Постанова 4803 № 186/149/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/5603/21 Справа № 186/149/21 Суддя у 1-й інстанції - Демиденко С. М. Суддя у 2-й інстанції - Куценко Т. Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 липня 2021 року Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого Куценко Т.Р., суддів: Демченко Е.Л., Макарова М.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , на рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 22 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів, - ВСТАНОВИЛА: У лютому 2021 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів (а.с. 1-2). В обгрунтування своїх вимог посилається на те, що судовим наказом Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 21.11.2017 року з відповідача на користь позивача було стягнуто аліменти на утримання двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частини з усіх видів його заробітку (доходу). В подальшому рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 21.03.2018 року відповідача було звільнено від сплати аліментів на утримання одного сина: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/6 частини його заробітну (доходу), у зв`язку з тим, що він на час винесення рішення судом постійно приживав разом із батьком. З листопада 2019 року ОСОБА_3 змінив своє місце проживання та переїхав до позивача за місцем її проживання разом з молодшим сином ОСОБА_5 . Позивач забезпечувала та забезпечує його проживання. Останнім часом позивач втратила постійне місце роботи та не має постійного заробітку, тобто має тяжке матеріальне становище. По можливості вона займається підробітками різного характеру для забезпечення потреб обох дітей в повному об`ємі. Відповідач має постійних дохід з якого сплачує на користь позивача аліменти в розмірі 1/6 частини на утримання сина ОСОБА_5 . Інших осіб на утриманні він на має. Має у власності легковий автомобіль та власне житло. Вважає, що вищевказані обставини свідчать про можливість збільшення аліментів на утримання сина ОСОБА_5 з 1/6 частини на 1/4 частину з усіх видів заробітку (доходу) відповідача, до досягнення дитиною повноліття, та що це суттєво не вплине на матеріальне становище відповідача. Просить суд збільшити розмір аліментів стягуваних з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за судовим наказом Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 21.11.2017 року з 1/6 частини на 1/4 частину з усіх видів його заробітку до досягнення дитиною повноліття. Рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 22 березня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено в повному обсязі /а.с. 39-40/. ОСОБА_1 з вказаним рішенням суду не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволені позовних вимог ОСОБА_2 , посилаючись на те, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим винесено необґрунтоване рішення, а також на порушення норм матеріального та процесуального права /а.с. 43-45/. ОСОБА_2 не скористалась своїм правом передбаченим ст. 360 ЦПК України щодо подання відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Частиною 3 статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Суд апеляційної інстанції розглядає апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 22 березня 2021 року в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на підставі пункту 1 частини 4 статті 274 ЦПК України. Перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав. Судом встановлено, що відповідно до судового наказу виданого Першотравенським міським судом Дніпропетровської області 21 листопада 2017 року в справі №186/1435/17 з ОСОБА_1 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання двох дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/3 частки всіх видів його заробітку (доходу) щомісяця, до досягнення кожною дитиною повноліття. Відповідно до рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 21 березня 2018 року в цивільній справі 186/91/18 позовні вимоги ОСОБА_1 про припинення стягнення аліментів на утримання дитини задоволено частково. Звільнено ОСОБА_1 від сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , у розмірі 1/6 частини його заробітку (доходу) на користь ОСОБА_2 , які були стягнуті відповідно до судового наказу Першотравенського міського суду Дніпропетровської області 21 листопада 2017 року. З копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_6 зареєстрували свій шлюб 12 квітня 2019 року. Прізвище дружини після шлюбу ОСОБА_7 . З довідки про доходи № 253 від 26.02.2021 року виданої ОСОБА_1 вбачається, що він працює у ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» на посаді машиніста гірничих виїмкових машин та сума загального доходу за період з серпня 2020 року по січень 2021 року становить 143 061,57 гривень. З довідки № 253 від 26.02.2021 року виданої ОСОБА_1 вбачається, що він працює у ПАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» на посаді машиніста гірничих виїмкових машин та сума сплачених аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання дитини відповідно до рішення у справі №1 86/1435/17 за період з лютого 2020 року по січень 2021 року складає 36 134,52 грн. Також, за рішенням суду у справі № 186/342/18 з ОСОБА_1 стягується на користь ОСОБА_2 грошова компенсація вартості Ѕ частки у праві спільної сумісної власності. Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обгрунтованості. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції виходячи з наступного. Відповідно до частин першої, другої, статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. За змістом статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. За положеннями статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом. В частині першій статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Згідно з пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Враховуючи зміст статей 181,192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки). При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки статті 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»). Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року №6-143цс13. Виходячи з наведених положень закону, при вирішенні вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів суд зобов`язаний з`ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров`я. Частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Суд першої інстанції при збільшені розміру частки (доходу), яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача на утримання їх спільної дитини, в першу чергу, діяв передусім в інтересах дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та з огляду на обов`язок батьків забезпечувати своїх дітей та дбати про їх необхідний та достатній рівень життя, а також врахував зміну матеріального стану платника аліментів. Крім того, колегія суддів наголошує на тому, що враховуючи той факт, що неповнолітній ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає разом із позивачем та вказане відповідачем не спростовано, дає суду підстави для висновку, що основне навантаження щодо виконання батьківських обов`язків, припадає саме на позивача, оскільки матеріальне забезпечення дитини є лише однією із обов`язків батьків, серед інших виховання дитини, духовний, моральний та фізичний розвиток дитини, забезпечення здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, підготовка її до самостійного життя, тощо. Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив правовідносини, які склалися між сторонами, повно, всебічно і об`єктивно перевірив доводи і заперечення сторін, встановленим фактам і доказам дав правильну правову оцінку і дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог. Рішення суду першої інстанції винесено з додержання вимог матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування. Доводи заявника стосовно того, що його 09.04.2021 року, тобто після ухвалення спірного рішення було звільнено з підприємства де він працював, колегія суддів не бере до уваги, оскільки дані обставини не існували на час ухвалення рішення суду та є підставою для звернення заявника з позов про зменшення розміру аліментів, а не для скасування рішення суду у вказаній справі. Доводи заявника стосовно того, що повнолітній син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 не проживає разом з позивачем, а проживає разом зі своєю цивільною дружиною, колегія суддів не бере до уваги, оскільки дані доводи не впливають на визнання розміру аліментів на утриманні неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Крім цього, вказана обставина підтверджує лише обгрунтованість висновків суду щодо зміни матеріального становища заявника, оскільки з заявника припинились стягнення на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Доводи заявника стосовно того, що позивачка не довела погіршення свого матеріального становища є безпідставними, оскільки матеріалами справи та поясненнями самого заявника в апеляційній скарзі підтверджується той факт, що після винесення судового про стягнення аліментів на утримання дітей у 2017 році матеріальний стан позивача змінився, оскільки вона не працює з 2019 року. Доводи заявника стосовно наявності у нього на утриманні його дружини ОСОБА_8 , колегія суддів не бере до уваги, оскільки дана обставина не доведена належними та допустимими доказами. Доводи заявника стосовно наявності у нього на утриманні доньки дружини ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , 2009 р.н. є безпідставними, оскільки вказані обставини не підтверджуються будь-якими належними та допустимими доказами. Крім того, заявник не є особою у розумінні чинного СК України, який повинен утримувати вказану дити, оскільки за її утримання відповідають її батьки. Доводи скарги щодо наявності у заявника кредитних зобов`язань не є беззаперечною підставою для відмови у збільшені розміру аліментів та не підтверджує факту неспроможності його сплачувати аліменти в більшому розмірі, оскільки заявником не підтверджено належними доказами погіршення його матеріального становища у зв`язку з цим. Доводи заявника щодо не врахування судом стану його здоров`я, колегією суддів не береться до уваги, оскільки заявником не надано доказів того, що захворювання наявне у заявника згідно консультаційного висновку спеціаліста від 18.03.2021 року потребує постійних затрат на лікування та призводить до погіршення його матеріального стану. Доказів таких затрат суду надано не було. Інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи є безпідставними, не спростовують обґрунтованих висновків суду щодо наявності підстав для задоволення позову, та зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів, особистим тлумаченням норм матеріального права, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції. Апелянт не скористався наданими йому правами, не обґрунтував свої позовні вимоги та доводи апеляційної скарги, не надав суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках, а відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Згідно з ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи, приведені в апеляційній скарзі водяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду 1 інстанції, яким у досить повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 263, 264 ЦПК України, і його слід залишити без змін. Судові витрати понесені у зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення. керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 22 березня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Головуючий: Т.Р. Куценко Судді: Е.Л. Демченко М.О. Макаров