Постанова Кропивницький апеляційний суд № 404/9841/24

Кропивницький апеляційний суд № провадження 33/4809/199/25 Головуючий у суді І-ї інстанції Хаупшева Л. М. Категорія - 130 Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Іванов Д. Л. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01.04.2025 року м. Кропивницький Суддя Кропивницького апеляційного суду Іванов Д.Л., за участю особи притягнутої до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку апеляційного перегляду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 10 лютого 2025 року в справі про притягнення: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, працюючого машиністом ДЕПО Знам`янка, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, - ВСТАНОВИВ: Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 поставлено за провину, порушення вимог п.2.5 ПДР України, яке виразилось у тому, що він 22.10.2024 о 23.59 год. керував транспортним засобом - «Volkswagen Touareg», реєстраційний номер НОМЕР_1 по вул. Героїв-земляків (Короленка) 15 в м. Кропивницький з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота; порушення мови та координації рухів) та відмовився від проходження у встановленому законом порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння із застосуванням спеціального технічного засобу «DRAGER Alcotest» 6810 на місці зупинки та у медичному закладі. При таких обставинах постановою судді Кіровського районного суду м. Кіровограда від 10 лютого 2025 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17000,00 грн., з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік. Рішення суду мотивовано тим, що вина ОСОБА_1 в умисному ухиленні від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та у медичному закладі підтверджується сукупністю наявних у справі належних та допустимих доказів, у тому числі: протоколом про адміністративне правопорушення ЕПР1 № 156746 від 23.1.02024, актом огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів «Alcotest №6810 Drager», направленням на огляд, а також відеозаписом обставин події. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду першої інстанції, а провадження у справі закрити, у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП. Зокрема ОСОБА_1 зазначає про грубе порушення працівниками поліції вимог Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.11.2015 року № 1376, Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції та Інструкції про порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, що відповідно до положень ст. 266 КУпАП є наслідком незаконності такої процедури. ОСОБА_1 вважає, що обставини, які викладені у протоколі про адміністративне правопорушення про те, що він керував автомобілем у стані алкогольного сп`яніння і умисно відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та у медичному закладі не відповідають дійсності, спростовуються відеозаписом, який долучений до матеріалів справи. Суд, на думку ОСОБА_1 формально розглянув справу, допустив необ`єктивність та неповноту при з`ясуванні фактичних обставин справи та при дослідженні доказів, не допитав працівників поліції та свідків, які були безпосередніми очевидцями події, не дав належної оцінки його доводам, неправильно застосував норми матеріального та порушив норми процесуального права, ухвалив рішення про його притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП, яке не грунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин справи. З`ясувавши обставини справи, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши матеріали адміністративної справи, вважаю, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню за таких підстав. Європейським судом з прав людини у багаточисельних рішеннях висловлена правова позиція щодо розгляду національними судами справ про адміністративні правопорушення. Так, у рішенні Суду «Енгель та інші проти Нідерландів» були визначені критерії, за наявності одного із них будь-яке правопорушення повинне розцінюватись як кримінальне і розглядатись за процедурою, визначеною національним законодавством для кримінальних правопорушень. Такими критеріями є: «критерій національного права», який визначає те, що будь-яке протиправне діяння є злочином, якщо воно передбачене як злочин відповідним національним законодавством; «критерій кола адресатів», відповідно до якого правопорушення повинне розглядатись як кримінальне, якщо відповідальність за нього поширюється на невизначене коло осіб; «критерій мети та тяжкості наслідків» за змістом якого, вчинене правопорушення розглядається за природою кримінального злочину якщо санкція за його вчинення є достатньо суворою і передбачає елемент покарання. Зазначені положення знайшли в подальшому своє відображення у чисельних рішеннях ЄСПЛ, зокрема: «+4 посилання» та інших. Отже, відповідно до практики ЄСПЛ справи про адміністративні правопорушення за своєю суттю є кримінальною, мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії статті 6 Конвенції. Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року № 23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах, в тому числі, і закріпленої в ст. 62 Конституції України презумпції невинності. У справі «Гурепка проти України» з огляду на свою усталену прецедентну практику, Суд не має сумніву, що в силу суворості санкції дана справа за суттю є кримінальною, а адміністративне покарання фактично носило кримінальний характер з усіма гарантіями ст. 6 Конвенції. Беззаперечно адміністративне стягнення у виді штрафу, разом з позбавленням права керування транспортним засобом, мають каральний і стримуючий характер. Суттєве посилення санкцій за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 та ч. 2 ст. 130 КУпАП, максимально наближає адміністративні стягнення до кримінальних покарань. Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень» № 2617-VIII від 22 листопада 2018 року, який набрав законної сили 01 липня 2020 року, була скасована адміністративна відповідальність за керування транспортними засобами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції з одночасним запровадженням кримінальної відповідальності за такі дії. В той же час, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення досудового розслідування окремих категорій кримінальних правопорушень" № 720-IX від 17 червня 2020 року, який набрав законної сили 03 липня 2020 року, були скасовані внесені Законом № 2617-VIII від 22 листопада 2018 року зміни до ст. 130 КУпАП. Згідно із ст.7 КУпАП України ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. В ній зокрема, потрібно навести докази, на яких обґрунтовується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів. Однак, суддя місцевого суду при розгляді справи про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 130 КУпАП, вказаних вимог не дотримався, що вплинуло на законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення. Так, відповідно до вимог ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснюються його права і обов`язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі. Складання протоколу, оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення - це процесуальні дії суб`єкта владних повноважень, які спрямовані на фіксацію адміністративного правопорушення та в силу положень ст. 251 КУпАП, є предметом оцінки суду у сукупності з іншими доказами при розгляді справи про притягнення особи до адміністративної відповідальності. Працівники поліції при встановленні порушення та складанні протоколу про адміністративне правопорушення повинні неухильно дотримуватись Кодексу України про адміністративні правопорушення, Закону України "Про національну поліцію", інструкцію (затвердженої Наказом МВС України 07 листопада 2015 року N 1395, зареєстрованої в МЮ України 10 листопада 2015 р. за N 1408/27853) з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, в якій в розділі IX викладені особливості оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 130 КУпАП. Так, Наказом МВС України №1395 «Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі від 07.11.2015 року (останні зміни 27.01.2025 року) в додатку 1 міститься зразок протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідно до розділу II оформлення протоколів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху - Протокол про адміністративне правопорушення (додаток 1) складається в письмовій формі відповідно до статті 254 КУпАП. В даному випадку, протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 156746 від 23.10.2024 року, оформлений поліцейським ОСОБА_2 не на стандартному бланку, який затверджений інструкцією, а на аркуші паперу шириною 5 см., який не містить всіх необхідних реквізитів та місця для його нормального заповнення, а оптимізація процесу та спрощений підхід поліцейських до оформлення адміністративних матеріалів по даній категорії справ, потребує правового визначення та технічного вдосконалення. У протоколі вказано про те, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки та у медичному закладі, що що зафіксовано на нагрудний відеореєстратор (бодікамеру). При цьому з протоколу вбачається, що свідки для фіксації факту відмови ОСОБА_1 не залучались, при тому, що у разі відмови водія на місці зупинки така відмова особи повинна бути прийнята працівниками поліції, як правило у присутності двох свідків (ч.2 ст.266 КУпАП, п.6 Розділу ІІ Інструкції № 1452/735) у разі відмови водія в медичному закладі цей факт засвідчується лише за участі працівника медичного закладу. Таким чином, обставини які викладені у протоколі про те, що ОСОБА_1 22.10.2024 о 23.59 год. керував транспортним засобом «Volkswagen Touareg», реєстраційний номер НОМЕР_1 по вул. Героїв-земляків (Короленка) 15 в м. Кропивницький з ознаками алкогольного сп`яніння, а саме: запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та координації рухів і, відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки із застосуванням спеціального технічного засобу Drager Alcotest 6810 та у медичному закладі не підтверджені належними та допустимими доказами, а сам протокол є лише документом, який як зазначено вище оформлений з процесуальними порушеннями щодо форми та змісту. Більш того, у матеріалах справи є достовірні дані про те, що ОСОБА_1 працює машіністом інструктором локомотивних бригад філії «Укразалізниця» має відповідну перепустку комендатури Одеської області, тобто може пересуватись під час комендантської години. Як пояснив сам ОСОБА_1 під час апеляційного розгляду, специфіка його роботи полягає в тому, що він повинен негайно прибути у призначений час та місце для виконання невідкладних завдань по терміновій евакуації вантажів, а тому вживання алкогольних напоїв або інших речовин йому категорично заборонено. 