Постанова 4852 № 160/25642/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 07 липня 2025 року м. Дніпросправа № 160/25642/24 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Чабаненко С.В. (доповідач), суддів: Юрко І.В., Білак С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року в адміністративній справі №160/25642/24 за позовом ОСОБА_1 до Слобожанського відділу державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Державна служба України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Слобожанського відділу державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (далі відповідач, ДВС), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Державна служба України з безпеки на транспорті, в якому просив: визнати протиправною та скасувати постанову заступника начальника відділу Слобожанського відділу державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Сищик Олександра Олександровича про відкриття виконавчого провадження № 72714617 від 19.09.2023 року про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у сумі 34 000 грн. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року позовні вимоги задоволено частково, а саме суд: - зобов`язав державного виконавця Слобожанського відділу державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Сищик Олександра Олександровича виправити допущені у постанові про відкриття виконавчого провадження ВП № 72714617 від 19.09.2023 року помилки, а саме: у частині суми, що підлягає стягненню за виконавчим документом - замість 34000 грн. вказати суму 17000 грн., та у частині суми виконавчого збору - замість суми 3400 грн. вказати суму1700 грн; - в іншій частині заявлених позовних вимог відмовив; - стягнув зі Слобожанського відділу державної виконавчої служби у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору у розмірі 605,60 грн. Позивач, не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення скасувати у зв`язку з невідповідністю висновків рішення суду обставинам справи, та прийняти нове рішення про задоволення позову. В обґрунтування скарги зазначено, що підставою відмови у задоволені позову, в частині визнання протиправною та часткове скасування постанови є неуважність відповідача на відомості, що вказані у заяві стягувача, а тому відбулося безпідставне відкриття виконавчого провадження ВП № 72714617 з приводу примусового виконання виконавчого документу - постанови від 26.07.2023 року № АА 00012809 на суму 34000 грн. Проте, на думку скаржника, відповідач, отримавши від третьої особи постанову та заяву про її виконання самостійно виніс постанову про стягнення штрафу, який вже був сплачений. Суд проігнорував цей факт і в порушення Закону «Про виконавче провадження», вказав, що відповідач під час винесення оскаржуваної постанови не звернув увагу на відомості, що вказані у заяві стягувача, та безпідставно відкрив виконавче провадження ВП № 72714617 з приводу примусового виконання виконавчого документу - постанови від 26.07.2023 року № АА 00012809 на суму 34000 грн. Ураховуючи дотримання необхідного балансу, суд не звернув уваги, що відповідач на свій розсуд виніс постанову про стягнення з ОСОБА_1 суми, яка не передбачена санкцією статті, а саме, 51000 грн. (враховуючі сплачений штраф в розмірі 17000 грн) і приймаючи розмір такого штрафу накладав арешти на всі вклади. Отже, суд припустився порушень, як процесуального закону, віддавши явну перевагу відповідачу, так і матеріального. Суд на свій розсуд, оскільки відповідач відзив на позов не надав, визнав допущення описки з огляду на висновки Верховного Суду в постанові від 27.10.2022 у справі № 524/7611/16-а. Під опискою треба вважати помилку, що порушує правила граматики, синтаксису, пунктуації, нумерації. Тому, у постанові відповідача не має місце описка, а є порушення при відкритті виконавчого провадження, яке повинно бути визнане протиправним та. скасоване. Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне. Державна служба України з безпеки на транспорті звернулась до виконавчої служби з заявою про примусове виконання постанови від 26.07.2023 № АА 00012809 на суму 34 000 грн. Державна служба України з безпеки на транспорті прямо вказує на те, що позивач оплатив частково 17000 грн. і просить стягнути з боржника суму штрафу лише у розмірі 17000 грн. Відповідно до виконавчого документу постанови від 26.07.2023 року № АА 00012809 на суму 34000 грн., стягувачем є Державна служба України з безпеки на транспорті, а боржником є позивач у цій справі. 19.09.2023 відповідач виніс постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 72714617 з приводу примусового виконання виконавчого документу постанови від 26.07.2023 року № АА 00012809 на суму саме 34000 грн., у якій також визначив суму виконавчого збору у розмірі 3400 грн. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Спірним питанням є правомірність дій відповідача при прийнятті постанови про відкриття виконавчого провадження № 72714617 від 19.09.2023 про стягнення з ОСОБА_1 штрафу у сумі 34 000 грн та стягнення виконавчого збору. Відповідно до ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Конституційний Суд України неодноразово підкреслював, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (перше речення абзацу другого пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 225.04.2012 № 11-рп/2012); право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень - складовою права на справедливий судовий захист (абзац п`ятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 № 5-рп/2013). Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Підстави, порядок та процедура здійснення виконавчого провадження регулюється Законом України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII (далі Закон № 1404) та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (далі - Інструкція №512/5). Відповідно до статті 1 Закону №1404, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Пунктами 5-7 статті 3 Закону № 1404, визначено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди; постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами. Відповідно до частин 1, 2 статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону № 1404, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Відповідно до частини 4 статі 26 Закону, у заяві про примусове виконання рішення стягувач має право зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок/електронний гаманець боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, конкретне майно боржника та його місцезнаходження тощо), рахунки в банках, небанківських надавачах платіжних послуг для отримання ним коштів, стягнутих з боржника, а також зазначає суму, яка частково сплачена боржником за виконавчим документом, за наявності часткової сплати. За приписами частини 5 статті 26 вказаного Закону, виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. Отже, рішення третьої особи у даному випадку є виконавчим документом, що підлягає примусовому виконанню за відповідною заявою. Частиною 4 статті 4 Закону № 1404 визначено підстави повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання. Так, відповідно до вказаної норми, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред`явлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред`явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов`язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред`явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю; 11) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку; 12) відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню, незалежно від дати укладення такої угоди. У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами. При поверненні стягувачу виконавчого документа без прийняття до виконання стягувачу повертається сплачений ним авансовий внесок За частиною 4 статті 19 Закону, сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи. Згідно з п. 3 розділу ІІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затверджену Наказ Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5, у заяві про примусове виконання виконавчого документа, виданого у формі електронного документа, зазначаються зокрема: відомості про часткове виконання рішення боржником. За змістом пунктів 4, 5 Розділу ІІІ Інструкції, виконавчий документ повертається без прийняття до виконання у випадках, передбачених частиною четвертою статті 4 Закону, про що орган державної виконавчої служби або приватний виконавець надсилає стягувачу повідомлення протягом трьох робочих днів з дня пред`явлення виконавчого документа. У разі якщо виконавчий документ, що підлягає поверненню стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання, виданий у формі електронного документа, орган державної виконавчої служби або приватний виконавець формує повідомлення в електронній формі із накладенням кваліфікованого електронного підпису протягом трьох робочих днів з дня пред`явлення виконавчого документа, виданого у формі електронного документа, яке отримується стягувачем за допомогою автоматизованої системи виконавчого провадження в рамках інформаційної взаємодії. У разі наявності підстав, передбачених частиною третьою статті 5 Закону, приватний виконавець має право повернути виконавчий документ без прийняття до виконання, про що зобов`язаний письмово повідомити стягувача із зазначенням підстави повернення та роз`яснити йому право оскаржити рішення про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, а також право стягувача подати виконавчий документ на виконання іншого приватного виконавця або до органу державної виконавчої служби. У разі відсутності підстав для повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття його до виконання виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У разі виконання рішення майнового характеру в постанові про відкриття виконавчого провадження виконавець зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника за встановленою формою (додатки 1, 2) протягом п`яти робочих днів з дня відкриття виконавчого провадження та попереджає його про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження відносно боржника - фізичної особи виконавцем за допомогою автоматизованої системи формується та подається запит про надання Державною податковою службою України інформації про реєстраційні номери облікових карток платників податків - боржників - фізичних осіб або серію (за наявності) та номер паспорта боржників - фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті відповідно до Порядку надання інформації Державною податковою службою України на запити органів державної виконавчої служби та приватних виконавців, затвердженого наказом Міністерства юстиції України, Міністерства фінансів України від 21 липня 2020 року № 2483/5/436, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 липня 2020 року за № 690/34973, за виконавчими документами, у яких відсутні такі дані. Під час здійснення виконавчого провадження виконавець за допомогою автоматизованої системи може сформувати узагальнену інформацію про боржника, його майно, доходи та кошти. Така інформація формується автоматизованою системою на підставі наявних у ній на дату формування відомостей, отриманих виконавцями з реєстрів, баз даних та інших інформаційних систем державних органів, банків або інших фінансових установ, небанківських надавачів платіжних послуг в ході примусового виконання рішень. Аналіз наведених норм свідчить, що державний виконавець повинен