Постанова 4851 № 440/2512/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 жовтня 2024 р.Справа № 440/2512/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Любчич Л.В., Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. , за участю секретаря судового засідання Труфанової К.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду та в режимі відеоконференції адміністративну справу за апеляційною скаргою Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27.06.2024, головуючий суддя І інстанції: С.С. Сич, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 08.07.24 по справі №440/2512/24 за позовом Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" до Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання протиправним та скасування рішення, ВСТАНОВИВ: Комунальне підприємство Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" (надалі - позивач, КП ПОР "Полтававодоканал", апелянт) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області (надалі - відповідач, ГУ ДПС у Полтавській області, контролюючий орган, податковий орган), у якому просило визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 20.11.2023 №303/4-1631 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу за підписом уповноваженої особи - начальника Щербанівського відділу по роботі з податковим боргом управління по роботі з податковим боргом ГУ ДПС у Полтавській області Тетяни Юрепіної. 27.06.2024 рішенням Полтавського окружного адміністративного суду відмовлено у задоволенні позову КП ПОР "Полтававодоканал". Не погодившись з цим судовим рішенням, КП ПОР "Полтававодоканал" подало апеляційну скаргу в якій, посилаючись на неповне з`ясування обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права просило скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27 червня 2024 по справі та ухвалити постанову про задоволення позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт покликався на невмотивованість та необґрунтованість спірного рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 20.11.2023 №303/4-1631, вказавши, що з цього рішення неможливо встановити відомості, які є обов`язковими для його ухвалення, відповідно до приписів п. 95.5 ст. 95 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а саме: відомостей про суму податкового боргу, підстави його виникнення та дату виникнення в зв`язку з чим неможливо встановити чи виникло у керівника контролюючого органу право на прийняття оскаржуваного рішення, тобто чи пройшли 90 днів з дати виникнення податкового боргу як обов`язкова умова прийняття такого рішення; відповідачем при прийнятті рішення не враховано обов`язкову умову, а саме наявність непогашеного зобов`язання держави щодо бюджетного відшкодування Позивачу податку на додану вартість згідно рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.04.2019 по справі № 440/4713/18, а також при прийняті рішення не встановлено чи є сума такого відшкодування меншою або більшою за суму податкового боргу, що є обов`язковою умовою для застосування процедури погашення податкового боргу на підставі п. 95.5 ст. 95 ПК України. ГУ ДПС у Полтавській області правом подання відзиву на позов не скористався, що не перешкоджає розгляду справи в силу приписів ч. 4 ст. 304 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України). Згідно з положеннями ч. 1, 3 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що КП ПОР "Полтававодоканал" зареєстроване як юридична особа та взяте на облік як платник податків 21.07.1993 за №371 /том 1 а.с. 14/. Згідно з пунктом 1.1 розділу 1 Статуту КП ПОР "Полтававодоканал" КП ПОР "Полтававодоканал" є комунальним унітарним комерційним підприємством, заснованим на майні спільної (комунальної) власності територіальних громад сіл, селищ і міст Полтавської області /том 1 а.с. 16-29/. Позивач зареєстрований платником податку на додану вартість, свідоцтво №23478399 про реєстрацію платника податку на додану вартість видане 03.02.2006 /том 1 а.с. 15/. 07.10.2016 контролюючим органом винесено податкову вимогу форми "Ю" №3312-17 на загальну суму 7415696,6 грн (станом на 06.10.2016), яка вручена КП ПОР "Полтававодоканал" 10.10.2016, що підтверджується розпискою про отримання на корінці податкової вимоги /том 1 а.с. 69/. Доказів оскарження та скасування податкової вимоги форми "Ю" №3312-17 від 07.10.2016 в адміністративному або судовому порядку до суду не надано. КП ПОР "Полтававодоканал" подано до ГУ ДПС у Полтавській області, ДПІ у м. Полтаві податкову звітність: - уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок (звітний (податковий) період грудень 2022 року, звітний (податковий) період, що уточнюється листопад 2022 року) від 29.12.2022, у якому відповідачем самостійно визначено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до державного бюджету (різниця) в розмірі 34 грн. та визначено суму штрафу в розмірі 1 грн. /том 3 а.с. 15, зворот а.с. 36/; - податкову декларацію з податку на додану вартість за листопад 2022 року від 20.12.2022, у якій позивачем самостійно визначено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до державного бюджету в розмірі 560300 грн. /том 3 а.