Постанова 4813 № 506/583/20

Номер провадження: 22-ц/813/2343/21 Номер справи місцевого суду: 506/583/20 Головуючий у першій інстанції Чеботаренко О. Л. Доповідач Заїкін А. П. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24.05.2021 року м. Одеса Єдиний унікальний номер судової справи: 506/583/20 Провадження номер: 22-ц/813/2343/21 Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: - головуючого судді - Заїкіна А.П. (суддя-доповідач), - суддів: - Князюка О.В., Погорєлової С.О., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , розглянув у передбаченому ст. 369 ЦПК України порядку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну способу стягнення аліментів та зменшення розміру аліментів, за апеляційною скаргою адвоката Кресюна Василя Андрійовича, діючого від імені ОСОБА_1 , на рішення Красноокнянського районного суду Одеської області, ухвалене у складі судді Чеботаренко О.Л. 27 листопада 2020 року, повний текст рішення складений 02 грудня 2020 року, встановив: 2.

Описова частина 2.1 Короткий зміст позовних вимог У жовтні 2020 року позивач звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить змінити спосіб та розмір стягнення аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/3 частини всіх видів доходу щомісячно на стягнення аліментів у твердій грошовій сумі у розмірі - 1 500 грн. щомісячно до її повноліття, починаючи з 01.10.2020 року. ОСОБА_1 обґрунтовує свої вимоги тим, що 24.03.2017 року рішенням Красноокнянського районного суду Одеської області стягнуто на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі - 1/3 частини всіх видів доходу, щомісяця, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до повноліття, починаючи з 14 лютого 2017 року. На даний час у житті позивача сталися зміни, у зв`язку із чим виникли обставини щодо необхідності звернення до суду із позовом про зменшення розміру аліментів на утримання дитини - ОСОБА_3 . Так, 05.07.2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 укладено шлюб, а 09.01.2020 року від спільного шлюбу у позивача та ОСОБА_5 народилася донька - ОСОБА_6 . Також, відповідно до рішення Котовського міськрайонного суду Одеської області від 04.08.2020 року, позивач усиновив ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та позивача оголошено батьком дитини - ОСОБА_8 . Крім того, дружина позивача - ОСОБА_9 з 02.03.2020 року по 05.01.2023 року знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до досягнення дитиною трирічного віку. У зв`язку із вказаним позивач на даний час є єдиним утримувачем і годувальником сім`ї, яка складається із чотирьох членів. Середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 за 2019 рік склала - 13 183 грн. (без вирахування аліментів та сплати податків). З врахуванням відрахувань на податки та аліменти (2570,69 грн. 19,5% - 4350,40 грн 1/3 аліментів) = 6261,92 грн. залишається на сім`ю, що на думку позивача явно недостатньо, навіть з урахуванням мінімального прожиткового мінімуму для члена сім`ї. З урахуванням вищезазначеного, як зазначає позивач, на утримання сім`ї необхідні значні кошти, оскільки у нього утворилася нова сім`я. На його утриманні знаходяться двоє малолітніх доньок та жінка, яка на теперішній час не працює, а знаходиться у декретній відпустці. З нього на даний час утримується 1/3 частина доходів на утримання доньки ОСОБА_10 , які в подальшому він не може їй сплачувати у такому розмірі та з врахуванням того, що на одну дитину стягуються аліменти, які не можуть бути меншими ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Тому, враховуючи відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, відповідно до положень ст.192 ЦПК України, з врахуванням принципу справедливості, позивач просить суд змінити стягнення аліментів на користь доньки з - 1/3 частки усіх доходів на тверду грошову суму в розмірі - 1 500 грн. щомісячно (а. с. 2 - 5). 2.2 Позиція відповідача в суді першої інстанції У відзиві на позовну заяву сторона відповідача заперечує проти задоволення позовних вимог позивача. Вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав. Позивач у позові пов`язує погіршення свого матеріального стану виключно зі зміною сімейного стану і жодних інших причин не зазначає. При цьому, ст.192 СК України передбачено серед підстав для зміни раніше встановленого розміру аліментів зміну сімейного стану та зміну матеріального стану. Як вбачається з аналізу цієї норми, зміна сімейного стану є самостійною, незалежною від зміни матеріального стану підставою для зміни розміру аліментів. На думку сторони відповідача, не підтверджує погіршення матеріального стану позивача і довідка про розмір заробітної плати за 2019 рік, так як позивач звернувся до суду вже в другій половині року. Довідку про свої доходи за минулий період 2020 року останній не надав. Щодо зміни сімейного стану позивача сторона відповідача зазначає, що, усиновивши доньку своєї дружини від першого шлюбу - ОСОБА_7 , що є відповідальним кроком і передбачає усвідомлення усиновлювачем всієї міри відповідальності, у тому числі і матеріальної, позивач очевидно мав би розрахувати свої матеріальні можливості на утримання вже трьох малолітніх дітей. У відзиві сторона відповідача звертає увагу, що усиновлення відбулося за два місяці до подачі даного позову. Крім того, у ОСОБА_7 був рідний батько, який також мав би приймати участь в утриманні своєї доньки. Що стосується зміни способу стягнення аліментів, то на думку сторони відповідача, відповідно до ст. 184 СК України, встановлення аліментів у твердій грошовій сумі можливе за згодою сторони одержувача. Однак, одержувачка ОСОБА_2 не погоджується на встановлення аліментів у твердій грошовій сумі. Також у відзиві зазначено, що усталена судова практика з цього питання свідчить, що встановлення аліментів у твердій грошовій сумі можливе, коли платник не має постійного, стабільного доходу, не працює та має неофіційні заробітки. Однак, позивач офіційно працевлаштований, має стабільну заробітну плату. Тому, підстави для встановлення аліментів у твердій грошовій сумі відсутні (а. с. 43 - 44, 48 - 49). 