Постанова Харківський апеляційний суд № 2-370/10

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Єдиний унікальний номер № 2-370/10 Номер провадження 22-ц/818/1184/25 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 03 липня 2025 року м. Харків Харківський апеляційний суд у складі: головуючого судді Мальованого Ю.М., суддів: Пилипчук Н.П., Яцини В.Б., за участю: секретаря судового засідання Шевченко В.Р., позивача ОСОБА_1 , представника ОСОБА_2 адвоката Шандули О. О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 18 листопада 2024 року в складі судді Мартинової О.М. по справі № 2-370/10 за поданням головного державного виконавця Немишлянського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Єрмак Ганна Валеріївни про видачу дублікату виконавчого листа № 2-370/10 у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про поновлення порушеного права та стягнення грошової суми, В С Т А Н О В И В: У вересні 2024 року головний державний виконавець Немишлянського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі Немишлянський ВДВС СМУ МЮ) звернувся до суду з заявою про видачу дублікату виконавчого листа № 2-370/10 у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про поновлення порушеного права та стягнення грошової суми. В обґрунтування подання державний виконавець посилається на те, що на виконанні у Немишлянському ВДВС СМУ МЮ перебувало виконавче провадження № 49351965 з примусового виконання виконавчого листа по справі № 2-370/10, виданого 21 липня 2010 року Фрунзенським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 151500,00 грн, переданих за договором дарування грошей від 14 березня 2007 року. Виконавче провадження було відкрито 13 листопада 2015 року, а 16 грудня 2021 року на підставі п. 2 частини 1 статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» головним державним виконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу. Вказував, що документи, що підтверджують направлення постанови про повернення виконавчого документу стягувачу разом з оригіналом виконавчого документу у Немишлянському ВДВС СМУ МЮ відсутні, згідно з заявою стягувача на його адресу зазначені документи не надходили, що свідчить про фактичну втрату виконавчого документу. Посилаючись на вказані обставини, державний виконавець просив видати дублікат виконавчого листа № 2-370/10, виданого 21 липня 2010 року Фрунзенським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 151500,00 грн, переданих за договором дарування грошей від 14 березня 2007 року. Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 18 листопада 2024 року у задоволенні клопотання представника боржника адвоката Шандула О.О. про повернення подання про видачу дублікату виконавчого документу для проведення службового розслідування відмовлено. Подання державного виконавця Немишлянського ВДВС у місті Харкові СМУ МЮ задоволено. Видано дублікат виконавчого листа по справі № 2-370/10 за рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 27 травня 2010 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошових коштів в суму 151 500,00 грн, переданих за договором дарування грошей 14 березня 2007 року. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що судове рішення, на підставі якого було видані виконавчі листи, не виконано та не втратило своєї законної сили, а тому наявні підстави для видачі дублікатів виконавчих листів, які було втрачено з підстав, незалежних від стягувача. Щодо клопотання про повернення подання про видачу дублікату виконавчого документу до виконавчої служби, то суд першої інстанції виходив з того, що нормами ЦПК України не передбачено до повноважень суду повернення подання для проведення службового розслідування, тому в задоволені даного клопотання слід відмовити. Крім того, сторона божника не позбавлена права самостійно звернутися з даним клопотанням до відділу. На вказане судове рішення 03 грудня 2024 року через систему «Електронний суд» ОСОБА_2 , в інтересах якої діє адвокат Шандула Олександр Олексійович, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, неповне з`ясування обставин по справі, просила ухвалу суду скасувати та постановити нову, якою заяву залишити без задоволення. Апеляційна скарга мотивована тим, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів втрати виконавчого листа. Державним виконавцем не доведено факт повернення чи неповернення виконавчого листа стягувачу, оскільки відповідні поштові документи та квитанція про оплату рекомендованого відправлення відсутні. Також, заявником не надано докази звернення стягувача до державного виконавця після закриття виконавчого провадження, враховуючі, що до цього моменту стягувач багато разів зверталася до державного виконавця із скаргами та зверненнями щодо невиконання судового рішення. І той факт, що від стягувача ОСОБА_1 не надходили звернення до державного виконавця, свідчить про те, що вона отримала виконавчий лист. Зазначала, що у поясненнях та листуванні державним виконавцем вказується та не спростовується про факт перебування виконавчого провадження на виконанні у Немишлянському ВДВС, що виключає необхідність видачі дублікату виконавчого листа. Судом першої інстанції не було встановлено залишок заборгованості боржника по виконавчому листу перед ОСОБА_1 , а також не були досліджені обставини, за яких виконавчий лист було втрачено. Заявником вказано, що виконавчий лист є втраченим, оскільки державним виконавцем було винесено постанову про його повернення стягувачеві. Проте обставин, за яких виконавчий лист було втрачено та належних доказів на підтвердження зазначених обставин заявником подано не було. Вказувала про необхідність проведення попереднього службового розслідування з метою підтвердження самого факту втрати виконавчого листа № 2-370/10, виданого 21 липня 2010 року Фрунзенським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 151500,00 грн. Необхідність проведення службового розслідування і здійснення заходів щодо розшуку виконавчого документу обґрунтовано запобіганням прагненню ОСОБА_1 приховати залишок, що підлягає стягненню із боржника ОСОБА_2 для неправомірного збагачення. 