Постанова 4813 № 522/9239/19

Номер провадження: 22-ц/813/108/25 Справа № 522/9239/19 Головуючий у першій інстанції Свячена Ю. Б. Доповідач Вадовська Л. М. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10.04.2025 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого (судді-доповідача) - Вадовської Л.М., суддів - Комлевої О.С., Сегеди С.М., за участю секретаря - Венжик Л.С., за участю сторін, інших учасників справи, представників учасників справи: представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 , від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, товариства з обмеженою відповідальністю «ЛБК Трейд» не з`явились, переглянувши справу №522/9239/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 (до зміни прізвища ОСОБА_5 ), за участю третьої особи товариства з обмеженою відповідальністю «ЛБК Трейд» про витребування майна з чужого незаконного володіння за апеляційною скаргою представника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_3 (до зміни прізвища ОСОБА_5 ) на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 грудня 2020 року у складі судді Свяченої Ю.Б., - в с т а н о в и в : Позивач ОСОБА_1 , звернувшись 30 травня 2019 року до суду з вищеназваним позовом, вказала, що на підставі Договору іпотеки від 29 травня 2008 року квартира за адресою: АДРЕСА_1 , була передана в іпотеку для забезпечення виконання зобов`язання за Договором про надання споживчого кредиту №11353673000 від 29 травня 2008 року. Рішенням суду першої інстанції від 04 листопада 2015 року у справі №522/16048/15-ц в рахунок погашення кредитної заборгованості звернуто стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю ПАТ «Дельта Банк» предмета іпотеки у власність. Рішенням суду апеляційної інстанції від 02 квітня 2019 року вказане рішення суду першої інстанції у справі №522/16048/15-ц скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в позові. Проте, до скасування судового рішення, ПАТ «Дельта Банк» здійснив 14 березня 2018 року відчуження квартири ТОВ «ЛБК Трейд». Потому право власності на квартиру перейшло до ОСОБА_7 . Посилаючись на те, що судове рішення, яким звернуто стягнення на предмет іпотеки, скасовано, позивач ОСОБА_1 просила на підставі статті 388 ЦПК України витребувати на свою користь з чужого незаконного володіння ОСОБА_7 квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1294906951101 (т.1 а.с.3-5). Ухвалою судді Приморського районного суду м. Одесит від 24 червня 2019 року відкрито провадження у справі (т.1 а.с.49-50). Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 05 серпня 2019 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову повернуто заявнику (т.1 а.с.70-71). Відповідач ОСОБА_7 позов не визнала, зазначивши, що право власності на квартиру набула при виході з числа учасників ТОВ «ДБК Трейд» в якості повернення вкладу до статутного капіталу, товариство набуло квартиру у власність на підставі укладеного з ПАТ «Дельта Банк» договору купівлі-продажу. Нерухоме майно перебувало в іпотеці як забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором. Правові наслідки порушення зобов`язаня, забезпеченого іпотекою, ОСОБА_1 . Були достовірно відомі, відтак відсутні підстави вважати, що майно вибуло не з волі ОСОБА_1 як власника. ОСОБА_1 як власник майна, переданого на примусову реалізацію, не має права віндикаційної вимоги до набувача цього майна. Скасування з формальних причин судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки не є безумовною підставою для повернення майна у власність його попереднього власника і не свідчить, що спірна квартира вибула із володіння позивача не з її волі, оскільки волевиявлення на передачу права власності на це майно у разі порушення зобов`язання за кредитним договором позивач зазначила у договорі іпотеки. На момент скасування судового рішення від 16 лютого 2018 року АТ «Дельта Банк» вже реалізував предмет іпотеки ТОВ «ЛБК Трейд» та направив виручені від реалізації квартири кошти на погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором. Крім того, втручання держави в право на мирне володіння своїм майном, зокрема, й позбавлення особи права власності на майно шляхом його витребування, є предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Стала практика ЄСПЛ вказує на необхідність наявності трьох критеріїв при оцінці сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме; чи є вручання законним, чи переслідує воно «суспільний», «публічний» інтерес, чи є такий захід (вручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. Задоволення позовних вимог у даному випадку матиме наслідком порушення вказаних критеріїв. Позивач взяла кредит та не повернула кредитні кошти. Від реалізації квартири позивач фактично отримала кошти у вигляді часткового погашення заборгованості за кредитом. У разі задоволення вимог про витребування квартири іпотека буде поновлена і банк знову зверне стягнення на предмет іпотеки. Добросовісний набувач, який так само як і попередній власник ТОВ «ЛБК Трейд» законно набув право власності на квартиру. Помилка АТ «Дельта Банк» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб у виборі способу захисту порушеного права при зверненні стягнення на предмет іпотеки не може бути наслідком позбавлення добросовісного набувача квартири придбаного нерухомого майна. Суспільний інтерес у витребуванні майна відсутній. Власник не може бути позбавлений права власності на майно через вчинені з боку публічних органів (суду, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, банку) формальні порушення. Також дано аналіз дотриманню позивачем строку позовної давності при звернені до суду (т.1 а.