Постанова 4852 № 160/28369/24

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 25 червня 2025 року м. Дніпросправа № 160/28369/24 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Малиш Н.І. (доповідач), суддів: Щербака А.А., Баранник Н.П., за участю секретаря судового засідання: Тарантюк А.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Третього апеляційного адміністративного суду в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року (суддя 1-ї інстанції Дєєв М.В.) в адміністративній справі №160/28369/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про визнання протиправними, скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,- ВСТАНОВИВ: 24.10.2024 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, в якому просить: - визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Тернопільській області № 1968 від 23.07.2024 року про звільнення старшого оперуповноваженого зонального сектору № 2 відділу кримінальної поліції Тернопільського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (№ 0151099), який на момент вчинення дисциплінарного проступку тимчасового виконував обов`язки старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП в Тернопільській області; - визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Тернопільській області № 297 о/с по особовому складу від 23.07.2024 року, яким звільнено зі служби в поліції за п. 6 ч.1 ст. 77 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0151099), старшого оперуповноваженого зонального сектора № 2 відділу кримінальної поліції Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, з 23.07.2024; - поновити ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого зонального сектора № 2 відділу кримінальної поліції Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області з 23.07.2024; - стягнути з Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу, починаючи з дня звільнення (з 23.07.2024 року) по день фактичного поновлення на службі в Національній поліції України, з відрахуванням обов`язкових податків та зборів. В обґрунтування позовних вимог зазначено те, що позивач вважає протиправними наказ №1968 від 23.07.2024 про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби та наказ № 297 о/с по особовому складу від 23.07.2024 року, яким звільнено зі служби в поліції за п. 6 ч.1 ст. 77 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби), оскільки до позивача було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення у період його тимчасової непрацездатності, що є порушенням ч. 3 ст. 40 КЗпП України. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року позов задоволено. Не погодившись з рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з`ясування усіх фактичних обставин у справі. Так позивачем був пропущений строк звернення до суду, а поважних підстав для його поновлення наведено не було. Твердження позивача про незаконність оскаржених наказів, з підстав необізнаності про їх прийняття, не ґрунтуються на нормах законодавства. Також зазначено, що судом першої інстанції проігноровано та не надано оцінки доказам, які підтверджують порушення позивачем службової дисципліни та правомірність накладення дисциплінарного стягнення. Висновки суду першої інстанції про ненадання позивачем пояснень під час проведення службового розслідування спростовані самими матеріалами службового розслідування. Стосовно висновків суду про звільнення позивача під час тимчасової непрацездатності відповідач зазначив, що враховуючи ці обставини, дата звільнення була змінена, а докази надані суду разом із відзивом на позов. Представником позивача поданий відзив на апеляційну скаргу в якому просить відмовити у її задоволенні. У відзиві зазначено, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а отже і відсутні підстави для її задоволення. Розгляд справи здійснено із застосуванням режиму відеоконференції. В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити. Позивач, представника позивача до суду апеляційної інстанції не з`явилися, повідомлені про день, час та місце розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги і відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів доходить до наступного висновку. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач в період з серпня 2014 року проходив службу в органах Національної поліції. Відповідно до Наказу ГУНП в Тернопільській області № 342 о/с від 10.10.2023 року ОСОБА_1 призначений на посаду старшого оперуповноваженого зонального сектору № 2 відділу кримінальної поліції Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області. Наказом ГУНП в Тернопільській області № 36 о/с від 30.01.2024 року відповідно до ст. 69 Закону України Про Національну поліцію у зв`язку із службовою необхідністю на ОСОБА_1 тимчасово покладено виконання обов`язків слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Тернопільській області. 