Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 600/7109/23-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 600/7109/23-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Григораш Віталій Олександрович Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю. 27 січня 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сторчака В. Ю. суддів: Граб Л.С. Матохнюка Д.Б. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та стягнення середнього заробітку за час затримки при розрахунку, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Чернівецького окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та стягнення середнього заробітку за час затримки при розрахунку. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року позов задоволено. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28.02.2022 №168, у розмірі, збільшеному до 100000 грн в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні, внаслідок поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини, за період з 04.04.2023 по 08.04.2023, з 09.04.2023 по 12.05.2023, з 18.07.2023 по 09.08.2023 та 14.06.2023. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час військового стану", виходячи з розрахунку 100000,00 грн на місяць пропорційно часу перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, а саме за період з 04.04.2023 по 08.04.2023, з 09.04.2023 по 12.05.2023, з 18.07.2023 по 09.08.2023 та 14.06.2023. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та не виплати ОСОБА_1 середнього грошового забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби, але не більш як за шість місяців, відповідно до ст. 117 КЗпП України, в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" №2352-IX. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Позивач направив на адресу апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін, а скаргу - без задоволення, оскільки вважає, що судом вірно встановлені обставини справи та надано їх належну правову оцінку. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . У період проходження служби, позивачем отримано поранення внаслідок захисту Батьківщини. Відповідно до виписного епікризу із медичної карти стаціонарного хворого від 08.04.2023 №5816/13407 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у КП "Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І.І. Мечникова "Дор" з 04.04.2023 по 08.04.2023 із скаргами на біль в ділянці ран, отриманих 03.04.2023 о 07:00 год під час мінометного обстрілу в районі н.п. Білогорівка. Згідно відомостей зазначених у виписці лікарем ортопедом-травматологом МВТ, вогнепальне уламкове поранення плечового суглобу з переломом акроміального кінця правової ключиці. Термічний опік надпліччя праворуч, шиї. Відкрита черепно-мозкова травма. Перелом скроневої кістки справа (консультація нейрохірурга). ВОСП зовнішнього вуха, завушної атероми. Посттравматичний розрив барабанної перетинки справа. Акубатравма. Згідно довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №463, виданої військовою частиною НОМЕР_1 10.04.2023, позивач отримав поранення: МВТ (03.04.2023). Акубаротравма, ВЧМТ, забій головного мозку 3 ступеню з помірним порушенням функції. Посттравматичний розрив барабанної перетинки справа, з тимчасовим порушенням функції слуху. ВОСП правого плечового суглобу з переломом акроміального кінця правої ключиці. Термічний опік ІІ ст. плеча та надпліччя праворуч, шиї. ВУСП зовнішнього вуха, завушної ділянки справа. За обставин: 03.04.2023, в ході виконання бойового завдання в складі підрозділу, в районі Білогорівка, Донецької області, внаслідок мінометного обстрілу, здійсненого противником. Під час отримання поранення військовослужбовець знаходився в засобах індивідуального захисту (бронежилет та кевларовий шолом) та не знаходився в стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння. Поранення отримане під час проходження військової служби, та пов`язане з виконанням обов`язків військової служби, із захистом Батьківщини, під час відсічі збройної агресії російської федерації проти України, в зоні ведення бойових дій. Підставою для видачі зазначеної довідки став наказ військової частини НОМЕР_1 від 10.04.2023 №719. Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого №IX-230409/8118 від 12.05.2023 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у ортопедично-травматологічному відділенні КНП "Хол" з 09.04.2023 по 12.05.2023. Довідкою військово-лікарської комісії КНП "Хмельницька обласна лікарня" №825 зафіксовано проведення медичного огляду КНП "ХОЛ" ХОР позивача та отримання поранення, так, пов`язане з проходженням військової служби. Направленням військової частини НОМЕР_1 від 12.06.2023 №715 позивача направлено на консультацію травматолога, невропатолога, отоларинголога до Чернівецького військового госпіталю з діагнозом вогнепальне уламкове сліпе поранення плечового суглобу з переломом акроміального кінця правої ключиці. Термічний опік ІІа ст. плеча та надпліччя праворуч, шиї. Відкрита черепно-мозкова травма. Забій головного мозку легкого ступеня. Перелом скроневої кістки. Вогнепальне уламкове сліпе поранення зовнішнього вуха завушної атероми справа. Посттравматичний розрив барабанної перетинки справа. Акубатравма. Згідно виписки-епікризу із медичної карти стаціонарного хворого позивача 14.06.2023 позивача госпіталізовано до ОКНП "Чернівецька обласна клінічна лікарня" з діагнозом правобічний посттравматичний кохлеоневрит. 