с.78-83, 111-114, 161-164). Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 02 жовтня 2019 року за клопотанням представника в інтересах ОСОБА_7 витребувано з ПАТ «Дельта Банк» докази (кредитну справу ОСОБА_1 ), витребувано з суду справу №522/16048/15-ц (т.1 а.с.105-107). Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 09 жовтня 2019 року відмовлено в задоволенні клопотання представника в інтересах ОСОБА_7 про залишення позовної заяви без розгляду, встановлено позивачу строк для сплати судового збору (т.1 а.с.121-123). Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 30 жовтня 2019 року за клопотанням представника в інтересах ОСОБА_7 залучено до участі у справі ТОВ «ЛБК Трейд» в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (т.1 а.с.150-151). Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 06 грудня 2019 року за заявою представника в інтересах ОСОБА_1 в порядку забезпечення позову накладено арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 ; визначено ОСОБА_1 зустрічне забезпечення у розмірі 5000,00 грн. (т.1 а.с.162-166). 03 грудня 2019 року на виконання ухвали суду від 02 жовтня 2019 року ПАТ «Дельта Банк» надано копію кредитної справи ОСОБА_1 (т.2 а.с.1-124). Третьою особою ТОВ «ЛБК Трейд» надано письмові пояснення на позов, за змістом яких заперечено проти вимог. Товариство набуло квартиру з прилюдних торгів, що були організовані державою для повернення вкладів вкладників банку, що ліквідується. При придбанні квартири не знали та не могли знати, що зміниться правова позиція Верховного Суду щодо звернення в судовому порядку стягнення на предмет іпотеки. ОСОБА_8 є добросовісним набувачем, так як квартиру отримала у власність від добросовісного набувача ТОВ «ЛБК «Трейд» в рахунок свого вкладу до статутного капіталу товариства. Судова практика виходить з того, що ситуація, за якої добросовісний набувач втрачає майно і змушений шукати способи компенсації своїх втрат, є неприйнятною та покладає на добросовісного набувача індивідуальний та надмірний тягар. Витребування майна у добросовісного набувача призведе до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод. ОСОБА_9 , яка взяла кошти у банку в кредит і не повернула у визначений строк, отримає вигоду, оскільки в результаті звернення стягнення на предмет іпотеки погашено заборгованість за кредитом і ці кошти вже повернуті не будуть. Крім того, при витребуванні майна ОСОБА_9 отримає ще й квартиру у власність. Звернуто увагу на те, що квартиру позивач не використовувала для власного проживання, а здавала в оренду. Укладаючи іпотечний договір, ОСОБА_9 погодилась з тим, що нерухоме майно передається в іпотеку для забезпечення виконання кредитних зобов`язань, що на предмет іпотеки може бути звернуте стягнення, за таких обставин, відсутні підстави для застосування положень частини 1 статті 388 ЦК України (т.2 а.с.146-150). Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 16 грудня 2020 року позов задоволено; витребувано з чужого незаконного володіння ОСОБА_7 на користь ОСОБА_1 квартиру за адресою: АДРЕСА_1 (т.2 а.с.205-211). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 05 квітня 2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою представника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на рішення суду. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 просить рішення суду першої інстанції скасувати повністю і ухвалити нове рішення про відмову в позові (т.2 а.с.217-227). За змістом вимог апеляційної скарги незаконність і необґрунтованість рішення з підстав неправильного застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права полягає у добросовісності набуття квартири у власність, формальності підходу суду при прийнятті рішення, непропорційності між застосованими засобами (позбавлення добросовісного набувача права власності) та поставленою метою (захист права особи, яка порушила договірні умови основного зобов`язання). Підхід, коли добросовісний набувач позбавляється права власності без будь-якої компенсації виключно через зміну правозастосовчої практики призводить до суттєвого зниження довіри до судової влади та державних інституцій в цілому та не відповідає принципам та засадам цивільного судочинства, зокрема, принципу верховенства права. Задоволення віндикаційного позову та витребування спірної квартири у ОСОБА_7 як добросовісного набувача призвело до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод, оскільки в даному випадку на ОСОБА_8 покладено індивідуальний та надмірний тягар. В апеляційній скарзі не зазначено нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці. Відзив на апеляційну скаргу не подано. ОСОБА_7 змінила прізвища на « ОСОБА_10 » у зв`язку з реєстрацією 28 серпня 2021 року шлюбу (т.3 а.