2.3 Зміст рішення суду першої інстанції, обґрунтування висновків суду Рішенням Красноокнянського районного суду Одеської області від 27 листопада 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Зменшено розмір аліментів, які стягуються із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання дитини - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з - 1/3 частини всіх доходів щомісяця на - 1/4 частини всіх доходів щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дня набрання рішення законної сили. Відкликано виконавчий лист, виданий на підставі рішення Красноокнянського районного суду від 24 березня 2017 року №506/71/17 про стягнення із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/3 частини всіх видів доходу щомісяця, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до повноліття, починаючи з 14 лютого 2017 року. В задоволенні іншої частини позовної заяви відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що правом на звернення до суду щодо способу стягнення аліментів взагалі, а зокрема - і в твердій грошовій сумі, має лише той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, тобто одержувач аліментів. Тому, відсутні правові підстави для звернення з позовом про зміну способу стягнення аліментів. Суд погоджується з твердженнями позивача, що його сімейний стан з моменту ухвалення рішення про стягнення з нього аліментів дійсно змінився. Однак, доказів про погіршення його матеріального стану з моменту стягнення аліментів він суду не надав. Суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність зменшення розміру аліментів, присуджених рішенням Красноокнянського районного суду Одеської області від 24.03.2017 року на дитину ОСОБА_10 , з метою дотримання прав усіх дітей позивача, які знаходяться на його утриманні, права яких є рівними. При цьому, виходячи із аналогії закону, приймаючи до уваги, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, зважаючи на обов`язок обох батьків утримувати дитину, та те, що відповідачем до суду не подано доказів щодо неможливості сплати аліментів у такому розмірі, з метою забезпечення дотримання прав та інтересів всіх дітей позивача, суд прийшов до висновку, що позов ОСОБА_1 в частині зменшення розміру аліментів слід задовольнити частково та зменшити розмір аліментів, присуджених Красноокнянським районним судом Одеської області, з - 1/3 частини всіх доходів щомісяця на - 1/4 частини всіх доходів щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку (а. с. 56 - 60 зворотна сторона). 2.4 Короткий зміст вимог апеляційної скарги Адвокат Кресюн В.А., діючий від імені ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині зменшення розміру аліментів з - 1/3 на - ј, Ухвалити нове судове рішення, яким зменшити розмір стягнутих з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з - 1/3 частини всіх доходів щомісяця на - 1/6 частину всіх доходів щомісяця, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дня набрання рішення законної сили. 2.5 Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга обґрунтована тим, що в оскарженій частині рішення суду першої інстанції ухвалене при неповному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права. Апелянт вказує на те, що судом не вірно застосовано положення ст. ст. 182, 183, 192 СК України. Позивачем було надано до суду першої інстанції докази про значні зміни в його сім`ї. На утриманні апелянта перебуває троє малолітніх дітей. Тому, з врахуванням даних обставин з ОСОБА_1 може стягуватися 50% від усіх видів доходів, тобто - Ѕ частина заробітної плати. Ѕ частина заробітної плати розділити на трьох дітей становить 1/6 частину на одну дитину. Крім вказаного, на утриманні апелянта також перебуває дружина, яка на даний час не працює та потребує додаткового харчування (а. с. 66 - 69) 2.7 Узагальнені доводи відповідача в апеляційному суді У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Басюк О.М., діюча від імені ОСОБА_2 , просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін. У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідачки посилається на те, що позивачем не було надано доказів погіршення його матеріального становища. Утримання інших дітей не має здійснюватися за рахунок погіршення утримання ОСОБА_3 , так як права дітей є рівними. Розрахунок позивача щодо зменшення розміру аліментів на 1/6 частину доходів платника аліментів на кожну дитину є невірним та необ`єктивним, оскільки на двох інших дітей позивач аліменти не сплачує. Аргументи щодо утримання дружини та посиленого її харчування не заслуговують на увагу, оскільки з наданої апелянтом довідки вбачається лише посилене харчування, а не про вартісне та особливе харчування. Крім того, на теперішній час дитині виповнився один рік і грудне вигодовування не є необхідним (а. с. 99 - 101). 2.8 Рух справи в суді апеляційної інстанції Ухвалою Одеського апеляційного суду від 22.01.2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху з надання строку для усунення недоліків (а. с. 84 - 84 зворотна сторона). На виконання вимог ухвали про залишення без руху, апелянтом надано заяву, якою усунуто недоліки апеляційної скарги. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 05.02.2021 року відкрито апеляційне провадження (а. с. 90 зворотна сторона). 18.02.2021 року ОСОБА_2 отримала копію ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, з пропозицією надати відзив протягом встановленого строку, та копію апеляційної скарги (а. с. 97). 25.02.2021 року від адвоката Басюк О.М., діючої від імені ОСОБА_2 , надійшов відзив на апеляційну скаргу (а. с. 99 - 101). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 08.04.2021 року закінчено підготовку справи до апеляційного розгляду. Призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) її учасників (а. с. 105). Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (їх виклик). У такому випадку судове засідання не проводиться. Пунктом 1 ч. 4, п. 3 ч. 6 ст. 19 ЦПК України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ. Для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи про стягнення аліментів. Відповідно п. 1 ч. 1, ч. ч. 2, 4 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. В порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднанні з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1 - 5 цієї частини. Дана справа за предметом позову (зменшення розміру аліментів) є малозначною, тому вона підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. Згідно зі ст. 369 ЦПК України справу розглянуто апеляційним судом без виклику її учасників та без проведення судового засідання. 3.

Мотивувальна частина 3.1 Позиція апеляційного суду Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. 3.2 Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій та неоспорені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин Рішенням Красноокнянського районного суду Одеської області від 24.03.2017 року з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на користь ОСОБА_2 присуджено стягнення аліментів на дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі - 1/3 частини всіх видів доходу щомісяця, але не менше ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до повноліття, починаючи з 14 лютого 2017 року (а. с. 34 - 35). Постановою державного виконавця від 11.05.2017 року відкрито виконавче провадження за виконавчим листом №506/71/17 від 13.04.2017 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини (а. с. 14). 05 липня 2018 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_11 зареєстровано шлюб, прізвище подружжя після реєстрації шлюбу - ОСОБА_12 (а. с. 10, 12, 15). ІНФОРМАЦІЯ_5 у ОСОБА_1 та ОСОБА_13 народилася донька ОСОБА_6 (а. с. 16). Рішенням Котовського міськрайонного суду Одеської області від 04.08.2020 року заяву ОСОБА_1 про усиновлення дитини задоволено. ОСОБА_1 усиновлено ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та оголошено його батьком дитини (а. с. 20 - 22). Як вбачається із повторного свідоцтва про народження ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , батьками дитини зазначено - ОСОБА_1 та ОСОБА_13 (а. с. 17). ОСОБА_13 , старшому контролеру-касиру ТВБВ №10015/0369 філії - Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк», надано відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку - з 02.03.2020 року по ІНФОРМАЦІЯ_7 включно (а. с. 25). ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , зареєстровані за адресою - АДРЕСА_1 (а. с. 10, 13, 18, 19). Як вбачається із довідки про доходи ОСОБА_1 , державного інспектора Одеської митниці Держмитслужби, за період з 12.2019 року по 08.2020 року останньому нараховано заробітну плату у сумі - 104 365,06 грн., з яких - 18 785,73 грн. - податок з доходів фізичних осіб, - 27 724,59 грн. - сплачені аліменти (а. с. 24). Відповідно до довідки про доходи, виданої Одеською митницею ДФС, ОСОБА_1 державному інспектору Одеської митниці ДФС та за період з 09.2019 року по 12.2019 року нараховано заробітну плату в сумі - 53 837,77 грн., з яких - 9 690,80 грн. - податок з доходів фізичних осіб, - 1 4302,00 грн. - сплачені аліменти (а. с. 24). Між сторонами виникли правовідносини щодо обов`язку батьків утримувати дитину, зменшення розміру аліментів. 3.3 Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Згідно з положеннямич. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Приписами ст. 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дітей і проживання батьків окремо від них не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дітей. Статтею 150 СК України визначені обов`язки батьків щодо виховання та розвитку дитини, а саме: батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Виходячи з вищенаведеного, сторони мають рівні права та обов`язки по утриманні та матеріальному забезпеченні дітей, а отже не тільки позивач, але й відповідач зобов`язані утримувати своїх малолітніх (неповнолітніх) дітей. Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання та розвиток дитини, а отже і витрати на потреби дитини також мають бути однаковими. Згідно ст. 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Аналогічна вимога міститься і в п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» N 3 від 15.05.2006 року. Тобто, зазначена законодавча норма вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги його висновків не спростовують. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України). Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України). У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. 