Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 500/5178/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 липня 2025 рокуЛьвівСправа № 500/5178/24 пров. № А/857/29529/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: судді-доповідача: Гінди О.М., суддів: Матковської З.М., Ніколіна В.В., розглянувши в письмовому провадженні апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року (головуючий суддя: Юзьків М.І., місце ухвалення - м. Рівне, повний текст рішення складений 10.10.2024) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій,- встановив: ОСОБА_1 , 22.08.2024 звернувся до суду з позовом, в якому просив: - визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 191950024364 від 23.02.2024 про відмову у призначенні йому пенсії згідно п. 4 ч. 1 ст. 115 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області зарахувати до його страхового стажу період проходження військової служби з 16.05.1983 по 31.05.1985, період роботи з 01.10.1991 по 30.06.1995; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області призначити та виплатити йому пенсію за віком згідно п. 4 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 15.02.2024. Обґрунтовує позов тим, що йому, як учаснику бойових дій протиправно відмовлено у призначенні пенсії за віком на підставі пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та безпідставно не зараховано до страхового стажу період проходження військової служби з 16.05.1983 по 31.05.1985 та період роботи з 01.10.1991 по 30.06.1995 у Тернопільському об`єднанні любителів волейболу Тернопільського інституту народного господарства. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 191950024364 від 23.02.2024 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 згідно з пунктом 4 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період проходження військової служби з 16.05.1983 по 31.05.1985, період роботи з 06.11.1992 по 02.12.1992. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком згідно з пунктом 4 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням висновків суду у цій справі. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Із цим рішенням суду першої інстанції не погодилися ОСОБА_1 та Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, оскарживши його в апеляційному порядку. ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі вважає, що рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом неправильно зроблені висновки щодо обставин справи, тому просить скасувати його частково та ухвалити нове судове рішення у відповідній частині та задовольнити позов у повному обсязі. В обгрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що встановлений судом у цій справі його стаж роботи у Тернопільському об`єднанні любителів волейболу лише у період з 06 листопада 1992 року по 02 грудня 1992 року (неповний місяць часу) є неправильним, оскільки дата прийняття на роботу 01 жовтня 1991 року підтверджена трудовою книжкою, а дата звільнення 30 червня 1995 року підтверджена свідками. Також вважає, що судом першої інстанції неефективно обрано спосіб захисту права на пенсію шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 45 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, а у випадку порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або законних інтересів, суд має захистити таке право шляхом визнання протиправним такого рішення та зобов`язати відповідача призначити пенсію за віком з дня звернення позивача з заявою про призначення пенсії. Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області у своїй апеляційній скарзі вважає, що судом першої інстанції не враховані норми законодавства та не з`ясовані фактичні обставини, що мають значення для справи, що призвело до постановлення незаконного судового рішення, тому просить скасувати рішення суду в частині задоволених позовних вимог та постановити нове рішення, яким відмовити в повному обсязі в задоволенні позовних вимог. Обґрунтовуючи апеляційні вимоги, апелянт покликається на те, що Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області, розглянувши заяву та додані до неї документи, 23.02.2024 прийняло рішення про відмову в призначенні пенсії за № 191950024364 у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 25 років, в наявності згідно розрахунку стажу лише 19 років 11 місяців 14 днів. За доданими до заяви документами до страхового стажу позивача не зараховано: - період проходження військової служби з 16.05.1983 по 31.05.1985, згідно запису трудової книжки НОМЕР_1 від 15.03.1983, оскільки в ній не зазначено дату видачі військового квитка, тому необхідно надати військовий квиток або довідку про період служби; - період роботи з 01.10.1991 по ..., оскільки відсутній запис про звільнення. Також, до посвідчення учасника бойових дій позивачем не надано в повному обсязі всі документи, передбачені підпунктом 6 пункту 2.1 Порядку № 22-1, а саме, документи, які підтверджують безпосередню участь в АТО/ООС. Також зазначає, що обов`язок в наданні документів, які б підтверджували