Постанова 4851 № 440/13781/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 липня 2025 р. Справа № 440/13781/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Чалого І.С., Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" на рішення Полтавського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції Клочко К.І.) від 16.04.2025 року по справі № 440/13781/24 за позовом Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" до Головного управління ДПС у Полтавській області про скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ: Позивач, КП ПОР "Полтававодоканал", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Полтавській області форми "Н" № 00105880405 від 19.07.2024 р. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відсутність вини платника податків, як необхідної складової податкового правопорушення, обумовлює протиправність застосування штрафних (фінансових) санкцій. В межах спірних правовідносин неналежне виконання вимог податкового законодавства стосовно своєчасної реєстрації позивачем податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних відбулося не з вини останнього, що виключає протиправність діянь платника податку та, як наслідок, притягнення його до відповідальності. Внаслідок встановленої судом під час розгляду справи № 816/1031/17 протиправної бездіяльності ДФС, правонаступником якої є відповідач, було порушено права позивача на автоматичне збільшення реєстраційної суми у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, що в свою чергу, унеможливило своєчасну реєстрацію підприємством виписаних податкових накладних. Також внаслідок встановленої судом під час розгляду справ № 440/4713/18 та № 440/5106/19 протиправної бездіяльності Мінфіну та протиправної бездіяльності ДПС відповідно, електронний рахунок підприємства в СЕА не поповнено, що призвело до порушення Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість та позбавило КП ПОР "Полтававодоканал" можливості своєчасно реєструвати податкові накладні в ЄРПН. Саме невиконання контролюючим органом обов`язків щодо поповнення електронного рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість за проведеними взаєморозрахунками унеможливило здійснення своєчасної реєстрації податкових накладних, що виключає підстави для застосування до платника податків штрафних санкцій за порушення граничного строку реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Невиконання контролюючим органом відповідного обов`язку свідчить про протиправність його дій, а не про вину платника в спірних правовідносинах. Таким чином, несвоєчасна реєстрація податкових накладних за вказані в акті перевірки періоди у Єдиному реєстрі податкових накладних, що сталася не з вини платника податків, а виключно з вини податкового органу та Мінфіну, не може бути підставою для притягнення до відповідальності за порушення строку реєстрації податкових накладних у вигляді штрафу, передбаченого в статті 120-1 Податкового кодексу України. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 16.04.2025 року по справі № 440/13781/24 позовні вимоги залишено без задоволення. Позивач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги послався на те, що невиконання контролюючим органом обов`язків щодо поповнення електронного рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість за проведеними взаєморозрахунками, що унеможливило здійснення своєчасної реєстрації податкових накладних, виключає підстави для застосування до платника податків штрафних санкцій за порушення граничного строку реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування. Неналежне виконання вимог податкового законодавства щодо своєчасної реєстрації платником податків податкових накладних, що відбулося не з вини останнього, виключає протиправність діянь такої особи та, як наслідок, притягнення до відповідальності. Вказує, що вчинення платником податків дій щодо реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних з подальшою відмовою в такій реєстрації через відсутність коштів на електронному рахунку, що зумовлена протиправною бездіяльністю контролюючого органу щодо незарахування на рахунок такого платника коштів у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, свідчить про відсутність вини платника податків як необхідної складової податкового правопорушення. Зазначає, що невиконання податковим органом відповідного обов`язку свідчить про протиправність дій контролюючого органу, а не про вину платника в спірних правовідносинах, що обумовлює протиправність застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій. Таким чином, несвоєчасна реєстрація податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, що сталася не з вини платника податків, не може бути підставою для притягнення до відповідальності за порушення строку реєстрації податкових накладних у вигляді штрафу, передбаченого в статті 120-1 Податкового кодексу України. Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягає на законності рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Сторони про розгляд справи в порядку письмового провадження повідомлені належним чином. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до статуту підприємства, КП ПОР "Полтававодоканал" є комунальним унітарним комерційним підприємством, заснованим на майні спільної (комунальної) власності територіальних громад сіл, селищ і міст Полтавської області. У своїй діяльності підприємство керується Конституцією України, Цивільним та Господарськими кодексами України, Кодексом законів про працю України, Кодексом України про надра, Земельним кодексом України, Кодексом цивільного захисту України, Законами України "Про місцеве самоврядування в Україні", "Про державне регулювання у сфері комунальних послуг", "Про житлово-комунальні послуги", "Про питну воду та питне водопостачання", "Про захист персональних даних", іншими актами законодавства України, рішеннями обласної ради, Статутом. Метою створення підприємства в першу чергу є задоволення потреб територіальних громад Полтавської області з централізованого водопостачання та водовідведення, забезпечення якісними послугами, які відповідають стандартам якості та надаються за тарифами, затвердженими Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг населенню, підприємствам, установам, організаціям та іншим споживачам, і одержання прибутку від зазначеної діяльності, при умові наявності планового прибутку у структурі тарифів для підприємства на централізоване водопостачання та водовідведення. Предметом основної діяльності підприємства є збір, очищення та постачання води, каналізація, водовідведення та очищення стічних вод. КП ПОР "Полтававодоканал" перебуває на обліку в ГУ ДПС у Полтавській області (ДПІ у м. Полтаві) та є платником ПДВ. 17.06.2024 головним державним інспектором відділу податків і зборів з юридичних осіб у м. Полтаві управління оподаткування юридичних осіб Головного управління ДПС у Полтавській області Є. Мірошніченко на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 розділу І, пункту 75.1 статті 75 розділу ІІ Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями) у порядку, визначеному пунктом 76.2 статті 76 розділу ІІ, пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ Кодексу, проведено камеральну перевірку дотримання КП ПОР "Полтававодоканал" порядку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних за листопад 2022 року, за результатами якої складено акт камеральної перевірки від 17.06.2024 № 8583/16-31-04-05-03/03361661. За висновками акту камеральної перевірки від 17.06.2024 № 8583/16-31-04-05-03/03361661 дані камеральної перевірки свідчать про реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН, в порушення термінів, встановлених пунктом 201.10 статті 201 розділу V Кодексу. Перелік податкових накладних/розрахунків коригування, термін реєстрації яких порушено, наведений в Додатку №1 до акту камеральної перевірки. Згідно пункту 120-1.1 статті 120-1 розділу ІІ Кодексу передбачена відповідальність за порушення платником граничних термінів реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), встановлених пунктом 201.10 статті 201 розділу V Податкового кодексу України № 2755-VI від 02 грудня 2010 року зі змінами та доповненнями (далі - Кодекс), за листопад 2022 року на загальну суму 2111036,61 грн, в тому числі: - на суму ПДВ 374986,95 грн до 15 календарних днів; - на суму ПДВ 1718821,27 грн від 16 до 30 календарних днів; - на суму ПДВ 403,4 грн. від 31 до 60 календарних днів; - на суму ПДВ 16824,99 грн. Також в ході перевірки встановлено порушення платником ПДВ граничного строку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН, складених по операціях звільнених від оподаткування з обсягом поставки 84532,95 грн (без ПДВ). Не погодившись із висновками акту камеральної перевірки позивач 27.06.2024 направив до контролюючого органу письмові заперечення на вказаний акт. ГУ ДПС у Полтавській області листом від 15.07.2024 № 21319/6/16-31-04-02-05 "Про результати розгляду заперечення" проінформувало позивача про те, що враховуючи аргументи та пояснення підприємства, які були наведені у запереченні, та копії підтверджуючих документів, які були надані КП ПОР "Полтававодоканал" (п.н. 03361661) Комісією прийнято рішення, що висновки акту камеральної перевірки від 17.06.2024 № 8583/16-31-04-05-03/03361661 з питання своєчасності реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних залишаються без змін, а заперечення - без задоволення. 19.07.2024 на підставі висновків акту камеральної перевірки від 17.06.2024 № 8583/16-31-04-05-03/03361661 ГУ ДПС у Полтавській області відносно КП ПОР "Полтававодоканал" прийняло податкове повідомлення-рішення форми "Н" № 00105880405, яким застосувало до підприємства штраф у розмірі 389804,70 грн. Про винесення вищезазначеного податкового повідомлення-рішення від 19.07.2024 № 00105880405 ГУ ДПС у Полтавській області повідомило позивача листом від 22.07.2024 за № 21635/6/16-31-04-05-09, що був отриманий підприємством 25.07.2024 за вх. № 3282. В результаті оскарження підприємством вказаного податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку ДПС України рішенням про результати розгляду скарги від 01.10.2024 № 29491/6/99-00-06-03-01-06 залишила скаргу товариства без задоволення, а ППР - без змін. Позивач, не погоджуючись з правомірністю винесення податкового повідомлення-рішення форми "Н" від 19.07.2024 № 00105880405, звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов до висновку, що податковий орган належним чином визначив розміри штрафних санкцій, коректно диференціювавши податкові накладні/розрахунки коригування залежно від того, коли саме порушення граничних строків реєстрації відбулося - до набрання чинності Законом № 2876-ІХ чи після нього. Надаючи оцінку спірним правовідносинам з урахуванням доводів сторін та висновків суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий кодекс України (далі - ПК України). Згідно з п. 201.1 ст. 201 ПК України, на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін. Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою. При цьому, платник податку має право зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну та/або розрахунок коригування, складені починаючи з 1 липня 2015 року, в яких загальна сума податку не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу. Якщо сума, визначена відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу, є меншою, ніж сума податку в податковій накладній та/або розрахунок коригування, які платник повинен зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, то платник зобов`язаний перерахувати потрібну суму коштів із свого поточного рахунку на свій рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Відповідно до пунктів 200-1.1, 200-1.2 ст. 200-1 ПК України система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку: суми податку, що містяться у складених та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних; суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України; суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість; суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; інші показники, які згідно з вимогами пункту 34 підрозділу 2 розділу XX Перехідні положення цього Кодексу враховуються під час обрахунку суми податку, обчисленої за формулою, визначеною пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу. Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість встановлюється Кабінетом Міністрів України. Платникам податку автоматично відкриваються рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Розрахунки з бюджетом у системі електронного адміністрування податку на додану вартість здійснюються з цих рахунків, крім випадку, передбаченого абзацом другим пункту 87.1 статті 87 цього Кодексу. Для відкриття рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника. Відповідно до п. 200-1.4 ст. 200-1 ПК України на рахунок у системі електронного адміністрування ПДВ платника зараховуються кошти: а) з поточного рахунку такого платника в сумах, необхідних для збільшення розміру суми, що обчислюється відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу; б) з поточного рахунку такого платника в сумах, недостатніх для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов`язань з цього податку; в) з рахунків платників, відкритих у відповідних органах казначейства для проведення розрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв`язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, а рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам з подальшим спрямуванням коштів відповідно до Закону України про Державний бюджет України; г) з бюджету в сумах надміру сплачених грошових зобов`язань з ПДВ, повернутих платнику податків у порядку, встановленому пункту 43.41 статті 43 цього Кодексу. З рахунку у системі електронного адміністрування ПДВ платника, відповідно до пункту 200-1.5 статті 200-1 Податкового кодексу України передбачено, що перераховуються кошти до державного бюджету в сумі податкових зобов`язань з ПДВ, що підлягає сплаті за наслідками звітного податкового періоду, та на поточний рахунок платника податку за його заявою, яка подається до контролюючого органу у складі податкової звітності з ПДВ, у розмірі суми коштів, що перевищує суму задекларованих до сплати до бюджету податкових зобов`язань та суми податкового боргу з податку. При цьому перерахування коштів на поточний рахунок платника може здійснюватися у разі відсутності перевищення суми податку, зазначеної у складених податкових накладних, складених у звітному періоді та зареєстрованих у ЄРПН, над сумою податкових зобов`язань з податку за операціями з постачання товарів/послуг, задекларованих у податковій звітності з ПДВ у цьому звітному періоді. У відповідності до абз. 14 п. 201.10 ст. 201 ПК України реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені; для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, протягом 15 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем). У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом. Таким чином, продавець товарів/послуг зобов`язаний зареєструвати в ЄРПН податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування з урахуванням граничних строків для виконання платником податків свого податкового обов`язку. У разі ж порушення строків реєстрації до платника податків застосовуються штрафні санкції. Статтею 120-1 ПК України визначена відповідальність платників податків за порушення строків реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та допущення помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної. Тобто, законодавець передбачив для платників податків відповідальність за порушення пункту 201.10 статті 201 ПК України. Згідно з п. 120-1.1 ст. 120 ПК України порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість; податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою; податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" цього пункту, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 і 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі, зокрема: 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; 20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів; 50 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від на 366 і більше календарних днів. Отже, на платника податків покладено обов`язок щодо реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних у строк встановлений податковим законодавством, а саме для податкових накладних складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені, а для податкових накладних складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені. Порушення вказаних строків реєстрації податкових накладних свідчить про наявність порушення, за яке передбачена відповідальність у вигляді штрафу в залежності від терміну такого порушення, що передбачено пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України. З матеріалів справи судом встановлено, що за результатами перевірки складено акт від 17.06.2024 № 8583/16-31-04-05-03/03361661, у якому відображено виявлені порушення платником граничних термінів реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН), встановлених пунктом 