Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 500/7096/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 серпня 2025 рокуЛьвівСправа № 500/7096/24 пров. № А/857/2885/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії: Головуючого судді Ніколіна В.В., суддів Гінди О.М., Матковської З.М., розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року (суддя Мартиць О.І., м. Тернопіль) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 у листопаді 2024 року звернувся до суду з адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якому просив: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не зарахування до страхового стажу позивача при призначенні пенсії період проходження військової служби з 11.05.1983 по 24.05.1985, період роботи у Тернопільській ДЮСШ "Буревісник" з 19.11.1992 по 16.10.1996 та з 24.10.1996 по 10.01.2000 в ТОВ "АГАТ"; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу при призначенні пенсії період роботи ОСОБА_1 у Тернопільській ДЮСШ "Буревісник" з 19.11.1992 по 16.10.1996 та з 24.10.1996 по 10.01.2000, в ТОВ "АГАТ" та період проходження військової служби з 11.05.1983 по 24.05.1985; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити з 21.07.2024 перерахунок та виплату пенсії з врахуванням періодів роботи ОСОБА_1 у Тернопільській ДЮСШ "Буревісник" з 19.11.1992 по 16.10.1996, та з 24.10.1996 по 10.01.2000, в ТОВ "АГАТ" та періоду проходження військової служби з 11.05.1983 по 24.05.1985. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що позивач ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні ПФУ в Тернопільській області, як отримувач пенсії за віком з 21.07.2024 згідно із Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Вказує, що у відповідності до записів у трудовій книжці яку надано до органів Пенсійного фонду при призначенні пенсії ОСОБА_1 відповідачем неправомірно не зараховано до страхового стажу період проходження військової служби з 09.05.1983 по 25.05.1985, оскільки у військовому квитку запис прізвища " ОСОБА_2 " не співпадає з паспортними даними, а також весь період роботи у Тернопільській ДЮСШ "Буревісник" з 19.11.1992 по 16.10.1996, оскільки у трудовій книжці записи №16 та №17 відсутній заголовок із повним найменуванням підприємства та запис про прийняття на роботу, а також з 24.10.1996 по 10.01.2000, оскільки запис про звільнення (запис №18 та №19) в ТОВ "АГАТ" не засвідчено підписом керівника підприємства а також відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за вищевказаний період. На звернення позивача про причини не зарахування до страхового стажу періоду проходження військової служби 09.05.1983 по 25.05.1985 та періоду роботи у Тернопільській ДЮСШ "Буревісник" з 19.ll.1992 пo 16.10.1996 та в ТОВ "АГАТ" з 24.10.1996 по 10.01.2000, Головне управління Пенсійного фонду України у Тернопільській області надіслало лист від 21.10.2024. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року позов задоволено. Не погодившись із ухваленим судовим рішенням, його оскаржив відповідач, який із покликанням на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що згідно поданих документів позивачу не зараховано до страхового стажу: - період роботи з 19.11.1992 по 16.10.1996 за даними трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки записи №16 і №17 про відомості про роботу відсутній заголовок із повним найменуванням підприємства та запис про прийняття на роботу; - період роботи з 24.10.1996 по 10.01.2000 в ТОВ "АГАТ", оскільки запис про звільнення з роботи не засвідчено підписом керівника підприємства чи уповноваженої ним особи, а також відсутні дані в Реєстрі застрахованих осіб; - період проходження військової служби з 11.05.1983 по 2 4.05.1985 згідно військового квитка НОМЕР_2 , оскільки такий заповнено на російській мові і прізвище зазначено " ОСОБА_2 ", а згідно паспортних даних прізвище зазначено " ОСОБА_3 ". Враховуючи вищезазначене, відсутні підстави для зарахування до страхового стажу позивачу при призначенні пенсії період проходження військової служби з 11.05.1983 по 24.05.1985, а також весь період роботи у Тернопільській ДЮСШ "Буревісник" з 19.11.1992 по 16.10.1996 та з 24.10.1996 по 10.01.2000 в ТОВ "АГАТ". Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні), апеляційний суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження відповідно до положень пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Тернопільській області як отримувач пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 21.07.2024. На звернення позивача до органу Пенсійного фонду із заявою від 04.10.2024, зареєстрованою 07.10.2024 за вх. №7996/П-1900-24 щодо причин не зарахування до страхового стажу періоду проходження військової служби 09.05.1983 по 25.05.1985 та період роботи у Тернопільській ДЮСШ "Буревісник" з 19.11.1992 по 16.10.1996 та в ТОВ "АГАТ" з 24.10.1996 по 10.01.2000, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області листом №8054-7996/П-02/8-1900/24 від 21.10.2024 повідомило, що пенсію обчислено із середньомісячного заробітку за даними персоніфікованого обліку, відповідно до наявного стажу, з 01.07.2000 по 30.06.2024, при страховому стажі 31 рік 08 місяців 18 днів. Як слідує з матеріалів справи згідно поданих документів для призначення пенсії за віком позивачу не зараховано до страхового стажу: - період роботи з 19.11.1992 по 16.10.1996 за даними трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки записи №16 і №17 про відомості про роботу відсутній заголовок із повним найменуванням підприємства та запис про прийняття на роботу; - період роботи з 24.10.1996 по 10.01.2000 в ТОВ "АГАТ", оскільки запис про звільнення з роботи не засвідчено підписом керівника підприємства чи уповноваженої ним особи, а також відсутні дані в Реєстрі застрахованих осіб; - період проходження військової служби з 11.05.1983 по 24.05.1985 згідно військового квитка НОМЕР_2 , оскільки такий заповнено на російській мові і прізвище зазначено " ОСОБА_2 ", а згідно паспортних даних прізвище зазначено " ОСОБА_3 ". Позивач вважає, що не зарахування спірного періоду до загального страхового стажу порушує його право на належний соціальний захист, що стало підставою для звернення до суду з відповідним позовом. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян, регулюються Законом України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) та Законом України від 09.07.2003 №1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV). Періоди, з яких складається страховий стаж, визначені в статті 24 Закону №1058-IV, відповідно до якої страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом (частина третя статті 24 Закону №1058-ІV). Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону №1058-IV). У законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема, у статті 56 Закону №1788-XII передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. Як встановлено статтею 62 Закону №1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637). Пунктами 1, 2 Порядку №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про стаж роботи не збереглися, підтвердження стажу роботи здійснюється органами Пенсійного фонду України на підставі показань свідків. Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Положеннями частин першої, третьої статті 44 Закону №1058-IV передбачено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. З аналізу наведених норм слід дійти висновку, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. При цьому лише у разі відсутності трудової книжки або записів у ній органи Пенсійного фонду мають право встановлювати стаж роботи на підставі інших первинних документів. У разі сумніву органу, що призначає пенсію, у належності та обґрунтованості поданих заявником документів, в нього є право перевірити надані заявником документи шляхом звернення до установ, підприємств, організацій, де працював заявник, із відповідними запитами. Для підтвердження страхового стажу ОСОБА_1 надав трудову книжку серії НОМЕР_3 , дата заповнення 20.07.1982. Щодо спірних періодів роботи трудова книжка містить такі відомості: запис №3 - 03.09.1983 - 30.05.1985 служба в Радянській армії, запис №16 - 19.11.1994 прийнятий на посаду ремонтника спортивних човнів (наказ №3 від 19.11.1994), запис №17 - 16.10.1996 звільнений з посади ремонтника спортивних човнів за власним бажанням (наказ №6 від 16.10.1996), запис №18 - 24.10.1996 прийнятий на роботу у ТОВ "Агат" на посаду експедитора (наказ №1 від 24.10.1996), запис №19 - 10.01.2000 звільнений з посади експедитора за власним бажанням (наказ №2 від 10.01.2000). Кожен з записів про звільнення засвідчений підписами уповноважених осіб та скріплений печаткою підприємств. Однак, позивачу не зараховано до страхового стажу: - період роботи з 19.11.1992 по 16.10.1996 за даними трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки записи №16 і №17 про відомості про роботу відсутній заголовок із повним найменуванням підприємства та запис про прийняття на роботу; - період роботи з 24.10.1996 по 10.01.2000 в ТОВ "АГАТ", оскільки запис про звільнення з роботи не засвідчено підписом керівника підприємства чи уповноваженої ним особи, а також відсутні дані в Реєстрі застрахованих осіб. Вирішуючи питання чи підлягає спірний період трудової діяльності позивача до зарахування до загального страхового стажу суд враховує, що порядок ведення трудових книжок на момент заповнення трудової книжки позивача (1982 рік), було врегульовано Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, від 20.06.1974 №162, затвердженою постановою Держкомпраці СРСР, відповідно до пункту 1.1 глави 1 якої трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника; трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних та громадських підприємств, установ та організацій, які пропрацювали понад 5 днів, у тому числі на сезонних та тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню. Заповнення трудових книжок та вкладишів до них здійснюється мовою союзної, автономної республіки, автономної області, автономного округу, на території яких розташовано дане підприємство, установа, організація, та офіційною мовою СРСР (пункт 2.1 глави 2 Інструкції №162). Відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я, по батькові (повністю, без скорочень чи заміни імені і по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорта чи свідоцтва про народження (пункт 2.10 глави 2 Інструкції №162). Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка (пункт 2.11 глави 2 Інструкції №162). Відповідно до пункту 1 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 "Про трудові книжки робітників та службовців" (у редакції, яка діяла на момент заповнення трудової книжки позивача) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню. Пунктом 13 вказаної постанови трудові книжки робітників та службовців при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою. При цьому, відповідно до пункту 18 цієї постанови відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання та видачу несуть спеціально уповноважені особи, що призначені наказом керівника підприємства, установи, організації. У період внесення записів про роботу позивача у спірний період після 1993, порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58). З положень пункту 2.4. Інструкції №58 вбачається, що необхідним реквізитом під відповідним записом у трудовій книжці працівника є печатка. Згідно з пунктом 2.6. Інструкції №58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу. Відповідно до абзацу 2 пункту 6.1 Інструкції №58 у разі невірного первинного заповнення трудової книжки або вкладиша до неї, а також псування їх бланків внаслідок недбалого зберігання, вартість зіпсованих бланків сплачується підприємством. Отже, з системного аналізу вказаних вище норм слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період. Апеляційний суд зазначає, що працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, а неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки чи іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань, зокрема, перерахунку пенсії по віку. Наведене в повній мірі узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеній у постанові №687/975/17 від 21.02.2018. Також варто зазначити, що трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповненням роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки. Слід звернути увагу, що підставою для призначення (перерахунку) пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. При цьому, при вирішенні цієї справи суд враховує те, що позивач жодним чином не впливає на дотримання порядку заповнення трудової книжки та не може нести негативні наслідки за окремі недоліки у внесених в ній записах. Разом з тим, пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 "Про трудові книжки працівників" установлено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність. Зазначена норма свідчить, що обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган. Недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій належить трудова книжка, а отже, й не може впливати на її особисті права. Такий правовий висновок щодо застосування норм права наведений у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі №677/277/17. За висновком Верховного Суду у постанові від 06.03.2018 у справі №754/14989/15-а не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є виключно підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність чи відсутність виправлень у записах в трудовій книжці. З огляду на наведене, відсутність у трудовій книжці позивача заголовку із повним найменуванням підприємства та запису про прийняття на роботу, не засвідчення підписом керівника підприємства запису про звільнення, а також відсутність даних в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за спірний період, не може бути підставою для неврахування відповідних періодів трудової діяльності при обчисленні стажу роботи, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів в установі та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації установи, не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист. Таким чином, аргументи відповідачів про наявність недоліків у заповненні трудової книжки ОСОБА_1 як підставу для незарахування згідно із записами цієї трудової книжки до його страхового стажу періоду трудової діяльності з 19.11.1992 по 16.10.1996, з 24.10.1996 по 10.01.2000, суд вважає необґрунтованими та безпідставними. Вказаний спірний період роботи позивача у Тернопільській ДЮСШ "Буревісник" з 19.11.1992 по 16.10.1996 та з 24.10.1996 по 10.01.2000 в ТОВ "АГАТ" підлягає зарахуванню до страхового стажу. Також за №3 трудової книжки позивача серії НОМЕР_3 від 20.07.1982 записано службу в радянській армії з 03.09.1983 по 30.05.1985, яку не зараховано до страхового стажу згідно військового квитка НОМЕР_2 , копія якого міститься в матеріалах справи, оскільки такий заповнено на російській мові і прізвище зазначено " ОСОБА_2 ", а згідно паспортних даних прізвище зазначено " ОСОБА_3 ". Крім того, згідно довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 21.11.2024 №4/368, долученої до матеріалів справи рядовий ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проходив військову службу в складі діючої армії з 11.05.1983 по 24.05.1985 на підставі ОК до військового квитка НОМЕР_2 . Таким чином військова служба позивача підтверджується відомостями військового квитка, довідкою територіального центру комплектування та соціальної підтримки. Отже, слід констатувати, що беззаперечним є факт служби позивача у період з 11.05.1983 по 24.05.1985 в складі діючої армії, що є визначальним при вирішенні питання щодо зарахування відповідного періоду до страхового стажу, а розбіжності у написанні прізвища позивача " ОСОБА_2 " - " ОСОБА_4 " не можуть бути підставою для не зарахування спірного періоду. Також Верховний Суд у постанові від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а сформулював висновок про те, що " формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист." Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.01.2021 по справі №588/647/17 (провадження № К/9901/2643/18), яка в силу положень частини п`ятої статті 242 КАС України враховується судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин. Враховуючи наведене суд доходить висновку за необхідне зарахувати до страхового стажу позивача період проходження військової служби з 03.09.1983 по 30.05.1985. Суд першої інстанції вірно зазначив, що не зарахування спірного стажу позивача буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки. Апеляційний суд резюмує, що з метою належного та ефективного відновлення порушеного права позивача слід визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо не зарахування до страхового стажу позивача при призначенні пенсії період проходження військової служби з 11.05.1983 по 24.05.1985, період роботи у Тернопільській ДЮСШ "Буревісник" з 19.11.1992 по 16.10.1996 та з 24.10.1996 по 10.01.2000 в ТОВ "АГАТ", зобов`язати зарахувати вказані спірні періоди та здійснити з 21.07.2024 перерахунок та виплату пенсії. Отже, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про задоволення адміністративного позову. В підсумку, апеляційний суд переглянув оскаржуване рішення суду і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове. Міркування і твердження апелянта не спростовують правильності правових висновків цього рішення, у зв`язку з чим його апеляційна скарга на рішення суду не підлягає задоволенню. Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено. Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними. Керуючись ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2024 року у справі №500/7096/24 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя В. В. Ніколін судді О. М. Гінда З. М. Матковська