право на пенсію та періоди роботи на відповідних посадах лежить на особі, що звертається до органів Пенсійного фонду, а видавати такі документи та відповідно підтверджувати цим відповідні періоди роботи виключно підприємства, де працювала особа. На переконання сторони відповідача, правомірність прийнятого рішення № 191950024364 від 23.02.2024 про відмову в призначені дострокової пенсії відповідно до ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пов`язується з непідтвердженням необхідного страхового стажу роботи способом, визначеним Порядком № 637 та Порядком № 22-1, що не дає право на призначення пенсії. Позивач не скористався правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу. Згідно п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Враховуючи те, що апеляційні скарги подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, з таких мотивів. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що доводи відповідачів у правомірності оскаржуваного рішення про відмову у призначенні дострокової пенсії позивачу не знайшли свого підтвердження, а саме рішення є передчасним та таким, яке не ґрунтується на дійсних фактичних обставинах справи. Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 (а.с. 4). Позивач 15.02.2024 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком як учаснику бойових дій (а.с. 37). Як підтверджується розпискою-повідомленням, до заяви позивачем додано: довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру, паспорт, документ про стаж, що визначений Порядком підтвердження трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 №637, пам`ятку пенсіонера, посвідчення учасника бойових дій, трудову книжку (а.с. 38). У графі «перелік документів, яких недостатньо для призначення пенсії» цієї розписки-повідомлення зазначено: військовий квиток; інший документ (уточн.дов за пер.роб з 01.10 по 1991 по який час працював) строк подання до 14.05.24 та підпис заявника; інший документ (довідки з військової частини). Рішенням про відмову у призначенні пенсії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 191950024364 від 23.02.2024 позивачу відмовлено у призначенні пенсії. Підставою для відмови стало те, що за результатом розгляду документів, доданих до заяви, та доданими документами до страхового стажу не зараховано: - період проходження військової служби з 16.05.1983 по 31.05.1985, згідно запису трудової книжки НОМЕР_3 від 15.03.1983, оскільки в ній не зазначено дату видачі військового квитка, тому необхідно надати військовий квиток або довідку про період служби; - період роботи з 01.10.1991 по...., оскільки відсутній запис про звільнення; - до посвідчення учасника бойових дій не надано в повному обсязі всі документи, передбачені підпунктом 6 пункту 2.1 Порядку № 22-1, а саме, документи, які підтверджують безпосередню участь в АТО/ООС. Водночас до відзиву на позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області додано копію військового квитка позивача НОМЕР_4 від 20.11.1965, виданого ІНФОРМАЦІЯ_1 , з відмітками про проходження військової служби з 16.05.1983 по 31.05.1985 (а.с. 40-45). Із зазначеного слідує, що вказаний документ був у розпорядженні органів пенсійного фонду під час розгляду документів щодо призначення пенсії позивачу. Як вбачається із трудової книжки позивача НОМЕР_3 із датою видачі 15.03.1983 у ній міститься запис №3 про проходження військової служби з 16.05.1983 по 31.05.1985 з посиланням на в/квиток НОМЕР_4 без зазначення дати його видачі та запис № 11 про прийняття в Тернопільське об`єднання любителів волейболу на посаду водія І класу згідно наказу № 116 від 01.10.1991. Запис про звільнення з цієї установи відсутній (а.с. 51-54). Згідно відповіді Державного архіву Тернопільської області від 20.02.2024 № Л-11/04-15 документи з кадрових питань (особового складу) Тернопільського об`єднання любителів волейболу за 1991-1994 роки на зберігання в державний архів Тернопільської області не надходили (а.с. 12 зворот). Із відповіді Архівного відділу Тернопільської міської ради від 20.02.2024 № 3820/2024 встановлено, що документальні матеріали з особового складу (накази з кадрових питань, відомості про нарахування заробітної плати, тощо) Тернопільського об`єднання любителів волейболу до архівного відділу на зберігання не надходили та про їх місце знаходження у архівному відділі немає ніяких відомостей (а.с. 13). Як видно з відповіді Архівного відділу Тернопільської районної військової адміністрації від 15.02.2024 архівний відділ районної державної адміністрації документація Тернопільського об`єднання любителів волейболу на зберігання не передавалась (а.