201.10 статті 201 розділу V Податкового кодексу України №2755-VI від 02.12.2010 зі змінами та доповненнями (далі - Кодекс) за листопад 2022 року на загальну суму 2111036,61 грн, в тому числі: - на суму ПДВ 374986,95 грн до 15 календарних днів; - на суму ПДВ 1718821,27 грн від 16 до 30 календарних днів; - на суму ПДВ 403,4 грн. від 31 до 60 календарних днів; - на суму ПДВ 16824,99 грн. Крім того відповідачем встановлено порушення платником ПДВ граничного строку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН, складених по операціях звільнених від оподаткування з обсягом поставки 84532,95 грн (без ПДВ). Факт порушення граничних строків реєстрації вищенаведених податкових накладних не заперечується сторонами по справі. Разом з тим, позивач вказував, що реєстрація податкових накладних поза граничним строком відбулась з вини суб`єктів владних повноважень, зокрема, не зарахування відповідачем коштів у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника та не перерахунок Мінфіном субвенцій в розмірі 9963027,49 грн у 2017 р. фактично призвели до зменшення ліміту в СЕА для реєстрації податкових накладних. Судом встановлено, що КП ПОР Полтававодоканал є комунальним унітарним комерційним підприємством та суб`єктом господарювання, який надає послуги централізованого водопостачання та водовідведення. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 20.12.2017 у справі № 816/1031/17, яке набрало законної сили 12.07.2018, визнано протиправною бездіяльність ДФС України щодо не зарахування на рахунок КП ПОР Полтававодоканал у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника коштів у розмірі 3526877,96 грн з рахунків платників, відкритих у відповідних органах казначейства для проведення розрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, опалення та постачання гарячої води, послуги з централізованого водопостачання, водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, яка виникла у зв`язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання, водовідведення, опалення та постачання гарячої води тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, а рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам шляхом збільшення суми з подальшим спрямуванням коштів відповідно до Закону України про Державний бюджет України. Зобов`язано ДФС України зарахувати на рахунок КП ПОР Полтававодоканал № 37512000002372 у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника кошти у сумі 3526877,96 грн відповідно до договорів про організацію взаєморозрахунків № 1/375-ДФС від 05.08.2015, № 9/375-ДФС від 25.12.2015, № 8/375-ДФС від 21.12.2015 та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 №

375. За доводами позивача бездіяльність ДФС України щодо не зарахування на рахунок КП ПОР "Полтававодоканал" у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника коштів призвела до порушення Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість. Також, відповідно до обставин, встановлених рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 11.04.2019 у справі № 440/4713/18, яке набрало законної сили 09.07.2019 між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Полтавській області, Управлінням житлово-комунального господарства Полтавської облдержадміністрації, Департаментом фінансів Полтавської облдержадміністрації, Управлінням житлово-комунального господарства Полтавської облдержадміністрації та КП Полтававодоканал укладений договір про організацію взаєморозрахунків 4-ДФС від 01.08.2017 та Договір про організацію взаєморозрахунків № 6-ДФС від 12.12.2017. Згідно підпункту 2 пункту 10 вказаних договорів - сторони, з метою виконання цих договорів зобов`язалися не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору. У зв`язку із укладенням вищевказаних договорів про організацію взаєморозрахунків, сторони у такий спосіб змінили порядок та строки погашення податкової заборгованості позивача перед державним бюджетом з ПДВ на загальну суму 9963027,49 грн, за рахунок перерахування на користь позивача з державного бюджету цільових субвенцій з різниці в тарифах, на суму 9963027,49 грн, які мали б спрямуватись позивачем до Державного бюджету для погашення вищевказаного податкового зобов`язання. Таким чином, погашення податкового боргу позивача мало б відбуватись на підставі договору про організацію взаєморозрахунків відповідно до механізму погашення податкової заборгованості за рахунок субвенцій з Державного бюджету місцевим бюджетам для погашення заборгованості з різниці в тарифах, як передбачено Законом України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" та в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України №

332. У свою чергу Міністерством фінансів України, у порушення пункту 8 Порядку № 332, не було прийнято рішення про перерахування субвенції згідно з розподілом відповідно до визначених вище договорів про проведення взаєморозрахунків до постанови Кабінету Міністрів України від 18.05.2017 № 332 та не доведено їх до Казначейства, внаслідок чого виникли обставини, які позбавили позивача можливості своєчасно розрахуватися з бюджетом в установленому Урядом порядку, що призвело до збільшення відповідних податкових боргових зобов`язань останнього. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 11.04.2019 у справі № 440/4713/18 визнано протиправною бездіяльність Міністерства фінансів України при виконанні Державного бюджету України на 2017 в частині незабезпечення сплати (перерахування) на користь КП Полтававодоканал з державного бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування та залишилася непогашеною станом на 01.01.2016 на загальну суму 9963027,49 грн. Зобов`язано Міністерство фінансів України прийняти рішення про перерахування субвенції відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.05.2018 № 332 Про затвердження Порядку та умов надання у 2017 субвенції на загальну суму 9963027,49 грн. з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування та Договорів про організацію взаєморозрахунків № 4-ДФС від 01.08.2017 та № 6-ДФС від 12.12.2017. Отже, за твердженням позивача, через бездіяльність Міністерства фінансів України щодо неперерахування субвенції відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18 травня 2018 року № 332 "Про затвердження Порядку та умов надання у 2017 році субвенції на загальну суму 9963027,49 грн., обумовила у подальшому відсутність на рахунку КП Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" у системі електронного адміністрування з податку на додану вартість 9963027,49 грн. Також позивач зазначив, що протиправна поведінка суб`єктів владних повноважень (підтверджена відповідними судовими рішеннями), яка вплинула на обсяг суми податку на додану вартість на рахунках в системі електронного адміністрування з податку на додану вартість, на яку платник податків має зареєструвати податкові накладні, є обставиною, яка вказує на неможливість реалізації платником податку обов`язку щодо реєстрації податкових накладних у відповідному розмірі саме з вини відповідних державних установ. У зв`язку з цим вважає, що відсутність вини платника податку, як необхідної складової податкового правопорушення, свідчить про протиправність застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням. Надаючи оцінку цим доводам, колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 109.1 ст. 109 ПК України податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом. Верховний Суд у постанові від 16.03.2023 у справі № 600/747/22-а зазначав, що умисел у діях платника податків відсутній, якщо результат його поведінки не залежить від змісту і порядку дій. Тобто у разі, коли платник, діючи своєчасно, добросовісно й з належною обачністю не зміг би уникнути негативних наслідків податкового характеру. Несвоєчасна реєстрація податкових накладних при обізнаності про їх обов`язкову реєстрацію у визначені законом строки визначається як протиправна дія платника податків. Невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством правил є наслідком дій (бездіяльності) особи, які кваліфікуються як умисні, оскільки як невиконання, так і неналежне виконання є порушенням обов`язків закріплених для платника податків. Послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, відповідно до пп. б п. 185.1 ст. 185 ПК України є об`єктом оподаткування з податку на додану вартість, а величина тарифу базою оподаткування (п. 188.1 ст. 188 ПК України) Сторонами по справі не заперечується, що інформація щодо надходження від КП Полтававодоканал на рахунки з ПДВ субвенцій, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.05.2018 № 332, якою затверджено Порядок та умови надання у 2017 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, за період охоплений перевіркою відсутня. Водночас, колегія суддів зазначає, що обов`язок підприємства щодо своєчасної реєстрації податкових накладних згідно вимог законодавства, не пов`язаний з отриманням ним бюджетних субвенцій. Колегія суддів погоджується з доводами відповідача про те, що відсутність субвенції не може бути єдиною і беззаперечною обставиною для звільнення платника податків від відповідальності, а мають оцінюватися у сукупності з іншими обставинами, які підтверджують або спростовують позицію контролюючого органу про фактичну можливість позивача виконати свій податковий обов`язок вчасно. Верховний Суд неодноразово зазначав, що має встановлюватися (доводитися) вплив обставин непереборної сили, засвідчених відповідними сертифікатами ТПП України, на неможливість платника податку належним чином виконувати свої зобов`язання і на зміну його економічного стану цими форс-мажорними обставинами (постанови від 19 серпня 2022 року справа № 818/2429/18, від 17 червня 2020 року у справі № 812/677/17, від 03 вересня 2019 року у справі № 805/1087/16). Ці фактори мають перебувати у причинно-наслідковому зв`язку. На переконання колегії суддів, лише існування факту невиконання державою своїх фінансових зобов`язань перед позивачем у певних договірних правовідносинах не є підставою для невиконання ним своїх податкових зобов`язань та звільнення від відповідальності за це. На цей висновок впливає оцінка і фінансової спроможності позивача, і його поведінки щодо вчинення дій задля виконання покладеного на нього податкового обов`язку або використання права на отримання розстрочення та/або відстрочення сплати податків в порядку, передбаченому статтею 100 ПК України, на фоні відсутності відшкодування субвенції та/або збитковості господарської діяльності. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 05.10.2023 у справі № 520/14773/21. Колегія суддів зазначає, що пасивна поведінка позивача не свідчить про те, що він зі свого боку вчинив всі необхідні, можливі та залежні від нього дії для недопущення порушення строків реєстрації податкових накладних, що за встановленої у цій справі сукупності обставин є підставою для застосування штрафних санкцій на підставі пункту 120-1 ст. 120-1 ПК України. Жодних належних обґрунтувань та пояснень, яким чином сума отриманих субвенцій у 2017 р. надала б змогу своєчасно зареєструвати податкові накладні, складені листопаді 2022 року КП ПОР Полтававодоканал не наведено. Посилання позивача на бездіяльність контролюючих органів, встановлену рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 20.12.2017 у справі № 816/1031/17 щодо не зарахування на рахунок КП ПОР Полтававодоканал у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника коштів, внаслідок чого у позивача був відсутній належний розмір грошових коштів, на яку він має право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, колегія суддів вважає такими, що не спростовують сам факт податкового правопорушення щодо несвоєчасної реєстрації податкових накладних, а також не позбавляли платника права здійснити поповнення свого рахунку та зареєструвати податкові накладні у визначені законодавством строки. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.04.2018 у справі № 808/2289/17. Натомість, п. 200-1.9 ст. 200-1 ПК України передбачено, що якщо у платника податку загальна сума податкових зобов`язань, зазначених ним у поданих податкових деклараціях з урахуванням уточнюючих розрахунків до них, перевищує суму податку, що міститься в складених таким платником податкових накладних та розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних (?Перевищ), а сума, визначена пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу (?Накл), є недостатньою для реєстрації таким платником податкової накладної або розрахунку коригування до такої податкової накладної за звітні періоди виникнення такого перевищення, платник податку має право зареєструвати податкову накладну або розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму податку, що дорівнює значенню показника ?Перевищ, зменшеного на суму задекларованих до сплати податкових зобов`язань за періоди починаючи з 1 липня 2015 року (включаючи податкові зобов`язання, які були сплачені платником податку, та податкові зобов`язання, які не були сплачені платником податку) та збільшеного на значення показника ?ПопРах незалежно від значення показника ?Накл, визначеного відповідно до пункту 200-1.3 цієї статті. Платник податку має право зареєструвати в порядку, визначеному абзацом першим цього пункту, тільки податкові накладні/розрахунки коригування до таких податкових накладних за звітні періоди, в яких виникло перевищення податкових зобов`язань, зазначених платником у поданих податкових деклараціях з урахуванням уточнюючих розрахунків до них, над сумою податку, що міститься в складених таким платником податкових накладних та розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних (?Перевищ). У пунктах 12, 13 Порядку електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 569 наведено, якщо сума, обчислена відповідно до пункту 9 цього Порядку, є меншою, ніж сума податку в податковій накладній, яку платник податку повинен зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, такий платник перераховує необхідну суму коштів з поточного рахунка на електронний рахунок (в тому числі на додаткові електронні рахунки). На електронні рахунки (в тому числі додаткові електронні рахунки) не можуть перераховуватися кошти із спеціальних рахунків. ДФС автоматично обчислює суму податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Реєстрі. Платник податку має право отримувати у ДФС інформацію про стан свого електронного рахунка (в тому числі додаткових електронних рахунків), а також суму податку, на яку він має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Реєстрі. З аналізу наведених норм вбачається, що платники податку отримали технічну можливість реалізувати право реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування в разі недостатності суми реєстраційного ліміту в СЕА ПДВ за звітні періоди, в яких виникло перевищення податкових зобов`язань, зазначених платником у поданих податкових деклараціях з урахуванням уточнюючих розрахунків до них, над сумою податку, що міститься в складених таким платником податкових накладних та розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в ЄРПН. Серед випадків звільнення від податкової відповідальності за статтею 120-1 ПК України відсутні випадки нестачі реєстраційного ліміту платника податку, відсутність у нього коштів для поповнення електронного рахунка або зупинка реєстрації податкової накладної (так зване "блокування" накладних) постачальника у ланцюгу. Отже, лише відсутність реєстраційного ліміту не є поважною причиною неможливості подання на реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування, оскільки реєстраційна сума у системі електронного адміністрування ПДВ залежить від дій позивача та його контрагентів, яких позивач обирає самостійно, а тому позивач як суб`єкт підприємницької діяльності має розраховувати свої реєстраційні ліміти та діяти із урахуванням мінімізації ризиків. Верховний Суд у постанові від 07.08.2023 у справі № 640/5075/19 погодився з висновком суду першої інстанції про те, що здійснення платником перевірки ліміту на електронному рахунку податку на додану вартість, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні, так само як і запит позивача до податкового органу щодо не поповнення рахунку, не є доказом реєстрації податкової накладної, не свідчить про намір здійснити реєстрацію у встановлені терміни, а отже, і не виключає вину платника у здійсненні податкового правопорушення. У постанові від 21.03.2024 у справі № 280/7271/21 Верховним Судом висловлено правову позицію, що за невиконання встановленого державою обов`язку запроваджена нею ж відповідальність не настає лише у тому випадку, коли держава не створила умов для виконання такого обов`язку. Саме ж собою здійснення державою регулювання господарської діяльності у певних сферах не може розглядатися як об`єктивна обставина, яка перешкоджає належному виконанню платником своїх обов`язків у податкових відносинах. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 01.07.2020 у справі № 520/3640/19 та від 25.04.2023 у справі № 820/2513/17. В межах спірних правовідносин суд доходить висновку, що позивач не надав належних доказів того, що держава не створила умов для виконання обов`язку здійснення своєчасної реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування за листопад 2022 року, а тому доводи позивача про те, що несвоєчасна реєстрація податкових накладних відбулася не з його вини, колегія суддів вважає помилковими та такими, що не є підставою для звільнення останнього від відповідальності за порушення вимог податкового законодавства. Колегія суддів також зазначає, що позивач міг бути звільнений від відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних у випадку неможливості своєчасно виконати свій податковий обов`язок на підставі пп. 69.1 п. 69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України за умови надання відповідних доказів. Разом з тим, позивач не обґрунтовує протиправність податкового повідомлення-рішення вищенаведеними обставинами. Що стосується наявності підстав для застосування зменшених штрафних санкцій, встановлених пунктом 90 підрозділу 2 розділу XX ПК України, колегія суддів зазначає наступне. Так, Верховний Суд у постановах від 30 січня 2024 року у справі № 280/4484/23, від 06 лютого 2024 року у справі № 160/10740/23, від 12 березня 2024 року у справі № 160/13661/23 та від 13 березня 2024 року у справі № 120/6331/23 вказав, що зменшені розміри штрафних санкцій застосовуються тільки до фактів несвоєчасної реєстрації податкових накладних, складених та зареєстрованих після 08 лютого 2023 року або податкових накладних, строк реєстрації яких не скінчився станом на день набрання чинності станом на 08 лютого 2023 року. Колегія суддів зазначає, що якщо платник податків перевищує строк реєстрації, установлений пунктом 201.10 статті 201 ПК України, настає передбачена пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України відповідальність у вигляді штрафу залежно від тривалості прострочення. Закон № 2876-IX тимчасово, на період воєнного стану, передбачив інший порядок регулювання строків реєстрації податкових накладних та окрему, зменшену, відповідальність за їх несвоєчасну реєстрацію, доповнивши підрозділ 2 розділу XX ПК України пунктами 89 та

90. Відповідно до пункту 89 підрозділу 2 розділу XX ПК України тимчасово, протягом дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється з урахуванням таких граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до 5 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 18 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені; для розрахунків коригування, складених постачальником товарів/послуг до податкової накладної, що складена на отримувача - платника податку, в яких передбачається зменшення суми компенсації вартості товарів/послуг їх постачальнику, - протягом 18 календарних днів з дня отримання такого розрахунку коригування до податкової накладної отримувачем (покупцем). Відповідальність за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних за процедурними строками, передбаченими пунктом 89 підрозділу 2 розділу XX ПК України, визначається приписами пункту 90 цього підрозділу. Зазначеною нормою передбачено, що тимчасово, протягом дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та шести місяців після місяця, в якому воєнний стан буде припинено або скасовано, штраф за порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого пунктом 89 цього підрозділу для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, встановлюється у розмірі: 2 відсотки суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів; 5 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів; 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів; 15 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів; 25 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації на 366 і більше календарних днів". Аналізуючи зазначені положення, колегія суддів зазначає, що механіка правового регулювання, яка передбачена у пунктах 89, 90 підрозділу 2 розділу XX ПК України перебуває у нерозривній єдності. Зокрема, такий висновок підтверджується взаємними відсильними нормами. Крім того, пункт 90 передбачає окремий склад податкового правопорушення, оскільки фінансова відповідальність визначається за порушення процедурних правил сформованих у пункті 89, які не є тотожними за своїм темпоральним змістом приписам пунктом 201.10 статті 201 ПК України. Щодо темпорального аспекту дії норм пункту 201.10 статті 201 ПК України та пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України, а також положень пунктів 89, 90 підрозділу 2 розділу XX ПК України, колегія суддів зазначає таке. Закон № 2876-ІX не визначає прямо, що його приписи поширюють свою дію на відносини, які виникли до набрання ним чинності. Немає застережень у Законі № 2876-ІX, що його положення скасовують чи призупиняють дію положень пункту 201.10 статті 201 ПК України та пункту 120-1.1 статті 120-1 цього Кодексу на період всього воєнного часу. Отже, юридичну дію порівнюваних положень ПК України за темпоральним критерієм можна поділити на такі періоди: перший період - до воєнного стану, а також період воєнного стану до 08 лютого 2023 року (до набрання чинності Закону № 2876-ІX). другий період - з 08 лютого 2023 року (після набрання чинності Законом № 2876-ІX) та до закінчення шести місяців після припинення/скасування воєнного стану; третій період - після шести місяців після припинення/скасування воєнного стану. Із зазначених положень податкового законодавства слідує, що у наступних періодах застосуванню підлягають наступні приписи податкового законодавства, в частині процедурного регулювання реєстрації податкових накладних та відповідальності за порушення граничних строків реєстрації таких податкових накладних: у першому періоді - пункт 201.10 статті 201 ПК України та пункт 120-1.1 статті 120-1 цього Кодексу. у другому періоді - пункти 89, 90 підрозділу 2 розділу XX ПК України. у третьому періоді - пункт 201.10 статті 201 ПК України та пункт 120-1.1 статті 120-1 цього Кодексу. Щодо питання чи можуть мати приписи пунктів 89, 90 підрозділу 2 розділу XX ПК України зворотну дію у часі, суд вказує, що згідно з положеннями частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи". Тобто, норми Конституції України встановлюють, що нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі. При цьому встановлюється два загальні виключення (випадки коли нормативні приписи мають зворотну дію у часі): - коли нові правила пом`якшують відповідальність особи; - коли нові правила скасовують відповідальність особи. Водночас, у цьому конкретному випадку мова йде про співставлення приписів: пункту 201.10 статті 201 ПК України і пункту 120-1.1 статті 120-1 цього Кодексу та пунктів 89, 90 підрозділу 2 розділу XX ПК України. Про зворотну дію в часі приписів пункту 90 підрозділу 2 розділу XX ПК України можна було б говорити тільки в наступних випадках: - якщо б це нормативне положення (пункт 90) мало відношення до пункту 201.10 статті 201 ПК України (тобто, якщо б новий припис податкового законодавства санкційного характеру прямо визначав, що він пом`якшує відповідальність за недотримання строків, які закріплені у пункті 201.10 статті 201 ПК України); - якщо б нові положення податкового законодавства вносили зміни до пункту 120-1.1 статті 120-1 цього Кодексу, при цьому не змінюючи процедурні положення виконання податкового обов`язку з реєстрації податкових накладних (в частині граничних строків); - якщо б нові положення податкового законодавства прямо передбачали, що їх дія поширюється на відносини, що виникли до моменту набрання ними чинності. У випадку, що розглядається, вищезазначені умови відсутні. Правовий механізм аналізованих норм права вказує на те, що пункт 90 підрозділу 2 розділу XX ПК України визначає відповідальність за недотримання процедурних положень пункту 89 цього підрозділу, тоді як пункт 120-1.1 ст. 120-1 цього Кодексу визначає відповідальність за порушення процедурних вимог пункту 201.10 статті 201 ПК України. Санкційні норми, що діяли "до" та "після" набрання чинності Законом № 2876-ІX передбачають відповідальність за нетотожні склади податкових правопорушень. Отже, положення пунктів 89, 90 підрозділу 2 розділу XX ПК України формують комплексний правовий механізм, який не поширює свою дію на відносини, що мали місце до набрання ними чинності. Зворотна дія у часі положень пункту 89 розділу не є можливою. Іншими словами, пункт 89 підрозділу 2 розділу XX ПК України установлює нові (подовжені) строки реєстрації податкових накладних під час воєнного стану та 6 місяців після. Пункт 90 цього підрозділу визначає відповідальність (штрафи) саме за порушення цих нових строків реєстрації (тобто за склад податкового правопорушення, відмінний від «довоєнних» строків пункту 201.10 статті 201 ПК України). З огляду на це можна дійти висновки, що ці норми - пунктів 89 і 90 підрозділу 2 розділу XX ПК України не замінюють «автоматично» старі положення (пункту 201.10 статті 201 і пункту 120-1.1 статті 120-1 цього Кодексу), а створюють окремий правовий механізм саме для «воєнного» періоду, не маючи зворотної сили щодо подій, які відбулися до набрання чинності Законом № 2876-ІХ. Колегія суддів також наголошує, що пункт 11 підрозділу 10 розділу XX ПК України передбачає застосування розміру штрафних (фінансових) санкцій, передбаченого законом, чинним на день прийняття рішення щодо їх застосування. Водночас, у спірному випадку йдеться про різний склад податкового правопорушення, а не про однакові правопорушення з різними розмірами штрафів. Закон № 2876-ІХ не вносив змін до пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України, у зв`язку з чим розміри штрафів замінюються на нові. Отже, пункт 11 підрозділу 10 розділу XX ПК України сам по собі не змінює темпоральних меж дії нових норм, а лише вказує на те, що у разі, коли штраф визначається за тим самим порушенням, але на момент ухвалення рішення змінився його розмір у межах однієї й тієї ж правової норми, слід брати до уваги новий (зменшений) розмір. У випадку ж із пунктами 89 і 90 підрозділу 2 розділу XX ПК України йдеться про інше правопорушення (порушення нових «воєнних» строків реєстрації), тож вони не можуть поширюватися відповідальність, що передбачена іншими нормами. Такий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 26.02.2025 р. у справі № 200/4768/23. Відповідно до правових висновків Великої Палати Верховного Суду, наведених у постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Верховного Суду, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню саме правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах зазначених вище в даній постанові. Зважаючи на вказані судові рішення Верховного Суду, суд апеляційної інстанції не виключає можливості того, що після прийняття судом рішення у цій справі, остання правова

позиція Верховного Суду буде незмінною. Частиною 2 ст. 77 КАС України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, у спірних правовідносинах відповідач діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження йому надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення відповідає вимогам чинного законодавства та підстави для його скасування відсутні, про що правильно зазначив суд першої інстанції. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат зі сплати судового збору. Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 КАС України. Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.04.2025 року по справі № 440/13781/24 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)І.С. Чалий Судді(підпис) (підпис) В.В. Катунов І.М. Ральченко