09.07.2024 року наказом ГУНП в Тернопільській області № 268 о/с, відповідно до ст. 69 Закону України Про Національну поліцію, у зв`язку із службовою необхідністю на ОСОБА_1 тимчасово покладено виконання обов`язків за посадою старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління Головного управління Національної поліції в Тернопільській області. Наказом Головного управління Національної поліції в Тернопільській області № 1968 від 23.07.2024 року за вчинення дисциплінарного проступку, що виразився в порушенні вимог пунктів 1, 2, 6 частини 1 статті 18 закону України Про Національну поліцію, підпунктів 1, 2, З, 4, 5, 6 частини З статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VІІІ, статей 22, 23, 24, 37, 38, 39, 42 Закону України Про запобігання корупції. Присяги поліцейського, затвердженої частиною 1 статті 64 Закону України Про національну поліцію, пунктів 1, 2, 3, 5, 6, 7, 8 частини 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС від 09.11.2016 № 1179, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 06.12.2016 за № 1576/29706, пункту 6 розділу II Порядку ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв і повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затвердженого наказом МВС від 08.02.2019 № 100, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 березня 2019 року за № 223/33194, Пам`ятки щодо етичної поведінки в Головному управлінні Національної поліції в Тернопільські області, затвердженої наказом ГУНП Тернопільської області від 29.02.2024 № 584, зобов`язання поліцейського щодо дотримання законності та службової дисципліни, затвердженого наказом ГУНП в Тернопільській області від 21.05.2024 № 1433 до старшого оперуповноваженого зонального сектору № 2 відділу кримінальної поліції Тернопільського районного управління поліції ГУНП в Тернопільській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (№ 0151099), який на момент вчинення дисциплінарного проступку тимчасового виконував обов`язки старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП в Тернопільській області застосувати дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції. Наказом Головного управління Національної поліції в Тернопільській області № 297 о/с по особовому складу, від 23.07.2024 року - Звільнити зі служби в поліції за п. 6 ч.1 ст. 77 (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) Закону України Про Національну поліцію: старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 (№0151099), старшого оперуповноваженого зонального сектора № 2 відділу кримінальної поліції Тернопільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Тернопільській області, з 23.07.2024. Позивач не погоджуючись із застосуванням дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби та його реалізації під час лікарняного, звернувся до суду із цим позовом. Суд першої інстанції задовольнив позов оскільки позивач перебував на лікарняному і не надавав пояснень під час службового розслідування, а також у зв`язку з цим був позбавлений всіх вищеперерахованих прав під час службового розслідування щодо нього. Наказ про відсутність на службі позивача за вагомих обставин за підписом особи, яка призначила службове розслідування відсутній. На момент прийняття усіх спірних наказів позивач перебував на лікарняному, що підтверджується усіма необхідними та допустимими доказами, а тому вина позивача, як така що може трактуватись як порушення дисциплінарного статуту відсутня, що говорить про неможливість притягнення його до найсуворішої міри відповідальності - звільнення зі служби. Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, які послугували підставою для задоволення позову з огляду на наступне. Спірним під час апеляційного перегляду справи є питання правомірності застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення з служби та його реалізація, під час перебування його на лікарняному, а також неознайомленаня ОСОБА_1 з результатами службового розслідування та прийнятими за його результатами наказами. Згідно з пунктами 1, 2 частини першої статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII) поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва. Відповідно до частин першої, другої статті 19 Закону № 580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом. Статтею 64 Закону № 580-VIII визначено, що особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: «Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки». Порядок складання Присяги працівника поліції встановлює Міністерство внутрішніх справ України. Пунктом 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII передбачено, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України. Відповідно до абзаців першого, другого та дванадцятого пункту 1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ від 09.11.2016 №1179 (далі - Правила) під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен: неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді. Згідно з частиною першою статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут) службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників. Відповідно до частини другої статті 1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу. Пунктами 1, 4, 5 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту передбачено, що службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону № 580-VIII, зобов`язує поліцейського: бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України; безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону; вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника. Частиною першою статті 11 Дисциплінарного статуту передбачено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом. Відповідно до статі 12 Дисциплінарного статуту дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції. Частиною третьою статті 13 Дисциплінарного статуту передбачено, що до поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції. На виконання вимог Дисциплінарного статуту наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 листопада 2018 року №893, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 28.11.2018 за №1355/32807, затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України (далі - Порядок). Порядок визначає процедуру проведення службового розслідування стосовно поліцейського, права учасників службового розслідування, порядок оформлення його результатів, прийняття та реалізації рішень за результатами службового розслідування. Пункт 2 розділу ІV Порядку №893. Поліцейський, стосовно якого проводиться службове розслідування, під час його проведення має право: надавати пояснення, подавати відповідні документи та матеріали, що стосуються обставин, які досліджуються; подавати клопотання про отримання і залучення до матеріалів розслідування нових документів, отримання додаткових пояснень від осіб, які мають стосунок до справи; ознайомлюватися з матеріалами, зібраними під час проведення службового розслідування, робити їх копії за допомогою технічних засобів з урахуванням обмежень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, Законами України «Про захист персональних даних», «Про державну таємницю» та іншими законами; подавати скарги на дії осіб, які проводять службове розслідування; брати участь у розгляді справи на відкритому засіданні дисциплінарної комісії; користуватися правничою допомогою, послугами представника. При цьому, указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022, який триває і до тепер. Стаття 26 Дисциплінарного статуту Національної поліції України визначає порядок проведення службового розслідування в період дії воєнного стану. Так вказаною нормою передбачено, зокрема, що у період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з дотриманням вимог цього Статуту з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Службове розслідування призначається та проводиться у формі письмового провадження. Службове розслідування за фактом порушення поліцейським службової дисципліни може проводитися як дисциплінарною комісією, так і однією особою, у тому числі безпосередньо уповноваженим керівником, який одноособово здійснює передбачені Статутом повноваження дисциплінарної комісії . Службове розслідування має бути завершене протягом 15 календарних днів з дня його призначення уповноваженим керівником. У разі потреби цей строк може бути продовжений керівником, який призначив службове розслідування, але не більш як на 15 календарних днів. До строку проведення службового розслідування не зараховується документально підтверджений час перебування поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, у відрядженні чи на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, розташованих на підконтрольних органам державної влади територіях. За результатами службового розслідування уповноважена особа складає висновок. У разі проведення службового розслідування безпосередньо керівником, який його призначив, висновок не складається, а обставини вчинення дисциплінарного проступку відображаються в наказі про притягнення до дисциплінарної відповідальності або в довідці про відсутність в діях поліцейського ознак дисциплінарного проступку. Службове розслідування вважається завершеним у день затвердження керівником, який призначив службове розслідування, чи особою, яка його заміщує, висновку за результатами службового розслідування. Стаття 27 Дисциплінарного статуту визначає порядок відібрання пояснень під час проведення службового розслідування у період дії воєнного стану. За положенням вказаної норми, зокрема, під час проведення службового розслідування уповноважена особа зобов`язана запропонувати поліцейському або іншій особі, обізнаній з обставинами вчинення дисциплінарного проступку, надати пояснення. Стаття 29 Дисциплінарного статуту визначає особливості застосування дисциплінарних стягнень у період дії воєнного стану, а стаття 30 особливості доведення до поліцейського наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності. Отже, у період воєнного стану службове розслідування призначається та проводиться з дотриманням вимог Дисциплінарного Статуту з урахуванням особливостей, визначених розділом V Дисциплінарного статуту. Як свідчать встановлені обставини справи, 11.07.2024 (вих. УГІ ГУНП в Тернопільській області №781/28/01-2024) начальником УГІ в Тернопільській області підполковником поліції Підперигорою П.