не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа винести постанову про відкриття виконавчого провадження за умови відсутності підстав повернення виконавчого документа стягувачу без прийняття до виконання, передбачених частиною 4 статті 4 Закону № 1404. При цьому, стаття 26 Закону 1404, яка визначає порядок початку примусового виконання рішення, не зобов`язує державного виконавця перевіряти при винесенні постанови про відкриття виконавчого провадження, з яких підстав не було в добровільному порядку виконано рішення суду. Проте, стягувач при поданні заяви про примусове виконання зазначає відомості про часткове виконання рішення боржником, а боржник після отримання постанови про відкриття виконавчого провадження, що повинно враховуватись виконавцем під час вирішення питання про відкриття виконавчого провадження та у подальшому під час провадження виконавчих дій. Так, у постанові від 19.04.2021 у справі № 908/1099/19 Верховний Суд погодився з висновками судів першої та апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення скарги на дії приватного виконавця, зокрема, щодо відкриття виконавчого провадження, за практично аналогічних умов видачі судом першої інстанції наказу на виконання рішення, яке ще не набрало законної сили. В основу наведеної постанови Верховного Суду покладені висновки про те, що на момент відкриття виконавчого провадження у приватного виконавця була наявна інформація, зазначена у самому виконавчому документі, щодо дати набрання рішенням законної сили, іншої інформації щодо передчасності видачі такого наказу сторони приватному виконавцю не надали, а у останнього була відсутня можливість іншим чином перевірити інформацію щодо дати набрання рішенням законної сили. Верховний Суд у постанові від 14 січня 2021 року справа № 750/2414/17 погодився з висновками судів попередніх інстанцій, що у цьому випадку жодних передбачених Законом України «Про виконавче провадження» підстав для відмови у відкритті виконавчого провадження на час винесення державним виконавцем оскаржуваної постанови про відкриття виконавчого провадження не встановлено, державний виконавець, отримавши виконавчий документ на виконання судового рішення, яке набрало законної сили, діяв у відповідності з вимогами Закону України «Про виконавче провадження» та у межах наданих йому повноважень, а тому жодних підстав для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження не вбачається, а отже відсутні підстави для задоволення позовних вимог. Верховний Суд у постанові від 18 серпня 2023 року cправа № 924/90/22 висновив, що у випадку, коли виконавець відкрив виконавче провадження, діючи у відповідності до вимог законодавства та Інструкції, на підставі виконавчого документа, що містив вказівку про набрання чинності рішенням суду, та за відсутності інших документальних даних, що у належному порядку спростовують таку вказівку, то у випадку поновлення судом строку подання апеляційної скарги на рішення, за яким видано виконавчий документ, або прийняття такої апеляційної скарги до розгляду виконавець зупиняє розпочате виконавче провадження. Підстави для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження в такому разі відсутні. У разі, коли за наслідками апеляційного перегляду апеляційний суд залишить рішення без змін, виконавче провадження поновлюється. В іншому випадку виконавче провадження підлягає закінченню на підставі пункту 5 частини першої статті 39 Закону № 1404-VIII, а стягнуті на його виконання суми - поверненню в порядку повороту виконання судового рішення. Матеріали справи свідчать, що у заяві про примусове виконання постанови від 26.07.2023 року № АА 00012809 на суму 34 000 грн. Державна служба України з безпеки на транспорті прямо вказує на те, що позивач оплатив частково 17000 грн. і просить стягнути з боржника суму штрафу лише у розмірі 17000 грн. Колегія суддів звертає увагу, що при пред`явленні стягувачам виконавчого листа (рішення третьої особи) до примусового виконання, останній у відповідності до ч.1 ст. 4 Закону №1404 містив необхідні відомості щодо неповного виконання рішення. Отже у відповідача були відсутні підстави для відмови у відкритті виконавчого провадження або повернення виконавчого документу. Проте, стягувач прямо вказав на необхідність виконання виконавчого документу лише у частині 17000 грн., а не у повній сумі заборгованості у розмірі 34000 грн., у зв`язку із сплатою позивачем частини суми заборгованості у розмірі 17000 грн. Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, відповідач під час винесення оскаржуваної постанови не звернув увагу на відомості, що вказані у заяві стягувача, та безпідставно відкрив виконавче провадження ВП № 72714617 з приводу примусового виконання виконавчого документу постанови від 26.07.2023 року № АА 00012809 на суму 34000 грн. Щодо стягнення виконавчого збору, колегія суддів зазначає наступне. За положенням частини 1 - 3 статті 42 Закону 1404, кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті. Витрати виконавчого провадження приватних виконавців здійснюються за рахунок авансового внеску стягувача, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати виконавчого провадження можуть здійснюватися приватним виконавцем за рахунок власних коштів. Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України. Відповідно до частин 1-4 статті 27 Закону №1404, виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів. За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи. Державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). За виконавчими документами про стягнення аліментів за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців, державний виконавець нараховує виконавчий збір із заборгованості зі сплати аліментів. У подальшому державний виконавець зобов`язаний нараховувати виконавчий збір щомісяця у розмірі, визначеному частиною другою цієї статті, залежно від розміру простроченого щомісячного аліментного платежу. Постанова про стягнення виконавчого збору за виконавчими документами про стягнення аліментів виноситься державним виконавцем після погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі або у разі повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження на підставі розрахунку про його нарахування. Стягнутий виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби. Відповідно до частини 5 статті 27 Закону № 1404, виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, яка підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення" та Закону України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності зазначеними законами. За частиною 9 статті 27 Закону № 1404, виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, та у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 17 частини першої статті 39 цього Закону. Виконавчий збір не стягується із сум податкового боргу (у тому числі штрафних санкцій та пені) та недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у разі їх списання згідно з пунктами 2-3, 2-4 та підпункту 26.2 пункту 26 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України та пунктом 9-15 розділу VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування". Відповідно до пункту 9 частини 1 статті 39 Закону № 1404, виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Частиною 3 статті 40 Закону № 1404 передбачено, що у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом. Частина 4 статті 42 Закону № 1404 передбачає, що на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу чи закінчення виконавчого провадження у разі необхідності примусового стягнення з боржника витрат виконавчого провадження виконавцем виноситься постанова про їх стягнення. Відповідно до п.8 Розділу III «Загальні умови та порядок здійснення виконавчого провадження» Інструкції № 512/5, стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону. Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження. Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору. Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження. Якщо рішення про стягнення коштів було виконано боржником частково до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, виконавчий збір стягується із суми, яку не було сплачено боржником до відкриття виконавчого провадження. За виконавчим документом про стягнення аліментів у разі, якщо розмір заборгованості боржника перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання, державний виконавець зобов`язаний нарахувати виконавчий збір із суми заборгованості зі сплати аліментів. Розрахунок нарахування виконавчого збору (додаток 17) обчислюється державним виконавцем в автоматизованій системі виконавчого провадження та долучається до матеріалів виконавчого провадження. У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 Закону), 11, 14 і 15 частини 1 статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією. Державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження. Про розмір стягнутого виконавчого збору державний виконавець зазначає у виконавчому документі. Відповідно до п.1-2 Розділу VI «Фінансування виконавчого провадження» Інструкції № 512/5, фінансування виконавчого провадження здійснюється за рахунок коштів виконавчого провадження, визначених статтею 42 Закону. Використання коштів виконавчого провадження органами державної виконавчої служби здійснюється відповідно до Порядку використання коштів виконавчого провадження, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2004 року №

554. Витрати виконавчого провадження складаються з мінімальних та додаткових витрат виконавчого провадження. Виконавець виносить постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини) та надсилає її сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення. Мінімальні витрати виконавчого провадження складаються з плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження та витрат, пов`язаних з винесенням постанов про: відкриття виконавчого провадження; стягнення виконавчого збору (крім випадків, коли виконавчий збір не стягується); стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім випадків, коли основна винагорода не стягується); стягнення витрат виконавчого провадження; закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу). Витрати, пов`язані з винесенням постанов, включають такі види витрат виконавчого провадження: виготовлення постанов та супровідних листів до них (папір, копіювання (друк) документів, канцтовари); пересилання постанов (конверти, знаки поштової оплати (марки) або послуги маркувальної машини (послуги поштового зв`язку)). До додаткових витрат виконавчого провадження належать витрати виконавчого провадження, які не визначені цим пунктом як мінімальні витрати виконавчого провадження. Якщо під час примусового виконання рішення органом державної виконавчої служби (приватним виконавцем) було здійснено додаткові витрати виконавчого провадження, виконавець на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами Закону виносить постанову про визначення розміру додаткових витрат виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини), в якій зазначає розміри та види додаткових витрат виконавчого провадження, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні. Якщо у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6, 8 частини першої статті 37 Закону, чи закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 6, 7, 9-15 частини першої статті 39 Закону, витрати виконавчого провадження не були стягнуті, державний виконавець виносить постанову про стягнення витрат виконавчого провадження (крім виконавчих проваджень щодо виконання рішень Європейського суду з прав людини), в якій зазначає види та суми витрат виконавчого провадження, що здійснені у відповідному виконавчому провадженні. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня закінчення виконавчого провадження (повернення виконавчого документа стягувачу) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією. Державний виконавець зобов`язаний відкрити виконавче провадження за постановою про стягнення витрат виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня її реєстрації в автоматизованій системі виконавчого провадження. Якщо у разі закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа витрати виконавчого провадження, які здійснювалися приватним виконавцем за рахунок власних коштів, не були стягнуті, приватний виконавець за потреби виносить постанову про стягнення витрат виконавчого провадження, яка підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом та цією Інструкцією. Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження надсилається сторонам виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після її винесення. Суд звертає увагу на те, що виконавчий лист у справі щодо якого здійснювалось примусове виконання рішення містить вимогу майнового характеру в частині стягнення відповідних сум. Аналізуючи зазначені положення Закону № 1404-VIII та Інструкції № 512/5, в аспекті спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що стягнення виконавчого збору, крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір та витрат не стягується, пов`язується з початком примусового виконання. Останнє виконавець розпочинає на підставі виконавчого документа, відтак одночасно з відкриттям виконавчого провадження у такій постанові, виконавець зобов`язаний зазначити про стягнення з боржника суми виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону, яка підлягає стягненню. Отже, стягнення з боржника виконавчого збору одночасно з відкриттям виконавчого провадження є обов`язком державного виконавця (частина четверта статті 27 Закону України «Про виконавче провадження»). У разі якщо після завершення виконавчого провадження за рішенням немайнового характеру виконавчий збір, не стягнуто, виконавець вживає заходів щодо їх подальшого виконання у порядку, визначеному пунктом 8 розділу III та пунктом 2 розділу VI Інструкції № 512/5. Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладений в постанові від 12 грудня 2018 року справа №703/1115/17 , від 29 листопада 2018 року справа №750/1315/17, від 13 березня 2019 року у справі №812/1413/17, від 19 грудня 2023 року справа №200/14456/21. У Законі № 1404-VIII передбачено випадки, коли виконавчий збір не стягується (частина п`ята статті 27), а також умову, за якої виконавчий збір не підлягає стягненню (якщо відсутні визначені законом підстави для звільнення від його сплати). У своїй практиці Верховний Суд зазначав, що за змістом частини першої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» рішеннями немайнового характеру є рішення, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення. Порядок виконання рішень немайнового характеру регулюється розділом VIII Закону України «Про виконавче провадження». До рішень немайнового характеру, які підлягають примусовому виконанню, відносяться: рішення про відібрання дитини, встановлення побачення з дитиною, усунення перешкод у побаченні з дитиною (статті 64, 64-1 Закону); про поновлення на роботі (стаття 65 Закону); про виселення божника (стаття 66 Закону); про вселення стягувача (стаття 67 Закону); інші рішення, за якими боржника зобов`язано особисто вчинити певні дії на користь стягувача чи утриматися від здійснення таких дій (постанова від 30 червня 2021 року у справі №201/12569/16). Спірні правовідносини, які склалися у цій справі, зводяться до питання щодо правомірності винесення державним виконавцем постанов про стягнення виконавчого збору та про мінімальних витрат виконавчого провадження на підставі статей 27 та 42 Закону № 1404-VІІІ Суд наголошує, що підстав для того, щоб при відкритті виконавчого провадження не вирішувати питання про стягнення виконавчого збору (відповідно до частини 5 статті 27 Закону № 1404) у цьому випадку немає. Також, у державного виконавця були відсутні інші підстави, передбачені частиною 5 статті 27 Закону №1404-VIII, не стягувати з боржника виконавчий збір. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2019 у справі №296/2223/17, від 25.06.2019 у справі №712/394/17-а, від 28 квітня 2020 року у справі № 480/3452/19, від 09 грудня 2021 року справа №520/7192/20. На час відкриття виконавчого провадження рішення фактично не було виконано. Проте, як вірно зазначив суд першої інстанції, ураховуючи те, що стягувач прямо вказав на необхідність виконання виконавчого документу лише у частині 17000 грн., а не у повній сумі заборгованості через сплати позивачем частини суми заборгованості у розмірі 17000 грн., то виконавчий збір повинен був встановлюватися із суми 17000 грн, а саме - 1700 грн. Зважаючи на вищенаведене, суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що державний виконавець частково діяв не на підставі та в межах своїх повноважень, тому, вимога позивача підлягає частковому задоволенню. Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Керуючись статями 272, 287, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 жовтня 2024 року в адміністративній справі №160/25642/24 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів після складення повного тексту в порядку, визначеному ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий - суддя С.В. Чабаненко суддя І.В. Юрко суддя С.В. Білак