Постанова Житомирський апеляційний суд № 289/696/21

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №289/696/21 Головуючий у 1-й інст. Мельник О. В. Категорія 68 Доповідач Павицька Т. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 вересня 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого Павицької Т. М., суддів Трояновської Г.С., Миніч Т.І., розглянувши у спрощеному письмовому провадженні без виклику сторін в м. Житомирі цивільну справу №289/696/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 13 липня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Мельника О.В. в м. Радомишлі, в с т а н о в и в : У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом, у якому просила змінити розмір аліментів, визначений рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 25 лютого 2016 року та стягнути з відповідача ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 3000,00 грн щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення ним повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позовні вимоги мотивувала тим, що з квітня 2013 року по 2016 рік вона перебувала з відповідачем в цивільному, подружньому, але не зареєстрованому шлюбі. Зазначає, що від спільного, подружнього життя у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказує, що у свідоцтві про народження дитини ОСОБА_2 записаний як батько дитини. Зазначає, що рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 25 лютого 2016 року у справі 289/239/16-ц вирішено стягувати з ОСОБА_2 , на її користь, аліменти на утримання сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі 600,00 гривень щомісячно на дитину, починаючи з дня подачі заяви до суду, тобто з 12 лютого 2016 року до повноліття дитини. Вказує, що на теперішній час мінімальний розмір аліментів, які стягуються на дитину не повинен бути меншим за 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Зазначає, що дитина проживає з нею, вона знаходиться у скрутному фінансовому стані, а відповідач не надає належної фінансової допомоги, допускає заборгованість, сума якої становить біля 40 000 грн, а також те, що в середньому, щомісячно утримання сина становить близько 6000,00 грн, просить змінити розмір аліментів та стягувати з відповідача аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 3000,00 грн., але не менше 50 % прожиткового мінімуму доходів громадян для дітей відповідного віку щомісячно. Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 13 липня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Змінено розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 за рішенням Радомишльського районного суду від 25 лютого 2016 року. Стягнуто з ОСОБА_2 , аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 1255,00 грн щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття. В решті позовних вимог відмовлено. Вирішено питання судових витрат. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення її позовних вимог в повному обсязі. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що з нею проживає дитина, вона знаходиться в скрутному фінансовому стані, батько дитини не надає належної фінансової допомоги, допускає заборгованість по сплаті аліментів, сума якої становить близько 40 000 грн. Зазначає, що на сьогодні відповідач офіційно ніде не працює, не має стабільного заробітку, не надає належної матеріальної допомоги, лише у мінімальному розмірі, визначеному попереднім рішенням суду про стягнення аліментів. Вважає, що сама хвороба відповідача не свідчить про отримання травми під час захисту Батьківщини в зоні АТО, чи інших обставин. Вказує, що довідка-розрахунок стягнутих аліментів носить орієнтовний характер, приблизний розрахунок, оскільки реальні витрати становлять набагато збільшені суми. Вважає, що суд першої інстанції допустив неправильне з`ясування обставин справи і як наслідок прийняв рішення всупереч нормам матеріального і процесуального права. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ст. ст. 51 Конституції України, 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно із ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватись про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (ч.ч. 8, 9 ст. 7 СК України). Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини (ч.ч. 1, 2 ст. 141 СК України). Більше того, навіть особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини (ч. 2 ст. 166 СК України). Правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття (ч. 1 ст. 6) СК України. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що сторони у справі є батьками неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Наведене підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 20.01.2015, виданого виконавчим комітетом Осичківської сільської ради Радомишльського району Житомирської області. Відповідно до рішення Радомишльського районного суду від 25 лютого 2016 року (справа № 289/239/16-ц) з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 були стягнуті аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 600,00 грн щомісячно, починаючи з дня подачі заяви до суду, тобто з 12 лютого 2016 року до повноліття дитини. Відповідно до розрахунку заборгованості по сплаті аліментів по виконавчому провадженню №50418268 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання однієї неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заборгованість ОСОБА_2 станом на 01.05.2020 становить 47 386,78 грн. Як вбачається зі змісту заключення КУ «Обласного медичного центру з надання спеціалізованої допомоги хворим на залежності, ВІЛ/СНІД інфекції та шкірно-венерологічні захворювання» Житомирської обласної ради відповідач з 26.11.2020 перебуває на обліку з діагнозом ВІЛ-інфекція 4 стадії, супутнє захворювання важка рецидивна бактеріальна пневмонія. Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачем належними та допустимими доказами не підтверджено покращення матеріального стану відповідача на час розгляду справи. Відповідач хворіє на важкі хронічні хвороби, ніде не працює. В той же час позивачем також не надано жодного доказу на підтвердження щомісячних витрат в розмірі зазначеному в наданому до суду розрахунку. Такий висновок суду є вірним виходячи з наступного. Частиною першою статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Згідно з пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Враховуючи зміст статей 181,192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (частина третя статті 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки). При розгляді позовів, заявлених із зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки статті 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 83 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»). Виходячи з наведених положень закону, при вирішенні вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів суд зобов`язаний з`ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров`я. Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей; непрацездатного чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. В свою чергу, згідно із ч. 2 ст.182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. В силу приписів статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Враховуючи наведене, колегія суддів виходить із безумовного права дитини на належне утримання, виховання, рівень життя та розвитку від своїх батьків, до досягнення повноліття. Частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Суд не визначає мінімальний розмір аліментів на одну дитину, оскільки такий встановлюється законом, а не судовим рішенням. При присудженні аліментів, суд враховує, що їх розмір на одну дитину не може бути меншим, ніж визначений законом, зокрема, частиною другою статті 182 СК України. Вирішуючи питання щодо розміру аліментів на неповнолітню дитину, суд враховує стан здоров`я позивачки та відповідача платника аліментів, їхнє матеріальне становище, рівність прав та обов`язків обох батьків щодо дитини, вимоги розумності та справедливості, мінімальний розмір аліментів на одну дитину. Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік", прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років: з 1 січня - 1921 гривня, з 1 липня - 2013 гривень, з 1 грудня - 2100 гривень; дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 2395 гривень, з 1 липня - 2510 гривень, з 1 грудня - 2618 гривень. Між тим, у силу вимог ст. 180 СК України обов`язок по забезпеченню даного рівня прожиткового мінімуму покладається на обох батьків. Отже, мінімальний розмір аліментів на дату розгляду справи на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 складає 1255,00 грн. З матеріалів справи вбачається, що відповідач не має постійного доходу та хворіє на важкі хронічні хвороби. Даних про покращення матеріального стану відповідача матеріали справи не містять. Доказів на спростування даних відносно відповідача, ОСОБА_1 не надано. Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні докази зміни матеріального стану сторін, а також доводи відповідача про спроможність сплачувати аліменти у розмірі 1255,00 грн, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про стягнення з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в твердій грошовій сумі в розмірі 1255,00 гривень щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили та до досягнення дитиною повноліття. Таким чином доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду, вони були предметом дослідження в судовому засіданні, суд дав їм належну оцінку і вони не містять підстав для скасування чи зміни рішення суду. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні. Відповідно до п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними є справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру (п.3 ч.6 ст. 19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в силу вимог закону. Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 13 липня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку. Головуючий Судді