Постанова 4873 № 910/14840/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "15" липня 2025 р. Справа№ 910/14840/24 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Яценко О.В. суддів: Хрипуна О.О. Тищенко О.В. за участю секретаря судового засідання: Антонюк А.С. за участю представників учасників справи відповідно до протоколу судового засідання від 15.07.2025 розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2025 (повний текст складено і підписано 03.04.2025) у справі № 910/14840/24 (суддя О.М.Спичак) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» до Державного підприємства «Гарантований покупець» про стягнення 11 051 867,77 грн. ВСТАНОВИВ: Позов заявлено про стягнення з відповідача 3 % річних в сумі 3 652 672,49 грн. та інфляційних втрат в сумі 7 399 195,28 грн., нарахованих за порушення строків виконання зобов`язань з оплати за період з січня 2023 року по березень 2023 року за договором про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг № 2301/02/21 від 15.09.2021. Відповідач проти задоволення позову заперечив, пославшись на те, що: - відповідно до пп. 2 п. 8 Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженого постановою КМУ від 05.06.2019 №483, відповідач зобов`язаний оплачувати своєчасно та у повному обсязі постачальникам універсальних послуг вартість надання постачальниками універсальних послуг гарантованому покупцю послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів за умови відсутності у постачальника універсальних послуг заборгованості перед державним підприємством «НАЕК «Енергоатом» за поставлену електричну енергію згідно з пунктом 5 цього Положення. Отже, оскільки у позивача наявна заборгованість перед ДП «НАЕК «Енергоатом», то наявна відкладальна обставина для сплати відповідачем за поставлену електричну енергію. Крім того, відповідач вказав на неправильність розрахунків 3% річних та інфляційних втрат, послався на існування обставин форс-мажору та заявив про зменшення 3% річних та інфляційних втрат. Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.03.2025 у справі № 910/14840/24 позов задоволено повністю, до стягнення з відповідача на користь позивача присуджено 3 % річних у розмірі 7 399 195,28 грн., інфляційні втрати у розмірі 3 652 672,49 грн. та судовий збір у розмірі 132 622,41 грн. При розгляді спору сторін по суті суд першої інстанції встановив, що матеріалами справи належним чином підтверджено факт несвоєчасного відповідачем зобов`язань з оплати за період з січня 2023 року по березень 2023 року за договором про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг № 2301/02/21 від 15.09.2021, з огляду на що позивач має право на стягнення 3 % річних та інфляційних втрат у заявлених до стягнення розмірах. При цьому суд першої інстанції відхилив заперечення відповідача щодо наявності відкладальної обставини для сплати відповідачем за поставлену електричну енергію, пославшись на те, що змісту п. 5 та пп. 2 п. 8 Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженого постановою КМУ від 05.06.2019 №483 вбачається, що відкладальна обставина, на яку посилається відповідач, може бути застосована виключно у разі наявності у постачальника універсальних послуг заборгованості перед ДП «НАЕК «Енергоатом» за результатами проведення електронних аукціонів, проте, оскільки матеріали справи не містять доказів, що позивач має перед ДП «НАЕК «Енергоатом» заборгованість за електричну енергію, закуплену за результатами проведення електронних аукціонів, відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах у цій справі пп. 2 п. 8 вказаного Положення про ПСО. Також суд першої інстанції вказав, що відповідачем не надано доказів існування форс-мажорних обставин (зокрема, відповідного Сертифікату ТППУ) саме у конкретному випадку - за спірним договором, а також визнав помилковими доводи відповідача щодо наявності підстав для зменшення розміру 3% річних та інфляційних нарахувань з урахуванням критеріїв розумності, справедливості та пропорційності, оскільки, обставини очевидної неспівмірності заявленої до стягнення суми процентів річних відсутні, розмір заявлених до стягнення відсотків річних відповідає розміру, встановленому законом. Не погоджуючись із вказаним рішенням, Державне підприємство «Гарантований покупець» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою до Північного апеляційного господарського суду, у якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2025 у справі № 910/14840/24 скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову. У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що оскаржуване рішення ухвалене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на ті ж самі обставини, що й під час розгляду справи в суді першої інстанції, додатково зауваживши на тому, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог оскільки позивачем у позові було заявлено про стягнення 3 % річних в сумі 3 652 672,49 грн., в той час як у оскаржуваному рішенні суд першої інстанції задовольнив вимоги про стягнення 3 % річних в сумі 7 399 195,28 грн. Також в апеляційній скарзі скаржником викладено клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2025 у справі № 910/14840/24. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2025 справа № 910/14840/24 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Кравчук Г.А., Іоннікова І.А. З урахуванням того, що апеляційна скарга надійшла безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.04.2025 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/14840/24; відкладено вирішення питання щодо відкриття чи відмови у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду або залишення без руху апеляційної скарги Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2025 у справі № 910/14840/24. 15.05.2025 матеріали справи № 910/14840/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду. Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2025 № 09.1-08/1247/25 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/14840/24 у зв`язку з перебуванням судді Іоннікової І.А., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, на лікарняному з 05.05.2025. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2025 справа № 910/14840/24 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Кравчук Г.А., Тищенко О.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.05.2025 у справі № 910/14840/24: - апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2025 у справі № 910/14840/24 прийнято до свого провадження визначеною колегією суддів (головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Кравчук Г.А., Тищенко О.В.); - відмовлено у задоволенні клопотання Державного підприємства «Гарантований покупець» про відстроченні сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2025 у справі № 910/14840/24; - апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2025 у справі № 910/14840/24 залишено без руху на підставі ст. 174, ч. 2 ст. 260 ГПК України; - надано Державному підприємству «Гарантований покупець» строк десять днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме: надання доказів сплати судового збору у розмірі 248 667,02 грн. 28.05.2025 до суду від апелянта надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, в додатках до якої міститься платіжна інструкція № 571 від 21.05.2025 про сплату 248 667,02 грн., в призначенні платежу вказано: «Суд. Збір за позовом ТОВ «Київська обласна енергопостачальна компанія», на рішення від 26.03.2025 у справі № 910/14840/24, ПАГС». У період з 23.05.2025 по 06.06.2025 та з 09.06.2025 по 13.06.2025 головуючий суддя Яценко О.В. перебувала у відпустці, 16.06.2025 суддя Тищенко О.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, перебувала у відпустці. Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2025 № 09.1-08/1477/25 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 910/14840/24 у зв`язку з перебуванням судді Кравчука Г.А., який входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у відпустці в період з 09.06.2025 по 22.06.2025. Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2025 справа № 910/14840/24 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Хрипун О.О., Тищенко О.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.06.2025 у справі № 910/14840/24 апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2025 у справі № 910/14840/24 прийнято до свого провадження визначеною колегією суддів (головуючий суддя (суддя-доповідач) Яценко О.В., судді Хрипун О.О., Тищенко О.В.), відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2025 у справі № 910/14840/24, постановлено розгляд справи здійснювати у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, справу № 910/14840/24 призначено до розгляду на 15.07.2025 об 11:00 год. 26.06.2025 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечив, пославшись на те, що - у цій справі судом першої інстанції прийнято рішення про повне задоволення позовних вимог до відповідача та стягнення 11 051 867,77 грн., які було заявлено позивачем, що спростовує доводи апеляційної скарги та свідчить про її безпідставність та необґрунтованість; - на сьогоднішній день існує чисельна судова практика з аналогічних правовідносин між ДП «Гарантований покупець» та постачальниками універсальних послуг на території інших областей (постанови Верховного Суду від 18.06.2025 у cправі № 910/1247/24, від 09.04.2025 у справі 910/18154/23, від 11.03.2025 у справі № 910/1954/23, від 05.12.2024 у справі № 910/11864/23, від 26.11.2024 у справі № 910/15342/23, від 22.10.2024 у справі № 910/13208/23, від 20.08.2024 у справі № 910/18075/23 , від 18.07.2024 у справі № 910/1083/23, від 25.01.2024 у справі № 910/12943/23, ухвала Верховного Суду від 07.02.2024 у справі №910/1597/23). Станом на 15.07.2025 до Північного апеляційного господарського суду відзивів на апеляційну скаргу, інших клопотань від учасників справи не надходило. Під час розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити, представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає зміні, з наступних підстав. 