с. 13 зворот). Допитані у суді свідки ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ), які були попереджені судом про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання та давали показання під присягою, підтвердили факт роботи позивача у Тернопільському об`єднанні любителів волейболу на посаді водія автобуса. Факт роботи свідків у Тернопільському об`єднанні любителів волейболу підтверджується записами у їхніх трудових книжках, оригінали яких досліджені судом у судовому засіданні, а їх копії долучені до матеріалів справи. Так, ОСОБА_2 згідно трудової книжки НОМЕР_5 від 06.09.198_ року 02.04.1991 року прийнятий по переводу в Тернопільське об`єднання любителів волейболу на посаду комерційного директора та 02.12.1992 звільнений з роботи за власним бажанням. Свідок ОСОБА_2 в судовому засіданні підтвердив що ОСОБА_1 працював у Тернопільському об`єднанні любителів волейболу на посаді водія автобуса у період з жовтня 1991 року по 02 грудня 1992 року. ОСОБА_3 згідно трудової книжки НОМЕР_6 від 06 листопада 1992 року прийнятий 06.11.1992 на роботу у Тернопільське об`єднання любителів волейболу на посаду тренера жіночої волейбольної команди, 30.06.1995 звільнений у зв`язку з переводом в товариство з обмеженою відповідальністю ВК «Галичанка». Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні підтвердив що ОСОБА_1 працював у Тернопільському об`єднанні любителів волейболу на посаді водія автобуса у період з 06 листопада 1992 року по 30 червня 1995 року. Не погоджуючись з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову у призначенні пенсії, позивач звернувся до суду з цим позовом. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне. Як передбачено частиною 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Згідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-ІV (далі - Закон № 1058-ІV). Частиною 1 статті 9 Закону № 1058-ІV передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону № 1058-IV. Зокрема, право на пенсію за віком, чоловіки набувають після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років, з 01 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років, з 01 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років. Як визначено статтею 115 Закону № 1058-IV право окремих категорій громадян на призначення дострокової пенсії за віком. Згідно з пунктом 4 частини першої цієї статті до цих категорій віднесено: військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, осіб начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058-ІV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Згідно з ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-ІV, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Закон № 1058-ІV набрав чинності 01 січня 2004 року. Періоди трудової діяльності до 01 січня 2004 року, які зараховуються до страхового стажу, визначені статтею 56 Закону України від 05 листопада 1991 року № 1788-XII «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон № 1788-XII). Так, згідно зі статтею 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. До стажу роботи зараховується також будь-яка інша робота, на якій працівник підлягав державному соціальному страхуванню, або за умови сплати страхових внесків, період одержання допомоги по безробіттю, а також робота в`язнів і робота за угодами цивільно-правового характеру за умови сплати страхових внесків. Як передбачено ч. 3 ст. 56 Закону № 1788-XII, до стажу роботи зараховується, серед іншого, також військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби. Отже період проходження військової служби повинен зараховуватись до страхового стажу під час призначення пенсії. Статтею 62 Закону № 1788-XII, частиною 1 статті 48 Кодексу законів про працю України (КЗпП України) визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до абзацу 1 пункту 1.1 Інструкції № 162 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників та службовців. Згідно з пунктом 2.2 Інструкції № 162 у трудову книжку, зокрема, вносяться відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення. Відповідно до пункту 2.3 Інструкції № 162 всі записи у трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Відповідно до пункту 4.1 Інструкції №162 при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, що внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, завіряються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів. Відтак, як правильно зазначив суд першої інстанції, зміст викладених норм свідчить про те, що законодавством чітко визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку. Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб. Таким чином, позивач, як особа на яку не покладено обов`язку щодо організації ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок, не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до її трудової книжки відомостей, а тому, невірне заповнення трудової книжки не може бути підставою для не зарахування органом Пенсійного фонду України страхового стражу, результатом чого може стати обмеження належного соціального захисту громадянина. Наведене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17. Суд зауважує, що трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому, працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки. Відповідач не врахував, що не усі недоліки записів (заповнення) у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, в якій зазначено, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. Відтак, суд