с. 19/; - податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2022 року від 20.01.2023, у якій позивачем самостійно визначено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до державного бюджету в розмірі 50592 грн. /том 3 а.с. 20/; - уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок (звітний (податковий) період лютий 2023 року, звітний (податковий) період, що уточнюється листопад 2022 року) від 16.02.2023, у якому відповідачем самостійно визначено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до державного бюджету (різниця) в розмірі 16825 грн. /том 3 а.с. 14/; - уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок (звітний (податковий) період лютий 2023 року, звітний (податковий) період, що уточнюється грудень 2022 року) від 16.02.2023, у якому відповідачем самостійно визначено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до державного бюджету (різниця) в розмірі 14112 грн. /том 3 а.с. 12/; - податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2023 року від 20.02.2023, у якій позивачем самостійно визначено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до державного бюджету в розмірі 101406 грн. /том 3 а.с. 21/; - уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок (звітний (податковий) період квітень 2023 року, звітний (податковий) період, що уточнюється жовтень 2022 року) від 04.04.2023, у якому відповідачем самостійно визначено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до державного бюджету (різниця) в розмірі 46312 грн. /том 3 а.с. 13/; - податкову декларацію з податку на додану вартість за березень 2023 року від 20.04.2023, у якій позивачем самостійно визначено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до державного бюджету в розмірі 100921 грн. /том 3 а.с. 22/; - податкову декларацію з податку на додану вартість за квітень 2023 року від 22.05.2023, у якій позивачем самостійно визначено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до державного бюджету в розмірі 98555 грн. /том 3 а.с. 23/; - уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок (звітний (податковий) період червень 2023 року, звітний (податковий) період, що уточнюється січень 2023 року) від 08.06.2023, у якому відповідачем самостійно визначено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до державного бюджету (різниця) в розмірі 8090 грн. /том 3 а.с. 17/; - податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2023 року від 17.06.2023, у якій позивачем самостійно визначено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до державного бюджету в розмірі 104453 грн. /том 3 а.с. 24/; - уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок (звітний (податковий) період липень 2023 року, звітний (податковий) період, що уточнюється лютий 2022 року) від 01.07.2023, у якому відповідачем самостійно визначено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до державного бюджету (різниця) в розмірі 3767 грн. /том 3 а.с. 16/; - уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок (звітний (податковий) період липень 2023 року, звітний (податковий) період, що уточнюється травень 2022 року) від 10.07.2023, у якому відповідачем самостійно визначено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до державного бюджету (різниця) в розмірі 1198457 грн. /том 3 а.с. 11/; - уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок (звітний (податковий) період липень 2023 року, звітний (податковий) період, що уточнюється травень 2022 року) від 14.07.2023, у якому відповідачем самостійно визначено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до державного бюджету (різниця) в розмірі 3075 грн. /том 3 а.с. 18/; - податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2023 року від 20.07.2023, у якій позивачем самостійно визначено позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду, яке сплачується до державного бюджету в розмірі 3285637 грн. /том 3 а.с. 25/. Позивачем не сплачено податкові зобов`язання, самостійно визначені ним у зазначеній вище податковій звітності з податку на додану вартість, в загальній сумі 5 592 537 грн, що підтверджується витягами з інтегрованої картки платника податків КП ПОР "Полтававодоканал" з податку на додану вартість, що наявні у матеріалах справи. Із 06.10.2016 по 20.11.2023 сума податкового боргу позивача не переривалася повною його сплатою, що підтверджується відомостями інтегрованих карток КП ПОР "Полтававодоканал", витяги з яких наявні у матеріалах справи. 20.11.2023 ГУ ДПС в Полтавській області прийнято рішення №303/4-1631 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу, яким уповноважена особа - начальник Щербанівського відділу по роботі з податковим боргом управління по роботі з податковим боргом ГУ ДПС у Полтавській області Юрепіна Тетяна відповідно до пункту 95.5 статті 95 ПК України вирішила здійснити погашення усієї суми податкового боргу шляхом стягнення безготівкових коштів з рахунків у банках, органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, та інших фінансових установах КП ПОР "Полтававодоканал" /том 1 а.