15.09.2021 позивач (постачальник) та відповідач (замовник) уклали договір про надання послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів постачальником універсальних послуг №2301/02/21 (далі Договір №2301/02/21), в п. 1.1 якого погодили, що постачальник зобов`язується надавати замовнику послуги із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів (далі послуги), а замовник зобов`язується отримувати надані постачальником послуги та оплачувати їх вартість на умовах та в порядку, визначеному цим договором та Положенням про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 05.06.2019 №483. Відповідно до п. 3 Договору №2301/02/21 від 15.09.2021 строк надання послуг - з 01.10.2021 по 31.03.2023 (з урахуванням Додаткової угоди №2233/02/22 від 31.10.2022). Згідно з п. 4 Договору №2301/02/21 загальна вартість послуг за цим договором визначається як сумарна вартість послуг, які надаються постачальником кожного розрахункового періоду протягом строку дії цього договору, крім того - податок на додану вартість. Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць. Відповідно до п. 8 Договору №2301/02/21 фактична вартість послуг у відповідному місяці розраховується постачальником відповідно до додатка 5 Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії на підставі фактичних даних. Згідно з п. 10 Договору №2301/02/21 від 15.09.2021 факт надання та отримання послуг підтверджується актом приймання-передачі послуг. Постачальник надсилає не пізніше 11 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, замовнику з накладенням кваліфікованого електронного підпису уповноваженої особи акт приймання-передачі послуг, складений на підставі фактичної вартості наданих послуг у розрахунковому періоді. Замовник розглядає акт приймання-передачі послуг та у разі відсутності зауважень підписує його кваліфікованим електронним підписом уповноваженої особи протягом двох робочих днів з дня отримання акта приймання-передачі послуг або надсилає постачальнику обґрунтовану відмову в його підписанні із зазначенням причин відмови, які повинні бути усунені. Постачальник надсилає не пізніше 12 числа місяця, що настає за розрахунковим періодом, замовнику поштою або передає через уповноваженого представника постачальника два примірники підписаних із своєї сторони акта приймання-передачі послуг. Замовник протягом трьох робочих днів після отримання оригіналів акта приймання-передачі послуг підписує їх та повертає один оригінал на адресу постачальника. Відповідно до п. 34 Договору №2301/02/21 від 15.09.2021 строк його дії встановлено з 15.09.2021 по 31.03.2023 (з урахуванням Додаткової угоди №2233/02/22 від 31.10.2022). Звертаючись з даним позовом до суду, позивач вказує на те, що відповідачем було прострочено виконання оплати за січень-березень 2023 року, у зв`язку з чим позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 11 051 867,77 грн., з яких 3 % річних в сумі 3 652 672,49 грн. та інфляційні втрати в сумі 7 399 195,28 грн. Позиції стороні щодо спору детально викладені вище. За наслідками розгляду спору сторін суд першої інстанції позов задовольнив, присудив до стягнення з відповідача на користь позивача 3 % річних у розмірі 7 399 195,28 грн., інфляційні втрати у розмірі 3 652 672,49 грн. та судовий збір у розмірі 132 622,41 грн. Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України. Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори. Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Частиною 1 ст. 901 ЦК України встановлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Згідно ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається. За правилами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Як вірно встановлено судом першої інстанції, у січні 2023 року позивачем на умовах Договору №2301/02/21 були надані послуги на суму 1 245 484 168,21 грн., що підтверджується Актом від 31.01.2023, у лютому 2023 року - на суму 1 387 247 736,52 грн., що підтверджується Актом від 28.02.2023, у березні 2023 року - на суму 1 314 986 958,86 грн., що підтверджується Актом від 31.03.2023 (акти підписані обома сторонами). Як визначено у п. 7 Договору №2301/02/21, оплата постачальнику вартості послуг здійснюється замовником шляхом перерахування на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника таким чином: - перший платіж - за три банківські дні до розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість); - другий платіж - до 3 (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість); - третій платіж - до 9 (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість); - четвертий платіж - до 15 (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість); - п`ятий платіж - до 21 (включно) числа розрахункового місяця в обсязі 20 відсотків прогнозної вартості послуг (з податком на додану вартість); - шостий платіж - до 14 (включно) числа місяця, що настає за розрахунковим періодом у розмірі, який визначається як різниця між вартістю послуг (з податком на додану вартість) за розрахунковий місяць відповідно до акта приймання-передачі послуг за розрахунковий місяць за формою, наведеною у додатку 6 до цього договору, та сумою перших п`яти платежів. У разі, якщо дата платежу припадає на вихідний/святковий день, такий платіж здійснюється на наступний робочий день після такого вихідного/святкового дня. Якщо сумарна сплата замовником постачальнику прогнозної вартості за розрахунковий місяць (сума перших п`яти платежів) перевищує вартість послуги, що зазначена в акті приймання-передачі послуг, постачальник здійснює повернення замовнику різниці до 15 (включно) числа місяця, що настає за розрахунковим періодом. Матеріалами справи підтверджено (відповідно до розрахунку заборгованості, копій платіжних доручень, копій актів зарахування зустрічних однорідних вимог та копій актів звірки), відповідачем було повністю оплачено надані позивачем послуги, однак з порушенням встановлено спірним договором строку. Відповідач посилається на те, що у відповідності до пп. 2 п. 8 Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженого постановою КМУ від 05.06.2019 №483 (далі Положення про ПСО) Гарантований покупець зобов`язаний оплачувати своєчасно та у повному обсязі постачальникам універсальних послуг вартість надання постачальниками універсальних послуг гарантованому покупцю послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів за умови відсутності у постачальника універсальних послуг заборгованості перед державним підприємством «НАЕК «Енергоатом» за поставлену електричну енергію згідно з пунктом 5 цього Положення. При цьому, враховуючи, що у позивача наявна заборгованість перед ДП «НАЕК «Енергоатом», то наявна відкладальна обставина для сплати відповідачем за поставлену електричну енергію. Підпунктом 2 п. 8 Положення про ПСО передбачено, що Гарантований покупець зобов`язаний оплачувати своєчасно та у повному обсязі постачальникам універсальних послуг вартість надання постачальниками універсальних послуг гарантованому покупцю послуг із забезпечення доступності електричної енергії для побутових споживачів за умови відсутності у постачальника універсальних послуг заборгованості перед ДП «НАЕК «Енергоатом» за поставлену електричну енергію згідно з пунктом 5 цього Положення. У відповідності до вимог п. 5 Положення про ПСО, до спеціальних обов`язків належить придбання постачальниками універсальних послуг, що діють в торговій зоні «об`єднаної енергосистеми України», за результатами проведення електронних аукціонів у ДП «НАЕК «Енергоатом» стандартних продуктів BASE_M для постачання побутовим споживачам таких постачальників універсальних послуг в обсязі їх мінімального споживання електричної енергії в торговій зоні «об`єднаної енергосистеми України» за годину в аналогічному місяці попереднього року за ціною індекс РДН BASE в торговій зоні «об`єднаної енергосистеми України» («бази») за період M-3, де M-розрахунковий місяць. Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, з аналізу зазначених норм вбачається, що відкладальна обставина, на яку посилається відповідач, може бути застосована виключно у разі наявності у постачальника універсальних послуг заборгованості перед ДП «НАЕК «Енергоатом» за результатами проведення електронних аукціонів. Колегія суддів зауважує на тому, що така позиція неодноразово підтверджувалась Верховним Судом, зокрема, у справах №910/1294/23, №910/1597/23, №910/18075/23. Зокрема, у постанові від 25.01.2024 у справі №910/1294/23 Верховний Суд зазначив, що «вказана норма носить визначений, недвозначний характер і її не можливо тлумачити без урахування її дійсного змісту (ширше, ніж буквальний текст), так як відповідне може