Постанова Львівський апеляційний суд № 441/429/25

Справа № 441/429/25 Головуючий у 1 інстанції: Малахова-Онуфер А.М. Провадження № 22-ц/811/1516/25 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 липня 2025 року м.Львів Справа № 441/429/25 Провадження № 22-ц/811/1516/25 Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Приколоти Т.І., суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В., секретар Іванова О.О. розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Городоцького районного суду Львівської області, ухвалене у м. Городок 7 квітня 2025 року у складі судді Малахової - Онуфер А.М. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , про зменшення розміру аліментів,- встановив: 5 березня 2025 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В обґрунтування позову посилається на те, що з 3 лютого 2018 року по 13 травня 2022 року він (позивач) перебував з відповідачем у зареєстрованому шлюбі. Вказує, що вони (сторони) є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Судовим наказом Городоцького районного суду Львівської області від 26 квітня 2019 року ухвалено стягувати з нього на користь ОСОБА_2 аліменти на сина у розмірі частки його заробітку (доходу), але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 29 березня 2019 року до досягнення дитиною повноліття. Зазначає, що у нього ( ОСОБА_1 ) змінилися обставини, з часу видачі судового наказу. З травня 2024 року він проходив військову службу в лавах ЗСУ, отримував грошове забезпечення. 24 червня 2024 року внаслідок бойових дій він був поранений. Він перебуває на реабілітації після поранення та є непрацездатним. Відповідно його майновий стан значно погіршився. Просивь зменшити розмір аліментів та стягувати з нього (позивача) на користь відповідача аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 1 598 грн. щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття. Рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 7 квітня 2025 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів. Рішення суду оскаржив ОСОБА_1 . Вважає рішення незаконним та необґрунтованим, таким, що винесене з порушенням норм матеріального і процесуального права. Просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення про задоволення позову. Вказує, що до 23 червня 2024 року він (позивач) проходив службу в лавах ЗСУ, отримував грошове забезпечення, з якого Державна виконавча служба перерахувала на рахунок відповідача 60 000 грн.24 червня 2024 року внаслідок бойових дій був поранений та перебуває на реабілітації, є непрацездатним. Зазначає, що його ( ОСОБА_1 ) становище та стан здоров?я значно погіршились. Стверджує, що має можливість сплачувати аліменти у твердій грошовій сумі розмірі 1 598 грн. до повноліття дитини. Суд першої інстанції, при постановленні оскаржуваного рішення, не взяв до уваги усіх об?єктивних фактів, які вказують на порушення його прав та законних інтересів. Вказує, що 24 червня 2024 року він (позивач) отримав вогнепальне осколкове поранення в результаті бойових дій, був евакуйований, про що свідчить медична виписка КНП «Міської лікарні екстренної та швидкої медичної допомоги Запорізької міської ради та КП «Криворізької міської клінічної лікарні №2 КМР» від 4 липня 2024 року. Від часу визначення Городоцьким судом Львівської області у 2019 році про стягнення із нього аліментів у розмірі доходу на утримання дитини, його майновий стан значно погіршився. Він отримав каліцтво, втратив здоров?я внаслідок бойових дій, тому змушений по даний час проходити лікування, переніс оперативне втручання з вилучення осколків, що потребує значних матеріальних коштів, яких він позбавлений в результаті накладення арешту Державною виконавчою службою Яворівського району Львівської області на його картковий банківський рахунок Йому нараховано пеню та застосовано обмеження на використання коштів на реабілітацію, всіх видів матеріального забезпечення та користування транспортними засобами, що на даний час йому є вкрай необхідним. Стверджує, що він (позивач) позбавлений життєво необхідних засобів до існування через те, що має заборгованість по аліментах, яка виникла у період проходження військової підготовки та перебування на фронті під час бойових дій, несення служби в лавах ЗСУ. ОСОБА_2 вдруге вийшла заміж, матеріально забезпечена, отримала пеню в розмірі 60 000 грн. з його банківського карткового рахунку; продала без його відома автомобіль, який придбано ними (сторонами) у шлюбі. Посилається на те, що сумлінно виконує військові обов`язки, за що відзначений Головнокомандувачем ЗСУ ОСОБА_4 та нагороджений «Золотим Хрестом» 28 серпня 2024 року та має відзнаку Міністерства оборони України за поранення від Міністра оборони України ОСОБА_5 від 11 вересня 2024 року №1511. Вказує, що не ухиляється від сплати аліментів на єдиного сина. 8 липня 2025 року представник відповідача ОСОБА_6 подала до Львівського апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу позивача. У відзиві посилається на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції. Просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Крім того, просить розгляд справи, призначений на 10 липня 2025 року проводити за відсутності відповідача та її представника. Представник позивача ОСОБА_7 повідомлена про розгляд справи 10 липня 2025 року, оскільки була присутня в судовому засіданні 3 липня 2025 року, в якому розгляд справи відкладено на 10 липня 2025 року. Крім того, у заяві про відвід судді зазначила, що розгляд справи відкладено на 10 липня 2025 року, тобто вона повідомлена про цю дату та час розгляду у судовому засіданні. Повідомлення представника вважається повідомленням сторони у справі. Колегія суддів прийшла до висновку, що учасники справи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, але в судове засідання не з`явилися, про причини неявки не повідомили, що відповідно до вимог ч.2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи. Згідно з ч.2 ст.247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не проводиться. Датою ухвалення рішення, прийнятого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення. Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову. Встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 3 лютого 2018 року, який розірвано рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 13 травня 2022 року. Сторони є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується свідоцтвом про народження Серії НОМЕР_1 , актовий запис №236. ОСОБА_3 зареєстрованй та проживає за адресою: АДРЕСА_1 разом з ОСОБА_2 , що стверджується витягом з реєстру територіальної громади №2023/008797391 від 30 жовтня 2023 року та відомостями про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб №682 від 17 березня 2025 року. Судовим наказом Городоцького районного суду Львівської області від 26 квітня 2019 року постановлено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_8 аліменти на дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі частки заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 29 березня 2019 року і до досягнення дитиною повноліття. 22 серпня 2022 року Яворівським відділом державної виконавчої служби у Яворівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрито виконавче провадження № 69688743 з примусового виконання зазначеного судового наказу від 26 квітня 2019 року. Із розрахунку від 12 березня 2025 року, проведенного державним виконавцем Копитко М.І., вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 перед ОСОБА_9 зі сплати аліментів на дитину ОСОБА_3 на вересень 2024 року складає 78 902, 93 грн., за четвертий квартал 2024 розрахунок суми заборгованості не проведено через відсутність у державного виконавця відомостей про розмір заробітної плати (грошового забезпечення) боржника. Рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 15 березня 2024 року задоволено позов ОСОБА_2 та ухвалено стягнути з ОСОБА_1 на її ( ОСОБА_2 ) користь неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на неповнолітню дитину - ОСОБА_3 , за період з 29 березня 2019 року по 30 листопада 2022 року в розмірі 90 117 грн. Оскаржуване рішення суду першої інстанції мотивовано наступним. Згідно із ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Відповідно до Декларації прав дитини дитині мають належати права: на здорове зростання і розвиток, на належне харчування, житло, розваги і медичне обслуговування. Згідно із ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов?язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і обов?язків і не звільняє від обов?язків щодо дитини. Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно із ч. 3 ст. 181 цього Кодексу за рішенням суду кошти на дитину (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений за рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. Відповідно до ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Згідно із п. 23 постанови Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Стаття 181 СК України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження. Відповідно до ст. 192 ВК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку, що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів. Такі положення закону не виключають одночасне настання обох підстав для зміни розміру аліментів: і зміни сімейного і зміни матеріального стану. Однак, зміна сімейного стану є самостійною, незалежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів. Відповідно до постанови Верховного Суду України від 5 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. Згідно із ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Аліменти - це платіж, спрямований саме на утримання дитини, який повинен бути достатнім для цього, разом з тим, він повинен бути співрозмірним з урахуванням мети аліментного зобов?язання, яке є в обох із батьків і має бути рівним, та покликаний захистити інтереси дитини в коштах у розмірі необхідному для забезпечення її життєдіяльності, збереження достойного рівня життя, який мала дитина до виникнення спору про стягнення аліментів, і який необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров?я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров?я платника аліментів. У свою чергу, особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров?я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров?я одержувача аліментів. Зміна розміру аліментів, стягнутих раніше рішенням суду, із одночасною зміною способу стягнення аліментів зважаючи на конкретні обставини справи є допустимою, оскільки норми СК України імперативної заборони щодо цього не містять, а відповідне право сторони в такому спорі не може заперечуватися. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 pоку, ратифікованої постановою Верховної Ради України №789-ХІІ від 27 лютого 1991 року та чинної для України від 27 вересня 1991 pоку, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно рішення Городоцького районного суду Львівської області від 15 березня 2024 року з ОСОБА_1 стягнуто на користь ОСОБА_10 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання дитини за період з 29 березня 2019 року по 30 листопада 2022 року в розмірі 90 117 грн. Відповідно до довідки №460 від 17 липня 2024 року ОСОБА_1 з травня 2024 року призваний на військову службу за призовом під час воєнного стану та на 17 липня 2024 року перебував у складі Військової частини НОМЕР_2 . З виписок з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 11306 від 27 червня 2024 року та №24П18222 від 4 липня 2024 року вбачається, що ОСОБА_1 з 26 червня по 4 липня 2024 року стаціонарно лікувався з приводу мінно-вибухової травми, отриманої 24 червня 2024 року в результаті бойових дій поблизу н.