с. 31/. Це рішення ГУ ДПС в Полтавській області №303/4-1631 від 20.11.2023 підписане ОСОБА_1 як уповноваженою особою - начальником Щербанівського відділу по роботі з податковим боргом управління по роботі з податковим боргом ГУ ДПС у Полтавській області та скріплене печаткою контролюючого органу. 30.11.2023 вручено позивачу лист ГУ ДПС у Полтавській області від 22.11.2023 №36134/6/16-31-13-05-07 разом із рішенням ГУ ДПС у Полтавській області №303/4-1631 від 20.11.2023 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу (є додатком до цього листа), що підтверджується зворотнім повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення /том 1 а.с. 71/. Листом ГУ ДПС у Полтавській області від 22.11.2023 №36134/6/16-31-13-05-07 КП ПОР "Полтававодоканал" повідомлено про те, що 20.11.2023 ГУ ДПС у Полтавській області на виконання вимог пункту 95.5 статті 95 ПК України прийнято рішення №303/4-1631 "про стягнення коштів платника податків у банках у рахунок погашення податкового боргу КП Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" на податковий борг, який не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати в розмірі 5292573,58 грн. /том 1 а.с. 70/. 07.12.2023 КП ПОР "Полтававодоканал" подало до Державної податкової служби України скаргу на рішення контролюючого органу (в порядку ст. 56 Податкового кодексу України) вих.№юр/4742 /том 1 а.с. 32-38/. Рішенням ДПС України від 21.12.2023 №37618/6/99-00-06-03-03-06 продовжено строк розгляду скарги до 09.02.2024 включно /том 1 а.с. 39/. Рішенням ДПС України від 09.02.2024 №3316/6/99-00-06-03-06 залишено без змін рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 20.11.2023 №303/4-1631 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу, а скаргу позивача - без задоволення /том 1 а.с. 72-73/. Позивач не погодився з рішенням ГУ ДПС у Полтавській області №303/4-1631 від 20.11.2023 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу та звернувся до суду з позовом у цій справі. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з законності та обґрунтованості рішення ГУ ДПС у Полтавській області №303/4-1631 від 20.11.2023 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу. Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на таке. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Колегія суддів зазначає, що ця конституційна норма втілює засадничу складову принципу законності, відповідно до якої суб`єктам владних повноважень дозволено робити тільки те, на що їх прямо уповноважує закон. Ця конституційна норма вимагає дотримуватися приписів Закону як підстави для вчинення суб`єктом владних повноважень активних дій. Закон, своєю чергою, визначає, описує, який юридичних факт чи їх сукупність повинні бути наявними для того, щоб у владного суб`єкта виникли повноваження діяти тим чи іншим чином. Будь-яка діяльність та будь-яке рішення суб`єкта владних повноважень за відсутності таких юридичних фактів, визначених законом, буде проявом свавільності. Конструкція "в межах повноважень" у розумінні ст. 19 Конституції України стосується обсягу повноважень і вказує на необхідність суб`єкту владних повноважень діяти виключно в тих межах, на які їх уповноважили Конституція та закони України. Це означає, що суб`єктам владних повноважень заборонено вчиняти будь-які дії або приймати будь-які рішення, можливість вчинення чи прийняття яких прямо не передбачена в тексті закону для певного випадку. Будь-які такі рішення або дії будуть проявом свавільності. "У спосіб" у тексті ч. 2 ст. 19 Конституції України вказує на те, що, по-перше, спосіб вчинення дій і прийняття рішень обов`язково має бути встановлений законом. Положення ч. 2 ст. 19 Конституції вимагає того, щоб і підстави вчинення дій та прийняття рішень суб`єктами владних повноважень, і межі їхніх повноважень, і спосіб вчинення дій та прийняття рішень були або встановлені на конституційному рівні, або закріплені на рівні закону. По-друге, суб`єкти владних повноважень зобов`язані діяти й приймати рішення саме в такий спосіб, який передбачений законом, тобто неухильно дотримуватися визначеної на рівні закону процедури вчинення юридично значущих дій та прийняття обов`язкових для інших суб`єктів рішень. По-третє, суб`єкти владних повноважень не мають права вчиняти дії чи приймати рішення свавільно, тобто у спосіб, відмінний від того, який визначений законом. Суд також звертає увагу на відсутність ієрархічного підпорядкування вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України. Жодна з них не є важливішою за іншу. Суб`єкти владних повноважень можуть діяти та приймати рішення виключно з дотримання усіх трьох із них одночасно. Таким чином, порушення владним суб`єктом визначеної законом процедури вчинення дій або прийняття рішень є настільки ж неприпустимим, як і вчинення ним дій (прийняття рішень) без уповноваження законом. Також заслуговує й акцент положень Конституції України на необхідності визначення способу вчинення дій або прийняття рішень для суб`єкта владних повноважень (процедури їх вчинення) саме на рівні закону. Оскільки рішення або дії суб`єктів владних повноважень як органів публічної адміністрації прямо впливають на права та інтереси інших осіб, вимоги до процедури їх вчинення, які запобігають порушенням прав осіб та свавільності повинні бути встановлені саме законодавчим органом як органом представницької демократії як одна із передумов дотримання принципу верховенства права. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює ПК України, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин. Відповідно до підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання. Згідно з пунктом 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Пунктом 95.2 ст. 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Абзацом першим пункту 95.3 статті 95 ПК України встановлено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Водночас Законом України від 21.12.2016 №1797-VIІІ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» (далі - Закон №1797- VIII), який набрав чинності з 01.01.2017, змінено механізм стягнення коштів з рахунків платника у банках, зокрема пункт 95.5 статті 95 ПК України доповнено абзацами другим-шостим, відповідно до яких: у разі якщо податковий борг виник у результаті несплати грошового зобов`язання та/або пені, визначених платником податків у податковій декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки, стягнення коштів за рахунок готівки, що належить такому платнику податків, та/або коштів з рахунків такого платника у банках здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду, за умови якщо такий податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень та не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, та відсутні зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань. У таких випадках: рішення про стягнення коштів з рахунків такого платника податків у банках є вимогою стягувана до боржника, що підлягає негайному та обов`язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи; рішення про стягнення готівкових коштів вручається такому платник) податків і є підставою для стягнення. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. З 01.01.2022 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень» від 30.11.2021 №1914-IX, пунктом 20 розділу І в абзаці другому пункту 95.5 статті 95 ПК України слова та цифри: «за умови якщо такий податковий борг перевищує 5 мільйонів гривень та не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, та відсутні зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань» замінено словами і цифрами: «за умови якщо такий податковий борг не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати, та відсутності/наявності у меншій сумі непогашеного зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань, та/або бюджетного відшкодування податку на додану вартість. У разі наявності непогашеного зобов`язання держави перед платником податків у сумі, що є меншою за суму податкового боргу, ця норма застосовується в межах різниці між сумою податкового боргу та сумою зобов`язання держави». Законом України "Про внесення змін до ПК України та інших законодавчих актів України щодо платіжних послуг від 12 січня 2023 року № 2888-IX, який набрав чинність 01.04.2023, внесено до ПУ України такі зміни: у пункті 95.5: в абзаці другому слова "рахунків такого платника у банках" замінити словами "рахунків/електронних гаманців такого платника у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей"; в абзаці четвертому слова "рахунків такого платника податків у банках" замінити словами "рахунків/електронних гаманців такого платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей". Відповідно до абз. 3-5 п. 95.5 ст. 95 ПК України у таких випадках: рішення про стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців такого платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов`язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи; рішення про стягнення готівкових коштів вручається такому платнику податків і є підставою для стягнення. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. З системного аналізу вищенаведених правових норм слідує, що на момент виникнення спірних правовідносин стягнення коштів за рахунок готівки, що належить платнику податків та/або коштів з рахунків такого платника у банках за рішенням керівника контролюючого органу без звернення до суду може бути здійснене за наступних умов: 1) стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців такого платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей здійснюється за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу без звернення до суду; 2) стягнення коштів платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги; 3) податковий борг виник у результаті несплати грошових зобов`язань та/або пені, визначених платником податків у податкових деклараціях або уточнюючих розрахунках, що подаються контролюючому органу в установлені цим Кодексом строки; 4) за умови якщо такий податковий борг