призвести до безпідставного та довільного пристосування норми права до поточних фактичних правовідносин та відходу від її дійсного змісту. При цьому зміст положень наказу Міністерства енергетики України №114 від 13.03.2022 «Про забезпечення продажу електричної енергії операторам системи розподілу та постачальникам універсальних послуг» не можна розглядати як такий, що сам по собі скасовує, змінює чи відміняє дію норм Положення про покладення спеціальних обов`язків на учасників ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку електричної енергії, затвердженого постановою КМУ від 05.06.2019 №483 (в редакції постанови КМУ від 11.08.2021 №859), враховуючи ієрархію правових актів між собою, зокрема, за суб`єктами нормотворення. Отже, висновки скаржника про те що, дією наказу Міністерства енергетики України №114 від 13.03.2022 не скасовується підп. 2 п. 8 Положення, є правильними, але при цьому він не врахував, що у спірних правовідносинах, врегульованих Положенням, також відсутні і підстави для зміни п. 5 того самого Положення відповідним наказом, що було враховано судами попередніх інстанцій у прийнятті рішення». Отже, оскільки матеріали справи не містять доказів, що позивач має перед ДП «НАЕК «Енергоатом» заборгованість за електричну енергію, закуплену за результатами проведення електронних аукціонів, відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах у цій справі пп. 2 п. 8 Положення про ПСО. Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають наслідки, передбачені договором або законом. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом. Враховуючи те, що наявними у матеріалах справи доказами підтверджується факт несвоєчасного виконання відповідачем зобов`язань з оплати наданих у період з січня 2023 року по березень 2023 року послуг, позивач відповідно до положень ЦК України має право нарахувати 3% річних та інфляційні втрати та звернутися за їх стягненням до суду. Колегія суддів, перевіривши виконані позивачем розрахунки, визнає їх арифметично вірними. Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Згідно з приписами ст. 233 ГК України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. За змістом положень ч.ч. 1, 2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Стаття 625 входить до розділу I «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань. Згідно з усталеною судовою практикою нарахування на суму боргу трьох процентів річних та інфляційних втрат відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Таких висновків у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду дійшла у постановах від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16. Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат не є санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та у отриманні компенсації від боржника. Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.05.2018 у справі №904/4593/17, від 13.06.2018 у справі №912/2708/17, від 22.11.2018 у справі №903/962/17, від 23.05.2018 у справі № 908/660/17, від 05.08.2020 у справі №757/12160/17-ц, від 02.09.2020 у справі № 802/1349/17-а, від 22.04.2020 у справі № 922/795/19, від 19.12.2019 у справі № 911/2845/18. Відтак, заходи відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, передбачені ст. 625 ЦК України, не є неустойкою чи штрафними санкціями, тому не можуть бути зменшені судом на підставі ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України. Правова позиція про можливість зменшення розміру процентів річних викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, де вказано, що з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві суд за певних умов з урахуванням конкретних обставин справи може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Водночас колегія суддів зазначає про те, що обставини у цій справі № 910/14840/24 та справі № 902/417/18 не є подібними, оскільки в них різні предмети та підстави позову, зміст позовних вимог та фактичні обставини, а також має місце неоднакове матеріально-правове регулювання спірних відносин. Так, у договорі, вимоги про стягнення основного боргу, пені, штрафу та відсотків річних за яким були предметом розгляду у справі № 902/417/18, сторони дійшли згоди щодо зміни розміру процентної ставки, передбаченої ч. 2ст. 625 ЦК України, і встановили її в розмірі 40 % річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем та 96 % річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев`яноста календарних днів, а загальна сума заявлених позивачем до стягнення пені, штрафу та відсотків річних майже в два рази перевищила суму основного боргу станом на дату звернення позивача до суду з позовом та який був сплачений