12.07.2023 позивача направлено до Чернівецького госпіталю військової частини НОМЕР_2 на проходження військово-лікарської комісії для визначення придатності до проходження військової служби у Збройних Силах України. Довідкою військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_2 від 17.07.2023 №2439 зафіксовано проведення медичного огляду позивача та отримання ним поранення, пов`язаного із захистом батьківщини. Постановою гарнізонної ВЛК військової частини НОМЕР_2 від 17.07.2023 №2439 зафіксовано отримання позивачем тяжкої травми, так, пов`язаної із захистом Батьківщини та визначено позивачу потребу у лікуванні (реабілітації) у ОКНП "Чернівецький обласний госпіталь ветеранів війни" на 21 календарний день. 18.07.2023 військовою частиною НОМЕР_1 направлено позивача на стаціонарне лікування до ОКНП "Чернівецький обласний госпіталь ветеранів війни" з діагнозом: наслідки вибухового поранення (03.04.2023), осколкового перелому правої скроневої, вогнепального осколкового поранення правового надпліччя з вогнепальним пораненням акроміального кінця правої ключиці у вигляді перелому правої ключиці, нестійкої комбінованої контракту плечового суглоба з тимчасовим функціональним розладом. Згідно виписки ОКУ "Чернівецький обласний госпіталь ветеранів війни" із медичної карти стаціонарного хворого №2216, ОСОБА_1 з 18.07.2023 по 09.08.2023 знаходився на стаціонарному лікуванні у хірургічному відділенні з діагнозом, вибухова травма (03.04.2023). Вогнепальний перелом акроміального кінця правого плечового суглобу із тимчасовим функціональним порушенням правової руки. Довідкою військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_2 №2782 зафіксовано проведення медичного огляду позивача та отримання позивачем поранення, пов`язаного із захистом батьківщини. 10.08.2024 №924 позивача направлено на консультацію до травматолога військового госпіталю військової частини НОМЕР_2 . Довідкою військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_2 №2782 зафіксовано проведення медичного огляду та отримання позивачем поранення, так, пов`язані із захистом Батьківщини. Так, позивач вважає, що у період його перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, відповідачем протиправно не нараховано та не виплачено у повному обсязі додаткову винагороду за квітень-серпень 2023, у зв`язку із чим звернувся до суду із цим позовом. Окрім цього, судом встановлено, що згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) солдата ОСОБА_1 , у зв`язку із звільненням у запас за п.п. "г" п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу", з 03.09.2023 виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення. Проте, після звільнення відповідачем не проведено повного розрахунку із позивачем. Не погоджуючись з діями відповідача позивач звернувся до суду з вказаним позовом. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з обгрунтованості вимог позивача, відтак і наявності підстав для задоволення позовних вимог. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору та, відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача. Відповідно до статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 листопада 1991 №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (абзаци перший, другий пункту 4 статті 9 Закону №2011-XII). У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Пунктами 2 та 4 Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", визначено військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України "Про правовий режим воєнного стану" заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави. Кабінету Міністрів України невідкладно: 1) ввести в дію план запровадження та забезпечення заходів правового режиму воєнного стану в Україні; 2) забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов`язаних із запровадженням правового режиму воєнного стану на території України. В подальшому Указом Президента України від 14.03.2022 №133/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року №2119-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", продовжено строк дії воєнного стану з 05 годин 30 хвилин 26.03.2022 строком на 30 діб. Указами Президента України №133/2022 від 14.03.2022, №259/2022 від 18.04.2022, №341/2022 від 17.05.2022, №573/2022 від 12.08.2022, №757/2022 від 07.11.2022, №58/2023 від 06.02.2023, №254/2023 від 01.05.2023, №451/2023 від 26.07.2023, №734/2023 від 06.11.2023, №49/2024 від 05.02.2024, №271/2024 від 06.05.2024, №469/2024 від 23.07.2024 строк дії воєнного стану продовжено. Відповідно до статті 1 Закону України від 12.05.2015 №389-VIII "Про правовий режим воєнного стану" (далі - Закон №389-VIII в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. Статтею 16 Закону №389-VIII передбачено, що за рішенням Ради національної безпеки і оборони України, введеним у дію в установленому порядку указом Президента України, утворені відповідно до законів України військові формування залучаються разом із правоохоронними органами до вирішення завдань, пов`язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану, згідно з їх призначенням та специфікою діяльності. На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію" Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову №168. Відповідно до абзацу 2 пункту 1-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" (далі - Постанова №168) установлено, що на період воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Абзацом 4 пункту 1-2 Постанови №168 установлено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії. Абзацом четвертим пункту 10 Розділу XXXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 (далі Порядок №260 в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) передбачено, що у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень також включаються військовослужбовці, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), - з дня отримання такого поранення, включаючи час переміщення до лікарняного закладу (в тому числі з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого), або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної) комісії. Згідно пункту 11 Розділу XXXIV Порядку №260 підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за №1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини. Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем. Отже, виплата додаткової винагороди в розмірі до 100000,00 грн пропорційно в розрахунку на місяць, виплачується, зокрема, військовослужбовцям Збройних Сил України, які у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебуваючи безпосередньо в районах ведення (здійснення) бойових дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають (перебували) на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого. При цьому Постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, пов`язаних із пораненням, одержаним під час захисту Батьківщини, за які виплачується збільшена до 100000 гривень винагорода. Підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень є довідка про обставини травми, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення. Така довідка видається відповідно до наказу командира військової частини. Судом встановлено, що на підставі наказу військової частини НОМЕР_1 від 10.04.2023 №719 відповідачем 10.04.2023 було видано довідку за №463 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) солдата ОСОБА_1 , в якій вказано, що останній отримав поранення: МВТ (03.04.2023). Акубаротравма, ВЧМТ, забій головного мозку 3 ступеню з помірним порушенням функції. Посттравматичний розрив барабанної перетинки справа, з тимчасовим порушенням функції слуху. ВОСП правого плечового суглобу з переломом акроміального кінця правої ключиці. Термічний опік ІІ ст. плеча та надпліччя праворуч, шиї. ВУСП зовнішнього вуха, завушної ділянки справа за таких обставин: 03.04.2023, в ході виконання бойового завдання в складі підрозділ, в районі Білогорівка, Донецької області, внаслідок мінометного обстрілу, здійсненого противником. Під час отримання поранення військовослужбовець знаходився в засобах індивідуального захисту (бронежилет та кевларовий шолом) та не знаходився в стані алкогольного чи наркотичного сп`яніння. Поранення тримане під час проходження військової служби, та пов`язане з виканням обов`язків військової служби, із захистом Батьківщини, під час відсічі збройної агресії російської федерації проти України, в зоні ведення бойових дій. Крім цього, матеріалами справи підтверджується, що у період з квітня по серпень 2023 позивач перебував на стаціонарному лікуванні у зв`язку з отриманим пораненням у таких закладах охорони здоров`я: - у період з 04.04.2023 по 08.04.2023 перебував на стаціонарному лікуванні у КП "Дніпропетровська обласна клінічна лікарня імені І.І. Мечникова "Дор", що підтверджується виписним епікризом із медичної карти стаціонарного хворого від 08.04.2023 №5816/13407. - у період з 09.04.2023 по 12.05.2023 перебував на стаціонарному лікуванні у ортопедично-травматологічному відділенні КНП "Хол", що підтверджується виписки із медичної карти стаціонарного хворого №IX-230409/8118 від 12.05.2023. - 14.06.2023 позивача госпіталізовано до ОКНП "Чернівецька обласна клінічна лікарня" з діагнозом правобічний посттравматичний кохлеоневрит, про що свідчить виписка-епікриз із медичної карти стаціонарного хворого позивача. - у період з 18.07.2023 по 09.08.2023 позивач знаходився на стаціонарному лікуванні у хірургічному відділенні з діагнозом, вибухова травма (03.04.2023). Вогнепальний перелом акроміального кінця правого плечового суглобу із тимчасовим функціональним порушенням правової руки, що підтверджується випискою ОКУ "Чернівецький обласний госпіталь ветеранів війни" із медичної карти стаціонарного хворого №2216. Таким чином, як вірно вказав суд першої інстанції, наведені вище обставини свідчать про те, що у розумінні абзацу 4 пункту 1-2 Постанови №168 позивач вважається особою, яка у зв`язку з отриманим пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувала на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (включаючи час переміщення), а тому він має право на отримання додаткової винагороди, збільшеної до 100000 грн в розрахунку на місяць за час перебування на стаціонарному лікуванні з 04.04.2023 по 08.04.2023, з 09.04.2023 по 12.05.2023, з 18.07.2023 по 09.08.2023 та 14.06.2023. В свою чергу, відповідач не навів доводів та не надав до суду жодних доказів того, що додаткова грошова винагорода, передбачена абзацом 4 пункту 1-2 Постанови №168 у розмірі до 100000,00 грн пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), була виплачена позивачу за період перебування його на стаціонарному лікуванні у період з 04.04.2023 по 08.04.2023, з 09.04.2023 по 12.05.2023, з 18.07.2023 по 09.08.2023 та 14.06.2023. Відповідачем також не наведено жодних доводів щодо відсутності у позивача права на отримання грошової допомоги у розмірі до 100000,00 грн пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом). Враховуючи викладене, оскільки матеріалами справи підтверджується наявність у позивача права на нарахування та виплату йому додаткової винагороди з розрахунку 100000,00 грн пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, про допущення відповідачем