Постанова 4854 № 815/6834/15

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 08 липня 2025 р.м. ОдесаСправа № 815/6834/15 Головуючий в 1 інстанції: Андрухів В.В. Дата і місце ухвалення: 05.06.2025р., м. Одеса Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого Ступакової І.Г. суддів Бітова А.І. Лук`янчук О.В. розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 05 червня 2025 року за заявою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про заміну стягувача у виконавчому провадженні щодо виконання постанови суду по справі за адміністративним позовом Державної архітектурно-будівельної інспекції України до ОСОБА_1 , треті особи ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про зобов`язання знести за власний рахунок самочинно збудований будинок, - В С Т А Н О В И Л А : Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 29 лютого 2016 року по справі №815/6834/15, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2016 року, зобов`язано ОСОБА_1 знести за власний рахунок самочинно збудований будинок за адресою: АДРЕСА_1 . 21.05.2025р. ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду в порядку статті 379 КАС України із заявою про заміну стягувача у виконавчому провадженні щодо виконання постанови Одеського окружного адміністративного суду від 29.02.2016р. по справі №815/6834/15, Державну архітектурно-будівельну інспекцію України на Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради. В обґрунтування поданої заяви заявники зазначали, що постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2020р. №1340 ліквідовано Державну архітектурно-будівельну інспекцію України та утворено Державну інспекцію архітектури та містобудування України, яка відмовляється виконувати свої обов`язки, в т.ч. як стягувача у виконавчому провадженні. Листом від 27.06.2025р. Державна інспекція архітектури та містобудування України повідомила, що згідно з актом прийому-передачі документів від 03.10.2016р. №37 повноваження органу державного архітектурно-будівельного контролю за об`єктами, що за класом наслідків належать до об`єктів з незначними (CCI) та середніми (СС2) наслідками, в межах міста Одеса передано Управлінню державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради. За таких обставин, саме вказаний орган має бути стягувачем та стороною за виконавчим провадженням №64698555, яке відкрито за виконавчим листом, виданим Одеським окружним адміністративним судом по справі №815/6834/15. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 05.06.2025р. заяву задоволено. Замінено стягувача у виконавчому листі (дублікаті) по справі №815/6834/15, виданому Одеським окружним адміністративним судом 12.03.2020р., з Державної архітектурно-будівельної інспекції України на Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради (адреса: вул. Черняховського, 6, м. Одеса, 65009, код ЄДРПОУ 40199728). Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не повне з`ясування судом першої інстанції обставин справи, не правильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу від 05.06.2025р. та відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про заміну сторони у виконавчому провадженні. В своїй скарзі апелянт зазначає, що при вирішенні спірного питання судом першої інстанції не враховано, що виконавче провадження №64698555 з примусового виконання виконавчого листа у справі №815/6834/15 наразі є закінченим на підставі п.11 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» із подальшим зверненням державного виконавця до правоохоронних органів з повідомленням про притягнення боржника до кримінальної відповідальності на підставі ст.382 КК України. На підставі повідомлення державного виконавця ОРУП №1 ГУНП в Одеській області було внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та відкрито кримінальне провадження №12023162480000593 від 28.04.2023р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України (невиконання судового рішення). Разом з тим, 05.09.2023р. ОРУП №1 ГУНП в Одеській області винесено постанову про закриття кримінального провадження з підстав не здобуття за результатами проведеного досудового розслідування достатніх даних, які б свідчили про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України. З вказаного слідує, що оскаржуваною ухвалою судом замінено стягувача у виконавчому провадженні, яке було закінчено ще два роки тому. Апелянт просить суд апеляційної інстанції врахувати, що виконавчий лист №815/6834/15 виданий 12.03.2020р. А відтак, відповідно до ч.1 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження», закінчився строк пред`явлення вказаного виконавчого листа до виконання, що вказує на неможливість його повторного пред`явлення. Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.1 ч.1 ст.311 КАС України. Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах заявлених вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до статті 52 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив. Приписами частин першої та четвертої статті 379 КАС України закріплено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження. За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. У частинах першій та другій статті 15 Закону №1404-VIII обумовлено, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення. Нормами абзацу першого частини п`ятої статті 15 Закону №1404-VIII визначено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив. З аналізу наведених норм вбачається, що сторона виконавчого провадження заміняється внаслідок вибуття на правонаступника. Пунктами 1, 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 13 березня 2020 року №218 «Про ліквідацію Державної архітектурно-будівельної інспекції та внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» вирішено ліквідувати Державну архітектурно-будівельну