апеляційної інстанції вважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці. З огляду на зазначене, формальний недолік запису у трудовій книжці позивача, а саме відсутність дати видачі військового квитка, за наявності запису про серію та номер, не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу періоду проходження військової служби за період з 16.05.1983 по 31.05.1985. Крім того, суд прийшов до висновку, що органи пенсійного фонду мали у розпорядженні військовий квиток позивача, про що свідчить долучена Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області до матеріалів справи його копія. Доказів, які б свідчили про недостовірність цього запису у трудовій книжці позивача відповідачами суду не надано, а тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що останній безпідставно не взято до уваги Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області під час розгляду питання про призначення пенсії позивачу. Враховуючи наведене суд апеляційної інстанції зауважує, що мотиви відмови щодо зарахування до страхового стажу позивача періоду проходження ним військової служби з 16.05.1983 по 31.05.1985 не ґрунтуються як на нормах законодавства, так і на фактичних обставинах справи. Щодо позовної вимоги про зарахування до страхового стажу періоду роботи позивача у Тернопільському об`єднанні любителів волейболу з 01.10.1991 по 30.06.1995 слід зазначити наступне. Як встановлено судом з трудової книжки позивача, у ній наявний запис про прийняття його на роботу у Тернопільському об`єднанні любителів волейболу з 01.10.1991, однак запис про його звільнення з цієї установи відсутній. Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637). Згідно з пунктами 1, 2 Порядку № 637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків. Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Пунктом 17 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв`язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі. За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника (пункт 18 Порядку № 637). Таким чином, підтвердження трудового стажу на підставі показань свідків можливо у випадку відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості їх одержання. Як встановлено судом з довідок Державного архіву Тернопільської області, архівного відділу Тернопільської міської ради та архівного відділу Тернопільської районної військової адміністрації, документи з кадрових питань (особового складу) Тернопільського об`єднання любителів волейболу на архівне зберігання не передавались. Отже, у даному випадку орган пенсійного фонду мав правові підстави для вжиття необхідних заходів щодо встановлення наявності чи відсутності у позивача трудового стажу за оскаржуваний період роботи в Тернопільського об`єднання любителів волейболу, шляхом врахування показань свідків. Однак, як встановлено судом, відомостей стосовно затребування органами Пенсійного фонду України у позивача переліку осіб, яких слід ідентифікувати як свідків з метою отримання їх показань по спірному періоду страхового стажу позивача в Тернопільському об`єднанні любителів волейболу матеріали справи не містять. Верховний Суд у постановах від 19.02.2020 у справі № 155/920/17, від 27.04.2020 у справі № 648/1613/17 з подібної категорії спорів зазначив, що показання свідка - це один із найважливіших засобів доказування в адміністративному процесі, з якого суд отримує відомості про обставини справи. Допитані судом першої інстанції у судовому засіданні свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які були попереджені судом про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання та давали показання під присягою, підтвердили факт роботи позивача у Тернопільському об`єднанні любителів волейболу на посаді водія автобуса. Разом з тим, враховуючи приписи пункту 18 Порядку № 637 про те, що трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, а також періоди роботи свідків у Тернопільському об`єднанні любителів волейболу, які підтверджуються записами у їхніх трудових книжках (свідок ОСОБА_2 з 02.04.1991 по 02.12.1992, свідок ОСОБА_3 з 06.11.1992 по 30.06.1995), суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що цими свідками є підтвердженим у цій справі стаж роботи позивача у вказаному об`єднанні. Проте, судом першої інстанції не враховано, що як зазначалось вище, статтею 62 Закону № 1788-XII, частиною 1 статті 48 Кодексу законів про працю України (КЗпП України) визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Відтак, з урахуванням запису № 11 у трудовій книжці позивача НОМЕР_3 про прийняття в Тернопільське об`єднання любителів волейболу на посаду водія І класу згідно наказу № 116 від 01.10.1991 та показів зазначених свідків, зарахуванню підлягає стаж роботи позивача у цьому об`єднанні у період з 01.10.1991 по 02.12.1992. З урахуванням наведеного суд апеляційної інстанції вважає, що відмова відповідачів зарахувати стаж роботи позивача у Тернопільському об`єднанні любителів волейболу на посаді водія у період з 01.10.1991 по 02.12.1992 не ґрунтується на дійсних фактичних обставинах справи та нормах законодавства. З приводу мотивів відмови у призначенні пенсії позивачу з підстав відсутності у нього документів, які підтверджують безпосередню участь в АТО/ООС суд апеляційної інстанції зазначає таке. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 115 Закону № 1058-IV право на призначення дострокової пенсії за віком мають військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, особи начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Зі змісту вказаної норми слідує, що право на призначення дострокової пенсії, серед інших осіб, мають військовослужбовці, які брали участь у бойових діях, безпосередню участь в АТО/ООС та ті, які брали участь в обороні України у зв`язку з військовою агресією російської федерації. У відповідності до підпункту 6 пункту 2.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 (далі - Порядок № 22-1), документи, які підтверджують право на призначення дострокової пенсії за віком військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, які брали участь у бойових діях, безпосередню участь в АТО/ООС та/або в обороні України у зв`язку з військовою агресією російської федерації: документи про проходження військової служби; довідка згідно з додатком 2 до Порядку підтвердження наявного стажу роботи або документи про безпосередню участь в АТО/ООС, передбачені Порядком надання та позбавлення статусу учасника бойових дій, або документи військових частин (органів, підрозділів), підприємств, установ та організацій про безпосередню участь в обороні України у зв`язку з військовою агресією російської федерації; посвідчення учасника бойових дій. Отже, Порядок № 22-1 передбачає перелік документів, які необхідно подати заявнику для призначення дострокової пенсії за віком як для військовослужбовців які брали безпосередню участь в АТО/ООС так і тих, які брали безпосередню участь в обороні України у зв`язку з військовою агресією російської федерації. З пояснень позивача в судовому засіданні судом першої інстанції встановлено, що статус учасника бойових дій він набув у зв`язку із участю в обороні України у зв`язку з військовою агресією російської федерації після 24.02.2024, що підтверджується записами у його військовому квитку та посвідченням учасника бойових дій від 26.03.2023. Відтак, мотиви Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, щодо ненадання позивачем документів, які підтверджують його безпосередню участь у АТО/ООС (тобто таких, яких у позивача бути не може), не узгоджуються із нормами Порядку № 22-1. З урахуванням наведеного, позовні вимоги позивача щодо визнання протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 191950024364 від 23.02.2024 та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період проходження військової служби з 16.05.1983 по 31.05.1985, період роботи з 01.10.1991 по 02.12.1992 є обґрунтованими та підлягають до задоволення. Щодо обраного судом способу захисту прав позивача слід зазначити наступне. Як передбачено ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. В контексті розгляду цієї справи суд апеляційної інстанції вважає, що належним та ефективним способом буде зобов`язання повторно розглянути заяву позивача про призначення йому дострокової пенсії за віком з урахуванням висновків суду у цій справі. Враховуючи вищенаведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, оскільки відповідачі, не діяли на підставі закону та в межах своїх повноважень. Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції при частковому задоволенні позову в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Одеській області зарахувати до страхового стажу період роботи з 06.11.1992 по 02.12.1992 допустив невідповідність своїх висновків обставинам справи та неправильно застосував норми процесуального та матеріального права, що відповідно до приписів ст. 317 КАС України є підставою для скасування судового рішення в цій частині та прийняття постанови про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Одеській області зарахувати до страхового стажу період роботи з 01.10.1991 по 02.12.1992. Згідно приписів ст. 139 КАС України підстав для стягнення судових витрат на користь відповідача не має. Керуючись ст. ст. 311, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд постановив: апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області задовольнити частково. Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року у справі № 500/5178/24 скасувати в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Одеській області зарахувати до страхового стажу період роботи з 06.11.1992 по 02.12.1992 та прийняти в цій частині нову постанову, якою зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Одеській області зарахувати до страхового стажу період роботи з 01.10.1991 по 02.12.1992. У решті рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2024 року у справі № 500/5178/24 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя О. М. Гінда судді З. М. Матковська В. В. Ніколін