с.49). Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду та ухвалення нового рішення по суті вимог з огляду на наступне. Учасниками справи в порядку доведення обставин, на які посилалися як на підставу своїх вимог та заперечень, надано докази, що містять наступні дані. 29 травня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання споживчого кредиту №11353673000, за яким ОСОБА_1 отримано в кредит 95000,00 доларів США під проценти на строк до 29 травня 2029 року (т.2 а.с.3-123). Згідно Договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Савченко С.В. 29 травня 2008 року, зареєстрованого в реєстрі за №2556, ОСОБА_1 набула у власність квартиру загальною площею 39,3 кв.м, житловою площею 29,4 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 . Державна реєстрація права власності проведена 09 червня 2008 року КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» в Реєстрі прав власності на нерухоме майно (т.1 а.с.6,7, 14-15, т.2 а.с.20). Для забезпечення виконання зобов`язань за Договором про надання споживчого кредиту №11353673000 від 29 травня 2008 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено Договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Савченко С.В. 29 травня 2008 року, зареєстрований в реєстрі за №2561, за яким передано в іпотеку квартиру загальною площею 39,3 кв.м, житловою площею 29,4 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.14-15, т.2 а.с.3-123). 08 грудня 2011 року між АТ «УкрСиббанк» та АТ «Дельта Банк» укладено Договір купівлі-продажу прав вимог за кредитами, за яким відступлене право вимоги за Кредитним договором №11353673000 від 29 травня 2008 року та забезпечувальними договорами. Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 04 листопада 2015 року, ухваленим в порядку заочного розгляду справи №522/16048/15-ц, задоволено позов АТ «Дельта Банк» про звернення стягнення на предмет іпотеки; в рахунок виконання основного зобов`язання ОСОБА_1 за Договором про надання споживчого кредиту №11353673000 від 29 травня 2008 року в загальні сумі 4472717,26 грн. звернуто стягнення на предмет іпотеки квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки, встановивши ціну на предмет іпотеки на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на дату реєстрації права власності за АТ «Дельта Банк» (т.1 а.с.16-17). 03 липня 2017 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 листопада 2015 року у справі №522/16048/15-ц зареєстровано право власності АТ «Дельта Банк» (код ЄДРПОУ 34047020) на квартиру загальною площею 39,3 кв.м, житловою площею 29,4 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1294906951101). 14 березня 2018 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі Договору купівлі-продажу, укладеного між АТ «Дельта Банк» та ТОВ «ЛБК Трейд», посвідченого 14 березня 2018 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І.Л., зареєстрованого в реєстрі за №382, зареєстровано право власності ТОВ «ЛБК Трейд» (код ЄДРПОУ 40274470) на квартиру загальною площею 39,3 кв.м, житловою площею 29,4 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1294906951101) (т.1 а.с.8-13, 137-140). ТОВ «ЛБК «Трейд» квартиру набуто за ціною 408917,38 грн. на відкритих електронних торгах відповідно до Протоколу електронних торгів №UA-EA-2018-02-05-000477-a від 16 лютого 2018 року згідно Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (АТ «Дельта Банк» у стані припинення), за результатами торгів було укладено договір купівлі-продажу квартири (т.1 а.с.137-140). 02 травня 2018 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі Акта приймання-передачі нерухомого майна у власність особі, що вийшла із складу учасників ТОВ «ЛБК Трейд», укладеного між ТОВ «ЛБК «Трейд» та ОСОБА_7 від 27 квітня 2018 року, та Протоколу загальних зборів учасників ТОВ «ЛБК Трейд» №6 від 27 квітня 2018 року зареєстровано право власності ОСОБА_7 на квартиру загальною площею 39,3 кв.м, житловою площею 29,4 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1294906951101) (т.1 а.с.14-15). Постановою Одеського апеляційного суду від 02 квітня 2019 року у справі №522/16048/15-ц, апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено; рішення Приморського районного суду м. Одеси від 04 листопада 2015 року скасовано; в задоволенні позову АТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено (т.1 а.с.18-19) (т.1 а.с.8-13). 30 травня 2019 року ОСОБА_1 подано позов до ОСОБА_7 про витребування на підставі статей 387, 388 ЦК України спірної квартири як майна з чужого незаконного володіння. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч.1 ст.321 ЦК України). Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч.2 ст.321 ЦК України). Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (ч.ч.1,2 ст.328 ЦК України). Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності (ч.1 ст.386 ЦК України). Віндикаційний позов є речово-правовим засобом захисту права власності. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ч.1 ст.387 ЦК України). У розумінні визначеного статтею 387 ЦК України права власника на витребування майна із чужого незаконного володіння позивач повинен доказати факт існування права власності; незаконним володінням є володіння без відповідної правової підстави; як незаконне розцінюється і таке володіння, коли особа, набуваючи річ, не знала і не могла знати, що набуває її не від власника (добросовісний набувач). Право власника на витребування майна від добросовісного набувача врегульовано статтею 388 ЦПК України, за положеннями частини 1 даної статті якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Тобто, можливість витребування майна з володіння іншої особи законодавцем поставлено у залежність насамперед від змісту правового зв`язку між позивачем та спірним майном, його волевиявлення щодо набуття майна, а також від того, чи є володілець майна добросовісним чи недобросовісним набувачем та від характеру набуття майна (оплатно чи безоплатно). Спірна квартира була передана ОСОБА_1 в іпотеку для забезпечення виконання нею ж зобов`язань за кредитним договором. Наслідком порушення виконання кредитних зобов`язань мало звернення кредитора (іпотекодержателя) АТ «Дельта Банк» до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки. Судовим рішенням від 04 листопада 2015 року звернуто стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності іпотекодержателя АТ «Дельта Банк» на предмет іпотеки. В порядку ліквідації АТ «Дельта Банк» на організованих Фондом гарантування вкладів фізичних осіб електронних торгах 16 лютого 2018 року належна АТ «Дельта Банк» квартира продана переможцю торгів ТОВ «ЛБК Трейд», який після реєстрації права власності передав 02 травня 2018 року квартиру у власність ОСОБА_8 як учаснику товариства, яка вийшла з його складу. Судове рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності іпотекодержателя на предмет іпотеки скасовано 02 квітня 2019 року. Право на витребування квартири від ОСОБА_8 на підставі статті 387, 388 ЦК України ОСОБА_1 обґрунтовує виключно скасуванням рішення суду першої інстанції від 04 листопада 2015 року в справі №522/16048/15-ц. Проте, скасування судового рішення про набуття АТ «Дельта Банк» права власності на предмет іпотеки мало місце лише 02 квітня 2019 року, тобто більш ніж через три з половиною роки після того, як власником квартири став АТ «Дельта Банк» в порядку звернення стягнення на предмет іпотеки, та, відповідно, після реалізації квартири як майна банку, що ліквідується, на електронних торгах, набуття права власності на квартиру переможцем електронних торгів, реєстрації права власності на квартиру за переможцем торгів та послідуючої передачі ним квартири учаснику товариства, який вийшов із складу учасників товариства, у приватну власність. ОСОБА_1 уклала 29 травня 2008 року кредитний договір, отримала за кредитним договором грошові кошти в сумі 95000,00 доларів США, передала в іпотеку квартиру для забезпечення виконання своїх же кредитних зобов`язань. ОСОБА_1 кредитні зобов`язання не виконувала, в обумовлені кредитним договором порядок та строк кредит не повертала, проценти не сплачувала, відповідно як іпотекодавець знала про право банку звернути стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором. Сам по собі факт скасування через три з половиною роки судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання за іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки не є безумовною підставою для застосування пункту 3 частини 1 статті 388 ЦК України та витребування квартири від останнього набувача ОСОБА_11 , яка є добросовісним набувачем. Вирішення порушеного позивачем ОСОБА_1 спору залежить від аналізу втручання в право відповідача ОСОБА_11 на мирне володіння майном. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що предметом регулювання статті 1 Першого протоколу є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ напрацьовано три критерії, які слід оцінювати, аналізуючи сумісність втручання в право особи на мирне володіння майном з гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи можна вважати втручання законним; чи переслідує воно «суспільний» «публічний» інтерес; чи такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) є пропорційним визначеним цілям. Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону, нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним щодо застосування та наслідків дії його норм. Вручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення суспільного, публічного інтересу, за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Критерій пропорційності передбачає, що втручання в право власності буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не буде дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними із втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що ставиться для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотримано, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». Для розкриття критерію пропорційності вагоме значення має визначення добросовісності/недобросовісності набувача майна. Добросовісність є однією із загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України). На необхідність оцінювати наявність або відсутність добросовісності зареєстрованого володільця нерухомого майна неодноразово вказувала Велика Палата Верховного Суду (пункту 51 