22.10.2024 о 23.59 год. він повертався з чергування з м. Кропивницького до м. Знам`янка і по вул. Короленка був зупинений працівниками поліції, які заблокували і оточили його автомобіль з різних сторін. В процесі перевірки документів він з автомобіля не виходив, спілкувався з поліцейськими через відкрите вікно, все що відбувалось фіксував на мобільний телефон, просив поліцейського пред`явити службове посвідчення, однак поліцейський відмовився, мотивуючи тим, що він йому представився. Крім того ОСОБА_1 пояснив, що працівник поліції поводили себе зухвало, погрожували затриманням та застосуванням фізичної сили, він розгубився, почав нервувати, пояснював, що від проходження огляду не відмовляється, наполягав на пред`явленні службового посвідчення, побоюючись провокації все фіксував на відео. З усіх обставин, які зафіксовано на відео вбачається, що ОСОБА_1 був зупинений, у зв`язку з керуванням автомобілем під час комендантської години, видно, що ОСОБА_1 з автомобіля не виходить і спілкується через відкрите вікно. Поліцейський вимагає пред`явити страховий поліс цивільної відповідальності, ОСОБА_1 пред`являє документи і свою чергу наполягає на пред`явленні службового посвідчення, поліцейський відмовляється, мотивуючи тим, що він представився і цього достатньо. Таку поведінку ОСОБА_1 працівники поліцію розцінюють як неадекватну, повідомляють що від нього через вікно відчувається запах алкоголю, спочатку погрожують застосуванням фізичної сили, у разі невиконання законних вимог працівників поліції, а потім пропонують ОСОБА_1 продути алкотест Драгер. Працівники поліції в процесі спілкування постійно наголошують на тому, що така поведінка ОСОБА_1 , який не виходить з автомобіля і фіксує дії працівників поліції на мобільний телефон буде розцінена, як відмова від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Тобто, працівники поліції обмежились формальною констатацією факту керування ОСОБА_1 автомобілем з ознаками алкогольного сп`яніння, хоча були зобов`язані дотримуватись інструкції та встановленого алгоритму дій, а не користуватись ситуацією та маніпулювати правами ОСОБА_1 , при тому, що на відео чітко зафіксовано, що ОСОБА_1 просить пред`явити поліцейського службове посвідчення і на камеру від проходження огляду не відмовлявся. При тому, що в Україні задекларований та діє принцип презумпції невинуватості, а право на захист є одним з фундаментальних гарантій правової держави, апеляційний суд з об`єктивністю констатує, що дії ОСОБА_1 у даній конкретній ситуації не можуть кваліфікуватись як умисне ухилення від проходження огляду на стан сп`яніння, фактично виключає наявність у його діях об`єктивних та суб`єктивних ознак інкримінованого йому правопорушення. Крім того, обов`язок збирання доказів у справах про адміністративні правопорушення покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП. Державні органи не мають права перекладати обов`язок доказування невинуватості на особу, відносно якої складено протокол про адміністративне правопорушення. Вимагання від особи представлення доказів на свій захист і спростування протоколу, є неприпустимим в розумінні принципу презумпції невинуватості, закріпленому вст. 62 Конституції України. У рішенні ЄСПЛ від 16 листопада 2023 року по справі «Фігурка проти України» Європейський суд зазначив, що неупередженість (безсторонність), як правило, означає відсутність упередженості чи необ`єктивності, і що її наявність можна перевірити різними способами. Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції має визначатися відповідно до суб`єктивного критерію, де мають ураховуватися особисті переконання та поведінка конкретного судді, тобто наявність у судді будь-яких особистих упереджень або необ`єктивності в даній справі; а також відповідно до об`єктивного критерію, тобто шляхом з`ясування того, чи сам суд і, серед інших аспектів, його склад, забезпечували достатні гарантії для виключення будь-яких законних сумнівів в його неупередженості. Що стосується суб`єктивного критерію, то принцип, згідно з яким суд повинен вважатися вільним від особистих упереджень або упередженості, давно встановлений у прецедентній практиці ЄСПЛ. Стосовно типу необхідного доказу, ЄСПЛ, наприклад, намагається з`ясувати, чи виявляв суддя ворожість або неприязнь з особистих причин. У переважній більшості справ, які порушують питання неупередженості, ЄСПЛ зосереджувався на об`єктивному критерії. Проте не існує чіткого поділу між суб`єктивною та об`єктивною неупередженістю, оскільки поведінка судді може не лише викликати об`єктивні побоювання щодо неупередженості з точки зору зовнішнього спостерігача (об`єктивний критерій), але також може порушувати питання про його / її особисті переконання (суб`єктивний критерій). Таким чином, у деяких випадках, коли може бути складно зібрати докази, з допомогою яких можна спростувати презумпцію суб`єктивної неупередженості судді, вимога об`єктивної неупередженості є ще однією важливою гарантією. У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту. В даному випадку, апеляційний суд вважає, що для об`єктивності та повноти судового розгляду, суддя місцевого суду повинен був викликати і допитати у присутності ОСОБА_1 працівників поліції для підтвердження обставин, які зазначені у протоколі, а також спростування доводів ОСОБА_1 про те, що він повертався з роботи і був тверезий, переглянути відеозапис, дати можливість учасниками дати пояснення. Замість цього, суддя зайняв непритаманну судочинству сторону обвинувачення, на спростування доводів ОСОБА_1 проаналізував файли відеозапису, вказавши що відеозапис спростовує всі доводи правопорушника. Інша оціночна та суб`єктивна «риторика» судді про те, що про те, що вимоги працівників поліції були чітки, аргументовані, вмотивовані, грунтувались на правових підставах та не містили ніяких провокативних дій чи залякування, а ОСОБА_1 в свою чергу не був розгублений, а навпаки за висновком судді свідомо ухилявся та створював поліцейським різні перешкоди для проведення огляду, лише підтверджує доводи апеляційної скарги Погорілого Д.