Постанова Тернопільський апеляційний суд № 712/14551/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 712/14551/24Головуючий у 1-й інстанції Позняк В.М. Провадження № 22-ц/817/631/25 Доповідач - Храпак Н.М. Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 02 липня 2025 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: Головуючої - Храпак Н.М. Суддів - Костів О. З., Хома М. В., за участі секретаря - Дідух М.Є. без участі сторін, належним чином повідомлених про день, час та місце розгляду справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 712/14551/24 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», інтереси якого представляє адвокат Кожем`яченко Юлія Миколаївна, на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 квітня 2025 року, ухваленого суддею Позняком В.М., у справі Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,- В С Т А Н О В И В: у грудні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» звернулося в суд із позовом до ОСОБА_1 , просить стягнути з відповідача в свою користь суму заборгованості за Договором позики №3134852 в розмірі 9582 грн. Позов мотивовано тим, що 21.01.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 уклали в електронній формі договір позики № 3134852, за умовам якої позикодавець передав у власність грошові кошти у розмірі 6000,00 грн строком на 30 днів до 20.02.2021, зі сплатою процентів у розмірі 1, 99 % в день (базова процентна ставка/фіксована). Того ж дня грошові кошти були перераховані на рахунок відповідача. 21.06.2021 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» уклали Договір факторингу №2106, за умовами якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «Фінансова компанія управління активами» право вимоги за договорами позики. Оскільки відповідач належним чином не виконує умови договору щодо погашення заборгованості, у нього виникла заборгованість у розмірі 6000 грн сума боргу та 3582 грн за відсотками. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 квітня 2025 року у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ТОВ «Фінансова компанія управління активами», інтереси якого представляє Кожем`яченко Юлія Миколаївна подалf апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області у справі №712/14551/24 від 02 квітня 2025 року та постановити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги представник заявника зазначила, що висновок суду першої інстанції, в частині ненадання позивачем достатніх доказів, що підтверджують перехід до відповідача права грошової вимоги за договором позики, зокрема доказів оплати за договором факторингу ґрунтується на висновку викладеному у правовій позиції Верховного суду, висловленому у постанові від 02.11.2021 у справі №905/306/17 (згідно з п.37 зазначеної постанови, вбачається, що висновок суду у даній справі ґрунтується на висновках, викладених у постановах Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012). Проте, на думку представника заявника, зазначені висновки Верховного Суду, на які посилається суд першої інстанції є помилковими, оскільки зміст цих правовідносин (права й обов`язки сторін спору) та спільні риси між спірними правовідносинами є відмінними та не тотожними із даною справою, а саме спільною рисою у даних справах є момент переходу права вимоги, який встановлений договором відступлення права грошової вимоги, а саме з моменту оплати повної ціни зазначеної у договорі відступлення права вимоги, тоді як у даній справі договором факторингу передбачено, що перехід від позикодавця/первісного кредитора до позивача/фактора прав вимог за портфелем заборгованості відбувається в момент підписання актів прийому-передачі Реєстру заборгованостей, а тому на думку заявника, висновок суду першої інстанції стосовно не доведеності набуття ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» права грошової вимоги до ОСОБА_1 , є передчасними та такими, що не відповідають фактичним обставинам, що формують зміст правовідносин. Так, згідно з п.5.2 зазначеного договору факторингу встановлено, що перехід від позикодавця/клієнта до позивача/фактора прав вимог за портфелем заборгованості відбувається в момент підписання актів прийому-передачі реєстру заборгованостей, після чого позивач/фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно портфеля заборгованості та набуває відповідних прав вимог. Підписані сторонами акти прийому-передачі реєстру заборгованостей підтверджують факт переходу від первісного кредитора/клієнта до позивача/фактора відповідних прав вимоги та є невід`ємними частинами цього Договору. Відповідно до Реєстрів прав вимог за договорами факторингу №2106 від 21 червня 2021 р. ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ УПРАВЛІННЯ АКТИВАМИ» набуло права грошової вимоги за договорами позики, в тому числі до ОСОБА_1 . (витяг з реєстрів прав вимог міститься в матеріалах справи). Таким чином, момент переходу права грошової вимоги за Договорами факторингу №2106 від 21 червня 2021 є підписання додатків №4 та №5 до договору, а не здійснення Фактором оплати за договором факторингу, факт якої у спірних правовідносинах не впливає як на перехід права грошової вимоги, так і на права та обов`язки відповідачки. Відтак вважають, що висновок місцевого суду про відмову у задоволенні вимог позову у даній справі виключно з підстави відсутності первинних документів на підтвердження перерахування коштів за договором факторингу є надміру формальним. При цьому звертають увагу суду, що в матеріалах справи міститься акт про взаємні розрахунки за договором факторингу №2106 від 21.06.2021 року, наданий позивачем, як доказ відсутності заборгованості по оплаті за відповідними договорами факторингу, який підписаний директором/уповноваженою особою за допомогою програмного забезпечення «ВЧАСНО» електронно цифровим підписом (відповідний протокол перевірки міститься в матеріалах справи). Відзиву на апеляційну скаргу до Тернопільського апеляційного суду не надходило. У судове засідання представник ТОВ «Фінансова компанія управління активами» - адвокат Кожем`яченко Ю.М. не з`явилася, хоча належним чином була повідомлена про дату, час і місце проведення судового засідання, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа до електроного кабінету, однак подала до суду заяву про розгляд справи у відсутності представника ТОВ «Фінансова компанія управління активами». Відповідач ОСОБА_1 також в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце проведення судового засідання, про що свідчить рекомендоване повідомлення №0601154844361, яке повернулося в зв`язку з відсутністю адресата за вказаною ним адресою. Відповідно до частини 6 статті 128 ЦПК України cудова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. . Відповідно до п.п 2, 3 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи та день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду. У відповідності до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника процесу за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, тому колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутності учасників процесу. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції за наявними в справі доказами в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення. Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості. Судом встановлено, що 21 січня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (позикодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) було укладено договір позики №3134852, за умовами якого позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти (позику) на погоджений умовами договору строк шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату (проценти) від суми позики (п.1 Договору) (а.с.10). Договір підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором aHh45EKxo5. Підписанням цього договору відповідач підтвердив, що він ознайомився на сайті https://mycredit.ua/ru/documents-license/ з повною інформацією щодо позикодавця та його послуг, що передбачена ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», а також погодився, що до моменту підписання договору позики вивчив цей договір та Правила надання грошових коштів у позики, у тому числі і на умовах фінансового кредиту (далі Правила), розміщені на сайті, їх зміст, суть, об`єм зобов`язань сторін та наслідки укладення договору, а також зазначена в правилах процедура і наслідки оформлення позичальником подовження строку користування позикою (пролонгація), йому зрозумілі (п. п. 4.1, 4.2 Договору). Пунктом 5 Договору визначено, що він укладений дистанційно, в електронній формі, з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції, та підписано накладенням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до положень Закону України «Про електронну комерцію» Договір прирівнюється до укладеного в письмовій формі. Згідно з п. 6 Договору позики, договір укладений в результаті зваженого рішення сторін, на взаємовигідних умовах, на принципах ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, згідно яких сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог розумності та справедливості. Того ж дня грошові кошти були перераховані на рахунок відповідача № НОМЕР_1 , що підтверджується інформацією ТОВ «Фінансова компанія фін експрес» від 12.09.2024 №12/09/24-4 (а.с. 21-22) 21.06.2021 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» укладено договір факторингу № 2106, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає (відступає) ТОВ «Фінансова компанія управління активами» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Фінансова компанія управління активами» приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, вказані у реєстрі заборгованостей (а.