3.4 Мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі та прийняття аргументів відзиву на апеляційну скаргу У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до частин першої-другої статті 27 Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття. Відповідно до положень статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Згідно з пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Враховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі № 6-143цс13 зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. У частині першій статті 192 СК України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки). Отже, у спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»). Звертаючись до суду з позовом про зміну (зменшення) розміру аліментів, позивач вказує на те, що у нього змінився сімейний і матеріальний стан, оскільки на його утриманні на даний час, крім доньки ОСОБА_10 , знаходяться ще дві малолітні доньки ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , та дружина, яка на даний час перебуває в декретній відпустці. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що утримання інших дітей жодним чином не має здійснюватися за рахунок погіршення утримання дитини ОСОБА_10 , так як права дітей є рівними. Відповідно до правової позиції Верховного суду у справі №565/2071/19 від 16.09.2020 року, зміна сімейного стану позивача, а саме народження дитини, не є безумовною підставою для зміни розміру аліментів. Також суд зазначив, що батьки не мають компенсувати зменшення розміру аліментів за рахунок збільшення утримання однієї дитини порівняно із іншою. У § 54 рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (рішення у справі «Олсон проти Швеції» (№ 2) від 27 листопада 1992 року, № 250, ст. 35-36, § 90) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Згідно із ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3.1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3.2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. З аналізу даних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Відповідно до положень статті 183 СК України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини. Суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення (частина перша статті 184 СК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). При цьому підстави визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) або у твердій грошовій сумі визначаються з урахуванням як положень статті 182 СК України, так і положень статей 183, 184 СК України. Відповідно до ч.2 ст.182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Крім того, при стягненні аліментів за іншою процесуальною процедурою (видачі судового наказу), відповідно до ч.5 ст.183 СК України, той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину. Таким чином, законодавець за вказаними правовідносинами визначив 1/4 частину заробітку платника аліментів із розрахунку на одну дитину. Посилання апелянта, на те що судом було порушено визначення частки, яка підлягає стягненню на сплату аліментів є недоведеними, виходячи з наступного. При розрахунку позивач виходить з того, що з нього на трьох дітей може стягуватись 50% від заробітної плати, отже по 1/6 на кожну дитину. Колегія суддів не погоджується з вказаними обставинами, оскільки на двох дітей - ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , які проживають разом з позивачем, аліменти ним не сплачуються. Тому, розмір коштів, які витрачаються ним на утримання дітей не обмежуються 1/6 частиною від доходу батька на кожну дитину. Крім того, надана довідка апелянтом про те, що ОСОБА_13 не отримує аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_16 , лише вказує на те, що ОСОБА_13 добровільно відмовилась від аліментів від колишнього чоловіка ОСОБА_17 .. Тому, позивач, усиновляючи доньку дружини ОСОБА_13 , усвідомлював міру відповідальності щодо матеріального забезпечення дитини. Колегія суддів наголошує на тому, що утримання позивачем інших дітей та працездатних членів сім`ї не повинно здійснюватися за рахунок зменшення розміру аліментів на дитину позивача, яка не проживає з разом з ним. Отже, вищевказані доводи апелянта не мають наслідком скасування рішення суду першої інстанції, зводяться виключно до необхідності переоцінки доказів. Наведені в апеляційній скарзі доводи були предметом дослідження у суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах законодавства, і з якою погоджується апеляційний суд. 3.5. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги адвоката Кресюна В.А., діючого від імені ОСОБА_1 , є безпідставними, а тому її треба залишити без задоволення. Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30). Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2). Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права. За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є справедливим, законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги адвоката Кресюна В.А., діючого від імені ОСОБА_1 , відсутні. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. 3.6 Дата ухвалення постанови, порядок та строк касаційного оскарження За правилами, передбаченими ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

4. Резолютивна частина Керуючись ст. ст. 19, 268, 274, 367, 368, 369, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, постановив: Апеляційну скаргу адвоката Кресюна Василя Андрійовича, діючого від імені ОСОБА_1 , - залишити без задоволення. Рішення Красноокнянського районного суду Одеської області від 27 листопада 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному не підлягає за винятками, передбаченими частиною 3 статті 389 ЦПК України. Головуючий суддя: А. П. Заїкін Судді: О. В. Князюк С. О. Погорєлова