А. про упередженість та необ`єктивність суду. З огляду на зазначене, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувачена, позбавляючи статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Що стосується процедури оформлення протоколу про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, то апеляційний суд крім зазначеного вище відмічає. Відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Згідно ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Відповідно до ч.1 ст.130 КУпАП за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, передбачена адміністративна відповідальність. В той же час вказана норма закону відсилає до підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки учасників дорожнього руху, в тому числі і осіб, які керують транспортними засобами, і що встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Порядок проходження огляду осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння закріплено у ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року №1452/735, а також «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженого постановою КМУ 17.12.2008 № 1103 . У відповідності до ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, річковими або маломірними суднами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, річковими або маломірними суднами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості їх застосування у присутності двох свідків. У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я. Направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Аналогічні норми передбачені вищевказаними Інструкцією та Порядком, відповідно до яких встановлено, що огляд на стан сп`яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку). У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до ст. 266 КУпАП. Крім того, відповідно до положень п.п. 2, 3 розділу І інструкції огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів, порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Згідно з п.6 розділу ІІ інструкції огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться у присутності двох свідків. Не можуть бути залучені як свідки поліцейські або особи, щодо неупередженості яких є сумніви. Результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в акті огляду, форма якого затверджується МОЗ за погодженням з МВС. У разі встановлення стану сп`яніння результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються в протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду. Акт огляду на стан сп`яніння за результатами такого огляду, проведеного поліцейським, складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається в поліцейського та/або долучається до протоколу про адміністративне правопорушення в разі встановлення стану сп`яніння. Підтвердження стану сп`яніння в результаті огляду та згода водія транспортного засобу з результатами такого огляду є підставою для його притягнення згідно із законом до відповідальності. Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я. Поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав. У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров`я поліцейський в присутності двох свідків складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп`яніння і дії водія щодо ухилення від огляду. Отже, присутність двох свідків у разі відмови водія транспортного засобу, від проходження огляду на стан сп`яніння у передбаченому законом порядку та наявність направлення на огляд водія транспортного засобу є обов`язковими умовами, передбаченими наведеним Порядком, невиконання яких ставить під сумнів дотримання визначеного законом порядку при проведенні такого огляду та його дійсність. Тобто проведення огляду водія на визначення стану алкогольного сп`яніння повинен містити відповідний алгоритм дій працівника поліції який проводить такий огляд зі складанням відповідних документів, зокрема: перед проведенням огляду на стан сп`яніння поліцейський інформує особу, яка підлягає огляду, про порядок застосування спеціального технічного засобу; на вимогу особи надає їй сертифікат відповідності та свідоцтво про повірку робочого засобу вимірювальної техніки (тобто показує особі сертифікат та свідоцтво про повірку); залучає двох свідків, які не можуть бути поліцейськими або особами, щодо неупередженості яких є сумніви (про це чітко прописано в Інструкції щодо неможливості поліцейським бути свідками огляду); видає особі, яка підлягає огляду, направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, в якому зазначає підстави такого огляду, якими, в свою чергу, є