Постанова 4805 № 286/4215/24

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №286/4215/24 Головуючий у 1-й інст. Вачко В. І. Категорія 39 Доповідач Павицька Т. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 липня 2025 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого Павицької Т.М., суддів Борисюка Р.М., Галацевич О.М. розглянув у спрощеному письмовому провадженні без виклику сторін в м. Житомирі цивільну справу №286/4215/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 29 квітня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Вачко В.І. в м. Овруч Житомирської області, в с т а н о в и в : У листопаді 2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулося до суду з позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №3883790 від 12.01.2022 в розмірі 45 621,47 грн., з яких: 8 000 грн заборгованість за тілом кредиту та 37 621,47 грн заборгованість за відсотками. В обґрунтування позову зазначає, що 12.01.2022 між ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_1 укладено в електронній формі договір позики №3883790, відповідно до умов якого ТОВ «Маніфою» надано позичальнику грошові кошти в розмірі 8 000 грн на 20 днів до 01.02.2022, а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пеню (у разі наявності), а також інші платежі передбачені договором. Вказує, що ТОВ «Маніфою» свої зобов`язання за кредитним договором виконано в повному обсязі, а саме надано відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначений умовами кредитного договору. Зазначає, що в порушення вимог ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач не виконав свої зобов`язання не вносив платежі, передбачені умовами кредитного договору, на повернення отриманих коштів, а також сплату процентів за користування кредитом. Зазначає, що станом на дату звернення до суду з позовною заявою заборгованість відповідача за кредитним договором становить 45 621,47 грн., яка складається з: 8 000 грн - заборгованості за тілом кредиту; 37 621,47 грн - заборгованості за відсотками. Вказує, що 02.11.2022 між ТОВ «Маніфою» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір факторингу №02-11/2022, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «Маніфою», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №3883790 від 12.01.2022. Враховуючи вищевикладене просило задовольнити позов в повному обсязі, а також стягнути судові витрати зі сплати судового збору. Рішенням Овруцького районного суду Житомирської області від 29 квітня 2025 року позовні вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №3883790 від 12.01.2022 у загальному розмірі 45 621,47 грн та судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422,40 грн. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, у якій просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що ухвалене із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Вказує, що позивачем не надано доказів існування будь-яких правовідносин між ТОВ «Універсальні платіжні рішення» та ТОВ «Маніфою», яке здійснило переказ коштів на рахунок відповідача від імені позивача. Зазначає, що в матеріалах справи відсутні належні докази, що підтверджують перерахування коштів відповідачу згідно договору. Вказує, що позивачем не надано доказів на підтвердження розміру наданих відповідачеві кредиту, а тому перевірити розмір нарахованої суми боргу процентів не є можливим. Звертає увагу на те, що в матеріалах справи відсутні первинні бухгалтерські документи на підтвердження перерахування коштів. Зазначає, що надані позивачем розрахунки кредитної заборгованості не підтверджені належними доказами. Вказує, що розрахунком за договором позики №3883790 від 12.01.2022 визначено, що загальна вартість кредиту складає 10 388 грн., натомість позивач просить стягнути відсотки у розмірі 37 621,47 грн. Зазначає, що жодних договорів пролонгації користування позикою відповідачем не підписувалося, що свідчить про незмінність строковості умов договору. Вказує, що матеріали справи також не містять додаткового договору про пролонгацію договору позики №3883790 з наявним електронним підписом. Враховуючи викладене просить скасувати рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 29 квітня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. 