І. на адресу начальника ГУНП в Тернопільській області скеровано рапорт про те, що 11.07.2024 працівниками Тернопільського управління ДВБ НП України, Четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Тернополі) Територіального управління ДБР, розташованого у місті Львові та Тернопільської обласної прокуратури задокументовано факт отримання неправомірної вигоди тимчасово виконуючим обов`язки старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів слідчого управління ГУНП в Тернопільській області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_1 , в межах кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024210000000085 від 08.07.2024, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. Враховуючи те, що відповідачем було отримано інформацію про надзвичайну подію, наказом ГУНП в Тернопільській області від 11 липня 2024 року № 1870 призначено службове розслідування та старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 відсторонено від виконання службових обов`язків на період проведення службового розслідування. В ході службового розслідування встановлено, що 08.07.2024 Тернопільською обласною прокуратурою внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за фактом вимагання неправомірної вигоди працівником правоохоронного органу та розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024210000000085 із правовою кваліфікацією ч. 3 ст. 368 КК України. Дисциплінарною комісією з`ясовано, що 11.07.2024 старшим слідчим четвертого слідчого відділу (з дислокацією у м. Тернополі) Територіального управління ДБР, розташованого у місті Львові ОСОБА_2 , за погодженням заступника начальника відділу Тернопільської обласної прокуратури Ференца А.В., старшого лейтенанта поліції ОСОБА_1 повідомлено про те, що він підозрюється у вимаганні та одержанні службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди для себе за невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дії з використанням наданої їй службового становища, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України. Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Позняк В.М. від 12.07.2024 у справі №607/15286/24 ОСОБА_1 відсторонено від посади старшого оперуповноваженого зонального сектору №2 відділу кримінальної поліції Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області та тимчасово виконуючого обов`язки старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП в Тернопільській області. Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Дзюбановського Ю.І. від 13.07.2024 у справі №607/15282/24 відносно підозрюваного ОСОБА_3 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою та визначено підозрюваному ОСОБА_1 заставу у розмірі 584 000 гривень. Суму застави було сплачено 15.07.2024 і в цей же день ОСОБА_1 вийшов із СІЗО. Крім цього, до ГУНП в Тернопільській області із Тернопільської обласної прокуратури надійшло подання, в порядку частини 3 статті 65-1 Закону України «Про запобігання корупції» від 16.07.2024 №31-706вих-24». Висновки матеріалів службового розслідування вказують на те, що старший лейтенант поліції ОСОБА_1 , як поліцейський, мав неухильно дотримуватись законодавства, формувати у населення правову культуру та негативне ставлення до суспільно небезпечних явищ, піднімати імідж поліції, та сумлінно виконувати обов`язки поліцейського. Однак, він замість виконання завдань, спрямованих на дотримання прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави, недотримуючись Присяги працівника поліції, вчинив дії, що підривають довіру та авторитет органів поліції і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби. Відповідно матеріалам службового розслідування, 12.07.2024 позивачем власноручно у бланку пояснення, з посиланням на ст. 63 Конституції України зазначено про відмову у наданні пояснень. (а.с. 187 Т1). Враховуючи фактичні обставини справи, та зазначені норми законодавства, висновки суду першої інстанції про ненадання позивачем пояснень під час проведення службового розслідування є безпідставними та спростовуються матеріалами справи. Щодо висновків суду першої інстанції про неприйняття відповідачем наказу про відсутність на службі позивача за вагомих обставин за підписом особи, яка призначила службове розслідування, слід зазначити наступне. Так відповідно до абз. 2 ч. 3 Розділу V Порядку №893, у разі перебування поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, у відрядженні, на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності) або у відпустці, що підтверджено документально (далі - відсутність на службі за вагомих обставин), час відсутності його на службі не зараховується до строку проведення службового розслідування, про що видається наказ про відсутність на службі за вагомих обставин за підписом особи, яка призначила службове розслідування. Відповідно до ч. 3 ст. 26 Дисциплінарного статуту, службове розслідування має бути завершене протягом 15 календарних днів з дня його призначення уповноваженим керівником. У разі потреби цей строк може бути продовжений керівником, який