Постанова Кропивницький апеляційний суд № 405/7705/24

Кропивницький апеляційний суд № провадження 33/4809/441/25 Головуючий у суді І-ї інстанції Іванова Л. А. Категорія - 130 Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Іванов Д. Л. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08.07.2025 року м. Кропивницький Суддя Кропивницького апеляційного суду Іванов Д.Л., за участю захисника особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 -адвоката Любович О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку апеляційного перегляду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Подільського районного суду м. Кропивницького від 24 лютого 2025 року в справі про притягнення: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, - ВСТАНОВИВ: Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 165122, оформленого старшим лейтенантом поліції Стонога О.О., Мельниченко О.М. поставлено за провину, порушення вимог п.2.5 ПДР України, яке виразилось у тому, що він 03 листопада 2024 року приблизно о 01.40 год. керував транспортним засобом «Рено» реєстраційний номер НОМЕР_1 по проспекту Європейському, 63 в м. Кропивницькому з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей та хитка хода і, відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки із застосуванням спеціального технічного засобу Drager Alcotest 6820 та у медичному закладі. При таких обставинах, постановою судді Ленінського районного суду м. Кіровограда від 24.02.2025 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Рішення суду мотивовано тим, що вина ОСОБА_1 , який не з`явився в судове засідання без поважних причин, в умисному ухиленні від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та у медичному закладі, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 165122 від 03.11.2024 року, актом про те, що огляд ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння не проводився, а свідки не залучалися; направленням ОСОБА_1 до «КНП КОНД КОР» згідно з яким ОСОБА_1 був доставлений до медичного закладу, однак огляд ОСОБА_1 для виявлення стану алкогольного, наркотичного або іншого сп`яніння не проводився, у зв`язку з відмовою, відеозаписами з відео-реєстратора, встановленого в автомобілі патрульної поліції, на яких зафіксовано факт керування та відмови ОСОБА_1 від проходження огляду для визначення стану алкогольного сп`яніння у медичному закладі. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову судді місцевого суду, а провадження у справі закрити, у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Зокрема ОСОБА_1 зазначає про те, що він не був своєчасно та належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, жодної судової повістки та рішення суду не отримував, стверджує про порушення його права на захист та обмеження доступу до справедливого правосуддя, просить поновити пропущений з незалежних від нього, об`єктивних причин строк на апеляційне оскарження. Також ОСОБА_1 вказує про те, що обставини, які викладені у протоколі про адміністративне правопорушення про те, що він керував автомобілем у стані алкогольного сп`яніння і умисно відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у медичному закладі не відповідають дійсності, оскільки він був тверезий і на пропозицію працівника поліції погодився пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння у медичному закладі, був доставлений до обласної психіатричної лікарні. Однак, біля входу у приміщення наркологічного відділення, у зв`язку з стресовою ситуацією, стан здоров`я його різко погіршився, він відчув біль в області грудної клітини, підвищення артеріального тиску, запаморочення у голові, оніміння кінцівок та слабкість, він впав на землю, просив надати йому медичну допомогу та викликати швидку. Замість цього медична сестра лікарні лише виміряла йому артеріальний тиск і залишила його на вулиці, працівники поліції в цей час знущались над ним, штовхали ногами, щоб він підвівся. ОСОБА_1 зазначає, що він страждає тяжкими хронічними хворобами (гіпертонія та цукровий діабет) в результаті грубих та незаконних дій працівників поліції знаходився у майже у непритомному стані, потребував невідкладної медичної допомоги, яку йому не надали. Замість допомоги, працівники поліції вручили йому протокол за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, при тому, що він був тверезий і від проходження освідування не відмовлявся, що підтверджується відеозаписом, який міститься у справі. При таких обставинах та фактичних даних, ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі стверджує, про грубе порушення працівниками поліції вимог Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 року № 1376, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції та Інструкції про порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, а також його права на захист. Суд на думку ОСОБА_1 , не повідомивши його про судове засідання, формально розглянув справу, допустив необ`єктивність та неповноту при з`ясуванні фактичних обставин справи та при дослідженні доказів, неправильно застосував норми матеріального та порушив норми процесуального права, ухвалив рішення незаконне та необгрунтоване рішення. З`ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення захисника ОСОБА_1 - адвоката Любович О.