постанови від 26 червня 2019 року у справі №669/927/16-ц; пункту 46.1 постанови від 01 квітня 2020 року у справі №610/1030/18). Судові рішення, постановлені за відсутності перевірки судом добросовісності/недобросовісності набувача, що має важливе значення як для застосування положень статей 387, 388 ЦК України, так і для визначення критерію пропорційності втручання у право набувача майна, не можуть вважатися такими, що відповідають нормам справедливого судового розгляду згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України. Якщо спірне майно є об`єктом нерухомості, то для визначення добросовісності його набувача крім приписів статті 388 ЦК України слід застосовувати спеціальну норму пункт 1 частини 1 статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відповідно до якої державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, добросовісна особа, яка придбаває нерухоме майно у власність або набуває інше речове право на нього, вправі покладатися на відомості про речові права інших осіб на нерухоме майно та їх обтяження (їх наявність або відсутність), що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Тому, за відсутності в Реєстрах відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. Такі висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі №922/3537/17 (провадження №12-127гс19, пункти 37,38), від 01 квітня 2020 року у справі №610/1030/18 (провадження №14-436цс19, пункти 46.1, 46.2), від 15 червня 2021 року у справі №922/2416/17 (провадження №12-44гс20, пункти 7.15, 7.16). У справі, що переглядається, право власності іпотекодержателя АТ «Дельта Банк» на предмет іпотеки в порядку звернення стягнення на предмет іпотеки було визнано судовим рішенням від 04 листопада 2015 року, на підставі судового рішення в Реєстрі зареєстровано право власності банку на квартиру. Електронні торги з реалізації майна АТ «Дельта Банк», що ліквідовувався Національним банком України, було організовано Фондом гарантування вкладів фізичних осіб. ТОВ «ЛБК Трейд» набув квартиру у власність як переможець торгів та потому розпорядився квартирою як своєю власністю на користь ОСОБА_12 . Як на час проведення електронних торгів, так і на час набуття права власності на квартиру ТОВ «ЛБК Трейд», а потому ОСОБА_8 в Реєстрах були відсутні відомості про те, що квартира належить ОСОБА_1 , чи що квартира має зареєстровані в Реєстрі обтяження. З огляду на відсутність в Реєстрах відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяжень останній набувач квартири ОСОБА_8 , яка добросовісно покладалася на ці відомості, не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, відповідно, набувала право на квартиру як нерухоме майно, вільне від незареєстрованих прав інших осіб, зокрема, ОСОБА_1 , та обтяжень. ОСОБА_8 як добросовісний набувач квартири не може відповідати ні за порушення, допущені судом першої інстанції при ухваленні 04 листопада 2015 року рішення у справі №522/16048/15-ц; ні за проведення процедури ліквідації АТ «Дельта Банк», в ході якої на торгах була продана квартира, тощо. Організовані державою для повернення вкладів вкладникам банку, що ліквідується, електронні торги, на яких ТОВ «ЛБК Трейд» набуло право власності на квартиру, також не визнані недійсними, відтак, дане товариство також було добросовісним набувачем квартири. Отже, добросовісність ОСОБА_7 у сукупності з критерієм не пропорційності втручання в право на мирне володіння майном витребуванням такого на користь ОСОБА_1 , з володіння якої майно вибуло на підставі судового рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки в рахунок погашення кредитної заборгованості ОСОБА_13 , виключає застосування положень статті 387, 388 ЦК України, оскільки при задоволенні позову втручання у право ОСОБА_7 як набувача майна не вважатиметься таким, що відповідає нормам справедливого судового розгляду згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства України. З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові з тих підстав, що за встановлених обставин нерухоме майно у відповідача не може бути витребувано в порядку статей 387, 388 ЦК України, а права позивача у зв`язку з цим захисту не підлягають. В порядку статті 141 ЦПК України витрати відповідача на сплату за подання апеляційної скарги судового збору в сумі 1155,00 грн. покладаються на позивача. Керуючись ст.ст.367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.ст.376, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 , підтриману представником Андебура Антоном Івановичем, в інтересах ОСОБА_3 (до зміни прізвища ОСОБА_5 ) задовольнити. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 16 грудня 2020 року скасувати. В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 (до зміни прізвища ОСОБА_5 ), за участю третьої особи товариства з обмеженою відповідальністю «ЛБК Трейд» про витребування майна з чужого незаконного володіння відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) витрати на сплату за подання апеляційної скарги судового збору в сумі 1155 грн. 00 коп. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повну постанову складено 16 липня 2025 року. Головуючий Л.М.Вадовська Судді О.С.Комлева С.М.Сегеда