Постанова 4850 № 200/7599/23

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 липня 2024 року справа №200/7599/23 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Компанієць І.Д., Гайдара А.В. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01 лютого 2024 р. у справі № 200/7599/23 (головуючий І інстанції Циганенко А.І.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ), звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі відповідач), третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі - третя особа, ГУПФУ), в якому просив: - визнати неправомірним та скасувати рішення №056550005257 від 24 травня 2023 року щодо відмови у призначенні пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, - зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії відповідно до ст.26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 16 травня 2023 року із зарахування до страхового стажу періодів роботи з 15 серпня 1982 року по 24 листопада 1982 року на посаді вчителя трудового навчання в СШ №3 м. Костянтинівка, з 22 серпня 1984 року по 22 вересня 1985 року на посаді катодника гідрометалургійного цеху в Костянтинівському заводі Укрцинк, з 28 жовтня 1985 року по 07 квітня 1992 року на посаді вчителя трудового навчання в восьмирічній школі №2, з 09 квітня 1993 року по 05 січня 1994 року на посаді майстра виробничого навчання в МП Школьник, періоду служби в армії з 30 листопада 1982 року по 18 квітня 1984 року та періоду навчання з 01 вересня 1978 року по 01 липня 1982 року. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 01 лютого 2024 року відмовлено у задоволено позовних вимог. Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій у зв`язку з порушенням судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, суд встановив, що в трудовій книжці позивача, відсутній запис про час навчання на денному відділенні Слов`янського державного педагогічного інституту, у зв`язку із чим суд погодився з аргументами відповідача про те, що для зарахування до стажу позивача періоду його навчання у вказаному вищому навчальному закладі необхідна довідка цього закладу про період та форму навчання позивача. Проте, скаржник зазначає, що при поданні заяви про призначення пенсії за віком ним було подано належними чином заповнену трудову книжку серії НОМЕР_1 від 25 серпня 1982 року, яка має наступні записи про періоди роботи: з 15 серпня 1982 року по 24 листопада 1982 року на посаді вчителя трудового навчання в СШ №3 м.Костянтинівка; з 22 серпня 1984 року по 22 вересня 1985 року на посаді катодника гідрометалургійного цеху в Костянтинівському заводі «Укрцинк»; з 28 жовтня 1985 року по 07 квітня 1992 року на посаді вчителя трудового навчання в восьмирічній школі №2; з 09 квітня 1993 року по 05 січня 1994 року на посаді майстра виробничого навчання в МП «Школьник». Також трудова книжка містить запис про період служби в армії з 30 листопада 1982 року по 18 квітня 1984 року. За приписами нормативних актів, заповнення трудової книжки покладається на посадових осіб підприємства, а працівник не несе відповідальності за правильність внесення даних до трудової книжки, та це не може бути підставою для неврахування періодів трудової діяльності до страхового стажу. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі № 677/277/17. Періоди роботи з 15 серпня 1982 року по 24 листопада 1982 року на посаді вчителя трудового навчання в СШ №3 м.Костянтинівка, з 22 серпня 1984 року по 22 вересня 1985 року на посаді катодника гідрометалургійного цеху в Костянтинівському заводі «Укрцинк», з 28 жовтня 1985 року по 07 квітня 1992 року на посаді вчителя трудового навчання в восьмирічній школі №2, з 09 квітня 1993 року по 05 січня 1994 року на посаді майстра виробничого навчання в МП «Школьник» мали бути зараховані відповідачем до страхового стажу. Суд першої інстанції погодився з зазначеними доводами позивача по справі. Щодо не зарахування Головним управлінням Пенсійного фонду України в Київській області до страхового стажу періоду служби в армії з 30 листопада 1982 року по 18 квітня 1984 року, зазначає, що Головним управлінням Пенсійного фонду України не було зараховано до стажу у зв`язку із тим, що військовий квиток не містить дати зарахування на службу. Проте, трудова книжка містить запис про період проходження військової служби з 30 листопада 1982 року по 18 квітня 1984 року із посиланням на військовий квиток серії НОМЕР_2 . Також військовий квиток містить запис про дату зарахування у військову частину та номер Наказу, а саме №341 від 30 листопада 1982 року (Розділ 15 військового квитка на сторінці 4). Тобто військовий квиток в сукупності з трудовою книжкою мстить усі необхідні відомості які підтверджують період проходження військової служби. З цим суд також повністю погодився. Щодо не зарахування до страхового стажу періоду навчання з 01 вересня 1978 року по 20 червня 1985 року, у зв`язку із тим, що період навчання перетинається з періодом військової служби, скаржник