізованих експертних установ. У межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям лікарів-членів різних ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та їх причинно-наслідкового зв`язку. Принагідно суд зазначає, що у випадку наявності сумніву щодо правильності висновків ВЛК позивач мав право звернутись до Центральної військово-лікарської комісії для перегляду відповідних висновків по суті. Таким чином, суд не знаходить підстав для задоволення вимог апеляційної скарги. Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню. Розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі приписів Закону України «Про судовий збір». Керуючись ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Авраменко Юлії Сергіївни залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25 листопада 2024 року у справі № 460/10273/24 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише з підстав, визначених в статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя З. М. Матковська судді О. М. Гінда В. В. Ніколін