Постанова Одеський апеляційний суд № 946/400/24

Номер провадження: 33/813/1461/25 Номер справи місцевого суду: 946/400/24 Головуючий у першій інстанції Пащенко Т.П. Доповідач Сегеда С. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16.07.2025 року м. Одеса Суддя Одеського апеляційного суду Сегеда С.М., за участю: секретаря Козлової В.А., правопорушника ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 22 січня 2024 року, ухваленої під головуванням судді Пащенко Т.П., у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 170,00 грн. Також з нього стягнуто на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн. Відповідно до адміністративних матеріалів, 16.01.2024 року, о 20 год. 00 хв. знаходячись в АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 вчинив сварку з матір`ю ОСОБА_2 , в ході якої ображав останню нецензурною лайкою, чим вчинив домашнє насильство психологічного характеру, за яке передбачена відповідальність за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Зазначені обставини стали підставою для винесення оскаржуваної постанови Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 22.01.2024 року про визнання винним і притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення ним правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП (а.с.11-12). Не погоджуючись із вказаною вище постановою, 19 червня 2025 року ОСОБА_1 подав на неї апеляційну скаргу (а.с.14-15). Також в апеляційній скарзі скаржник просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції від 22.01.2024 року. Дослідивши клопотання та матеріали справи апеляційний суд вважає, що підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови суду відсутні за таких підстав. Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує кожному право звернення до суду. Проте, право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, тому, що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Строк на апеляційне оскарження може і повинен бути поновлений тільки у випадку, якщо він пропущений з поважних причин. Поважність причин його пропуску має довести апелянт, який заявив таке клопотання. Поважними причинами слід вважати лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, яка подала апеляційну скаргу, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений строк. Виходячи із системного аналізу норм процесуального права під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, яка подала заяву про перегляд судових рішень, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили або ускладнили можливість своєчасного звернення до суду у визначений законом строк. Такі обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами. З матеріалів справи вбачається, що оскаржувану постанову суду винесено 22 січня 2024 року з участю ОСОБА_1 . В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні вищезазначеного правопорушення визнав у повному обсязі (а.с.10; 11-12). В свою чергу, на обґрунтування поважних причин ОСОБА_1 в апеляційній скарзі посилається на те, що оскаржувану постанову суду він отримав лише 04.06.2025 року. Тобто, ОСОБА_1 , будучи обізнаним про винесення відносно нього постанови Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 22 січня 2024 року, майже через один рік та п`ять місяців звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, при цьому будь-яких обставин неможливості звернення з апеляційною скаргою в передбачений законом строк, які були б об`єктивно непереборними в цей період, та не залежали від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами, труднощами не навів та відповідних доказів не надав. Одеський апеляційний суд зазначає, що з метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії. Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення Європейського суду з прав людини (діла ЄСПЛ) у справі «Юніон Аліментарія Сандерс С.А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року). Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі Сабадаш проти України поновлення судом пропущеного строку на оскарження рішення без належного обґрунтування порушує принцип юридичної визначеності. Також, у справі Каракуця проти України у своєму рішенні ЄСПЛ зазначив, що заявники повинні проявляти належну зацікавленість у розгляді їхньої справи. Таким чином, всі вищевикладені обставини в своїй сукупності не можуть бути підставами задоволення клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення. За таких обставин, апеляційний суд приходить до висновку про те, що ОСОБА_1 будучи обізнаними про відоме йому судове провадження, переконливих доводів з приводу наявності реальних обставин, які б унеможливлювали звернення до суду з апеляційною скаргою не вказав. Згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема у справі «Устименко проти України» суд зазначив, що необґрунтоване поновлення строку оскарження остаточного рішення по справі зі спливом періоду часу без обґрунтованих підстав порушує принцип правової визначеності, і як наслідок тягне порушення ст.6 Конвенції. ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України», зазначено, що принцип правової визначеності порушується і у разі відсутності поваги до процесуальних строків (заява № 3236/03,3 квітня 2008, п. 40-41). Так, суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення у справі «Олександр Шевченко проти України» заява N 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та «Трух проти України», заява N 50966/99, від 14 жовтня 2003 року). У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип остаточності рішення. Враховуючи зазначене, апеляційний суд дійшов висновку, що скаржником не наведено об`єктивних причин, щодо поважності причини пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду. За таких обставин, клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 22 січня 2024 року задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга підлягає поверненню апелянту. Керуючись ст.ст. 268, 289, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 22 січня 2024 року відмовити. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 22 січня 2024 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, повернути особі, яка її подала. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду С.М. Сегеда