зазначає, що суд послався на пункт 3 Порядку №637, яким встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. За відсутності зазначених у цьому пункті документів для підтвердження трудового стажу приймаються членські квитки профспілок. При цьому підтверджуються періоди роботи лише за той час, за який є відмітки про сплату членських внесків. Таким чином, за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Суд встановив, що в трудовій книжці відсутній запис про час навчання на денному відділенні Слов`янського державного педагогічного інституту, у зв`язку із чим погодився з аргументами відповідача про те, що для зарахування до стажу позивача періоду його навчання у вказаному вищому навчальному закладі необхідна довідка цього закладу про період та форму навчання позивача. Проте, у спірному рішенні Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області вказано що не зарахування періоду навчання відбулося у зв`язку із тим, що період навчання перетинається з періодом служби в армії. До заяви про призначення пенсії позивачем було додано диплом серії НОМЕР_3 який підтверджує, що він у 1978 році вступив до Слов`янського державного педагогічного інституту та в 1985 році закінчив повний курс. Тобто період навчання становить з 01 вересня 1978 року (дата початку навчання) по 20 червня 1985 року (дата видачі Диплому) Період навчання перетинається з періодом служби в армії з 30 листопада 1982 року по 18 квітня 1984 року та періодами роботи з 15 серпня 1982 року по 24 листопада 1982 року на посаді вчителя трудового навчання в СШ №3 м.Костянтинівка, з 22 серпня 1984 року по 22 вересня 1985 року на посаді катодника гідрометалургійного цеху в Костянтинівському заводі «Укрцинк». Скаржник зазначає, що закінчив повний курс навчання в інституті у 1982 році, але не здав державні іспити. Після цього влаштувався на роботу до СШ №3 м. Костянтинівка, звідки був призваний до лав Радянської армії, а після армії влаштувався на роботу до Костянтинівського заводу «Укрцинк» на посаду «катодника» де працював з 22 серпня 1984 року по 22 вересня 1985 року. Скаржник наголошує, що у відповідача маються сумніви саме стосовно періоду навчання з 15 серпня 1982 року по 20 червня 1984 року, у зв`язку із перетином періодів навчання із періодами роботи та служби в армії. При цьому, період навчання з 01 вересня 1978 року по 15 серпня 1982 року у відповідача сумнівів не викликає, оскільки цей період підтверджено Дипломом та не перетинається ані з періодом роботи ані з періодом служби в армії. Оскільки точну дату у 1982 році встановити не можливо, відповідачеві необхідно було прийняти до уваги п.27 Постанови Кабінету Міністрів України №637 від 22 серпня 1993 року «Про затвердження Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», який вказує, що у тих випадках, коли в поданому документі про стаж указано лише роки без зазначення точних дат, за дату береться 1 липня відповідного року, а якщо не зазначено число місяця, то ним вважається 15 число відповідного місяця. На зазначене позивач посилався у позові. Надати довідку зі Слов`янського державного педагогічного інституту позивач не мав змоги оскільки до початку бойових дій, інститут знаходився у м.Слов`янську, та на теперішній час місце знаходження його невідомо. 18 лютого 2024 року на адвокатський запит від 02 лютого 2024 року, було отримано відповідь яка датована 02.02.2024, яка підтверджує факт навчання ОСОБА_1 з 01 вересня 1978 року по 16 липня 1982 року за денною формою. Тобто період навчання з 01 вересня 1978 року по 01 липня 1982 року мав бути зарахований до страхового стажу, як такий що не викликає сумнівів та який не перетинається з періодом роботи та проходження дійсної військової служби. При цьому посилання суду на відсутність запису про період навчання у трудовій книжці позивача, та як наслідок такої відсутності - відмова у задоволені позовних вимог, є некоректною, оскільки суд посилається на норми Інструкції про порядок ведення трудових книжок а саме на п.2.3 та 2.16, які визначають відповідальність саме роботодавця в частині заповнення трудової книжки. Так, пунктом 2.16 Інструкції №58 встановлено, що для студентів, слухачів курсів, учнів, аспірантів, та клінічних ординаторів, які мають трудові книжки, навчальний заклад (наукова установа) вносить записи про час навчання на денних відділеннях (у тому числі підготовчих) вищих навчальних закладів. Підставою для таких записів є накази навчального закладу (наукової установи) про зарахування на навчання та про відрахування з числа студентів, учнів, аспірантів, клінічних ординаторів. Тобто внесення запису про навчання, здійснюється навчальним закладом та при наявності відкритої трудової книжки. Скаржник наголошує, що період навчання з 01 вересня 1978 року по 01 липня 1982 року мав бути зарахований відповідачем до страхового стажу, як такий що не викликає сумнівів та який не перетинається з періодом роботи та проходження дійсної військової служби.. Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне. 16 травня 2023 року ОСОБА_1 , звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Відповідно до розписки-повідомлення органом Пенсійного фонду України 16 травня 2023 року були прийняті такі документи: заява від 16 травня 2023 року; паспорт громадянина України; заява з банка; довідка №315 від 21 вересня 2020 року; трудова книжка НОМЕР_1 від 25 серпня 1982 року; військовий квиток НОМЕР_2 ; диплом НОМЕР_3 від 25.06.1985. 24 травня 2023 року Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області рішенням № 056550005257 відмовило в призначенні пенсії за віком відповідно до частини 1 статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, оскільки ОСОБА_1 не набув необхідного страхового стажу. Згідно з рішенням: пенсійний вік, визначений частиною другою статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування становить 63 роки. Вік заявника 63 роки. Необхідний страховий стаж, визначений частиною 2 статті 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування в період з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 становить від 20 до 30 років. Страховий стаж особи становить 07 років 08 місяців. Результати розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу не зараховано: період навчання з 01.09.1978 по 20.06.1985 за дипломом від 25.07.1985 НОМЕР_3 , оскільки період навчання перетинається з військовою службою; період проходження військової служби за військовим квитком від 22.11.1982 НОМЕР_2 , оскільки у військовому квитку не зазначено початок періоду проходження військової служби; періоди роботи за записами трудової книжки від 25.08.1982 НОМЕР_1 з 22.08.1984 по 22.09.1985, оскільки відсутня печатка при звільненні; період роботи з 28.10.1985 по 07.04.1992, оскільки великий проміжок між датою звільнення 07.04.1992 та датою наказу 07.04.1993; період роботи з 09.04.1993 по 05.01.1994, оскільки дати наказів про зарахування та звільнення містять виправлення. Період навчання з 01.09.1978 по 20.06.1985 може бути зарахований до страхового стажу за умови підтвердження довідкою навчального закладу про період та форму навчання. Для зарахування періоду проходження військової служби необхідно надати уточнюючу довідку з територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Для зарахування періодів з 22.08.1984 по 22.09.1985, з 28.10.1985 по 07.04.1992, з 09.04.1993 по 05.01.1994 необхідно надати уточнюючі довідки про періоди роботи, видані підприємствами, на яких працював заявник, на підставі первинних документів за час виконання роботи. У трудовій книжці НОМЕР_1 , яку видано на ім`я ОСОБА_1 25 серпня 1982 року, містяться наступні записи про роботу: на листах 2, 3, 4, 5, 6, 7: запис №1 15.08.1982 прийняти на посаду вчителя технічної праці ЗОШ №3 м.Костянтинівка Донецької обл., наказ гороно №7197 від 10.08.82, запис №2 24.11.1982 звільнити з посади у зв`язку із закликом до лав Радянської Армії, наказ гороно №11788 від 23.11.82, запис №3 Служба у Радянській Армії з 30.11.82 по 18.04.84, в/б НУ №9119643, запис №4 22.08.1984 прийнято до гідрометалургійного цеху катодником, наказ №162к від 23.08.84, запис №5 22.09.1985 звільнено із з-да за ст. 38 КЗпП УРСР за власним бажанням, пр. 325 від 22.10.85 Восьмирічна школа №2 запис №6 28.10.1985 прийнято посаду вчителя трудового навчання, пр.№391 гороно від 28.10.85 запис №7 08.01.1994 Будівельне управління №8 тресту Горловськжитлобуд комбінату Донецькжитлобуд прийнято майстром на ділянку №2, наказ №4-к від 08.01.1994 запис №7 вважати недійсним. На аркуші: 42, 43, 44, 45, 46, 47, 48, 49 запис №1 15.08.1982 прийняття на посаду вчителя технічної праці ЗОШ №3 м. Костянтинівки, Донецької області, наказ міськвно №7197 від 10.08.82, запис №2 24.11.1982 звільнення з займаної посади у зв`язку з прикликанням до лав ІНФОРМАЦІЯ_1 , наказ міськвно №11788 від 23.11.82, запис №3 служба у Радянській Армії з 30.11.82 по 18.04.84 в/б НУ №9119643, запис №4 22.08.1984 прийняття до гідрометалургійного цеху катодником, наказ №162 від 23.08.84, запис №5 22.09.1985 звільнень із заводу згідно зі ст. 38 КЗпП УРСР за власним бажанням, наказ №325 від 22.10.85 Восьмирічна школа №2 запис №6 28.10.1985 прийняття на посаду вчителя трудового навчання, наказ 391 від 28.10.85, запис №7 07.04.1992 звільнений з посади за власним бажанням, пр. №42 за НСШ №2 від 07.04.1993, Мале підприємство "Школяр" запис №8 09.04.1993 прийнято працювати майстром виробничого навчання, пр. №11 від 09.04.1993, запис №9 05.01.1994 звільнений за власним бажанням, пр. №24 від 05.01.1994, Будівельне управління №1 тресту "Краснорамейськжитлобуд" запис №10 12.01.1994 прийнято майстром виробничого навчання, пр. №18 від 12.01.1994, запис №11 31.05.2001 звільнено за власним бажанням ст. 38 КзпПр України, пр. №8 до від 31.05.01. Згідно з дипломом НОМЕР_3 , виданим 25 червня 1985 року, ОСОБА_1 в 1978 році вступив до Слов`янського державного педагогічного інституту і в 1985 році закінчив повний курс вказаного інституту за спеціальністю загальнотехнічні дисципліни та праця. Згідно з формою РС-право страховий стаж ОСОБА_1 становить 7 років 8 місяців 0 днів і складається з періодів роботи: 15.08.1982 24.11.1982 0 років 3 місяці 10 днів; 12.01.1994 31.05.2001 7 років 4 місяці 20 днів. 21 вересня 2020 року Слов`янською загальноосвітньою школою І-ІІІ ступенів №15 видана довідка №315 про те, що ОСОБА_1 працював на посаді лаборанта в період з 09 вересня 1977 року по 02 січня 1978 року. 06 грудня 2023 року Костянтинівським закладом загальної середньої освіти І-ІІІ ступенів №2 видана довідка №01/11-204 про те, що ОСОБА_1 з 28 жовтня 1985 року по 07 квітня 1993 року працював на посаді вчителя трудового навчання. 