п. Урожайне Донецької області. З довідки військово-лікарської комісії №1154 від 4 липня 2024 року вбачається, що ОСОБА_1 , у зв?язку з отриманням 24 червня 2024 року травми легкого ступеню, пов?язаної з проходженням військової служби, потребує відпустки для лікування після поранення на 30 календарних днів. Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією Серії 12 ААГ № 617073, ОСОБА_2 є особою з інвалідністю третьої групи, з дитинства, їй протипоказана важка фізична праця. Позивачем та його представником не надано суду доказів на підтвердження незадовільного стану здоров?я ОСОБА_1 станом на 5 березня 2025 року (час звернення до суду із цим позовом) та, що він після закінчення 30-денної відпустки, потребує та продовжив лікування, зокрема, амбулаторно або, що позивач проходить реабілітацію після поранення. Крім того не надано доказів про погіршення матеріального становища платника аліментів з моменту постановлення рішення про стягнення аліментів, та про наявність інших передбачених ст. 192 СК України обставин, що мають істотне значення для зміни (зменшення) розміру аліментів. Суд першої інстанції вважав, що розмір аліментів, який стягується з позивача на у сина ОСОБА_3 згідно судового наказу Городоцького районного суду Львівської області від 26 квітня 2019 року, відповідає вимогам п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України та такий забезпечить єдиному сину сторін право на нормальний життєвий рівень, достатній для його фізичного, морального, культурного і соціального розвитку. Статтею 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Згідно із ст. 18 Конвенції про захист прав дитини суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. На підставі аналізу наявних у справі доказів та встановлених обставин, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відмову в позові, оскільки позивачем належними та допустимими доказами не доведено погіршення його майнового стану. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Також, відповідно до практики ЄСПЛ, зокрема у справі «Гарсіа Руіз проти Іспанії (Garcia Ruiz v. Spain) від 21 сісня 1999 року (заява 30544/96), п. 26: «…при відхиленні скарги апеляційний суд може в принципі просто схвалити обґрунтування рішення суду нижчого суду…». Зважаючи на вказане, колегія суддів вважає за можливе в цілому схвалити мотиви, наведені судом першої інстанції у оскаржуваному рішенні щодо розгляду позовних вимог; вважаючи такі належними та відповідними до встановлених обставин, що мають значення та вимог закону, без додаткового дублювання. Також колегія суддів враховує наступне. Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття. Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Власником аліментів є дитина. Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У постанові Верховного Суду України від 5 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 та у постанові Верховного Суду від 9 вересня 2021 року у справі № 554/3355/20 (провадження № 61-7397св21) зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. Позивач зазначав, що визначений судом розмір аліментів він не має можливості сплачувати, оскільки його майновий стан змінився через поранення та непрацездатність. Позивач не надав доказів, що після видачі судового наказу від 26 квітня 2019 року з`явилися обставини, які не були наявними на час видачі судового наказу. Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із сторін та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що зменшення розміру аліментів у зв`язку з тим, що позивачем не підтверджено незадовільний стан здоров?я ОСОБА_1 на 5 березня 2025 року (час звернення до суду із цим позовом) та, що він після закінчення 30-денної відпустки, потребує та продовжив лікування, зокрема, амбулаторно або, що позивач проходить реабілітацію після поранення, несе значні витрати на лікування та догляд. Крім того не надано доказів про погіршення матеріального становища платника аліментів з моменту постановлення рішення про стягнення аліментів, та про наявність інших передбачених ст. 192 СК України обставин, що мають істотне значення для зміни (зменшення) розміру аліментів. Суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини справи та дослідивши подані у справі докази, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 . Аналогічні за змістом висновки викладено у постановах Верховного Суду: від 3 червня 2020 року у справі № 760/9783/18-ц (провадження 61-702св19), від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19 (провадження № 61-9460св20), від 28 травня 2021 року у справі № 715/2073/20 (провадження № 61-1031св21), від 3 липня 2024 року у справі № 552/2073/23 (провадження № 61-1193св24), від 22 липня 2024 року у справі № 688/4308/23. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено законне та обґрунтоване рішення. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, які не спростовані доводами апеляційної скарги. Підстави для скасування оскаржуваного рішення не встановлені. Керуючись: ст. 367, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,- у х в а л и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Городоцького районного суду Львівської області від 7 квітня 2025 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту. Повний текст судового рішення складено 10 липня 2025 року. Головуючий_-_____________________Т. І. Приколота Судді: ________________Ю.Р. Мікуш ___________________ Р.В. Савуляк