інспекцію (ДАБІ) та утворити Державну сервісну службу містобудування України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій. Постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2020 року №219 «Про оптимізацію органів державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду» передбачено утворити Державну інспекцію містобудування України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду. Установити, що забезпечення діяльності Державної інспекції містобудування у 2020 році здійснюється в межах видатків, передбачених Державній архітектурно-будівельній інспекції. Постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2020 року №1340 «Деякі питання функціонування органів архітектурно-будівельного контролю та нагляду» постановлено утворити Державну інспекцію архітектури та містобудування України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду. Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 15 вересня 2021 року №960 вирішено погодитися з пропозицією Міністерства розвитку громад та територій України про можливість здійснення Державною інспекцією архітектури та містобудування повноважень і виконання функцій з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду. За інформацією із офіційного веб-ресурсу Міністерства розвитку громад та територій України з 16 вересня 2021 року розпочала роботу Державна інспекція архітектури та містобудування. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення. 06 березня 2023 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи - ДАБІ України (ідентифікаційний код юридичної особи 37471912). У постанові від 18 березня 2024 року у справі № 826/6799/15 Верховний Суд зазначив, що підставами для залучення до участі у справі правонаступника сторони суб`єкта владних повноважень є або припинення суб`єкта владних повноважень в результаті реорганізації чи ліквідації, або повне чи часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень до іншого внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції. Якщо спір виник з приводу реалізації суб`єктом владних повноважень, що припиняється, його компетенції, підстави для правонаступництва виникають з моменту його вибуття з правовідносин, щодо яких виник спір, унаслідок, зокрема, передачі розпорядчим актом Кабінету Міністрів України його адміністративної компетенції іншому (іншим) суб`єктам владних повноважень. Якщо спір виник у відносинах, що не пов`язані з реалізацією суб`єктом владних повноважень його компетенції, підстави для правонаступництва виникають з моменту припинення сторони - суб`єкта владних повноважень. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 грудня 2021 року у справі № 9901/348/19 зазначила, що публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому, обов`язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів. У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов`язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншим державним органам, за винятком того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі. Отже, правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) іншому або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції. У такому разі також відбувається вибуття суб`єкта владних повноважень із публічних правовідносин. Особливістю адміністративного (публічного) правонаступництва є те, що подія переходу прав та обов`язків, що відбувається із суб`єктами владних повноважень, сама собою повинна бути публічною та врегульованою нормами адміністративного права. При цьому можна виділити дві форми адміністративного (публічного) правонаступництва: 1) фактичне (або компетенційне адміністративне правонаступництво), тобто таке, де вирішуються питання передачі фактичних повноважень від одного до іншого органу, посадової особи (або повноважень за компетенцією) та 2) процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво. Фактичне (компетенційне) адміністративне (публічне) правонаступництво - це врегульовані нормами адміністративного права умови та порядок передання адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого, який набуває певні владні повноваження внаслідок ліквідації органу чи посади суб`єкта владних повноважень, припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення компетенції органу публічної адміністрації чи припинення повноважень посадової особи. Процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво - це унормована можливість заміни адміністративним судом (на будь-якій стадії процесу судового розгляду справи в суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій (крім випадків перегляду справи за винятковими чи нововиявленими обставинами) сторони чи третьої особи іншим суб`єктом, коли права та обов`язки суб`єкта владних повноважень перейшли від сторони (в адміністративній справі) до іншого суб`єкта владних повноважень, а також можливість суб`єкта публічної адміністрації (правонаступника) вступити в судовий процес як сторона чи третя особа. У постанові від 30 листопада 2022 року у справі № 640/15797/21 Верховний Суд дійшов висновків, що ДІАМ України і є тим самим «центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду» у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, яким раніше була ДАБІ України. У цій справі суди попередніх інстанцій не мали підстав уважати, що після постанови Кабінету Міністрів України від 13 березня 2020 року №218 (про ліквідацію ДАБІ України) держава остаточно відмовилася від завдань і функцій, які виконувала ДАБІ України, а тому констатували, що відбулася не «повна ліквідація» ДАБІ України, а її реорганізація в ДІАМ України. У постанові від 06 лютого 2025 року по справі №620/17004/21 Верховний Суд констатував, що постановами Кабінету Міністрів України від 13 березня 2020 року №218 та №219 було вирішено ліквідувати ДАБІ України та утворити Державну сервісну службу містобудування України й Державну інспекцію містобудування України, які згодом були ліквідовані постановою Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2020 року №1340 з утворенням ДІАМ України, яка з 16 вересня 2021 року продовжує виконання функцій з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, що раніше були покладені на ДАБІ України. На підставі наведеного, колегія суддів зазначає, що функції Державної архітектурно-будівельної інспекції України перейшли до його правонаступника - Державної інспекції архітектури та містобудування України, оскільки Державна архітектурно-будівельна інспекція України (код ЄДРПОУ 37471912) з 06 березня 2023 року ліквідована, що підтверджується записом № 1000701110026047267. Між тим, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень у сфері архітектурно-будівельного контролю та удосконалення містобудівного законодавства» від 09.04.2015р. №320-VIII передано частину повноважень у сфері державного архітектурно-будівельного контролю виконавчим органам сільських, селищних, міських рад та структурним підрозділам Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій. Даним Законом статтю 6 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011р. №3038-VI доповнено частиною третьою, згідно з якою до органів державного архітектурно-будівельного контролю належать: 1) структурні підрозділи з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій; 2) виконавчі органи з питань державного архітектурно-будівельного контролю сільських, селищних, міських рад. Органом державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду. Відповідно до пункту другого постанови Кабінету Міністрів України «Деякі питання діяльності органів державного архітектурно-будівельного контролю» від 19.08.2015р. №671 органи державного архітектурно-будівельного контролю є правонаступниками прав та обов`язків Державної архітектурно-будівельної інспекції щодо здійснення повноважень відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та продовжують здійснювати повноваження у сфері архітектурно-будівельного контролю після початку здійснення відповідних повноважень та виконання відповідних функцій Державною інспекцією архітектури та містобудування. У разі, коли сільські, селищні, міські ради не утворили органи державного архітектурно-будівельного контролю відповідно до Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» до 18 березня 2020 року, повноваження таких органів здійснює Державна інспекція архітектури та містобудування. Згідно пункту 1 Примірного Положення про органи державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 серпня 2015 року №671, орган державного архітектурно-будівельного контролю утворюється як структурний підрозділ Київської та Севастопольської міськдержадміністрації та як виконавчий орган сільської, селищної, міської ради. Відповідно до п.1.1 Положення про Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, затвердженого рішенням Одеської міської ради від 04.12.2024р. №2575-VIII, Управління є виконавчим органом Одеської міської ради та створено відповідно до законів України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про архітектурну діяльність» та інших нормативно-правових актів з метою здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, виконання дозвільних та реєстраційних функцій у сфері містобудівної діяльності на території м. Одеси. Листом від 27.06.2025р. №3098/05/18-23 Державна інспекція архітектури та містобудування України повідомила, що за Актом прийому-передачі документів від 03.10.2016р. №37 повноваження органу державного архітектурно-будівельного контролю щодо об`єктів, що за класом наслідків належать до об`єктів з незначними (CC1) та середніми (СС2) наслідками, розташованих у межах міста Одеса, передано Управлінню Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради. Зазначену обставину підтвердило Управління ДАБК Одеської міської ради у листі від 24.03.2025р. №01-5/7-ОГ. Сторонами у справі не заперечується, що за критеріями розмежування класів наслідків (відповідальності) будівель і споруд, передбачених статтею 32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», самочинно збудований будинок по вул.Костанті, 127 в м.Одесі не належить до об`єктів зі значними наслідками (СС3). А відтак, здійснення на даному об`єкті заходів архітектурно-будівельного контролю наразі належить до сфери компетенції Управління ДАБК Одеської міської ради, тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що саме вказане Управління має бути стягувачем за виконавчим листом, виданим 12.03.2020р. Одеським окружним адміністративним судом по даній справі. Незаконність оскаржуваної ухвали ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що наразі виконавче провадження №64698555 з примусового виконання виконавчого листа у справі №815/6834/15 є закінченим на підставі п.11 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» та закінчився строк пред`явлення вказаного виконавчого листа до виконання, передбачений статтею 12 Закону. Надаючи правову оцінку таким доводам апелянта колегія суддів зазначає наступне. Як вбачається з матеріалів справи, постановою державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) Гуменюка В.В. від 11.05.2023р. ВП №64698555 закінчено виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №815/6834/15, виданого Одеським окружним адміністративним судом 12.03.2020р. про зобов`язання ОСОБА_1 знести за власний рахунок самочинно збудований будинок за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі пункту 11 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження». Тобто, на дату подання Коцупей О.В. та ОСОБА_3 заяви про заміну сторони виконавчого провадження №64698555 зазначене виконавче провадження було закінчене. Існування відкритого виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №815/6834/15, виданого Одеським окружним адміністративним судом 12.03.2020р., матеріалами справи не доведено. Верховний Суд у постанові від 31.05.2022р. по справі №120/531/19-а звернув увагу на те, що стаття 379 КАС України не передбачає процедури заміни сторони у виконавчому провадженні після його закінчення. Посилання позивача на ч.4 ст.379 КАС України не прийнято Судом, оскільки існування процедури заміни сторони у виконавчому провадженні до його відкриття не наділяє суд повноваженнями замінювати сторону у виконавчому провадженні, яке вже закінчено. Крім того, сам факт закінчення виконавчого провадження не надає можливість здійснювати в ньому будь-які виконавчі дії окрім дій, визначених ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження», спрямованих на відновлення виконавчого провадження. У названій постанові Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що задля вирішення питання про заміну сторони у виконавчому провадженні має існувати саме виконавче провадження, що відкривається на підставі відповідного виконавчого документа, у зв`язку з чим особа може набути статусу сторони у такому виконавчому провадженні. Відсутність же виконавчого провадження, а, отже, відсутність і його сторін, виключає можливість вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження. Аналогічну правову позицію підтримано Верховним Судом у постанові від 11.04.2024р. по справі №160/408/21. Крім того, Верховним Судом у постановах від 24.01.2020 у справі №752/14995/18, від 10.09.2020 у справі №815/2451/14, від 31.05.2022 у справі № 120/531/19-а вже сформована та застосована правова позиція, згідно з якою звернення із заявою про заміну сторони (боржника) виконавчого провадження, яке на момент такого звернення закінчено, не може вважатися ефективним захистом порушених прав заявника, оскільки виконавче провадження уже завершено. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.11.2020р. у справі №916/617/17, вирішуючи питання правонаступництва сторони після набрання законної сили судовими рішеннями у справі, хоч і в порядку господарського судочинства, проте норми, які регулюють зазначене питання, є подібними і в адміністративному судочинстві, зазначила таке. Оскільки виконавче провадження є самостійною стадією судового процесу, сторони виконавчого провадження належать до учасників справи, а отже, якщо процесуальне правонаступництво має місце на стадії виконавчого провадження, заміна сторони виконавчого провадження означає й заміну учасника справи. На стадії виконавчого провадження, як на завершальній стадії судового провадження, можлива заміна сторони виконавчого провадження правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 334 цього Кодексу з урахуванням підстав, визначених статтею 52 Господарського процесуального кодексу України (у Кодексі адміністративного судочинства України статті 379 та 52). У цьому випадку приписи статті 334 Господарського процесуального кодексу України (стаття 379 КАС), що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва на стадії виконання судового рішення, застосовуються разом з положеннями статті 52 цього Кодексу. Натомість, як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення, заміна учасника справи правонаступником здійснюється виключно на підставі статті 52 Господарського процесуального кодексу України (стаття 52 КАС). У такому випадку з огляду на відсутність відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є неможливою. Єдиним винятком є заміна боржника або стягувача у виконавчому документі до відкриття виконавчого провадження, що окремо обумовлено у частині п`ятій статті 334 Господарського процесуального кодексу України (частина четверта статті 379 КАС). Процесуальне правонаступництво в розумінні статті 52 Господарського процесуального кодексу України (стаття 52 КАС) допускається на будь-якій стадії судового провадження, включаючи й стадію виконання судового рішення. З врахуванням таких висновків Великої Палати Верховного Суду у постановах від 30.04.2024р. по справі №420/12467/20 та від 22.05.2024р. по справі №240/17805/20 Верховний Суд зазначив, що після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 379 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням підстав, визначених статтею 52 цього ж Кодексу. При цьому, як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється виключно на підставі статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. На підставі викладеного у сукупності, враховуючи відсутність відкритого виконавчого провадження, колегія суддів погоджуються з висновком суду першої інстанції про наявність у спірних правовідносинах підстав для заміни стягувача у виконавчому листі (дублікаті) по справі №815/6834/15, виданому Одеським окружним адміністративним судом 12.03.2020р. Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на закінчення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання, оскільки статтею 376 КАС України передбачено можливість поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання, в той час вирішення відповідного питання виходить за межі предмету спору. Таким чином, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 не спростовують правильність висновків суду першої інстанції, а тому підстав для задоволення скарги та скасування ухвали від 05.06.2025р. колегія суддів не вбачає. Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 52, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 328, 329, 379 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 05 червня 2025 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту судового рішення. Повний текст судового рішення виготовлений 08 липня 2025 року. Головуючий: І.Г. Ступакова Судді: А.І. Бітов О.В. Лук`янчук