Ухвала КЦС ВС № 490/661/23-ц

УХВАЛА 30 червня 2025 року м. Київ справа № 490/661/23 провадження № 61-7589ск25 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Синельникова Є. В., розглянув касаційну скаргу Міністерства юстиції України на постанову Київського апеляційного суду від 13 травня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до держави Україна в особі Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльності, стягнення збитків та моральної шкоди, ВСТАНОВИВ: У січні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, відповідно до якого просив: - визнати протиправною бездіяльність держави Україна під час розгляду Центральним районним судом міста Миколаєва скарги позивача на постанову ЦВ ДВС м. Миколаєва від 29 вересня 2017 року ВП № 53782999 «Про повернення виконавчого документа стягувачу» та на бездіяльність ЦВ ДВС м. Миколаєва під час виконання виконавчого листа № 1423/19804/12, виданого Центральним районним судом міста Миколаєва 12 червня 2013 року; - стягнути з державного бюджету України на його користь грошові кошти в розмірі 186 697,20 грн, в тому числі: компенсацію матеріального збитку в розмірі не стягнутої суми за рішенням суду - 68 626,20 грн, компенсацію моральної шкоди в розмірі 11 8071 грн. Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 16 липня 2024 року, з урахуванням ухвали цього ж суду від 16 липня 2024 року про виправлення описки, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Постановою Київського апеляційного суду від 13 травня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Печерського районного суду міста Києва від 11 липня 2024 року в частині вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди скасовано, ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким стягнуто з державного бюджету України на користь ОСОБА_1 3 000 грн у відшкодування моральної шкоди. В іншій частині рішення районного суду залишено без змін. 09 червня 2025 року через підсистему Електронний суд Міністерство юстиції України подало касаційну скаргу у справі № 490/661/23 на постанову Київського апеляційного суду від 13 травня 2025 року, яку просить скасувати, залишивши в силі рішення суду першої інстанції. Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження). Колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у малозначній справі, яке не підлягає касаційному оскарженню. Згідно зі статтею 129 Конституції України та статтями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до частини «с» статті 7 Рекомендацій № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», частина четверта статті 10 ЦПК України), умови прийнятності касаційної скарги відповідно до норм національного законодавства можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Касаційний перегляд справи вважається екстраординарним. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, специфіку його повноважень як «суду права», процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції, і учасникам справи був наданий відповідний обсяг гарантій права на справедливий суд у судах попередніх інстанцій. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами визнаються справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. За змістом частини дев`ятої статті 19 ЦПК України прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга. Предметом спору у справі є стягнення грошових коштів в сумі 186 697,20 грн та визнання протиправною бездіяльності держави під час розгляду скарги на постанову державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу та під час виконання виконавчого листа. Ціна позову у розглядуваній справі становить 186 697,20 грн, що не перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028 грн х 80 = 242 240 грн). Розмір оспорюваної суми за касаційною скаргою становить 3 000 грн. З огляду на характер спірних правовідносин, предмет та підстави позову, справа № 490/661/23 є малозначною, як справа незначної складності, яка не належить до справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження. Про належність цієї справи до категорії малозначних вказував і суд першої інстанції в ухвалі від 24 березня 2023 року. Оскільки справа № 490/661/23 є малозначною, ухвалені у ній судові рішення можуть бути оскаржені виключно за наявності випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Касаційна скарга не містить обґрунтування наявності випадків, визначених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України для касаційного оскарження судових рішень у малозначній справі. Верховним Судом досліджено та взято до уваги, зокрема, категорію справи, ціну та предмет позову, а також значення справи для сторін і суспільства, та не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Касаційний перегляд вважається екстраординарним, з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції, які обмежено питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. Повноваження суду касаційної інстанції не можуть використовуватися для здійснення нового судового розгляду справи. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц). Незгода відповідача із оскаржуваним судовим рішенням не є сама по собі обставиною, що свідчить про наявність випадків для відкриття касаційного провадження у малозначній справі. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення, ухвалене у малозначній справі, справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію щодо вирішення спору, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, не встановлено, тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити. Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Міністерства юстиції України на постанову Київського апеляційного суду від 13 травня 2025 року у справі № 490/661/23. Копію ухвали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді:В. В. Шипович О. М. Осіян Є. В. Синельников