відповідачем у повному обсязі після відкриття провадження у справі. Саме з огляду на вказані обставини та враховуючи компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. При цьому, у цій справі № 910/14840/24 сторони в Договорі №2301/02/21 не передбачили інший розмір відсотків річних, ніж той, який встановлений ЦК України. В свою чергу висновок про відсутність підстав для зменшення відсотків річних, які обраховані, виходячи з розміру, встановленого ст. 625 ЦК України, тобто у розмірі 3 % річних, викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 07.09.2021 у справі № 927/184/13-г(927/1074/20). Колегія суддів зазначає про те, що Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 28.02.2024 у справі № 915/534/22, якою справу повернуто колегії Касаційного суду у складі Верховного Суду для розгляду, зокрема, вказала у справі № 902/417/18, від висновків у якій вважає за необхідне відступити Касаційний господарський суд, зроблено загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшувати розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, тоді як підстави та обставини для такого зменшення процентів річних суд повинен встановлювати у кожному конкретному випадку. Про зазначене вказала й об`єднана палата Касаційного господарського суду в ухвалі від 23.05.2024 у справі № 910/2440/23, повертаючи зазначену справу колегії Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду. В ухвалі від 18.12.2024 у справі №922/444/24 Велика Палата Верховного Суду підтримала свої висновки стосовно права суду зменшувати за певних умов зменшувати розмір процентів річних, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України та зазначила, що Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду не обґрунтував, у чому саме є складність тлумачення та застосування ст. 625 ЦК України та правового висновку Великої Палати Верховного Суду у справі № 902/417/18 щодо права суду, враховуючи конкретні обставини справи, зменшити розмір процентів річних. Отже, колегія суддів зазначає про те, що суд за певних обставин може зменшувати розмір і процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, тоді як підстави та обставини для такого зменшення процентів річних суд повинен встановлювати у кожному конкретному випадку. При цьому висновок Верховного Суду про можливість за певних умов зменшити розмір процентів річних за час затримки розрахунків відповідно до ст. 625 ЦК України, не стосується такого способу захисту майнового права та інтересу, як відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів як стягнення інфляційних втрат. У обґрунтування наявності підстав для зменшення 3 % річних відповідач послався на те, що збройна агресія спричинила тяжкі наслідки для підприємств енергетичного сектору країни та на те, що на даний час він недоотрмує кошти від НАК «Укренерго» для оплати спірних послуг. Колегія суддів зазначає, що військова агресія безумовно вплинула на матеріальне становище всіх учасників господарських правовідносин, а відтак, такі обставини однаковою мірою впливають як на відповідача, так і на позивача та, з огляду на вказане, на думку колегії суддів, не можуть свідчити про наявність підстав для зменшення 3 % річних та інфляційних втрат, адже вказане ставить відповідача у більш привілейоване становище, ніж позивача. Також колегія суддів приймає до уваги, що загальною ознакою відповідальності є її компенсаторний характер. Так, заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Так само господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. З огляду на вказані обставини колегія суддів вважає, що підстави для зменшення розміру 3 % річних та інфляційних втрат відсутні. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін. Щодо посилань відповідача на те, що у спірних правовідносинах наявні обставини непереборних сили (дія воєнного стану), що унеможливлює стягнення 3 % річних та інфляційних втрат, слід зазначити про таке. Підстави звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання визначені ст. 617 ЦК України згідно з якою особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили; не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів. Згідно з положеннями ст. 218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Отже, за змістом положень чинного законодавства наявність обставин непереборної сили є підставою саме для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання. За змістом положень ч.