с.12 зворіт 16). Пунктом 5.2 договору факторингу встановлено, що перехід від клієнта до фактора прав вимог за портфелем заборгованості відбувається в момент підписання актів прийому-передачі реєстру заборгованостей, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно портфеля заборгованості та набуває відповідні права вимоги. Підписані сторонами акти прийому-передачі реєстру заборгованостей підтверджують факт переходу від клієнта до фактора відповідних прав вимоги та є невід`ємними частинами цього Договору. Пунктом 6 договору визначено, що загальна сума права вимоги, яка відступається становить 160036293,20 грн, ціна продажу становить 8473026,02 грн, яка сплачується до 28.07.2022. 21.06.2021 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» підписали Акт прийому-передачі Реєстру заборгованостей за договором факторингу № 2106 від 21.06.2021 року. Відповідно до Реєстру прав вимог №1 від 21.06.2021 до договору факторингу №2106 від 21.06.2021 ТОВ «Фінансова компанія управління активами» набуло права грошової вимоги до Відповідача в сумі 20328 грн, з яких 6000 грн сума боргу та 14328 грн сума заборгованості за відсотками. На підтвердження наявності заборгованості стороною позивача надано розрахунок заборгованості за договором позики № 3134852 від 21.01.2021 за період з 21.01.2021 по 09.09.2024, на суму 9 582,00 грн, з яких: 6000 грн- заборгованість за тілом позики), 3582 - заборгованість за процентами (а.с.8 зворіт 9). Відмовляючи у задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження переходу до нього права грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 від первісного кредитора ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», що є його процесуальним обов`язком. При цьому, суд не взяв до уваги наданий позивачем «акт звірки взаємних розрахунків за період січень 2021 - грудень 2022, який ніким не підписаний та не засвідчений, не містить відтисків печатки юридичних осіб, а тому не є офіційним документом та належним доказом, який би підтверджував обставини, які потребують доказуванню, а саме, факт оплати за договором факторингу. З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів в повному обсязі погодитися не може, з огляду на таке. Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Частинами першою, другою статті 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Згідно зі статтею 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. За приписом статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною першою статті 1055 ЦК України визначено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію». Так, пунктами 5, 6, 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» встановлено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додається до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»). Правилами статті 12 Закону України "Про електронну комерцію" регламентовано, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Тобто будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України). Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення. Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 10 червня 2021 року у справі №234/7159/20, які, відповідно до вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин. З матеріалів справи, яка переглядається, вбачається, що у пункті 11 (реквізити сторін) договору від 21.01.2021 року № 3134852 зазначено, що договір підписано ОСОБА_1 з використанням електронного підпису з одноразовим ідентифікатором (а.с. 10). Таким чином, вказаний кредитний договір підписаний електронним підписом, використання якого неможливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, а також без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету. За таких обставин, по кредитному договору, укладеному із ОСОБА_1 , у письмовій формі було досягнуто згоду з істотних умов кредитного договору, в тому числі щодо строку кредитування та нарахування відсоткової ставки. Відповідачем у справі не спростовано обставин отримання та використання ним кредитних коштів та розміру заборгованості, зазначеного в наданому позивачем розрахунку. Тому, колегія суддів вважає, що з урахуванням погоджених сторонами умовами кредитного договору стягненню підлягає заборгованість по кредитному договору на загальну суму 9582,00 грн. Проте, суд першої інстанції, встановивши факт укладення кредитного договору між ОСОБА_1 та ТОВ «Фінансова компанія управління активами», дійшов помилкового висновку про недоведеність наявності у позивача права вимоги до відповідача за даним кредитним договором №3134852 від 21.01.2021. Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 ЦК України). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України). Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину. Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Згідно з положенням статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012). В обґрунтування заявлених вимог на підтвердження переходу до позивача права вимоги за договором позики №3134852 від 21.01.2021 позивач надав суду документи: договір факторингу від 21 червня 2021 року № 2106, укладений між між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами»; реєстр прав вимог №1 від 21.06.2021 до договору факторингу №2106 від 21.06.2021; акт прийому передачі реєстру заборгованостей за договором факторингу № 2106 від 21.06.2021, акт звірки взаємних розрахунків за період січень 2021 - грудень 2022 за договором факторингу № 2106 від 21.06.2021. Надані копія договору та витяг з реєстру права вимоги та акт прийому передачі реєстру заборгованостей містять усі необхідні реквізити, зокрема підписи та печатки сторін і в повному обсязі підтверджують факт переходу до позивача права вимоги до ОСОБА_1 за укладеним ним з ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» кредитним договором. Також, відповідно до умов договору факторингу №2106 від 21.06.2021, укладеного між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» передбачено, що перехід від клієнта до фактора прав вимоги за портфелем забогованості відбувається в момент підписання актів прийому-передачі реєстру заборгованостей, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно портфеля заборгованості та набуває відповідних права вимоги. Підписані сторонами акти прийому-передачі реєстру заборгованостей підтверджують факт переходу від клієнта до фактора відповідних прав вимоги та є невід`ємними частинами цього Договору. (п. 5.2 договору факторингу). Отже, вказаним договором факторингу чітко визначений момент переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників і позивачем на підтвердження зазначеного надані відповідні докази, зокрема, акт прийому передачі реєстру заборгованостей, належним чином підписаний та засідчений печатками сторін. Крім цього, як вбачається з матеріалів справи, зокрема з Акту взаємних розрахунків за період січень 2021 грудень 2022 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» за договором факторингу №2106 від 21.06.2021 року вбачається, що станом на 31.12.2022 відсутня заборгованості за даним договором факторингу, який підписаний електронним цифровим підписом (а.с.4, 6). Також слід зазначити, що оскільки предметом судового розгляду є спір про стягнення із відповідача на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами» заборгованості за кредитним договором, а договір факторингу відповідачем не оспорювався, у даному випадку слід виходити з презумпції правомірності правочину, а також презумпції обов`язковості виконання договору. З огляду на наведені обставини та докази у справі, вбачається, що відбулась заміна кредитодавця, на підставі укладених договорів, а тому до ТОВ «Фінансова компанія управління активами», перейшло право вимоги за кредитним договором позики №3134852 від 21.01.2021, укладеним між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 . На вказані обставини суд першої інстанції уваги не звернув, що призвело до ухвалення помилкового рішення про відмову у задоволенні позову. З урахуванням викладеного, суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини справи, дійшов помилкового висновку, що позивачу не перейшло право вимоги по кредитному договору до відповідача, тому рішення суду підлягає скасуванню із ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог. Відповідно до п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ст.376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», інтереси якого представляє адвокат Кожем`яченко Юлія Миколаївна слід задовольнити, рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 квітня 2025 року, скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити та стягнути із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія управління активами» заборгованість за договором позики №3134852 від 21.01.2021 в розмірі 9582, 00 грн. Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно з частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Представником позивача ТОВ «Фінансова компанія управління активами» сплачено судовий збір за подачу позовної заяви в розмірі 2422,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №454790502.1 від 17.09.2024 (а.с.3), а за подачу апеляційної скарги сплачено 3633,60 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 454791163.1 від 01.05.2025. Таким чином, на користь позивача з відповідача підлягає стягненню судовий збір за суд першої інстанції та апеляційної інстанції у сумі 6056 грн (2422,40+3633,60). Керуючись ст.ст. 367, 369, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами», інтереси якого представляє адвокат Кожем`яченко Юлія Миколаївна, задовольнити. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 02 квітня 2025 року, скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити. Стягнути із ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія управління активами» (адреса: вул. Соборна, буд.98А, прим. 70, м.Ірпінь, Київська область, код ЄРДПОУ 35017877) заборгованість за договором позики №3134852 від 21.01.2021 в розмірі 9582 грн та сплачений у суді першої та апеляційної інстанції судовий збір у розмірі 6056,00 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України. Повний текст судового рішення виготовлено 04 липня 2025 року. Головуюча Н.М. Храпак Судді: О.З. Костів М.В. Хома