25 грудня 2023 року третім відділом ІНФОРМАЦІЯ_2 видана довідка №2396 про те, що ОСОБА_1 проходив строкову військову службу з 30 листопада 1982 року по 18 квітня 1984 року. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, колегія суддів зазначає наступне. Згідно із статтею 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Статтею 8 Закону № 1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Частина 3 статті 4 Закону № 1058-IV визначає, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення. Положенням ч.1 ст. 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Відповідно до частини 1 та 2 статті 26 Закону № 1058, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Відповідно до статті 1 Закону № 1058, застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески; Страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування; Страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону. Відповідно до статті 24 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону. Період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу. Час перебування на інвалідності у зв`язку з нещасним випадком на виробництві або професійним захворюванням зараховується до стажу роботи із шкідливими умовами, який дає право на призначення пенсії на пільгових умовах і у пільгових розмірах. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі якщо за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування відсутні відомості, необхідні для обчислення страхового стажу військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейським, особам рядового і начальницького складу відповідно до цього Закону, страховий стаж обчислюється на підставі довідки про проходження військової служби та про сплачені суми страхових внесків. Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок. Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати на дату здійснення доплати, таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом. За кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, за період з 1 січня 2004 року застосовується виключно в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років. Відповідно до ст. 62 Закону № 1788-XII та ч. 1 ст. 48 Кодексу Законів про працю України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Згідно Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами (п.1 Порядку). Відповідно до п.3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Відповідно до п. 17, 18 Порядку № 637, за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв`язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі. В такому ж порядку показаннями свідків підтверджується час роботи громадян із числа національних меншин, примусово виселених з місць постійного проживання в 30-40 роки, а також час роботи в колгоспі до 1965 року у випадках, коли неможливо одержати документи про наявний стаж роботи, незалежно від причин відсутності необхідних документів. За відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника. Відповідно до п.23, 24 Порядку № 637, документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності). Для підтвердження трудового стажу приймаються лише ті відомості про період роботи, які внесені в довідки на підставі документів. Довідки, видані колгоспами при залишенні членом колгоспу роботи, а також довідки, видані в більш пізній період колгоспами, які згодом припинили свою діяльність, можуть братися до уваги й тоді, коли вони не містять підстав видачі. Системний аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі №415/4914/16-а, від 21 травня 2020 року у справі №550/927/17, від 16 червня 2020 року у справі №682/967/17 та від 19 червня 2020 року у справі №359/2076/17, від 18 листопада 2022 року у справі № 560/3734/22. Щодо зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи з 15 серпня 1982 року по 24 листопада 1982 року на посаді вчителя трудового навчання в СШ №3 м. Костянтинівка, з 22 серпня 1984 року по 22 вересня 1985 року на посаді катодника гідрометалургійного цеху в Костянтинівському заводі Укрцинк, з 28 жовтня 1985 року по 07 квітня 1992 року на посаді вчителя трудового навчання в восьмирічній школі №2, з 09 квітня 1993 року по 05 січня 1994 року на посаді майстра виробничого навчання в МП Школьник, колегія суддів зазначає, що