одна чи кілька ознак сп`яніння, визначених у п. 3 вищевказаної Інструкції (запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці); за допомогою спеціального приладу проводиться огляд і в акті огляду фіксуються його результати. Акт огляду складається у двох примірниках, один з яких вручається водію, а другий залишається у поліцейського та долучається до протоколу про адміністративне правопорушення у разі встановлення стану сп`яніння; якщо встановлений факт сп`яніння, результати огляду, проведеного поліцейським, зазначаються у протоколі про адміністративне правопорушення, до якого долучається акт огляду (тобто до проведення огляду і складення відповідного направлення та акту огляду відсутні підстави складати протокол про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП); якщо технічними характеристиками спеціального технічного засобу передбачається роздрукування на папері його показників, ці результати долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Згідно ч. 5 та 6 ст. 266 КУпАП огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним. Крім того, наказом МВС України від 18.12.2018 № 1026 «Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису» затверджено «Інструкцію із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису». Відповідно до вимог цієї інструкції включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Під час здійснення повноважень поліцейський забезпечує збереження та належні умови експлуатації виданого йому портативного відеореєстратора та не допускає його розряджання. Отже, якщо із відеозапису з нагрудної камери (відеореєстратора) працівників патрульної поліції, що здійснюють оформлення адміністративного правопорушення, вбачається, що він є не безперервним та переривається, то його не можна вважати належним та допустимим доказом по справі ( ВС справа №216/5226/16-а(2-а/216/33/17) Як вбачається п.12 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (Наказ міністерства внутрішніх справ України, міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735) передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу І цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. В даному випадку, акт огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння та його направлення для огляду у медичний заклад, як свідчить відеозапис на місці зупинки не оформлялись, а явних ознак того, що ОСОБА_1 знаходився під впливом алкоголю, на відеозаписі не зафіксовано, то з об`єктивністю стверджувати, що ОСОБА_1 керував автомобілем з ознаками алкогольного сп`яніння, підстав немає. Очевидно, що відчути запах алкоголю з автомобіля не відкривши двері та не наблизившись до водія неможливо, у ОСОБА_1 у процесі спілкування з поліцейськими могли тремтіти руки, будучи не обізнаним у деталях та юридичних питаннях ОСОБА_1 , міг і не чітко або правильно висловлювати свою думку, мова або поведінка ОСОБА_1 в такій ситуації або іншої будь-якої особи залежить від психо-емоційного стану, однак це не свідчить про те, що особа знаходиться під впливом алкоголю. Відстоювання своїх прав та законних інтересів ОСОБА_1 , за відсутністю на відео явних ознак сп`яніння, не може кваліфікуватись як установлений факт умисного ухилення ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння. Таким чином, визначальним у цій справі є упередженість та непослідовність дій працівників поліції, а по суті ігнорування презумпції невинуватості, вищевказаних вимог закону та вказаних вище нормативно-правових актів. Вищенаведені очевидні факти, на думку апеляційного суду свідчить про те, що працівниками поліції було грубо порушено вимоги ст.ст. 254, 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, Міністерства охорони здоров`я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, а також «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів",затвердженого постановою КМУ 17.12.2008 № 1103, що свідчить про те, що процедура огляду ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння не була дотримана. Окремо апеляційний суд відмічає, що не може і не повинен суд здійснювати функції сторони обвинувачення, як в даному випадку, а наведені обставини потребували детального з`ясування, об`єктивної та належної оцінки, не дотримання цього принципу та формальний підхід і призвело до помилкового та передчасного висновку про наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, а тому постанова судді місцевого суду підлягає безумовному скасуванню. Враховуючи вимоги ст. 62 Конституції України про те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях, а усі сумніви щодо доведеності вини особи повинні тлумачитися на її користь, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а провадження у справі, на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП закриттю, у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Керуючись ст.ст. 245, 247, 251, 252, 280, 283, 284, 293, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Постанову Кіровського районного суду м. Кіровограда від 10 лютого 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 Кодексу України про адміністративні правопорушення - скасувати, а провадження у справі закрити, у зв`язку з відсутністю у діях ОСОБА_1 складу даного адміністративного правопорушення. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Кропивницького апеляційного суду Д.Л. Іванов