не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати; 5) за умови та відсутності/наявності у меншій сумі непогашеного зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань, та/або бюджетного відшкодування податку на додану вартість, водночас, у разі наявності непогашеного зобов`язання держави перед платником податків у сумі, що є меншою за суму податкового боргу, ця норма застосовується в межах різниці між сумою податкового боргу та сумою зобов`язання. Отже, лише сукупність вказаних обставин наділяє правом керівника контролюючого органу прийняти рішення про стягнення коштів платника податків з рахунків такого платника у банках у рахунок погашення податкового боргу. При цьому, наявність зобов`язань держави в особі будь-якого державного (контролюючого) органу перед платником податків щодо повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань з будь-якого податку чи збору унеможливлює стягнення податкового боргу на підставі рішення контролюючого органу без звернення до суду. Аналізуючи висновки Верховного Суду, викладені у постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 826/2352/15, від 26.03.2019 у справі №826/10755/15, від 25.09.2019 у справі № 826/3439/15, колегія суддів звертає увагу на те, що зазначена норма закону (п. 95.5 ст. 95 ПК) імперативно встановлює право керівника контролюючого органу прийняти рішення про стягнення коштів платника податків лише у разі наявності умов, зокрема, відсутності зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених грошових зобов`язань. Водночас, наслідками прийняття рішення про стягнення коштів з рахунків такого платника податків у банках, згідно із абзацами третім-п`ятим пункту 95.5 статті 95 ПК України є те, що рішення про стягнення коштів з рахунків такого платника податків у банках є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов`язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі, рішення вручається платнику податків і є підставою для стягнення. Перевіряючи наявність сукупності обставин, визначених п. 95.5 ст. 95 ПК, які наділяють правом керівника контролюючого органу прийняти рішення про стягнення коштів платника податків з рахунків такого платника у банках у рахунок погашення податкового боргу , колегією суддів встановлено наступне. З позовної вбачається, що позивач не заперечує щодо наявності податкового боргу з ПДВ. У відзиві на позов представник відповідача пояснив, що заборгованість КП ПОР "Полтававодоканал" виникла у вересні 2016 року та станом на 20.11.2023 складала 22 051 892,72 грн. У супровідному листі від 22.11.2023 № 36134/6/16-31-13-05-07, який був направлений разом з рішенням від 20.11.2023 №303/4-1631 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу зазначена сума податкового боргу 22 051 892,72 грн та сума податкового боргу, яка не сплачується протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку його сплати в розмірі 5 292 573,58 грн. Враховуючи вищезазначене, сума, на яку застосовано рішення керівника (5292573,58 грн) зазначена у супровідному листі до зазначеного рішення керівника, оскільки його типова форма не передбачає зазначення суми у самому рішенні. Відповідно до розрахунку сума надміру сплачених грошових зобов`язань станом на 20.11.2023 становить 5292573,58 гривень. При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що представник відповідача в судовому засіданні не вказує відомостей про податкові декларації, зобов`язання за якими не сплачені позивачем більш ніж 90 днів. Не надано таких відомостей і до матеріалів справи. Також, податковий орган приймаючи оскаржуване рішення не досліджував відсутність/наявність у меншій сумі непогашеного зобов`язання держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань, та/або бюджетного відшкодування податку на додану вартість. Так, апелянт, посилаючись на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11,04.2019 по справі № 440/4713/18, вказує про наявність непогашеного зобов`язання держави щодо бюджетного відшкодування позивачу податку на додану вартість. З цього приводу колегією суддів встановлено, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 11.04.2019 у справі №440/4713/18, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 09.07.2019, позов КП "Полтававодоканал" до Міністерства фінансів України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії - задоволено. Визнано протиправною бездіяльність Міністерства фінансів України при виконанні Державного бюджету України на 2017 рік в частині незабезпечення сплати (перерахування) на користь КП "Полтававодоканал" з державного бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування та залишилася непогашеною станом на 01 січня 2016 року на загальну суму 9 963 027,49 грн. Зобов`язано Міністерство фінансів України прийняти рішення про перерахування субвенції відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18 травня 2018 року №332 "Про затвердження Порядку та умов надання у 2017 році субвенції на загальну суму 9 963 027,49 грн. з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення різниці між фактичною