стаж позивача у спірний період підтверджується записами у трудовій книжці. Щодо посилання відповідача, як підставу не врахування спірного періоду роботи, що трудова книжка заповнена з порушенням законодавства, суд зазначає наступне. Суд враховує, що відповідно до п.2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників затверджену Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). За приписами п.4.1 ч.1 Інструкції №58 записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. Враховуючи положення п.2.3 Інструкції № 58, записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону Згідно з п.2.6 Інструкції №58, у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу. Згідно з абз. 2 п. 6.1 Інструкції № 58 у разі невірного первинного заповнення трудової книжки або вкладиша до неї, а також псування їх бланків внаслідок недбалого зберігання, вартість зіпсованих бланків сплачується підприємством. Згідно з пунктом 1.5 Інструкції № 58 питання, пов`язані з порядком ведення трудових книжок, їх зберігання, виготовлення, постачання і обліку, регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 Про трудові книжки працівників, цією Інструкцією та іншими актами законодавства. Відповідно до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 "Про трудові книжки працівників" відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Таким чином, власне недотримання правил ведення трудової книжки утому числі трудової книжки колгоспника може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права. Отже, посилання відповідача, як підставу відмови у задоволені позову, на порушення вимог законодавства в частині заповнення трудової книжки, не відповідає положенням законодавства та не може бути підставою для відмови у зарахуванні спірних періодів. Суд наголошує, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Вказані відповідачем обставини, не можу бути підставою для виключення спірного періоду роботи з трудового стажу позивача, оскільки працівник не може відповідати за неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства (установи) не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист. Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а (провадження № К/9901/2310/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі № 677/277/17, від 21 лютого 2018 року у справі № 687/975/17, від 11 травня 2022 року у справі № 120/1089/19-а, від 18 листопада 2022 року у справі № 560/3734/22, 04 липня 2023 року у справі № 580/4012/19. Отже, посилання відповідача, як підставу відмови у задоволені позову, на порушення вимог законодавства в частині заповнення трудової книжки, не відповідає положенням законодавства та не може бути підставою для відмови у зарахуванні спірних періодів. Будь яких доказів щодо неналежності трудової книжки позивачеві або відомостей зазначених в ній відповідачем не надано. Тобто, трудова книжка позивача містить всі належні записи про роботу, що дають право на зарахування всього спірного періоду роботи. Щодо зарахування до страхового стажу позивача періоду служби в армії з 30 листопада 1982 року по 18 квітня 1984 року, колегія суддів зазначає наступне. Закон №1058-IV набрав чинності 1 січня 2004 року. До цього моменту пенсійні відносини врегульовувалися Законом України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-XII (далі - Закон №1788-XII). Пунктами «в» частини 3 статті 56 Закону № 1788-XII передбачено, що до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, зараховується: військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки та органах внутрішніх справ, незалежно від місця проходження служби. Суд зазначає, що приписами підпунктів з, і та к частини 1, частини 3 пункту 109 Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 03 серпня 1972 року № 590 (далі - Положення № 590), який був чинний на час проходження позивачем військової служби, крім роботи в якості робочого або службовця в загальний стаж роботи зараховується також період навчання в професійно-технічних училищах та служба у складі Збройних сил СРСР. При призначенні на пільгових умовах або в пільгових розмірах пенсій по старості та інвалідності робітникам і службовцям, які працювали на підземних роботах, на роботах з шкідливими умовами праці та в гарячих цехах і на інших роботах з важкими умовами праці (підпункти а і б пункту 16), і пенсій у зв`язку з втратою годувальника їх сім`ям, а також пенсій по старості робітницям підприємств текстильної промисловості (підпункт в пункту 16) періоди, зазначені у підпунктах к і л, прирівнюються по вибору особи, що звернулась за призначенням пенсії, або до роботи, яка передувала даному періоду, або до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду. Період, зазначений у підпункті з, прирівнюється до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду. Законом СРСР від 12 липня 1967 року «Про загальний військовий обов`язок» і Положенням про пільги для військовослужбовців, військовозобов`язаних, осіб, звільнених