протиправної бездіяльності щодо не нарахування і невиплати позивачу такої додаткової винагороди. Тому, суд вірно зобов`язав військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час військового стану", виходячи з розрахунку 100000,00 грн на місяць пропорційно часу перебування позивача на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, а саме за період з 04.04.2023 по 08.04.2023, з 09.04.2023 по 12.05.2023, з 18.07.2023 по 09.08.2023 та 14.06.2023. Стосовно позовних вимог щодо несвоєчасного остаточного розрахунку при звільненні суд вірно вказав, що особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини. Однак, Законом від 20.12.1991 №2011-XII як і Положенням №1153/2008 правові відносини щодо виплати середнього заробітку (грошового забезпечення) за весь час затримки розрахунку при звільненні не врегульовані, внаслідок чого до спірних правовідносин підлягають застосуванню норми ст.ст. 116 - 117 Кодексу законів про працю України. У свою чергу, закріплені у статтях 116, 117 КЗпП України норми спрямовані на забезпечення належних фінансових умов для звільнених працівників, оскільки гарантують отримання ними, відповідно до законодавства, всіх виплат в день звільнення та водночас стимулюють роботодавців не порушувати свої зобов`язання в частині проведення повного розрахунку з працівником. Враховуючи те, що спеціальне законодавство, яке регулює оплату праці військовослужбовців, не встановлює відповідальність роботодавця за невиплату або несвоєчасну виплату працівнику всіх належних сум, суд дійшов висновку про можливість застосування до спірних правовідносин норм статей 116 та 117 КЗпП України як таких, що є загальними та поширюються на правовідносини, які складаються під час звільнення військовослужбовців. Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм КЗпП України при вирішенні питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців викладено в постановах Верховного Суду від 31.05.2018 у справі №823/1023/16, від 30.01.2019 справі №807/3664/14, від 26.06.2019 у справі №826/15235/16, від 30.04.2020 у справі №140/2006/19. Судом встановлено, що позивача з 03.09.2023 виключено зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та всіх видів забезпечення, однак на день звільнення з позивачем не проведено повного розрахунку. Так, згідно відомості про зарахування заробітної плати, доданої відповідачем до відзиву на позовну заяву, вбачається, що після 03.09.2023 позивачу, зокрема: 11.09.2023 виплачено 27221,46 грн, 16.09.2023 виплачено 27221,46 грн, 22.09.2023 виплачено 11545,47 грн, 29.09.2023 виплачено 38203,71 грн, 28.10.2023 виплачено 2995,50 грн. Водночас, із зазначеної відомості не можливо встановити, призначення виплачених сум, тобто, зазначена відомість не містить розшифровки виплачених сум грошового забезпечення за видами заробітку. Інформації про виплату позивачу остаточного розрахунку із позивачем матеріали справи не містять, що свідчить про не проведення з позивачем повного розрахунку після звільнення з військової служби. Таким чином, оскільки відповідач не провів з позивачем при звільненні з військової служби 03.09.2023 остаточний розрахунок, то суд вважає, що позивач має право на отримання середнього грошового забезпечення за несвоєчасний розрахунок при звільненні, починаючи з 04.09.2023, проте не більш як за шість місяців, відповідно до ст. 117 КЗпП України, в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" №2352-IX. Відповідно до пункту 5 Порядку №100 основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (абзац перший пункту 8 Порядку №100). Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства (абзац 3 пункту 8 Порядку). Зважаючи на те, що відповідачем не надано до матеріалів справи довідки про грошове забезпечення позивача за останні два місяці роботи та неможливо визначити суму середньоденного заробітку позивача, що відповідно виключає можливість визначення суми середнього заробітку за весь час затримки після звільнення, суд дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні з військової служби, але не більш як за шість місяців, відповідно до ст. 117 КЗпП України, в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" №2352-IX. Враховуючи встановлені у справі обставини, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції при вирішенні даного публічно-правового спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку і, а доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають правових підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Щодо інших доводів скаржників, колегія суддів зазначає, що у рішення ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії», заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Зазначеним вимогам закону рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року відповідає. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Апеляційний суд вважає, що Чернівецький окружний адміністративний суд не допустив неправильного застосування норм матеріального права чи порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення, внаслідок чого апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення без змін. Одночасно слід зазначити, що в контексті положень п.6 ч.6 ст.12 КАС України дана справа відноситься до категорій справ незначної складності, а тому відповідно до п.2 ч.5 ст.328 цього Кодексу судове рішення за результатами її розгляду судом апеляційної інстанції в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 24 вересня 2024 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Граб Л.С. Матохнюк Д.Б.