ч. 1, 2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Стаття 625 входить до розділу I «Загальні положення про зобов`язання» книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання і її дія поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань. Згідно з усталеною судовою практикою нарахування на суму боргу трьох процентів річних та інфляційних втрат відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Таких висновків у подібних правовідносинах Велика Палата Верховного Суду дійшла у постановах від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, у постанові від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16. Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат не є санкцією, а виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та у отриманні компенсації від боржника. Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.05.2018 у справі №904/4593/17, від 13.06.2018 у справі №912/2708/17, від 22.11.2018 у справі №903/962/17, від 23.05.2018 у справі № 908/660/17, від 05.08.2020 у справі №757/12160/17-ц, від 02.09.2020 у справі № 802/1349/17-а, від 22.04.2020 у справі № 922/795/19, від 19.12.2019 у справі № 911/2845/18. Відтак, заходи відповідальності за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, передбачені ст. 625 ЦК України, не є неустойкою чи штрафними санкціями, а тому наявність обставин непереборної сили за договором не звільняє відповідача від встановленого законом обов`язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами. Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 12.04.2017 у справі № 3-1462гс16 та підтримана Верховним Судом у постанові від 20.06.2018 у справі № 913/869/14. Отже правові підстави для звільнення відповідача від сплати 3 % річних та інфляційних втрат за невиконання обов`язку по сплаті основного боргу відсутні. Водночас колегія суддів зазначає про те, що судом першої інстанції при вирішенні спору сторін були невірно вказані суми 3 % річних та інфляційних втрат, які позивачем було заявлено до стягнення та, як наслідок, невірно вирішено спір сторін. З огляду на вказані обставини рішення суду першої інстанції підлягає зміні, стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3 % річних в сумі 3 652 672,49 грн. та інфляційні втрати в сумі 7 399 195,28 грн. Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України). Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мало місце невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, тому рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2025 у справі № 910/14840/24 підлягає зміні, стягненню з відповідача на користь позивач підлягають 3 % річних в сумі 3 652 672,49 грн. та інфляційні втрати в сумі 7 399 195,28 грн. В решті рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2025 у справі № 910/14840/24 залишається без змін. Враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, апеляційна скарга Державного підприємства «Гарантований покупець» підлягає частковому задоволенню. Відповідно до ч 9 ст. 129 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. Оскільки спір зумовлений неправильними діями апелянта, а також враховуючи те, що загальна сума позовних вимог, які підлягають стягненню з відповідача користь позивача за наслідками сприйняття цієї постанови не змінилась, судовий збір за подання апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України підлягає покладенню на апелянта. З огляду на те, що загальна сума позовних вимог, які підлягають стягненню з відповідача користь позивача за наслідками сприйняття цієї постанови не змінилась, рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат залишається без змін. На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2025 у справі № 910/14840/24 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2025 у справі № 910/14840/24 змінити.

3. Викласти п. 2 резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 26.03.2025 у справі № 910/14840/24 в такій редакції: «

2. Стягнути з Державного підприємства «Гарантований покупець» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 27; ідентифікаційний код: 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київська обласна енергопостачальна компанія» (08132, Київська обл, Бучанський р-н, м. Вишневе, вул. Київська, буд. 8-В; ідентифікаційний код: 42094646) 3% річних у розмірі 3 652 672 (три мільйони шістсот п`ятдесят дві тисячі шістсот сімдесят дві) грн.. 49 коп., інфляційні втрати у розмірі 7 399 195 (сім мільйонів триста дев`яносто дев`ять тисяч сто дев`яносто п`ять) грн.. 28 коп. та судовий збір у розмірі 132 622 (сто тридцять дві тисячі шістсот двадцять дві) грн. 41 коп.»

4. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника. Матеріали даної справи повернути до місцевого господарського суду. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст судового рішення складено 17.07.2025. Головуючий суддя О.В. Яценко Судді О.О. Хрипун О.В. Тищенко