з військової служби у відставку, та їх сімей, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 17 лютого 1981 року № 193, було передбачено зарахування часу перебування громадян на дійсній військовій службі у Збройних Силах СРСР до загального трудового стажу, безперервного трудового стажу та стажу роботи за спеціальністю (пункт 76 Положення). Постановою Верховної Ради України від 12 вересня 1991 року № 1545-ХХІІ «Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР» встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України. Пунктами в частини 3 статті 56 Закону № 1788-XII передбачено, що до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, зараховується: військова служба та перебування в партизанських загонах і з`єднаннях, служба в органах державної безпеки та органах внутрішніх справ, незалежно від місця проходження служби. Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу від 25 березня 1992 року № 2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Абзацом 2 пункту 1 статті 8 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20 грудня 1991 року № 2011-XII визначено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України Про оборону України, зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України Про оборону України, особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Час навчання в професійно-технічному навчальному закладі, час проходження строкової військової служби, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України Про оборону України, які зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, не повинні перевищувати наявного стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Час проходження військовослужбовцями військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України Про оборону України, зараховується до їх вислуги років, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби на пільгових умовах у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України. Отже, за вимогами законодавства, час проходження строкової військової служби зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, особа навчалася за фахом у професійно-технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. При цьому, за вимогами законодавства яке було чинне на час проходження позивачем військової служби, проходження військової служби прирівнюються по вибору особи, що звернулась за призначенням пенсії, або до роботи, яка передувала даному періоду, або до роботи, яка слідувала за закінченням цього періоду. Відповідно Конституційний суд України в своєму рішенні № 1-рп/99 від 09.02.1999 року зазначив, що положення частини 1 статті 58 Конституції України про те, що закони та інші нормативно-правові акти не зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи). Верховний Суд України у своїх постановах від 05 лютого 2008 року (справа № 21-2369во07) та 27 травня 2008 року (справа № 21-2438во07) при розгляді справ відповідної категорії прийшов до висновку, що при вирішенні конкретних спорів з питання пільгового порядку обчислення періоду проходження військової служби суди повинні користуватися як законами і нормативними актами України так і законодавством колишнього СРСР. З огляду на наведене, суд приходить до висновку про наявність підстав для зарахування періоду військової служби до стажу. Щодо посилання відповідача у рішенні, як підставу не зарахування до стажу, що у військовому квитку не зазначено початок періоду проходження військової служби, колегія суддів зазначає, що трудова книжка містить відповідний запис щодо періоду проходження служби(її початок та закінчення). Також, суд зазначаєм, що на позивача не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його військовому квитку, отже вказані обставини не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист. Щодо зарахування до страхового стажу позивача періоду навчання з 01 вересня 1978 року по 01 липня 1982 року, колегія суддів зазначає наступне. Пунктами «д» частини 3 статті 56 Закону № 1788-XII передбачено, що до стажу роботи, який дає право на трудову пенсію, зараховується: навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі. Законом України "Про професійну (професійно-технічну) освіту" № 103/98-ВР від 10 лютого 1998 року, з наступними змінами і доповненнями, а саме ч. 1 ст. 38 "Гарантії соціального захисту здобувача освіти та випускника закладу професійної (професійно-технічної) освіти", обумовлено: час навчання у закладі професійної (професійно-технічної) освіти зараховується до трудового стажу здобувача освіти, у тому числі в безперервний і в стаж роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців. За положенням п.8 Порядку №637, період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання. За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів. Згідно п. 23 Порядку №637, документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою (у разі наявності). За п.27 Порядку №637, у тих випадках, коли в поданому