Постанова Чернівецький апеляційний суд № 726/3390/24

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 травня 2025 року м. Чернівці cправа № 726/3390/24 провадження № 22-ц/822/303/25 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Половінкіної Н. Ю. суддів Кулянди М.І., Одинака О.О. учасники справи: позивач ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_2 апеляційна скарга ОСОБА_2 на рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 22 листопада 2024 року, головуючий у першій інстанції Мілінук С.В. ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог ОСОБА_1 у жовтні 2024 року звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання. Зазначала, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . ОСОБА_3 навчається у Київському політехнічному інституті ім. Ігоря Сікорського на першому курсі денної форми навчання на умовах контракту, тривалість навчання до 30 червня 2028 року. ОСОБА_3 потребує витрати на оплату вартості навчання, проїзду на навчання, житла та проживання у м.Києві, навчальної літератури, засобів мобільного та інтернет зв`язку, одягу, харчування. Вказувала, що самостійно не взмозі забезпечити оплату навчання ОСОБА_3 та інші витрати пов`язані із навчанням. ОСОБА_2 є особою непрацездатного віку, має регулярний дохід. ОСОБА_3 у зв`язку із інтенсивним навчанням на денній формі не має можливості працювати та отримувати хоча б мінімальний дохід. Просила стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання, у розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), починаючи з дня пред`явлення позову і до закінчення навчання. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Садгірського районного суду м. Чернівці від 22 листопада 2024 року позов задоволено. Постановлено стягувати з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання, у розмірі частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 28 жовтня 2024 року і до закінчення ОСОБА_3 навчання, але не більше, ніж до досягнення нею двадцяти трьох років. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Короткий зміст вимог апеляційних скарг ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просить рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 22 листопада 2024 року скасувати в частині визначення розміру аліментів на утримання повнолітньої дитини. Узагальнені доводи осіб, які подали апеляційні скарги Зазначає про неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, матеріальне становище ОСОБА_1 , співвідношення участі обох сторін в забезпеченні утримання спільної дитини ОСОБА_3 , документальне підтвердження витрат пов`язаних з оплатою навчання, найманням житла, проїзду до м. Києва та інших витрат, придбання для потреб дитини ОСОБА_3 коштовних предметів, періодичність придбання коштовних предметів, наявних витрат, які перевищують місячний дохід ОСОБА_1 , витрат, пов`язаних з лікувально-профілактичними заходами для дитини ОСОБА_3 . Посилається на те, що є учасником бойових дій, підлягають урахуванню документи щодо стану здоров`я ОСОБА_2 . Вважає, що підлягає встановленню використання ОСОБА_1 аліментів на утримання дитини за період з 2022 по 2024 роки, яка їх частина акумулювалась на рахунках з метою покриття майбутніх витрат у зв`язку із продовженням навчання. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи У відзиві ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Мотивувальна частина Позиція апеляційного суду Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Частиною першою статті 368 ЦК України визначено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. За положеннями частини третьої статті 368 ЦПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Зі змісту частини першої статті 176 ЦПК України вбачається, що ціна позову наявна виключно у позовах, де заявлені вимоги майнового характеру. У позовах немайнового характеру ціна позову не визначається. Системний аналіз змісту зазначених процесуальних норм дає підстави для висновку про те, що приписи частини першої статті 369 ЦПК України щодо письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення сторін можуть бути застосовані судами апеляційної інстанції лише у випадку розгляду апеляційних скарг на рішення суду, якщо наявні виключно вимоги майнового характеру і розмір ціни позову становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження. Якщо ж у справі наявні вимоги немайнового характеру, то розгляд такої справи у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 05 лютого 2020 року в справі № 753/17720/18, від 04 листопада 2020 року у справі № 642/1491/17, від 21 липня 2021 року у справі № 761/47244/19, 09 лютого 2022 року у справі № 61-8620св20. ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, тобто з вимогами майнового характеру. Враховуючи викладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав. Задовольняючи позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, суд першої інстанції вважав, що підлягає захисту право ОСОБА_1 на стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання повнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання, у розмірі частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 28 жовтня 2024 року і до закінчення ОСОБА_3 навчання, але не більше, ніж до досягнення нею двадцяти трьох років. При визначенні розміру аліментів судом першої інстанції враховано, що ОСОБА_3 навчається у Київському політехнічному інституті ім. Ігоря Сікорського на першому курсі денної форми навчання на умовах контракту, потребує витрати на оплату вартості навчання, проїзду, проживання у м.Києві та інші у зв`язку з цим витрати, відсутність у ОСОБА_3 самостійного доходу, наявність потреби у матеріальній допомозі. Водночас судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 є військовослужбовцем та отримує дохід. При цьому суд першої інстанції виходив з обов`язку обох батьків нести витрати по утриманню повнолітньої дитини на період навчання, принципу справедливості та збалансованості прав та обов`язків прал тинка аліментів. Відповідно до частин 1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення наведеним нормам відповідає. Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій Встановлено, що рішенням Садгірського районного суду м. Чернівці від 30 квітня 2013 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 30% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку до досягнення повноліття щомісячно, починаючи з 04 квітня 2013 року. За довідкою Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» Навчально-наукового фізико-технічного інституту від 21 жовтня 2024 року №319 ОСОБА_3 є студенткою 1 курсу денної форми навчання Навчально-наукового фізико-технічного інституту Київського політехнічного інституту імені Ігоря Сікорського, вступила до навчання 01 вересня 2024 року та навчається за договором за рахунок коштів фізичних осіб, закінчує навчання 30 червня 2028 року. До матеріалів справи приєднано копію договору між Національним технічним університетом України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» Навчально-наукового фізико-технічного інституту та ОСОБА_1 для здобувача вищої освіти ОСОБА_3 про надання платної освітньої послуги від 19 серпня 2024 року №68Д. Відповідно до пункту 1 розділу ІІІ договору загальна вартість платної освітньої послуги за весь строк навчання становить 199600 грн без урахування індексу інфляції, який враховується в наступні навчальні роки у випадку зміни вартості платної освітньої послуги відповідно до підпункту 2 пункту 2 розділу ІІ та пункту 2 розділу ІІІ договору. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). Згідно з частиною другою статті 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно з частиною 1 статті 198 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати. Відповідно до частини 1 статті 199 СК України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Верховний Суд у постанові від 13 квітня 2021 року у справі№ 308/4214/18 (провадження № 61-16005св20) зазначив, що стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років. Згідно із пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року №3 обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: досягненням дочкою, сином віку який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчатися; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. Таким чином, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: 1) досягнення дочкою, сином віку, що перевищує 18, але є меншим 23 років; 2) продовження ними навчання; 3) існування потреби у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; 4) наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та своїх повнолітніх дітей). Указане відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 06 серпня 2018 року у справі № 748/2340/17 (провадження № 61-12495св18), від 22 листопада 2018 року у справі № 592/2798/16-ц (провадження № 61-19463св18), від 05 червня 2019 року у справі № 754/866/18 (провадження № 61-7125св18). За змістом частини 1 статті 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу. За вимогами частини 1 статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини , стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних, чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина, наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів, інші обставини, що мають істотне значення. За довідкою Національного технічного університету України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» Навчально-наукового фізико-технічного інституту від 21 жовтня 2024 року №319 ОСОБА_3 є студенткою 1 курсу денної форми навчання Навчально-наукового фізико-технічного інституту Київського політехнічного інституту імені Ігоря Сікорського, вступила до навчання 01 вересня 2024 року та навчається за договором за рахунок коштів фізичних осіб, закінчує навчання 30 червня 2028 року. До матеріалів справи приєднано копію договору між Національним