Ю., яка підтримала апеляційну скаргу і просила суд її задовольнити, перевіривши матеріали адміністративної справи, вважаю, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню за таких підстав. Європейським судом з прав людини у багаточисельних рішеннях висловлена правова позиція щодо розгляду національними судами справ про адміністративні правопорушення. Так, у рішенні Суду «Енгель та інші проти Нідерландів» були визначені критерії, за наявності одного із них будь-яке правопорушення повинне розцінюватись як кримінальне і розглядатись за процедурою, визначеною національним законодавством для кримінальних правопорушень. Такими критеріями є: «критерій національного права», який визначає те, що будь-яке протиправне діяння є злочином, якщо воно передбачене як злочин відповідним національним законодавством; «критерій кола адресатів», відповідно до якого правопорушення повинне розглядатись як кримінальне, якщо відповідальність за нього поширюється на невизначене коло осіб; «критерій мети та тяжкості наслідків» за змістом якого, вчинене правопорушення розглядається за природою кримінального злочину якщо санкція за його вчинення є достатньо суворою і передбачає елемент покарання. Зазначені положення знайшли в подальшому своє відображення у чисельних рішеннях ЄСПЛ, зокрема: «+4 посилання» та інших. Отже, відповідно до практики ЄСПЛ справи про адміністративні правопорушення за своєю суттю є кримінальною, мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії статті 6 Конвенції. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах, в тому числі, і закріпленої в ст. 62 Конституції України презумпції невинності. У справі «Гурепка проти України» з огляду на свою усталену прецедентну практику, Суд не має сумніву, що в силу суворості санкції дана справа за суттю є кримінальною, а адміністративне покарання фактично носило кримінальний характер з усіма гарантіями ст. 6 Конвенції. Беззаперечно адміністративне стягнення у виді штрафу, разом з позбавленням права керування транспортним засобом, мають каральний і стримуючий характер. Суттєве посилення санкцій за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 та ч. 2 ст. 130 КУпАП, максимально наближає адміністративні стягнення до кримінальних покарань. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» № 2617-VIII від 22 листопада 2018 року, який набрав законної сили 01 липня 2020 року, була скасована адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції з одночасним запровадженням кримінальної відповідальності за такі дії. В той же час, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень" № 720-IX від 17 червня 2020 року, який набрав законної сили 03 липня 2020 року, були скасовані внесені Законом № 2617-VIII від 22 листопада 2018 року зміни до ст. 130 КУпАП. Згідно із ст.7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. В ній зокрема, потрібно навести докази, на яких обґрунтовується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Однак, суддя місцевого суду при розгляді справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП, вказаних вимог не дотримався, що вплинуло на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення. Так, згідно положень ст. 268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Як вбачається з матеріалів, справа про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП, розглянута без ОСОБА_1 , з трьох поштових відправлень на адресу ОСОБА_1 , які містяться у справі, одне взагалі ніде не зареєстроване, а інші два повернулися по закінченню терміну зберігання. ОСОБА_1 стверджує, що суд не забезпечив його належну участь в суді першої інстанції, чим позбавив можливості користуватися своїми правами визначеними статтею 268 КУпАП України, що призвело до прийняття необгрунтованого та незаконного рішення. Так, суддя у своєму рішенні зауважує про належне повідомлення ОСОБА_1 про день час та місце розгляду справи, про що свідчать судові повістки, направлені за місцем проживання. ОСОБА_1 , за висновком суду повинен був знати про те, що після оформлення протоколу про адміністративне правопорушення, справа розглядається в суді, а відсутність ОСОБА_1 свідчить про його небажання скористатись своїми правами, що його участь не обов`язкова. Така інтерпретація судом вимог ст. 268 КУпАП, нічого спільного з правосуддям не має, а забезпечення права на захист та справедливий суд, взагалі знівельовано. Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Органи державної влади, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Основного Закону). Судом не було вжито належних заходів щодо інформування особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, що згідно наявної судової практики є порушенням, що є підставою для скасування судового рішення (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 вересня 2024 року по справі № 761/319/22). Крім того, відповідно до вимог ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі. Складання протоколу, оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення - це процесуальні дії суб`єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та в силу положень ст. 251 КУпАП, є предметом оцінки суду у сукупності з іншими доказами при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Так, Наказом МВС України №1395 «Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 07.11.2015 року (останні зміни 27.01.2025 року) в додатку 1 міститься зразок протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідно до розділу II оформлення протоколів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху - Протокол про адміністративне правопорушення (додаток 1) складається в письмовій формі відповідно до статті 254 КУпАП. В даному випадку, протокол серії ЕПР1 № 165122 від 03.11.2024 року за відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, оформлений поліцейським Стонога О.