вартістю теплової енергії, послуг з централізованого опалення, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та водовідведення, постачання холодної води та водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню та/або іншим підприємствам теплопостачання, централізованого питного водопостачання та водовідведення, які надають населенню такі послуги, та тарифами, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування" та Договорів про організацію взаєморозрахунків №4-ДФС від 01 серпня 2017 року та №6-ДФС від 12 грудня 2017 року Постановою Верховного Суду від 12.08.2020 у справі № 440/4713/18 касаційну скаргу Міністерства фінансів України залишено без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2019 року і постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 09 липня 2019 року у цій справі залишено без змін . Предметом спору у справі № 440/4713/18 була бездіяльність Міністерства фінансів України при виконанні Державного бюджету України на 2017 рік в частині незабезпечення сплати (перерахування) на користь КП "Полтававодоканал" з державного бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи органами місцевого самоврядування та залишилася непогашеною станом на 01.01.2016 на загальну суму 9 963 027,49 грн. Однак, Міністерством фінансів України, так і не було вчинено дій щодо перерахування позивачу субвенцій в розмірі 9 963 027,49 грн, внаслідок чого виникли обставини, які позбавили позивача можливості своєчасно розрахуватися з бюджетом в установленому Урядом порядку, що призвело до збільшення відповідних податкових боргових зобов`язань останнього. Колегія суддів враховує, що господарська діяльність КП «Полтававодоканал» підлягає врегулюванню постановами Національної комісії що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі по тексту НКРЕКП), яка своїми нормативними актами визначає структуру тарифів на послуги водопостачання та водовідведення. Так, постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 09 жовтня 2023 р. по справі № 440/8656/22, відмовлено у задоволенні позову ГУ ДПС у Полтавській області про стягнення кошти з рахунків Комунального підприємства "Полтававодоканал" за податковим боргом у розмірі 11 034 791,10 грн за платежем податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг). Суд у вказаній постанові зазначив, що КП «Полтававодоканал» у ході судового розгляду справи 440/8656/22 наголошувало, що у структурі тарифів на послуги водопостачання та водовідведення КП «Полтававодоканал» не передбачено такої статті витрат, як погашення заборгованості з податків минулих років. У зв`язку з чим, КП «Полтававодоканал» не отримавши більшу частину вказаної вище субвенції, не мало інших джерел для погашення заборгованості по сплаті податку на додану вартість у сумі 9963027,49 грн. Послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, відповідно до пп. «б» п. 185.1 ст. 185 ПК України є об`єктом оподаткування з податку на додану вартість, а величина тарифу базою оподаткування (п. 188.1 ст. 188 ПК України). Проте, адміністративними судами у справах № 820/1410/18, 1740/1838/18 встановлено факт незабезпечення тарифом реальної компенсації витрат на послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, тобто витрати на забезпечення якості й порядку надання послуг є вищими, ніж отримані доходи. По суті податковий борг з податку на додану вартість виник у КП «Полтававодоканал» в силу того, що тариф, який визначається державним Регулятором, не може забезпечити самофінансування та досягнення рівня економічно обґрунтованих витрат на виробництво послуг, які надаються КП «Полтававодоканал». Так, колегія суддів, приймаючи постанову у справі 440/8656/22, дійшла висновку, що дії податкового органу з примусового стягнення грошових коштів з рахунків підприємства у рахунок погашення податкової заборгованості з податку на додану вартість не можуть вважатись обґрунтованими, в умовах, коли така заборгованість виникла в результаті державного регулювання господарської діяльності Підприємства, за результатами якого сама Держава має заборгованість перед Підприємством. Колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи не містять, відповідачем до суду не надано доказів, а судом першої інстанції не встановлено, що на час прийняття спірного рішення контролюючим органом встановлено відсутність зобов`язань держави щодо повернення такому платнику податків помилково та/або надміру сплачених ним грошових зобов`язань. Таким чином, у справі, що розглядається відповідачем не спростовано, що станом на дату прийняття спірного рішення у КП «Полтававодоканал» існувало зобов`язання держави щодо перерахування позивачу субвенцій в розмірі 9963027,49 грн, що унеможливлює застосування контролюючим органом стягнення податкового боргу у спосіб передбачений пункту 95.5 ст. 95 ПК України. Відтак, відповідачем не доведено відсутність зобов`язань держави щодо перерахування позивачу субвенцій в розмірі 9963027,49 грн, що є обов`язковою умовою для застосування процедури погашення податкового боргу на підставі пункту 95.5 ст. 95 