технічним університетом України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» Навчально-наукового фізико-технічного інституту та ОСОБА_1 для здобувача вищої освіти ОСОБА_3 про надання платної освітньої послуги від 19 серпня 2024 року №68Д. Відповідно до пункту 1 розділу ІІІ договору загальна вартість платної освітньої послуги за весь строк навчання становить 199600 грн без урахування індексу інфляції, який враховується в наступні навчальні роки у випадку зміни вартості платної освітньої послуги відповідно до підпункту 2 пункту 2 розділу ІІ та пункту 2 розділу ІІІ договору. Посилання ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на неповне з`ясування судом першої інстанції матеріального становища ОСОБА_1 , співвідношення участі обох сторін у забезпеченні утримання дитини ОСОБА_3 , витрат, пов`язаних з оплатою навчання, найманням житла, проїзду до м. Києва та інших витрат, придбання для потреб дитини ОСОБА_3 коштовних предметів, періодичність придбання коштовних предметів, витрат, пов`язаних з лікувально-профілактичними заходами для дитини ОСОБА_3 є неспроможними та фактично зводяться до незгоди ОСОБА_2 із розміром аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання. На підставі частини 2 статті 200 СК України при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим з батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. Верховний Суд у постанові від 16 лютого 2022 року у справі № 381/2423/20 (провадження № 61-17937 св 21) вказав, що при встановленні потреби в утриманні повнолітньої дитини суд повинен враховувати всі джерела, що утворюють її дохід, обов`язок обох батьків із надання відповідної матеріальної допомоги та спроможність останніх її надавати. Водночас Верховний Суд у постанові від 13 квітня 2021 року у справі № 308/4214/18 (провадження № 61-16005св20) зазначив, що при визначенні розміру аліментів мають бути враховані вартість навчання, вартість підручників, проїзду до навчального закладу, проживання за місцем його знаходження. Також при визначенні розміру аліментів з одного з батьків суд бере до уваги можливість надання утримання другим із батьків, своїми дружиною, чоловіком та повнолітніми дочкою, сином. ОСОБА_1 , звертаючись до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання, обгрунтовувала потребу ОСОБА_3 у витратах на оплату вартості навчання, проїзду, проживання у м.Києві, навчальної літератури, засобів мобільного та інтернет зв`язку, одягу, харчування. За обставин навчання ОСОБА_3 у Національному технічному університеті України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» Навчально-науковому фізико-технічному інституті з вересня 2023 року із терміном закінчення навчання червень 2026 року на денній формі ОСОБА_3 позбавлена можливості працевлаштування та отримання певного доходу, у зв`язку з чим потребує матеріальної допомоги. Натомість, у матеріалах справи відсутні докази щодо заробітку (доходу) платника аліментів ОСОБА_2 та другого з батьків ОСОБА_1 . У матеріалах справи відсутні докази наявності у платника аліментів ОСОБА_2 та другого з батьків ОСОБА_1 нерухомого та рухомого майна, грошових коштів, витрат, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, інших осіб на утриманні. ОСОБА_2 в апеляційній, посилаючись на перебування на військовій службі не зазначає про відсутність можливості надавати утримання повнолітній дитині ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно до досягнення ОСОБА_3 двадцяти трьох річного віку, або припинення нею навчання. Водночас ОСОБА_2 в апеляційній скарзі не зазначається розмір утримання ОСОБА_2 на користь повнолітньої дитини ОСОБА_3 , який визнається. Разом з тим ОСОБА_2 не посилається на невідповідність утримання у розмірі частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно потребам, пов`язаним із навчанням повнолітньої дитини ОСОБА_3 , що складаються з оплати вартості навчання, проїзду, проживання у м.Києві, навчальної літератури, засобів мобільного та інтернет зв`язку, одягу, харчування. На підставі частини 1статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. За змістом частини 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із положеннями частини першої, четвертої, п`ятої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач - для відхилення його заперечень проти позову. У випадку невиконання учасником справи його обов`язку із доведення відповідних обставин необхідними доказами, такий учасник несе ризик відповідних наслідків, зокрема, відмови у задоволенні позовних вимог, у зв`язку із їх недоведеністю, або задоволення позовних вимог у випадку ненадання відповідачем доказів на спростування обставин, зазначених у позові. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18(пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13ц. Частинами першою-третьою статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Отже суд апеляційної інстанції наділений відповідними повноваженнями, які дозволяють йому усунути порушення, допущені судом першої інстанції при розгляді справи, зокрема щодо реалізації принципу змагальності у цивільному процесі, доказування сторонами тих обставин, на які вони посилаються в обґрунтування своїх вимог або заперечень. Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і про відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні по суті спору. ОСОБА_2 додано до апеляційної скарги довідку Військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України від 11 червня 2024 року №2609, за якою ОСОБА_2 перебуває в оперативному підпорядкуванні начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України з 25 квітня 2024 року по теперішній час, виконує завдання в зоні ведення активних бойових дій та приймає участь у заходах з відсічі збройної агресії російської федерації проти України, перебуваючи в межах Харківської області. Також до апеляційної скарги ОСОБА_2 додано довідку військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_2 (в/ч2522) від 07 березня 2023 року №292, за якою полковник ОСОБА_2 є обмежено придатним до військової служби у зв`язку із захворюваннями пов`язаними з проходженням військової служби, архівну відомість №1 за період з січня 2022 року по грудень 2023 року, відповідно до якої ОСОБА_2 отримано дохід в сумі 679728 грн 79 коп. Проте, апеляційна скарга ОСОБА_2 не містить клопотання про прийняття та дослідження нових доказів. Ураховуючи стан здоров`я та матеріальне становище повнолітньої дитини ОСОБА_3 , відсутність у ОСОБА_3 доходу, стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів ОСОБА_2 , відсутність на утриманні інших осіб, а також відсутність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, витрат платника аліментів на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, інші обставини, що мають істотне значення, матеріальний стан другого з батьків ОСОБА_1 , відсутність на утриманні інших осіб, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліментів на утримання повнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання у розмірі частки від усіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для працездатної особи, щомісячно починаючи з дати звернення до суду 28 жовтня 2024 року і до закінчення ОСОБА_3 навчання, але не більше, ніж до досягнення нею двадцяти трьох років. Не можна погодитися з доводами ОСОБА_2 про відсутність підстав для стягнення з нього на користь держави судового збору в сумі 1211 грн 20 коп. Згідно із пунктом 12 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються військовослужбовці, військовозобов`язані та резервісти, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, - у справах, пов`язаних з виконанням військового обов`язку, а також під час виконання службових обов`язків. Відповідно до положень пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав. Водночас пункт 13 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільняє від сплати судового збору осіб, які мають, зокрема, статус ветеранів війни - учасників бойових дій, обмежено справами, пов`язаними з порушенням їхніх прав. Тобто, встановлені цим Законом положення стосуються випадків звернення до суду за захистом прав, пов`язаних винятково зі статусом учасника бойових дій, і не поширюються на подання позовних заяв до суду із вимогами, що виходять за межі таких спірних правовідносин. Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». У статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань. Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №545/1149/17 зазначено, що вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм п.13 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти, чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень ст.ст.12, 22 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Незмінність судової практики щодо застосування п.13 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» підтверджується, зокрема, ухвалами Верховного Суду від 31 липня 2024 року у справі №569/5837/24, від 26 вересня 2024 року у справі №242/96/22, від 16 жовтня 2024 року у справі №755/1619/17. Отже, відсутні підстави вважати, що справа пов`язана із порушенням прав ОСОБА_2 як учасника бойових дій чи будь-яким іншим чином стосується соціального і правового захисту відповідача як учасника бойових дій, тому пільги, визначені пунктом 13 частини 1 статті 5 ЗУ «Про судовий збір», на ОСОБА_2 не поширюються. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги На підставі ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на наведене ухвала Шевченківського районного суду м. Чернівці від 08 липня 2024 року підлягає залишенню без змін. Керуючись п.1 ч.1 ст.374, ч.1 ст.375 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Садгірського районного суду м. Чернівці від 22 листопада 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Дата складання повного судового рішення 19 травня 2025 року. Головуючий Н. Ю. Половінкіна Судді М. І. Кулянда О. О. Одинак