О. 03.11.2024 року о 03.01 год., при тому, що події відбулися 03.11.2024 року 01.04 год., тобто майже через 2 години, після встановлення у ОСОБА_1 ознак алкогольного сп`яніння, не на стандартному бланку, який затверджений інструкцією, а на аркуші паперу шириною 5 см., який не містить всіх необхідних реквізитів та місця для його нормального заповнення, а оптимізація процесу та спрощений підхід поліцейських до оформлення адміністративних матеріалів по даній категорії справ, потребує правового визначення та технічного вдосконалення. У протоколі вказано про те, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та у медичному закладі, що зафіксовано на нагрудний відеореєстратор (бодікамеру). При цьому з протоколу вбачається, що свідки для фіксації факту відмови ОСОБА_1 не залучались, при тому, що у разі відмови водія на місці зупинки така відмова особи повинна бути прийнята працівниками поліції, як правило у присутності двох свідків (ч.2 ст.266 КУпАП, п.6 Розділу ІІ Інструкції № 1452/735) у разі відмови водія в медичному закладі цей факт засвідчується лише за участі працівника медичного закладу. Більш того, відмова ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у медичному закладі оформляється не поліцейським, як вданому випадку, а лікарем. Таким чином, обставини які викладені у протоколі про те, що 03 листопада 2024 року приблизно о 01.40 год. ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Рено» реєстраційний номер НОМЕР_1 по проспекту Європейському, 63 в м. Кропивницькому з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю, нестійка хода та нечітка мова) і в порушення вимог п. 2.5 ПДР України, відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці та в медичному закладі не підтверджені належними та допустимими доказами, а сам протокол є лише документом, який як зазначено вище оформлений з процесуальними порушеннями щодо форми та змісту. Більш того, у матеріалах справи є достовірні дані про те, що ОСОБА_1 страждає гіпертонічною хворобою 2 стадії, цукровим діабетом, венозною недостатністю обох кінцівок, хронічним холециститом. На відео зафіксовано, як ОСОБА_1 лежить на землі біля входу у відділення наркологічного диспансеру обласної психіатричної лікарні, просить про допомогу, викликати швидку, медична сестра вимірює тиск ( 170\120 мм. ) і залишає ОСОБА_1 на вулиці, поліцейські «хизуються і кажуть яка вам потрібна допомога, якщо ви і так у лікарні» . Відеозапис обставин цієї пригоди починається з того, що поліцейський виходить з автомобіля з «готовим» протоколом, тобто відеозапис явно змонтований в іншому не хронологічному порядку до обставин та розвитку подій, факт відмови ОСОБА_1 від проходження освідування також не зафіксований. Зафіксовано те, що ОСОБА_1 лежить у листопада 2024 року на землі біля лікарні і просить про допомогу, а поліцейський стоїть поруч і каже «досить комедії … я вас ногами не штовхаю ….« поведінку ОСОБА_1 розцінює як « відмову !» Тобто, фактичні обставини цієї справи та їх об`єктивна оцінка свідчать про те, що ОСОБА_1 потребував не освідування, а медичної допомоги, яку працівники поліції відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 2, ст.. 7, п. 3, 4 ч. 1 ст. 18, п.14 ч. 1 ст. 23 ЗУ «Про національну поліцію» повинні були йому забезпечити. Однак, працівники поліції обмежились формальною констатацією факту керування ОСОБА_1 автомобілем з ознаками алкогольного сп`яніння, хоча були зобов`язані дотримуватись інструкції та встановленого алгоритму дій, а не користуватись ситуацією та маніпулювати правами ОСОБА_1 , який на думку апеляційного суду, з урахуванням специфіки його захворювань - гіпертонічна хвороба, ангіопатія сітківки ока, венозна недостатність обох нижніх кінцівок, цукровий діабет та холецистит, міг проявляти ознаки, однак це свідчить про, те, що ОСОБА_1 перебував під впливом алкоголю, знаходився у стані крайньої необхідності, яка у кожному випадку є оціночною. Таким чином, обставини які викладені у протоколі про те, що ОСОБА_1 керував автомобілем з ознаками алкогольного сп`яніння і, відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у медичному закладі не підтверджені належними та допустимими доказами, а сам протокол є лише документом, який як зазначено вище оформлений з процесуальними порушеннями щодо форми та змісту. При тому, що в Україні задекларований та діє принцип презумпції невинуватості, а право на захист є одним з фундаментальних гарантій правової держави, апеляційний суд з об`єктивністю констатує, що дії ОСОБА_1 у даній конкретній ситуації не можуть кваліфікуватись як умисне ухилення від проходження огляду на стан сп`яніння, фактично виключає наявність у його діях об`єктивних та суб`єктивних ознак інкримінованого йому правопорушення. Крім того, обов`язок збирання доказів у справах про адміністративні правопорушення покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП. Державні органи не мають права перекладати обов`язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому вст. 62 Конституції України. У рішенні ЄСПЛ від 16 листопада 2023 року по справі «Фігурка проти України» Європейський суд зазначив, що неупередженість (безсторонність), як правило, означає відсутність упередженості чи необ`єктивності, і що її наявність можна перевірити різними способами. Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, де мають ураховуватися особисті переконання та поведінка конкретного судді, тобто наявність у судді будь-яких особистих упереджень або необ`єктивності в даній справі; а також відповідно до об`єктивного критерію, тобто шляхом з`ясування того, чи сам суд і, серед інших аспектів, його склад, забезпечували достатні гарантії для виключення будь-яких законних сумнівів в його неупередженості. Що стосується суб`єктивного критерію, то принцип, згідно з яким суд повинен вважатися вільним від особистих упереджень або упередженості, давно встановлений у прецедентній практиці ЄСПЛ. Стосовно типу необхідного доказу, ЄСПЛ, наприклад, намагається з`ясувати, чи виявляв суддя ворожість або неприязнь з особистих причин. У переважній більшості справ, які порушують питання неупередженості, ЄСПЛ зосереджувався на об`єктивному критерії. Проте не існує чіткого поділу між суб`єктивною та об`єктивною неупередженістю, оскільки поведінка судді може не лише викликати об`єктивні побоювання щодо неупередженості з точки зору зовнішнього спостерігача (об`єктивний критерій), але також може порушувати питання про його / її особисті переконання (суб`єктивний критерій). Таким чином, у деяких випадках, коли може бути складно зібрати докази, з допомогою яких можна спростувати презумпцію суб`єктивної неупередженості судді, вимога об`єктивної неупередженості є ще однією важливою гарантією. У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту. В даному випадку, апеляційний суд вважає, що для об`єктивності та повноти судового розгляду, суддя місцевого суду з урахуванням того, що зафіксовано на відео, повинен був забезпечити участь ОСОБА_1 , допитати працівників поліції для підтвердження обставин, які зазначені у протоколі, а також спростування доводів сторони захисту. Замість цього суддя зайняв непритаманну судочинству сторону обвинувачення, без допиту ОСОБА_1 проаналізував «змонтовані» файли неповного відеозапису, формально вказав, що відеозапис підтверджує винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому правопорушення. З огляду на зазначене, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувачена, позбавляючи статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Що стосується процедури оформлення протоколу про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, то апеляційний суд крім зазначеного вище відмічає. Відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Згідно ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Відповідно до ч.1 ст.130 КУпАП за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачена адміністративна відповідальність. В той же час вказана норма закону відсилає до підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки учасників дорожнього руху, в тому числі і осіб, які керують транспортними засобами, і що встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Порядок проходження огляду осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння закріплено у ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року №1452/735, а також «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженого постановою КМУ 17.12.2008 № 1103 . У відповідності до ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості їх застосування у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Аналогічні норми передбачені вищевказаними Інструкцією та Порядком, відповідно до яких встановлено, що огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП. Крім того, відповідно до положень п.п. 2, 3 розділу І інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів, порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Згідно з п.6 розділу ІІ інструкції огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться у присутності двох свідків. Не можуть бути залучені як свідки поліцейські або особи, щодо неупередженості яких є сумніви. Результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду, форма якого затверджується МОЗ за погодженням з МВС. У разі встановлення стану сп`яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Акт огляду на стан сп`яніння за результатами такого огляду, проведеного поліцейським, складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається в поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення в разі встановлення стану сп`яніння. Підтвердження стану сп`яніння в результаті огляду та згода водія транспортного засобу з результатами такого огляду є підставою для його притягнення згідно із законом до відповідальності. Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. Поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав. У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. Отже, присутність двох свідків у разі відмови водія транспортного засобу, від проходження огляду на стан сп`яніння у передбаченому законом порядку та наявність направлення на огляд водія транспортного засобу є обов`язковими умовами, передбаченими наведеним Порядком, невиконання яких ставить під сумнів дотримання визначеного законом порядку при проведенні такого огляду та його дійсність. Тобто проведення огляду водія на визначення стану алкогольного сп`яніння повинен містити відповідний алгоритм дій працівника поліції який проводить такий огляд зі складанням відповідних документів, зокрема: перед проведенням огляду на стан сп`яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду, про порядок застосування спеціального технічного засобу; на вимогу особи надає їй сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки (тобто показує особі сертифікат та свідоцтво про повірку); залучає двох свідків, які не можуть бути поліцейськими або особами, щодо неупередженості яких є сумніви (про це чітко прописано в Інструкції щодо неможливості поліцейським бути свідками огляду); видає особі, яка підлягає огляду, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, в якому зазначає підстави такого огляду, якими, в свою чергу, є одна чи кілька ознак сп`яніння, визначених у п. 3 вищевказаної Інструкції (запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці); за допомогою спеціального приладу проводиться огляд і в акті огляду фіксуються його результати. Акт огляду складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається у поліцейського та долучається до протоколу про адміністративне правопорушення у разі встановлення стану сп`яніння; якщо встановлений факт сп`яніння, результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду (тобто до проведення огляду і складення відповідного направлення та акту огляду відсутні підстави складати протокол про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП); якщо технічними характеристиками спеціального технічного засобу передбачається роздрукування на папері його показників, ці результати долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Згідно ч. 5 та 6 ст. 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. Крім того, наказом МВС України від 18.12.2018 № 1026 «Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису» затверджено «Інструкцію із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису». Відповідно до вимог цієї інструкції включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Під час здійснення повноважень поліцейський забезпечує збереження та належні умови експлуатації виданого йому портативного відеореєстратора та не допускає його розряджання. Отже, якщо із відеозапису з нагрудної камери (відеореєстратора) працівників патрульної поліції, що здійснюють оформлення адміністративного правопорушення, вбачається, що він є не безперервним та переривається, то його не можна вважати належним та допустимим доказом по справі ( ВС справа №216/5226/16-а(2-а/216/33/17) Як вбачається п.12 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (Наказ міністерства внутрішніх справ України, міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735) передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу І цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. В даному випадку, акт огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння та його направлення для огляду у медичний заклад, як свідчить відеозапис на місці зупинки не оформлялись, а явних ознак того, що ОСОБА_1 знаходився під впливом алкоголю, на відеозаписі не зафіксовано, то з об`єктивністю стверджувати, що ОСОБА_1 керував автомобілем з ознаками алкогольного сп`яніння, підстав немає. Таким чином, визначальним у цій справі є упередженість та непослідовність дій працівників поліції, а по суті ігнорування презумпції невинуватості, вищевказаних вимог закону та вказаних вище нормативно-правових актів. Вищенаведені очевидні факти, на думку апеляційного суду свідчить про те, що працівниками поліції було грубо порушено вимоги ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, а також «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів",затвердженого постановою КМУ 17.12.2008 № 1103, що свідчить про те, що процедура огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння не була дотримана. Окремо апеляційний суд, з урахування останнього рішення ЄСПЛ у справі « Гайдашевський проти України» відмічає, що не може і не повинен суд здійснювати функції сторони обвинувачення, як в даному випадку, а наведені обставини потребували детального з`ясування, об`єктивної та належної оцінки, не дотримання цього принципу та формальний підхід і призвело до помилкового та передчасного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, а тому постанова судді місцевого суду підлягає безумовному скасуванню. Враховуючи вимоги ст. 62 Конституції України про те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а провадження у справі, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП закриттю, у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Керуючись ст.ст. 245, 251, 252, 280, 283, 284, 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

ПОСТАНОВИВ: Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Подільського районного суду м. Кропивницького від 24 лютого 2025 року Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Постанову Подільського (Ленінського ) районного суду м. Кропивницького від 24 лютого 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП - скасувати, а провадження у справі закрити,у зв`язку з відсутності у діях ОСОБА_1 складу даного адміністративного правопорушення. Постанова набирає законної сили негайно є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Кропивницького апеляційного суду Д.Л. Іванов