документі про стаж указано лише роки без зазначення точних дат, за дату береться 1 липня відповідного року, а якщо не зазначено число місяця, то ним вважається 15 число відповідного місяця. В трудовій книжці НОМЕР_1 , яка видана на ім`я ОСОБА_1 25 серпня 1982 року, відсутній запис про час навчання на денному відділенні Слов`янського державного педагогічного інституту (дипломом МВ №952638). Проте, матеріали справи містять диплом НОМЕР_3 , виданий 25 червня 1985 року, за яким ОСОБА_1 в 1978 році вступив до Слов`янського державного педагогічного інституту і в 1985 році закінчив повний курс вказаного інституту за спеціальністю загальнотехнічні дисципліни та праця. Адміністративний суд під час перевірки правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, повинен надати правову оцінку тим обставинам, які стали підставою для його прийняття та наведені безпосередньо у цьому рішенні, а не тим, які в подальшому були виявлені суб`єктом владних повноважень для доведення правомірності («виправдання») свого рішення. Аналогічна правова позиція міститься у п. 75 постанови Верховного Суду від 17.12.2018 по справі №509/4156/15-а (адміністративне провадження №К/9901/7504/18). Як вбачається з рішення відповідача, підставою для відмови у зарахуванні спірного періоду навчання є те, що період навчання перетинається з військовою службою. Проте, проаналізувавши наведені доводи та матеріали справи, суд вважає таку позицію ГУПФУ необґрунтованою, оскільки відповідач не зараховує весь період навчання позивача, тоді як він співпадає лише частково. Так, не співпадає із військовою службою та роботою період з 01 вересня 1978 року по 14 серпня 1982 року (працевлаштування позивача 15 серпня 1982 року). При цьому, скаржником до скарги надано довідку архівну навчального закладу від 02.02.2024 № 06-06-251, за якою позивач був зарахований з 01.09.1978 студентом денної форми навчання . Наказом № 464 від 16.07.1982 відрахований з числа студентів. Наказом № 203 від 12.04.1985 був поновлений у складі студентів. У зв`язку з закінченням повного курсу навчання рішенням ДЕК (протокол № 6 від 20.06.1985) присвоєно кваліфікацію вчителя та видано диплом. Отже, період фактичного навчання який не співпадає із військовою службою та роботою, відповідно, має бути зараховані до страхового стажу позивача, а саме, з урахуванням позовних вимог, з 01 вересня 1978 року по 01 липня 1982 року. Щодо мотивів суду першої інстанції, як підставу для відмови у зарахуванні до стажу позивача періоду його навчання, на необхідність надання довідки закладу навчання про період та форму навчання позивача у зв`язку з тим, що у трудовій книжці відсутній запис про час навчання на денному відділенні Слов`янського державного педагогічного інституту, колегія суддів зазначає, що як зазначалось підставою для відмови у зарахуванні періоду навчання було саме те, що період навчання перетинається з військовою службою. При цьому, рішення відповідача не містить його незгоду з тим, що позивач навчався за формою навчання відмінної від денної. Щодо відсутності інформації про дату початку навчання та закінчення, колегія суддів зазначає, що у даному випадку відповідач повинен був виходити з приписів положення п. 23 Порядку № 637, або враховувати період початку учбового періоду у вищих навчальних закладах, який є 01 вересня відповідного року. Також, за положенням ч. 3 ст. 44 Закону № 1058-IV передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Згідно п. 1.8 Порядку № 22-1, у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис (у разі подання заяви через вебпортал таке повідомлення надсилається особі через електронний кабінет користувача вебпорталу). Якщо документи будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата реєстрації заяви на вебпорталі. За п. 3.3 Порядку, орган, що призначає пенсію, надає: роз`яснення підприємствам, установам, організаціям та особам з питань призначення та виплати пенсій; у разі необхідності - бланки документів; допомогу особам щодо одержання відсутніх документів для призначення пенсії; у разі необхідності - допомогу щодо визначення права на пенсію до звільнення особи з посади, яка дає право на її призначення. Тобто, відповідач, до прийняття рішення про відмову, мав можливість повідомити позивача про необхідність подання додаткових документів та витребувати у позивача додаткові докази що підтверджують відповідний стаж та витребувати необхідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб для оформлення пенсії, однак суду не надано інформації щодо витребування таких доказів, чим, на думку суду, відповідач порушив права позивача на належне підтвердження стажу для отримання пенсії. У порушення приписів чинного законодавства, відповідач фактично поклав на особу тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у наданих позивачем документах. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 по справі № 677/277/17, від 21 лютого 2018 року у справі №687/975/17, від 18 листопада 2022 року у справі № 560/3734/22, від 04 липня 2023 року у справі № 580/4012/19. Отже, враховуючи зазначене, наявні підстави для зарахування до страхового стажу спірного періоду. Таки чином, матеріали справи містять належні усі передбачені законодавством документи щодо підтвердження стажу, зокрема Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постанова правління Пенсійного фонду України 25 листопада 2005 року N 22-1 (далі Порядок № 22-1) та Порядком № 637, які підтверджують стаж позивача. З огляду на встановлені судом обставини та докази, суд дійшов до висновку, що відповідачем неправомірно відмовлено у зарахуванні спірних періодів позивача до стажу, та відповідно неправомірно відмовлено у призначенні пенсії. Згідно з частиною 2 статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Велика Палата Верховного Суду в постановах від 29 травня 2018 року у справі № 800/341/17 (9991/944/12) і від 12 листопада 2019 року у справі № 9901/21/19 зазначила, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до КАС України, у межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин, про захист яких вони просять, від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Суд зазначає, що належними є способи захисту, які прямо передбачені законом або спеціальною нормою, аналіз якої дає змогу обрати такий спосіб захисту, який забезпечує виконання її приписів. Визначення ефективного судового захисту пов`язане з відповідним змістом заявлених позовних вимог, тобто з визначенням належного способу захисту порушених прав, свобод та інтересів особи. З огляду на встановлені обставини справи, наведені норми законодавства, вимоги позивача, суд дійшов до висновку, що належним способом захисту, необхідним для поновлення порушеного прав позивача, є: - визнання неправомірним та скасувати рішення №056550005257 від 24 травня 2023 року щодо відмови у призначенні пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, - зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії відповідно до ст.26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 16 травня 2023 року із зарахування до страхового стажу періодів роботи з 15 серпня 1982 року по 24 листопада 1982 року на посаді вчителя трудового навчання в СШ №3 м. Костянтинівка, з 22 серпня 1984 року по 22 вересня 1985 року на посаді катодника гідрометалургійного цеху в Костянтинівському заводі Укрцинк, з 28 жовтня 1985 року по 07 квітня 1992 року на посаді вчителя трудового навчання в восьмирічній школі №2, з 09 квітня 1993 року по 05 січня 1994 року на посаді майстра виробничого навчання в МП Школьник, періоду служби в армії з 30 листопада 1982 року по 18 квітня 1984 року та періоду навчання з 01 вересня 1978 року по 01 липня 1982 року. Відповідно до ст. 317 КАС України, підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є неповне з`ясування судом обставин справи, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права. Отже, суд першої інстанції внаслідок порушення норм матеріального права, частково неправильно вирішив справу що суті спору, внаслідок чого рішення суду підлягає скасуванню в частині відмови у задоволені вимог, з прийняттям нової постанови в цій частині про їх часткове задоволення. Відповідно до ч.1 та 6 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Керуючись ст. 139, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01 лютого 2024 р. у справі № 200/7599/23 - задовольнити частково. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 01 лютого 2024 р. у справі № 200/7599/23- скасувати. Прийняти нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог. Визнати неправомірним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області №056550005257 від 24 травня 2023 року щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії відповідно до ст.26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 16 травня 2023 року із зарахування до страхового стажу періодів роботи з 15 серпня 1982 року по 24 листопада 1982 року на посаді вчителя трудового навчання в СШ №3 м. Костянтинівка, з 22 серпня 1984 року по 22 вересня 1985 року на посаді катодника гідрометалургійного цеху в Костянтинівському заводі Укрцинк, з 28 жовтня 1985 року по 07 квітня 1992 року на посаді вчителя трудового навчання в восьмирічній школі №2, з 09 квітня 1993 року по 05 січня 1994 року на посаді майстра виробничого навчання в МП Школьник, періоду служби в армії з 30 листопада 1982 року по 18 квітня 1984 року та періоду навчання з 01 вересня 1978 року по 01 липня 1982 року з урахуванням висновків суду. Стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 858,88 грн. В задоволені іншої частини позовних вимог відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та не підлягає касаційному оскарженню до Верховного Суду, крім випадків, встановлених п.2 ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Повний текст складений та підписаний 10 липня 2024 року. Суддя-доповідач Е.Г. Казначеєв Судді А.В. Гайдар І.Д. Компанієць