18 червня 2025 року на адресу суду від ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Зазначає, що відповідач був належним чином проінформований з умовами договору і погодився з ними, шляхом його підписання. На підтвердження виконання ТОВ «Маніфою» зобов`язань щодо перерахування коштів за кредитним договором надано лист-повідомлення №27820-240820160500 від 20.08.2024 про успішне перерахування коштів. Зазначає, що відсутність у матеріалах справи виписок з особових рахунків не свідчить про відсутність у відповідача заборгованості, оскільки згідно з п. 2.6 кредитного договору кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх безготівкового переказу на рахунок банківської картки, зареєстрованої позичальником для цієї цілі в особистому кабінеті на веб-сайті товариства. Звертає увагу на те, що між ОСОБА_1 та ТОВ «Маніфою» було укладено додаткову угоду №1, якою сторони погодили подовжити строк позики на 30 днів до 03 березня 2022 року. Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що 12 січня 2022 року між ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_1 укладено договір позики №3883790. За умовами п.2.1. договору позики позикодавець передає позичальнику у власність грошові кошти (позику), а позичальник приймає на себе обов`язок повернути таку ж суму грошових коштів (суму позики) та сплатити позикодавцю проценти за користування позикою та всі інші платежі відповідно до умов цього договору. Позика надається на умовах повернення, платності та строковості в національній валюті України гривні (п.2.2. договору позики). У п.2.3 договору позики сторони погодили наступні параметри позики: тип позики короткострокова; мета отримання позики придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення особистих потреб, не пов`язаних з підприємницькою діяльністю, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника; сума позики: 8000,00 грн; строк позики: до 01 лютого 2022 року (20 днів). Відповідно до п.2.4. договору встановлено середньоденний розмір процентів за користування позикою, акційний, фіксований: 1,49250% від суми позики за кожен день користування позикою в межах повного строку позики. Середньоденний розмір процентів за користування позикою, базовий, фіксований: 1,99000% від суми позики за кожен день користування позикою в межах повного строку позики. Базова процентна ставка за позикою, фіксована: 1,99000% від суми позики за кожен день користування позикою. Також встановлено, що відповідачем підписано анкету клієнта та паспорт позики в електронній формі за допомогою електронного цифрового підпису, в якому зазначені умови надання позики. Шляхом підписання додатку №1 до договору позики його сторонами узгоджено розрахунок за договором. Додатковою угодою №1 від 01 лютого 2022 року до договору позики №3883790 від 12 січня 2022 року ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_1 погоджено продовження строку позики до 03 березня 2022 року, на 30 днів, середньоденний розмір процентів за користування позикою, базовий 1,99000%. Договір позики, додаток №1 до договору, паспорт позики та додаткова угода підписані електронним підписом позичальника шляхом використання одноразового ідентифікатора. Згідно копії довідки про ідентифікацію підтверджується, що клієнт ОСОБА_1 , з яким укладено договір позики №3883790 від 12.01.2022, ідентифікований ТОВ «Маніфою», на номер телефону НОМЕР_1 , надіслано одноразовий ідентифікатор z90401. Відповідно до копії листа №2782_240820160500 від 20.08.2024, 12 січня 2022 року перераховано грошові кошти в розмірі 8000 грн на карту № НОМЕР_2 . 02 листопада 2022 року між ТОВ «Маніфою» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу №02-11/2022, у відповідності до якого останній отримав право вимоги до відповідача за кредитним договором №3883790 від 12 січня 2022 року. Відповідно до Реєстру прав вимог до договору факторингу №02-11/2022 від 02.11.2022 та акту прийому-передачі реєстру прав вимог за договором факторингу №02-11/2022 від 02.11.2022, ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» з 02.11.2022 набуло право грошової вимоги до боржників, в тому числі до боржника за договором позики №3883790 від 12.01.2022. Згідно розрахунку заборгованості за договором №3883790 від 12.01.2022 ОСОБА_1 має заборгованість в розмірі 45 621,47 грн., яка складається з: 8 000 грн заборгованості за тілом кредиту та 37 621,47 грн заборгованості за відсотками. 08.11.2024 ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернувся до відповідача із досудовою вимогою сплатити заборгованість за кредитним договором №3883790 від 12.01.2022, укладеним між ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_1 , в сумі 45 621,47 грн., повідомивши при цьому боржника про відступлення права вимоги за договором №3883790 від 12.01.2022 до нового кредитора ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на підставі договору факторингу №02-11/2022 від 02.11.2022, укладеного останнім з ТОВ «Маніфою». Вказана вимога залишена відповідачем без реагування. Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позивач, пред`являючи вимоги про погашення кредитів, просив у тому числі, крім основної суми боргу по кредиту, яку фактично отримав в борг відповідач від первісного кредитора, стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість по процентах за користування кредитом та заборгованість по одноразовій комісії за надання кредиту. При цьому, з моменту отримання права вимоги до відповідача-боржника позивач, як новий кредитор, не здійснював нарахування відсотків та штрафних санкцій. У свою чергу, розмір заборгованості за кредитним договором відповідачем належними та допустимими доказами не спростовано. Перевіряючи законність оскаржуваного рішення, колегія суддів враховує наступне. За приписами ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори). За змістом ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України). В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19. Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа. Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Встановлено, що 12 січня 2022 року між ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_1 укладено договір позики №3883790. Вказаний договір позики підписаний ОСОБА_1 електронним підписом з одноразовим ідентифікатором z90401. На підтвердження позовних вимог ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» надало суду копію зазначеного вище договору позики №3883790 від 12.01.2022. Відтак, з урахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про укладеність вищевказаного договору позики між відповідачем та ТОВ «Маніфою». За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору. Зазначений договір недійсним не визнано. При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів. Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №444/9519/12 (провадження №14-10 цс 18) від 28 березня 2018 року. Згідно пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. Частиною другою статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні. За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цсі5. У справі, що переглядається встановлено, що відповідач уклав із ТОВ «Маніфою» електронний договір шляхом обміну електронними повідомленнями, та підписав такий у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (електронним підписом одноразовим ідентифікатором z90401), а тому вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Згідно розрахунку заборгованості за договором №3883790 від 12.01.2022 ОСОБА_1 має заборгованість в розмірі 45 621,47 грн., яка складається з: 8 000 грн заборгованості за тілом кредиту та 37 621,47 грн заборгованості за відсотками. Доказів погашення тіла кредиту матеріали справи не містять. Враховуючи те, що відповідач взяті на себе зобов`язання за договором позики належним чином не виконав, кредитні кошти не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення заборгованості по тілу кредиту в сумі 8 000 грн. Натомість, відповідач не надав доказів того, що на його картковий рахунок НОМЕР_3 не було перераховано грошові кошти у розмірі 8 000 грн. Також відповідач не надав ні суду першої інстанції, ні апеляційному суду виписки по зазначеному картковому рахунку за спірні періоди на підтвердження факту незарахування кредитних коштів на його рахунок, враховуючи, що ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» не є банківською установою. Тобто ОСОБА_1 не був позбавлений можливості надати відповідні банківські дані/інформацію на підтвердження своїх доводів, маючи при цьому безперешкодний та повний доступ до таких. Таким чином, колегія суддів вважає доведеною обставину отримання відповідачем грошових коштів у порядку та на умовах, що визначені укладеним договором позики і взяті на себе зобов`язання останнім не виконано, у передбачені в договорі строки грошові кошти не повернув, у зв`язку з чим виникла заборгованість по тілу кредиту, яка підлягає стягненню на користь позивача. Крім того, у п. 2.3 договору позики сторони погодили наступні параметри позики: тип позики дкороткострокова; мета отримання позики придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення особистих потреб, не пов`язаних з підприємницькою діяльністю, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника; сума позики: 8000,00 грн; строк позики: до 01 лютого 2022 року (20 днів). Відповідно до п. 2.4. договору встановлено середньоденний розмір процентів за користування позикою, акційний, фіксований: 1,49250% від суми позики за кожен день користування позикою в межах повного строку позики. Середньоденний розмір процентів за користування позикою, базовий, фіксований: 1,99000% від суми позики за кожен день користування позикою в межах повного строку позики. Базова процентна ставка за позикою, фіксована: 1,99000% від суми позики за кожен день користування позикою. Відповідно до договору, строк позики - період, протягом якого позика передається у власність позичальнику, визначений договором. Початковий строк позики визначається п.2.3.4 договору. Разом з тим, строк позики може бути продовжено шляхом укладення сторонами відповідної додаткової угоди (розділ 1 договору). У випадку укладення додаткової угоди щодо продовження строку позики за цим договором, проценти за користування позикою в період дії такої додаткової угоди нараховуються за спадною процентною ставкою (формула розрахунку якої визначена додатком №1) на підставі фіксованого базового середньоденного розміру процентів за користування позикою (п.2.4.3); графік нарахувань визначається відповідною додатковою угодою (п.3.6 договору). Додатковою угодою №1 від 01 лютого 2022 року до договору позики №3883790 від 12 січня 2022 року ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_1 було погоджено продовження строку позики до 03 березня 2022 року, на 30 днів, середньоденний розмір процентів за користування позикою, базовий 1,99000%. Отже, погоджений сторонами у договорі позики строк кредитування, з урахуванням додаткової угоди до договору кредиту, складає в загальному 50 днів до 03 березня 2022 року. Керуючись частиною четвертою статті 367 ЦПК України, колегія суддів здійснює розрахунок заборгованості відповідача за процентами за користування кредитом. В межах першого розрахункового періоду терміном 20 днів повинна застосовуватися базова процентна ставка у розмірі 1,49250%, в межах другого терміну 30 днів - основна процентна ставка у розмірі 1,99%. Відтак, розмір відсотків за користування позикою складає: за перші 20 днів 2 388 грн., та за наступні 30 днів 4 776 грн., а всього 7 164 грн. Згідно розрахунку заборгованості за договором позики станом на 02.11.2022 вбачається, що ОСОБА_1 на погашення процентів 01.02.2022 сплачено 2388 грн., відтак заборгованість за відсотками складає 4 776 грн., що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Таким чином, суд першої інстанції ухвалюючи рішення по суті не дав належної правової оцінки та дійшов помилкового висновку про стягнення заборгованості за процентами нарахованими поза межами строку кредитування (з 04.03.2022 по 02.11.2022), оскільки такі до стягнення не підлягають. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно зі статтею 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Оскільки висновки суду першої інстанції зроблені без належного з`ясування дійсних обставин справи, дослідження та оцінки наданих сторонами доказів, то згідно зі статтею 376 ЦПК України це є підставою для зміни рішення суду першої інстанції, шляхом зменшення розміру заборгованості з 45 621,47 грн до 12 776 грн. Згідно з частиною 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» за подання позовної заяви сплатило судовий збір в розмір 2422,40 грн., позовні вимоги підлягають частковому задоволенню на 28%, тому рішення суду першої інстанції в частині стягнення судового збору з відповідача на користь позивача підлягає зміні та має бути стягнутий з відповідача судовий збір на користь позивача в розмірі 678,27 грн. Враховуючи, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню на 72%, за подання апеляційної скарги сплачено судовий збір в розмір 4542 грн., тому з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 3270,24 грн. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах не підлягають касаційному оскарженню. Малозначними, зокрема, є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (п.1 ч.6 ст.19 ЦПК України). Дана справа є малозначною в сили вимог закону. Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, у х в а л и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Овруцького районного суду Житомирської області від 29 квітня 2025 року змінити, зменшивши розмір заборгованості стягнутої з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» за кредитним договором №3883790 від 12.01.2022 з 45 621,47 грн до 12 776 грн., з яких: 8 000 грн - заборгованість за тілом кредиту та 4 776 грн - заборгованість за відсотками. В решті позову відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судовий збір за розгляд справи в суді першої інстанції в розмірі 678,27 грн. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» на користь ОСОБА_1 судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 3270,24 грн. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий Судді