призначив службове розслідування, але не більш як на 15 календарних днів. До строку проведення службового розслідування не зараховується документально підтверджений час перебування поліцейського, стосовно якого проводиться службове розслідування, у відрядженні чи на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, розташованих на підконтрольних органам державної влади територіях. Отже вказані норми законодавства визначають лише те, що до строку службового розслідування не враховується час перебування поліцейського на ліракняному. Але відсутність наказу, про який зазначив суд першої інстанції, жодним чином не може свідчити про порушення процедури проведення службового розслідування, оскільки пояснення позивач в межах проведеного службового розслідування надав. Крім того, враховуючи приписи ст. 26 Дисциплінарного статуту, під час проведення службового розслідування враховуюється лише строк перебування поліцейського на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, розташованих на підконтрольних органам державної влади територіях. Цих обставни встановлено не було. Стосовно посилання позивача на ту обставину, що він не був ознайомлений з результатами службового розслідування, колегія суддів зазначає, про те, що доказів подання ним рапорту або звернення його представника для надання матеріалів для ознайомлення з ними та залишення відповідачем таких звернень без реагування, матеріали справи не містять. Наведені норми законодавства та встановлені обставини справи дають можливість дійти висновку, що відповідачем було призначено та проведено службове розслідування відповідно до вимог закону. Доводи позивача про те, що він не був ознайомлений зі спірними наказами за результатами проведеного службового розслідування також не можуть бути підставою для їх скасування, оскільки норми чинного законодавства не встановлюють таких підстав. Таким чином, враховуючи норми законодавства, що регулюють порядок проведення службового розслідування в період дії воєнного стану та матеріали службового розслідування, судом не встановлено наявність процедурних порушень його проведення, які б призвели до нівелюванню його висновків. Щодо встановлення під час проведення службової перевірки факту вчинення позивачем дисциплінарного проступку, то вони не спростовувались позивачем під час розгляду справи. Крім того суд апеляційної інстанції зазначає, що в першу чергу увага дисциплінарної комісії була зосереджена на події, яка стала підставою для призначення службового розслідування відносно позивача. Беручи до уваги встановлені у справі обставини, колегія суддів погоджується з висновками службового розслідування щодо вчинення позивачем дисциплінарного проступку. Отже, відповідачем доведено, а позивачем не спростовано, що в діях останнього прямо вбачаються ознаки порушення службової дисципліни, неналежного виконання службових обов`язків, що по своїй суті є дисциплінарним проступком, за який поліцейський має нести дисциплінарну відповідальність. За встановлених судом обставин, в контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні відносини, та надаючи правову оцінку аргументам сторін та висновку службового розслідування та оспорюваним наказам, дійшов висновку, що в межах проведеного службового розслідування встановлені фактичні дані, що підтверджують наявність у діях позивача ознак дисциплінарного проступку. Колегія суддів наголошує, що відсутність факту притягнення позивача до кримінальної відповідальності не спростовує наявності в його діях дисциплінарного проступку, за який, в порядку, передбаченому Дисциплінарним Статутом, відповідач в межах своєї компетенції має право застосовувати такий вид дисциплінарного стягнення, як звільнення з органів Національної поліції. Щодо висновків суду першої інстанції про протиправність звільнення позивача під час тимчасові непрацездатності та перебування на лікарняному. Судом встановлено, що позивач з 21.07.2024 по 25.07.20224 та з 25.07.2024 по 02.08.2024 перебував на лікарняному. Отже, за висновком суду першої інстанції, винесення відповідачем наказу №297 о/с «По особовому складу» від 23.07.2024 про звільнення позивача з 23.07.2024 порушує вимоги статті 40 КЗпП України. Колегія суддів такі висновки суду визнає помилковими, оскільки чинне законодавство України не забороняє звільнення особи із служби у органах поліції під час перебування особи на лікарняному, оскільки згідно з вимогами частини 4 статті 22 Дисциплінарного статуту дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади та звільнення із служби в поліції, застосовані до поліцейського, який перебуває у відпустці чи на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності), виконуються (реалізуються) після його прибуття до місця проходження служби. Разом з тим, відповідно до частини 3 статті 21 Дисциплінарного статуту перебування поліцейського на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності) чи у відпустці не перешкоджає застосуванню до нього дисциплінарного стягнення. Відповідно до статті 22 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення виконується негайно, але не пізніше місяця з дня його застосування, не враховуючи часу перебування поліцейського у відпустці, відрядженні або на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності). Після закінчення зазначеного строку дисциплінарне стягнення не виконується. Дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади, пониження у спеціальному званні на один ступінь та звільнення із служби в поліції виконуються (реалізуються) шляхом видання наказу по особовому складу. Дисциплінарні стягнення у виді звільнення з посади та звільнення із служби в поліції, застосовані до поліцейського, який перебуває у відпустці чи на лікарняному (у період тимчасової непрацездатності), виконуються (реалізуються) після його прибуття до місця проходження служби. Отже, застосування дисциплінарного стягнення і його виконання (реалізація) здійснюються різними наказами. При цьому, за змістом наведених норм права застосування дисциплінарного стягнення під час перебування особи на лікарняному дозволяється, проте реалізація дисциплінарного стягнення здійснюється виключно після закінчення лікарняного та виходу особи на службу, про що імперативно зазначено у частині 4 статті 22 Дисциплінарного статуту. У спірних правовідносинах дисциплінарне стягнення до позивача застосовано наказом від 23.07.2024 №1968 «Про застосування дисциплінарних стягнень», а реалізовано наказом від 23.07.2024 №297 о/с «По особовому складу». Водночас відповідно до наданих суду відомостей і листків непрацездатності позивач перебував на лікарняному з позивач з 21.07.2024 по 25.07.20224 та з 25.07.2024 по 02.08.2024, що свідчить про реалізацію дисциплінарного стягнення під час його тимчасової непрацездатності. Оскільки останнім днем лікарняного було 02.08.2024, то дисциплінарне стягнення до позивача могло бути реалізовано з 03.08.2024. Саме з цих підстав ГУНП в Тернопільській області було винесло наказ № 486 о/с від 17.12.2024, яким змінено дату звільнення ОСОБА_1 з 23 липня 2024 року на 03 серпня 2024 року (перший робочий день після закінчення лікування). Копія цього наказу разом із відзивом на позов була надана суду першої інстанції, проте належної оцінки такий доказ не отримав. Крім того, слід зазначити, що наказ по особовому складу приймається на реалізацію наказу про застосування дисциплінарного стягнення. Навіть встановлення судом неправильної дати звільнення, як у спірному випадку, суд вправі був її змінити. Це не є підставою для скасування наказу про застосування дисциплінарного стягнення, за наявністю доведеності факту вчинення особою дисциплінарного проступку. У постановах Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 823/1455/17, від 12.01.2013 у справі № 520/10657/19 викладено висновок щодо застосування положень Дисциплінарного статуту у тотожних правовідносинах, відповідно до якого наявність самого лише факту винесення відповідачем оскаржуваного наказу (про реалізацію дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) у період тимчасової непрацездатності позивача не є достатньою підставою для поновлення його на роботі. Щодо доводів позивача про обрання найсуворішого виду дисциплінарного стягнення, суд апеляційної інстанції зазначає, що захід дисциплінарного впливу здійснюється на розсуд уповноваженої особи з урахуванням певних обставин та не потребує наведення неможливості застосування інших видів дисциплінарних стягнень. Такий правовий висновок сформульовано Верховним Судом у постанові від 21 січня 2021 р. у справі № 826/4681/18. Згідно з усталеною практикою Верховного Суду, обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб`єкта його накладення. Крім того, матеріали справи містять докази, що обрання виду дисциплінарного стягнення здійснено з урахуванням положень частин 3-6 статті 19 Дисциплінарного статуту. Так у висновку службового розслідування міститься інформація про врахування дисциплінарною комісією так і керівником під час службового розслідування обставин, що пом`якшують чи обтяжують відповідальність, характеристику ОСОБА_1 . Колегія суддів відхиляє доводи скаржника щодо необгрунтованості висновків суду про поновлення позивачу строку звернення до суду, оскільки не знаходить підстав для їх перегляду. Враховуючи зазначене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду скасуванню з прийняттям нового судового рішення, про відмову у задоволенні позову. Відповідно до вимог частини четвертої статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Розподіл судових витрат не здійснюється у відповідності до норм ст. 139 КАС України. Керуючись ст.ст. 315, ст. 317, ст.ст. 321, 322 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області задовольнити. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 лютого 2025 року в адміністративній справі №160/28369/24 скасувати та прийняти у справі нове судове рішення. У задоволенні позову відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки визначені ст.ст 328, 329 КАС України. Повне судове рішення складено 30 червня 2025 року. Головуючий - суддя Н.І. Малиш суддя А.А. Щербак суддя Н.П. Баранник