ПК України. У свою чергу позивачем доведено та судом апеляційної інстанції встановлено наявність у держави перед позивачем зобов`язання щодо перерахування позивачу субвенцій в розмірі 5292573,58 грн, яка унеможливлює застосування контролюючим органом стягнення податкового боргу у спосіб передбачений пунктом 95.5 ст. 95 Податкового кодексу України. Такі висновки суду апеляційної інстанції узгоджуються з аналогічним правовим висновком, викладеним в постанові Верховного Суду від 31.10.2023 по справі № 520/3086/2020. Надаючи оцінку доводам відповідача, що затверджена форма рішення не передбачає визначення у ньому ані конкретної суми податкового боргу, ані відомостей про податкові декларації, зобов`язання за якими не сплачені більш ніж 90 днів, суд апеляційної інстанції зазначає таке. Рішення про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках, у рахунок погашення податкового боргу, приймається у формі, затвердженій наказом ДПС України від 06.12.2019 №199 «Про затвердження примірних форм Рішення про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу; Журналу реєстрації рішень, прийнятих відповідно до статті 95 Податкового кодексу України», зі змінами внесеними наказом ДПС України від 24.09.2021 № 842, яка має такий зміст: «відповідно до пункту 95.5 статті 95 Податкового кодексу України вирішив(ла) здійснити погашення усієї суми податкового боргу шляхом стягнення безготівкових коштів з рахунків у банках, органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів, та інших фінансових установах (найменування платника податків, код згідно ЄДРПОУ)». Вказана примірна форма, в редакції від 24.09.2021, не враховує зміни, внесені до статті 95 ПК України, чинні з 01.01.2022, зокрема те, що прийняте у порядку абзацу 2 пункту 95.5 статті 95 ПК України рішення може стосуватися тільки певного та конкретно визначеного податкового боргу, який не сплачується протягом 90 календарних днів. Натомість, як зазначалось вище, оскаржуване рішення прийнято згідно із його змістом щодо «усієї суми податкового боргу» та до такого рішення не додано жодного документу, який би надав позивачу можливість бути обізнаним щодо розміру податкового боргу, який підлягає стягненню та підстав його виникнення, що свідчить про недотримання контролюючим органом при прийнятті такого рішення, передбачених ст. 2 КАС України, вимог щодо добросовісності і пропорційності рішення суб`єкта владних повноважень. Про необхідність зазначення конкретних сум у рішенні про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу свідчить те, що контролюючий орган має право пред`явлення платіжних документів банкам на підставі такого рішення, отже рішення не може бути ані безмежним, ані невизначеним. Платник податків також має право бути обізнаним про розмір грошових коштів, які за таким рішенням списуватимуться з рахунків у банках без його згоди та без звернення до суду. Наведене свідчить про пропорційність та додержання балансу прав та інтересів сторін таких правовідносин. Визначення певної суми податкового боргу, яким обмежується реалізація рішення про його стягнення, встановлює межі прав контролюючого органу та запобігає можливим зловживанням та помилковому пред`явленню банкам платіжних інструментів за іншими зобов`язаннями, що виходять за межі розглянутої процедури. Порядок ініціювання та виконання платіжних операцій за рахунками користувачів платіжних послуг врегульовано Інструкцією №163. Згідно із підпунктом 19 пункту 6 Інструкції №163 примусове списання (стягнення) це платіжна операція з рахунку платника, що здійснюється стягувачем без згоди платника на підставі встановленого законом України виконавчого документа у випадках, передбачених законодавством України, або на підставі рішення суду, що набрало законної сили, чи рішення керівника органу стягнення (його заступника або уповноваженої особи) у випадках, передбачених ПК України. При цьому, згідно із підпунктом 2 пункту 62 Інструкції №163 стягувач ініціює примусове списання (стягнення) коштів з рахунків платників податків - на підставі рішення суду або рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу (за умов, визначених у пункті 95.5 статті 95 ПК України). Особливістю примусового списання, згідно із абзацом третім пункту 64 Інструкції №163, є те, що стягувач не подає надавачу платіжних послуг рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, на підставі якого оформлено платіжну інструкцію. Таким чином, процедура примусового списання коштів платника податків визнає рішення про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу рівнозначним як виконавчому документу, так і судовому рішенню, отже є правомірним очікувати від такого рішення контролюючого органу додержання мінімальних стандартів процедури стягнення коштів без згоди платника податків та без судового рішення визначення у ньому суми податкового боргу. З урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що дотримання принципів добросовісності та безсторонності зумовлює необхідність зазначення контролюючим органом у тексті рішення, як повного розміру суми податкового боргу, який підлягає погашенню у порядку пункту 95.5 статті 95 ПК України, так і підстав виникнення цього боргу, оскільки цим підтверджувалось би додержання вимог вказаної норми щодо умов (меж) прийняття рішення (1) грошових зобов`язань, визначених платником податків у податкових деклараціях, (2) не сплачених протягом 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку їх сплати. Отже, лише за таких обставин, контролюючий орган та платник податків будуть знаходитись у ситуації юридичної визначеності у процедурі стягнення податкового боргу в порядку пункту 95.5 статті 95 ПК України. Водночас, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що загальні підходи до оцінки недоліків форми рішення сформульовані Верховним Судом у постановах від 19 травня 2020 року у справі №820/2300/18, від 30 квітня 2020 року у справі №810/384/16, від 17 березня 2020 року у справі № 808/4140/15, від 25 січня 2019 року у справі №812/1112/16, у яких Верховний Суд звертав увагу, що окремі дефекти форми рішення контролюючого органу не повинні сприйматися як безумовні підстави для висновку щодо протиправності спірного рішення і, як наслідок, про його скасування. Якщо спірне рішення прийняте контролюючим органом у межах своєї компетенції та з його змісту можна чітко встановити зміст цього рішення (зокрема, порушення законодавства, за які застосовуються відповідні санкції, та розмір останніх), таке рішення може бути визнане судом правомірним навіть у разі, коли не дотримано окремих елементів. Технічні помилки не є недоліками форми оскаржуваного податкового повідомлення-рішення. Однак, у цьому випадку, недоліки оскаржуваного рішення впливають на можливість чітко встановити його зміст, зокрема розмір суми, яка підлягає стягненню та підстави її виникнення, що свідчить про суттєвість таких недоліків та їх безпосередній вплив на правомірність рішення контролюючого органу. Відповідно до приписів ч. 2 ст. 2 КАС України, які фактично визначають вимоги, зокрема до рішень суб`єктів владних повноважень, законодавцем закріплено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Отже, з огляду на те, що рішення відповідача від 20.11.2023 №303/4-1631 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу прийнято не добросовісно і не пропорційно та фактично ставить позивача у ситуацію юридичної невизначеності у процедурі стягнення податкового боргу в порядку пункту 95.5 статті 95 ПК України, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для його визнання протиправним та скасування. В зв`язку чим, колегія суддів відхиляє доводи відповідача, з якими погодився суд першої інстанції щодо правомірності прийняття оскаржуваного рішення та правомірності своєї бездіяльності. Судом першої інстанції наведені обставини не враховані, з огляду на що висновки про відмову у задоволені позовних вимог є помилковими. Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення вимог апеляційної скарги. Ухвалюючи це судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України (п. 58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи зазначені вище положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. З урахуванням викладеного та на підставі ч. 1 ст. 317 КАСУ колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга КП ПОР "Полтававодоканал" підлягає задоволенню, а рішення суду І інстанції скасуванню з прийняттям постанови про задоволення позовних вимог. Відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Так, матеріалами справи підтверджено, що позивач сплатив судовий збір за подання позову та апеляційної скарги усього у розмірі у розмірі 75700,00 грн. Таким чином, з урахуванням задоволення позову на користь позивача належить стягнути 75700,00 грн сплаченого ним судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги. Керуючись ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" задовольнити. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27 червня 2024 року по справі №440/2512/24 скасувати. Прийняти постанову, якою позовні вимоги Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" - задовольнити. Визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ДПС у Полтавській області від 20.11.2023 №303/4-1631 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу за підписом уповноваженої особи - начальника Щербанівського відділу по роботі з податковим боргом управління по роботі з податковим боргом ГУ ДПС у Полтавській області Тетяни Юрепіної. Стягнути на користь Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" (ідентифікаційний код 03361661, вул. Пилипа Орлика, 40-а, м. Полтава, 36020) судовий збір за подачу позовної заяви та апеляційної скарги в сумі 75700 (сімдесят п`ять тисяч сімсот) грн 00 коп за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Полтавській області (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44057192, вул. Європейська, 4, м. Полтава, 36000). Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя Л.В. Любчич Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін Повний текст постанови складено 07.11.2024.