10 січня 2025 року та 19 травня 2025 року ОСОБА_1 подала пояснення на апеляційну скаргу, в якій просила ухвалу суду залишити без змін. Вказувала на порушення її прав як стягувача у зв`язку з тривалим невиконанням рішення Фрунзенського районного суду м. Харкова від 27 травня 2010 року. З часу ухвалення рішення ОСОБА_2 було фактично сплачено лише 1000 грн 13 липня 2013 року та 500 грн 31 березня 2014 року. Виконавчий лист по справі № 2-370/10, виданий 21 липня 2010 року Фрунзенським районним судом м. Харкова не перебуває на виконанні Немишлянського ВДВС СМУ МЮ, оскільки 16 грудня 2021 року виконавче провадження ВП №49351965 було закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Проте, виконавчий лист фактично нею отримано не було, що свідчить про його втрату. Заслухавши суддю-доповідача, представника ОСОБА_2 адвоката Шандула О. О., який підтримав апеляційну скаргу, позивача ОСОБА_1 , яка проти скарги заперечувала, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого. Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з частинами 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржувана ухвала суду першої інстанції відповідає зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України. Судом встановлено, що рішенням Фрунзенського районного суду м. Харкова від 27 травня 2010 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 151500 грн, передані за договором дарування грошей від 14 березня 2007 року та судові витрати в розмірі 46 грн (том 2, а.с. 75-78). На виконання вказаного рішення суду 21 липня 2010 року видано виконавчий лист, який було пред`явлено до виконання (том 2, а .с. 141). Постановою Фрунзенського ВДВС ХМУЮ від 28 жовтня 2013 року ВП 40461682 відкрито виконавче провадження з виконання виконавчого листа, виданого 21 липня 2010 року Фрунзенським районним судом міста Харкова про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 151500,00 грн (том 2, а.с. 142). 22 жовтня 2015 року вищезазначений виконавчий лист повернуто згідно з п. 2 статті 47 Закону України про виконавче провадження, що вбачається з відмітки на виконавчому листі (том 4, а. с. 5). Постановою Фрунзенського ВДВС ХМУЮ від 11 листопада 2015 року відкрито виконавче провадження № 493519 з виконання виконавчого листа, виданого 21 липня 2010 року Фрунзенським районним судом міста Харкова про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 151500,00 грн (том 4, а.с. 6). Постановою державного виконавця Міжрайонного ВДВС по Індустріальному та Немишлянському районах м. Харків ГТУЮ у Харківській області від 10 червня 2019 року виконавчий лист 2-370/10, виданий 21 липня 2010 року Фрунзенським районним судом м. Харкова передано на виконання до Міськрайонного ВДВС по Харківському району та місту Люботин ГТУЮ у Харківській області (том 3, а.с. 187). Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова від 31 липня 2019 року вказану постанову скасовано (том 3, а.с. 242-248). Листом СМУ МЮ від 09 вересня 2024 року повідомлено, що на виконанні у Немишлянському відділі державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебувало виконавче провадження № 49351965, з примусового виконання виконавчого листа № 2-370/10, виданого 21 липня 2010 року Фрунзенським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 151500,00 грн, переданих за договором дарування грошей від 14 березня 2007 року. Провадження відкрито 13 листопада 2015 року. 16 грудня 2021 року на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» головним державним виконавцем Рудною І.С. винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу, яку було направлено разом з оригіналом виконавчого листа на поштову адресу вказану у виконавчому документі: АДРЕСА_1 (том 5, а.с. 197). 10 вересня 2024 року Немишлянським ВДВС СМУ МЮ складено довідку про втрату виконавчого документа № 79978, відповідно до якої на виконанні у Міжрайонному ВДВС по Індустріальному та Немишлянському районах у місті Харкові СРУ МЮ перебувало виконавче провадження ВП № 52096597 з примусового виконання виконавчого листа по справі № 2-370/10, виданого 21 липня 2010 року Фрунзенським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 151500,00 грн. 16 грудня 2021 року на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» головним державним виконавцем винесено постанову ро повернення виконавчого документа стягувачу. На теперішній час, підтверджуючих документів щодо направлення постанови про повернення виконавчого документа стягувачу разом з оригіналом виконавчого документа у Немишлянському ВДВССМУ МЮ відсутній, згідно з заявою стягувача на адресу зазначені документи не надходили (том 5, а.с. 185). Однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення (стаття 129 Конституції України). Згідно з частинами 1, 2 статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013 у справі № 1-7/2013 виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом. Конституційний Суд України в Рішенні від 27 січня 2010 року № 3-рп/2010 у справі № 1-7/2010 вказав, що необґрунтована відмова у видачі дубліката виконавчого листа фактично унеможливлює виконання прийнятого судового рішення, яке набрало законної сили. Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб), - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів, зокрема виконавчих листів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень. Виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Виконавчий лист є виконавчим документом (частини 1, 3 статті 431 ЦПК України). Згідно з підпунктом 17.4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документа. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання. У постанові Верховного Суду від 19 квітня 2021 року у справі № 2-1316/285/11 (провадження № 61-34св21) зазначено, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено. Водночас, обов`язковою умовою видачі дубліката виконавчого листа є звернення із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред`явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду. Схожі за змістом висновки викладені Верховним Судом у постановах від 09 жовтня 2019 року у справі № 2-6471/06, від 03 лютого 2021 року у справі № 643/20898/13-ц, від 23 червня 2021 року у справі № 2-162/12. Видача дубліката виконавчого документа пов`язується з його втратою та можлива в межах строку пред`явлення виконавчого документа до виконання або за умови поновлення такого строку судом у разі його пропуску. У разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частини перша статті 433 ЦПК України). Єдиною та необхідною підставою для поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання є наявність в особи поважних причин його пропуску. Встановлення судом факту пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання і непоновлення його судом є підставою для відмови у задоволенні заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа. Якщо строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред`явлення його до виконання строку. Таким чином, під час вирішення питання щодо можливості видачі судом дубліката виконавчого документа на підставі звернення стягувача до суду з такою заявою обов`язковим та визначальним є питання з`ясування обставин, чи подана така заява заявником у строк, встановлений для пред`явлення виконавчого документа до виконання (див. ухвалу Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2024 року в цій справі, провадження № 14-21цс24). Отже, необхідними умовами для видачі судом дубліката виконавчого листа є, по-перше, його втрата, а по-друге, звернення із заявою про видачу дубліката виконавчого листа до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого листа до виконання. Згідно з пунктом 5 Розділу XIII Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1404-VIII, який є чинним з 2016 року, виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом. За змістом статті 12 Закону № 1404-VIII виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони. 26 березня 2022 року набрав чинності Закон України від 15 березня 2022 року № 2129-IX «Про внесення зміни до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», яким розділ XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII доповнено пунктом 102, згідно з яким тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, визначені Законом № 1404-VIII строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану. Воєнний стан, який запроваджено в Україні 24 лютого 2022 року, наразі не припинено та не скасовано. Факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що оригінал виконавчого документа втрачено, що унеможливлює виконання рішення суду. Матеріали справи не містять рекомендованого повідомлення про вручення надісланого стягувачу поштового відправлення з оригіналом виконавчого листа. Доказів, що оригінал виконавчого документа був вручений стягувачу матеріали справи також не містять. Слід зазначити, що ЦПК України, як і Закон України «Про виконавче провадження», не передбачає форми конкретного доказу про втрату виконавчого документа, а, отже, за сукупності факту неотримання виконавчого документа стягувачем, що підтверджується відсутністю підтвердження отримання ним документа і відсутності виконавчого документа в органах виконавчої служби, то таке свідчить про втрату виконавчого документа. Аналогічний за змістом висновок зробив Верховний Суд у постанові від 20 листопада 2024 року у справі № 214/4092/15. Таким чином, з огляду на положення пункту 102 розділу ХІІІ Закону № 1404-VIII, заява подання про видачу дубліката виконавчого листа є таким, що подане у межах строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Встановивши, що оригінал виконавчого документа був втрачений, строки для його пред`явлення до виконання стягувачем не пропущено, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення подання про видачу дубліката виконавчого листа. Вирішуючи спір судова колегія враховує, що виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини право на виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина судового розгляду Зважаючи, що рішення по справі було ухвалено 27 травня 2010 року, виконавчий лист видано 21 липня 2010 року на цей час він неодноразово пред`являвся до виконання та був не виконаний не у зв`язку з діями та необачністю ОСОБА_1 , судова колегія вважає, що задоволення подання державного виконавця сприятиме захисту законних прав інтересів стягувача та відповідатиме меті цивільного судочинства. Доводи апеляційної скарги про відсутність у матеріалах справи належних доказів, які підтверджують втрату оригіналу виконавчого листа, є помилковим, оскільки сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено. Такий правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року в справі № 2-6471/06, від 28 травня 2020 року у справі № 1003/6035/12. Заперечення ОСОБА_2 , що судом не встановлено факт невиконання рішення є необґрунтованим, оскільки доказів на спростування зазначених обставин, а саме повного виконання судового рішення, боржником не надано. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, фактично зводиться до переоцінки доказів, яким судом надана належна оцінка. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Ухвалу Фрунзенського районного суду м. Харкова від 18 листопада 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст судового рішення складено 07 липня 2025 року. Головуючий Ю.М. Мальований Судді Н.П. Пилипчук В.Б. Яцина