Постанова 4803 № 932/5725/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4439/25 Справа № 932/5725/24 Суддя у 1-й інстанції - Кондрашов І. А. Суддя у 2-й інстанції - Новікова Г. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 липня 2025 року Дніпровський апеляційний суд в складі колегії: головуючого судді: Новікової Г.В. суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П. за участю секретаря Кругман А. М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мовмиги О. В. на рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 24 жовтня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу,- В С Т А Н О В И В: У червні 2024 року ОСОБА_2 через свого представника звернулася до суду з вказаною позовною заявою, в якому просила шлюб, зареєстрований між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 31 серпня 2013 року розірвати, та стягнути з ОСОБА_1 судові витрати. Рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 24 жовтня 2024 року позовні вимоги задоволено. Шлюб, зареєстрований між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 31 серпня 2013 року Красногвардійським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції, актовий запис № 1057, розірвано. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені та документально підтверджені судові витрати по справі у вигляді судового збору у розмірі 1211 грн. 20 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 5288,80 грн., а всього 6500,00 грн. В апеляційній скарзі представник відповідача, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції змінити в частині стягнення судових витрат на правничу допомогу з 5288,80 грн. на 1000 грн. Посилаючись на те, що поза увагою суду залишилось клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, направлене представником відповідача через підсистему "Електронний суд" 29.10.2024 року, яке згідно картки руху документу, зареєстроване та долучене до матеріалів справи 29.10.2024 року. На думку відповідача, розмір стягнутих судових витрат у сумі 5288,80 грн. є неспівмірним із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг та затраченим ним часом. Фактично, обсяг наданої представником позивачки правничої допомоги обмежується складанням позовної заяви. Враховуючи те, що розгляд справи відбувся за правилами спрощеного позовного провадження, що характерно для справ незначної складності, відсутність об`єктивної необхідності для адвоката вивчати додаткові джерела права, законодавства, практики Верховного Суду, ЄСПЛ, кількість підготовлених процесуальних документів та їх якість, а також те, що представник позивачки не брав участі у жодному судовому засіданні, покладення на відповідача судових витрат у розмірі 5288,80 грн. є неправильним і несправедливим, а відшкодування відповідачем витрат можливе в обсязі 1000 грн.. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Про час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином, про що свідчить довідка про отримання документів в електронному суді представником позивача та представником відповідача (а.с.97 звор.) Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини 1 статті 367 ЦПК України за наявними в ній доказами в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що понесені позивачем судові витрати підтверджуються наявними у матеріалах справи документами, а саме: - ордером про надання адвокатом Петльованою Н.С. правничої допомоги ОСОБА_2 № 1091794 від 24.06.2024 року; - договором про надання правової допомоги № 2024/13 від 03.06.2024 року, укладеним між ОСОБА_2 та адвокатом Петльованою Н.С., предметом якого є надання юридичної допомоги у цивільній справі про розірвання шлюбу. Відповідно до п.4.1. вказаного договору, сума винагороди, яку клієнт зобов`язаний сплатити за надання правової допомоги (гонорар), порядок та строки її внесення зазначаються в окремому Додатку до цього Договору. Так, згідно п. 1 вказаного додатку сторони відповідно до розділу 4 договору погодили розмір винагороди за надання правової допомоги у розмірі 5288,80 грн. - актом приймання-передачі наданих послуг № 1 від 24.06.2024 року, до договору про надання правової допомоги № 2024/13 від 30.05.2024 року. Відповідно до вказаного акта позивач отримав послуги, які складаються з супроводу справи про розірвання шлюбу, вартість наданих послуг та прийнятих за цим Актом послуг становить 5288,80 грн.; - рахунком № 2024/19 від 04.06.2024 року, відповідно до якого адвокат Петльована Н.С. прийняла від ОСОБА_2 5288,80 грн. Вирішуючи питання про відшкодування витрат на правничу правову допомогу при розгляді справи в суді, суд виходив із того, що враховуючи задоволення позовних вимог ОСОБА_2 у повному обсязі, відсутність заперечень щодо розміру витрат на правову допомогу, яка заявлена до стягнення, суд дійшов висновку, що відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на правову допомогу у розмірі 5288,80 грн, оскільки стороною позивача надано суду достатні та належні докази, які свідчать про отримання та фактичну оплату позивачем правової допомоги, а заявлений розмір понесених витрат за правничу допомогу, на переконання суду, є співмірним із предметом даного позову. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав. Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Частиною другою статті 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача. Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та таке ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних з наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування. Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 (провадження №11-562ас18). Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до п.4.1. договору про правничу допомогу, сума винагороди, яку клієнт зобов`язаний сплатити за надання правової допомоги (гонорар), порядок та строки її внесення зазначаються в окремому Додатку до цього Договору. Так, згідно п. 1 вказаного додатку сторони відповідно до розділу 4 договору погодили розмір винагороди за надання правової допомоги у розмірі 5288,80 грн. Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Судом апеляційної інстанції установлено, що розмір витрат позивача на правничу допомогу підтверджено належними та допустимими доказами, в той же час як відповідач, будучи ознайомленим із поданою заявою про стягнення витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції, не подав заперечення щодо такого розміру та відповідного клопотання про його зменшення. За відсутності клопотання іншої сторони про зменшення розміру витрат на правничу допомогу в суду відсутні правові підстави для зменшення належно підтвердженого розміру таких витрат з власної ініціативи (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.12.2020 року у справі №676/5537/19). Доводи апеляційної скарги про те, що поза увагою суду залишилось клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги направлене представником відповідача через підсистему "Електронний суд" 29.10.2024 року, яке згідно картки руху документу, зареєстроване та долучене до матеріалів справи 29.10.2024 року, колегія суду відхиляє, з огляду на те, що рішення суду прийняте 24 жовтня 2024 року, клопотання представника відповідача про зменшення витрат на оплату правничої допомоги надійшло до суду першої інстанції лише 29 жовтня 2024 року, тобто після розгляду справи по суті та ухвалення судового рішення, яким вирішено питання щодо стягнення витрат на правову допомогу. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Апеляційним судом не встановлено порушення або неправильне застосування судом першої інстанції при розгляді цієї справи норм матеріального чи процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційних скарг і скасування судових рішень з ухваленням нових немає. З огляду на те, що апеляційний суд дійшов висновку про залишення апеляційних скарг без задоволення, а судового рішення без змін, підстав для відшкодування, зміни або перерозподілу судових витрат у відповідності до ст.141 ЦПК України не має. Керуючись ст. ст. 368, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Мовмиги О. В. залишити без задоволення. Рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 24 жовтня 2025 року залишити без змін, відновивши його дію. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України. Повний текст постанови складено 08 липня 2025 року. Судді: