Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 553/4299/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 липня 2025 р.Справа № 553/4299/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Жигилія С.П., Суддів: Перцової Т.С. , Макаренко Я.М. , за участю секретаря судового засідання Кругляк М.С. представника позивача Пироженко О.М. представника відповідача Бодак М.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Подільського районного суду міста Полтави від 06.05.2025 (суддя: Грошова Н.М., м. Полтава) по справі № 553/4299/24 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанови про адміністративне правопорушення, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі по тексту позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Ленінського районного суду м. Полтави з адміністративним позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі по тексту відповідач-1), Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області (далі по тексту відповідач-2), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить суд: - скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті про накладення адміністративного стягнення від 12 листопада 20__ року за № 000708, внесену начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області, та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення; - стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 судовий збір; - у разі задоволення позовних вимог повернути ОСОБА_1 сплачений адміністративний штраф, згідно з квитанцією 9361-6325-4565-4792 від 25.11.2024, в сумі 8500 грн. 00 коп.; - стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу. В обґрунтування позову вказує на протиправність спірної постанови. Зазначає, що, згідно зі свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № ПМ 064804923 від 06 грудня 2023 року (чинне до 05.12.2024), максимальна вага зважування становить 30000 кг, мінімальна 500 кг. Також, відповідно до п. 3.7 ДСТУ OIML R134-l:2010, остаточний результат зважування (final weight value) - результат зважування, отриманий після завершення автоматичної роботи та за якого прилад повністю перебуває в положенні спокою. Примітка. Це визначення застосовано тільки для статичного зважування, а не для зважування в русі. Вказує, що зважування інспектор проводив поосьове та в русі. Згідно з довідкою, складеною інспектором Біленко С.О., результати габаритно-вагового контролю, тобто навантаження на одиночну вісь не перевищують нормативно встановлені параметри в 11 тон та не порушують вимог статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт». Вказує, що інспектор Біленко С.О. додав всі показники по осьовому зважуванню та визначив загальну масу автомобіля з вантажем, що є неправомірним. Зазначив, що нормативними положеннями чітко визначено, що вагове обладнання повинно забезпечувати саме поосьове зважування у русі транспортного засобу, а не у спосіб, який здійснювався на транспортному засобі позивача посадовими особами відповідача. Щодо автомобіля DAF НОМЕР_1 (водій - ОСОБА_2 ) зазначив, що, згідно з ТТН від 10 жовтня 2024 року за № 20, маса брутто становила 39980 кг, а згідно з формою №78а - 40020 кг (дані вносяться на підставі зважування на вагах ТОВ «Глобинський переробний завод»). Різниця склала 40 кг. Зважування та відвантаження продукції позивача відбувалось на встановлених вагах ТОВ «Аргіс». Дані ваги використовуються на підприємстві з 2013 року, щороку проводиться повірка. Останню повірку було проведено 26.08.2024, що підтверджується відміткою уповноваженої особи. Зазначає, що з моменту відпуску продукції відправник не має можливості контролювати рух придбаної у нього продукції. Рішенням Подільського районного суду міста Полтави від 06.05.2025 по справі № 553/4299/24 в задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 132-2 КУпАП, закриття провадження у справі, повернення сплаченого штрафу відмовлено. Позивач, не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин у справі та порушення норм матеріального права, просить суд апеляційної інстанції рішення Подільського районного суду міста Полтави від 06.05.2025 по справі № 553/4299/24 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_2 ) задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на доводи, аналогічні, викладеним в адміністративному позові. Крім того, позивач вказує, що показники навантаження інспектор ОСОБА_3 зафіксував квитанцією за № 87 від 10.10.2024 (час зважування 13 год. 36 хвилин). При цьому, при дослідженні відео зважування автомобіля було встановлено в судовому засіданні, що процес зважування автомобіля розпочинався о 13 год. 40 хв., тобто, докази надані відповідачем мають різницю в часі майже в чотири хвилини. Також судом взагалі не надана оцінка квитанції № 89 від 10.10.2024, час зважування 14 год. 52 хв.. Також звертає увагу, що судом не досліджено розбіжність по навантаженню на першу вісь згідно з квитанцією № 87 (7450 кг) та квитанцією № 89 (7050 кг), різниця в 400 кілограм. Вважає, що зважування та фіксування зважування відбувалось з порушенням чинного законодавства. Докази, на які посилається відповідач не підтвердили, що даний автомобіль здійснював перевезення вантажу з порушенням встановлених габаритно-вагових параметрів. Враховуючи викладене, стверджує, що позивач не вчиняв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 132-2 КУпАП. Також, зазначає, що вантаж, який перевозився, є соя, тобто подільний вантаж, що унеможливлює отримання перевізником дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів, оскільки видача дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, які перевозять подільні вантажі з перевищенням габаритно-вагових параметрів, не передбачені, а тому відповідно і притягнення особи до адміністративної відповідальності у виді штрафу не застосовується. Можливо лише застосувати відповідальність у виді плати за проїзд. Згідно з ч.1 ст.308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Судовим розглядом встановлено, що 10.10.2024 о 13:51 год. на а/д Т1716 інспектори Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області ДСБТ зупинили автомобіль DAF, державний номерний знак НОМЕР_1 , для проведення рейдової перевірки. Зазначена перевірка здійснювалася відповідно до направлення на рейдову перевірку (повірку на дорозі) № 008277 від 04.10.2024 та щотижневого графіка рейдових перевірок, затвердженого в.о. начальника Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області 04.10.2024. Водій ОСОБА_2 надав видану ФГ «Відродження» товарно-транспортну накладу № 20 від 10.10.2024, в якій зазначено маса брутто 39980 тон та 40,020 тони. Під час габаритно-вагового контролю зафіксовано, що фактична маса транспортного засобу з вантажем становить не 40,020 тони, а 42,250 тони (перевищення нормативної маси на 5,625 %, що є порушенням п. 22.5 Правил дорожнього руху України). Згідно з наданими представником відповідачів документами, зважування здійснювалося за допомогою повіреного засобу вимірювання прилад автоматичний для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантаження на вісь 030Т-AS2-PWIA, прилад № 420, платформа № 841,

842. Результати перевірки 10.10.2024 оформлено: довідкою про результати здійснення габаритно-вагового контролю № ДЗ 004697, актом № 004360 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, актом № АР 048326 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 10.10.2024. До вказаної довідки додано талон № 87 динамічного зважування приладом № 420, платформа № 841, 842, проведеного 10.10.2024 о 13:36 год., за результатами якого повна маса транспортного засобу становить 42250 кг. Водій ОСОБА_2 отримав акт № АР 048326 та довідку № ДЗ 004697. На підставі зафіксованих відомостей старшим інспектором Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області Біленком С. складено доповідну записку. Рекомендованим листом директору ФГ «Відродження» за адресами реєстрації господарства 24.10.2024 надіслано повідомлення про розгляд 12.11.2024 у Відділі державного нагляду (контролю) у Полтавській області Державної служби України з безпеки на транспорті справи про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 132-2 КУпАП, яке 29.10.2024 отримано уповноваженим представником. За результатами розгляду 12.11.2024 винесено постанову про накладення адміністративного № 000708 стосовно притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 132-2 КУпАП у виді штрафу в розмірі 8 500 грн.. Відповідно до оскаржуваної постанови, 10.10.2024 о 13 год. 51 хв. на а/д Т1716 був проведений габаритно-ваговий контроль ТЗ DAF, державний номерний знак НОМЕР_1 , та встановлено, що вантажовідправником було внесено відомості про масу вантажу до ТТН № 20 від 10 жовтня 2024 року, що не відповідають фактичним даним та перевищують встановлені законодавством нормативно-правові (вагові) параметри на 5,625%. Дії кваліфіковані за ч. 1 ст. 132-2 КУпАП та накладено адміністративне стягнення за вчинення вказаного адміністративного правопорушення у виді штрафу в розмірі 8500,00 грн.. Не погоджуючись з вказаною постановою про притягнення до адміністративної відповідальності, позивач звернувся до суду з даним позовом. Приймаючи рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з правомірності спірної постанови. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне. За ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Закон України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року №3353-XII (далі по тексту - Закон №3353-XII) визначає правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров`я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища. Приписами ч.2 ст.29 Закону №3353-XII визначено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України. Рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів (п. 4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 року №30). Відповідно до ст.48 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2344-ІІІ «Про автомобільний транспорт» (далі по тексту - Закон №2344-ІІІ), автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків. Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону №3353-XII встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями, далі по тексту - ПДР України). Згідно з п.22.5 ПДР України, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Пунктом 1.9 ПДР передбачено, що особи, які порушують правила дорожнього руху несуть відповідальність згідно із законодавством. Норма ст.132-2 КУпАП визначає відповідальність за порушення вантажовідправником вимог оформлення та внесення відомостей до товарно-транспортної накладної або інших визначених законодавством документів на вантаж. Так, приписами ч.1 ст.132-2 КУпАП визначено, що внесення (зазначення) вантажовідправником відомостей про масу або габарити вантажу до товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж, що не відповідають фактичним даним, які перевищують нормативно встановлені законодавством вагові або габаритні параметри від 5 відсотків до 10 відсотків включно, крім вантажовідправника, який одночасно є перевізником цього вантажу, а так само внесення (зазначення) вантажовідправником відомостей про масу або габарити вантажу до товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж, що перевищують нормативно встановлені законодавством вагові або габаритні параметри від 5 відсотків до 10 відсотків включно, за відсутності оформленого дозволу на проїзд автомобільними дорогами транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, - тягнуть за собою накладення штрафу на громадян, фізичних осіб - підприємців або уповноважених посадових осіб вантажовідправника в розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно з п. п. 1, 7 Положення про Державну службу України з безпеки на наземному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 року, Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем`єр-міністра з відновлення України Міністра розвитку громад, територій та інфраструктури (далі Міністр) і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті. Укртрансбезпека для виконання покладених на неї завдань має право, зокрема: використовувати у своїй діяльності транспортні засоби, зокрема спеціалізовані, та засоби вимірювальної техніки; у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред`являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства; користуватися відповідними інформаційними базами даних державних органів, державною системою урядового зв`язку та іншими технічними засобами; використовувати стаціонарні або пересувні пункти габаритно-вагового контролю; використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, зокрема в автоматичному режимі тощо. Також, відповідно до п. 5 Положення, Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; здійснює габаритно-ваговий контроль транспортних засобів у зонах габаритно-вагового-контролю; у випадках, передбачених правопорушення, розглядає справи про законом, складає протоколи про адміністративні правопорушення i накладає адміністративні стягнення. Згідно з частиною 4 статті 258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Відповідно до статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами. Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні. Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами. Статтею 283 КУпАП встановлено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП України, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Надаючи правову оцінку правомірності оскаржуваної постанови відповідача, колегія суддів зазначає наступне. Згідно зі статтею 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі письмових, речових і електронних доказів, висновків експертів, показів свідків. Частинами 1, 2 ст. 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення відповідачем надано: довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю ДЗ 004697 від 10.10.2024, відповідно до якої повна маса транспортного засобу становила 42,250 тонни при допустимих 40,0 тоннах; акт № АВ 004360 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів від 10.10.2024; товарно-транспортну накладну № 20 від 10.10.2024, згідно з якою вантажовідправником є Фермерське господарство «Відродження»», в якій маса вантажу брутто зазначена 40,020 тон, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу на автомобіль DAF, реєстраційний номер НОМЕР_3 , з якого вбачається, що маса транспортного засобу без навантаження становить 7,385 тон, відеофіксацію порушення. Із наданих до суду відповідачем доказів вбачається, що зважування здійснене на сертифікованому пересувному пункті габаритно-вагового контролю, що відповідає метрологічним стандартам України. Вагове обладнання пройшло необхідні метрологічні перевірки, що підтверджується чинними свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № ПМ 064804923, виданим 06.12.2023 ДП «Київоблстандартметрологія», та чинне до 05.12.2024. Перевірка проводилася із застосуванням відеофіксації, результати зважування зафіксовано в автоматичному режимі чеком зважування, а також у довідці № ДЗ 004697 про здійснення габаритно-вагового контролю, актах № АВ 004360 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів, № АР 048326 про проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом. В пункті 5 Додатку до свідоцтва № ПМ064804923 зазначено особливості застосування засобу вимірювальної техніки. Прилад придатний до застосування для визначення маси транспортного засобу упродовж проїзду транспортного засобу через вантажоприймальний пристрій приладу. Відповідно до Інструкції з експлуатації Приладу автоматичного для зважування дорожніх транспортних засобів у русі та вимірювання навантажень на вісь 030T-AS2-PWIA, областю застосування приладу є контроль повної маси автомобілів і навантаження на їх осі у русі, під час проїзду через ВПП, на різноманітних магістралях і автошляхах. Прилад (ЗР) виконує наступні функції (серед іншого): - зважування дорожніх транспортних засобів в русі з визначенням його загальної маси та навантаження на кожну вісь. Наданий представником позивача реєстр із складу від 10.10.2024, відповідно до якого вага автомобіля DAF, державний номерний знак НОМЕР_1 , становила 40020 кг, а також технічний паспорт та інструкція з експлуатації вагів електронних автомобільний тензометричних ВАТ-80/2 не можуть бути прийняті судом, як належний доказ в даній справі, оскільки позивачем не було надано доказів, що 10.10.2024 під час відвантаження автомобіля DAF, державний номерний знак НОМЕР_1 , ФГ «Відродження» використовувались ваги ВАТ-80/2, а також не надано доказів фіксації результатів зважування та дотримання вимог щодо належної експлуатації вагів та їх розміщення на території ТОВ «Агріс». Колегія суддів зазначає, що подія та склад адміністративного правопорушення належним чином встановлений та відображений у оскаржуваній постанові, а також підтверджується наданими відповідачем до матеріалів справи відеозаписами, здійсненими під час фіксації правопорушення. За наведених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що Державною службою України з безпеки на транспорті, як суб`єктом владних повноважень, на якого ч.2 ст.77 КАС України покладає обов`язок доказування в адміністративному суді правомірності прийнятих ним рішень, доведено внесення вантажовідправником відомостей про масу вантажу до ТТН № 20 від 10 жовтня 2024 року, що не відповідають фактичним даним та перевищують встановлені законодавством нормативно-правові (вагові) параметри на 5,625%, що свідчить про правомірність спірної постанови від 12 листопада 20__ року за № 000708, внесеної начальником Відділу державного нагляду (контролю) у Полтавській області. Доводи позивача про те, що показники навантаження інспектор ОСОБА_3 зафіксував квитанцією за № 87 від 10.10.2024 (час зважування 13 год. 36 хвилин). При цьому, при дослідженні відео зважування автомобіля було встановлено в судовому засіданні, що процес зважування автомобіля розпочинався о 13 год. 40 хв., тобто, докази надані відповідачем мають різницю в часі майже в чотири хвилини. Також судом взагалі не надана оцінка квитанції № 89 від 10.10.2024, час зважування 14 год. 52 хв., колегія суддів відхиляє як такі, що не спростовують висновків суд про порушення позивачем ст. 132-2 КУпАП. Доводи позивача про те, що вантаж, який перевозився, є соя, тобто подільний вантаж, що унеможливлює отримання перевізником дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів, оскільки видача дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, які перевозять подільні вантажі з перевищенням габаритно-вагових параметрів, не передбачені, а тому відповідно і притягнення особи до адміністративної відповідальності у виді штрафу не застосовується, а можливо лише застосувати відповідальність у виді плати за проїзд, колегія суддів відхиляє, оскільки позивача притягнуто до відповідальності за ст.132-2 КУпАП, яка визначає відповідальність за порушення вантажовідправником вимог оформлення та внесення відомостей до товарно-транспортної накладної або інших визначених законодавством документів на вантаж, а не наявність/відсутність дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 .. Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Суд, у цій справі, також враховує положення Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (п. 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається. Підстави для розподілу судових витрат відповідно до ст. 139 КАС України відсутні. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Подільського районного суду міста Полтави від 06.05.2025 по справі № 553/4299/24 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя С.П. Жигилій Судді Т.С. Перцова Я.М. Макаренко