Постанова 4876 № 904/4479/24

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30.06.2025 року м.Дніпро Справа № 904/4479/24 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач) суддів: Чус О.В., Кощеєва І.М. розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Приватного підприємства Канал, смт. Слобожанське на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2024 у справі №904/4479/24 (суддя Васильєв О.Ю.) За позовом: Акціонерного товариства Українська залізниця, м. Київ До: Приватного підприємства Канал, смт. Слобожанське Про: стягнення 157 565,00грн. ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції: АТ Українська залізниця (позивач) звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ПП Канал (відповідач) про стягнення 157 565,00грн. - штрафу за невірно зазначену вагу вантажу у накладній. Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2024 року у справі № 904/4479/24 позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Стягнуто з відповідача Приватного підприємства Канал (52005, Дніпропетровська область, смт. Слобожанське, вул. Виробнича, буд. 1, код ЄДРПОУ 30363711) на користь позивача Акціонерного товариства Українська залізниця (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5, код ЄДРПОУ 40075815): 157565,00грн. штрафу та 2422,40грн. - витрат по сплаті судового збору. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку, що під час перевезення вантажу на станції Знам`янка було здійснено контрольне зважування зазначеного вагону на справних повірених вагонних вагах та виявлено невідповідність маси вантажу порівняно з перевізним документом, про що складено комерційний акт №410006/96 від 09.08.24р. відповідно до якого було встановлено, що при контрольному зважуванні вагону: маса брутто 81 700 кг, тара вагона 81700 кг, нетто 62 600,00 кг, що менше ваги, зазначеної в перевізному документі, на 8 020 кг. Згідно відомості вагонів до накладної №46337416 маса вантажу склала 70 620 кг. Відповідальність вантажовідправника за вказані дії передбачена статтею 122 Статуту залізниць України у вигляді штрафу у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення, згідно зі статтею 118 Статуту залізниць, який за даним позовом складає 157565 грн. і підлягає стягненню з відповідача. Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги: Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, через систему "Електронний суд", звернулось Приватне підприємство Канал, смт. Слобожанське, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2024 року в справі № 904/4479/24 та ухвалити нове рішення, яким відмовити Акціонерному товариству Українська залізниця в задоволені позовних вимог. Узагальнення доводів апеляційної скарги: Апеляційну скаргу обґрунтовано наступним: Апелянт вважає, що комерційний акт № 410006/96 та інші докази, які надані Позивачем, не дають підстав констатувати факт, що Апелянт невірно зазначив масу вантажу в накладній № 46337416. Також апелянт посилається на те, що суд першої інстанції допустив: - не з`ясування обставин, що мають значення для справи; - недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; - невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; - неправильне застосування норм матеріального права. Апелянт звертає увагу суду на наявність в матеріалах справи телеграми Позивача № Н/293 від 16.02.2017 року, відповідно до якої на підставі вказівки ПАТ «Укрзалізниця» від 08.02.2017 року № Ц-1-25/315- 17 з метою уникнення скарг вантажовласників та виключення корупційної складової зі сторони співробітників ПАТ «Укрзалізниця» по відношенню до користувачів залізничного транспорту загального користування було роз`яснено наступне: в разі затримки вагонів з неправильно зазначеною масою вантажу, штрафні санкції, передбачені ст. ст. 118, 122 Статуту залізниць України застосовувати тільки в разі виявлення перевантаження вагона понад його вантажопідйомність. Також апелянт звернувся з клопотанням в якому звернув увагу суду на те, що не бажав вчинення порушення, яке є предметом розгляду в справі № 904/4479/24 (адже фактично сплатив за перевезення вантажу більше, ніж мав сплатити відповідно до встановленого тарифу); вчинення такого порушення відбулось за виняткових обставин (ніколи раніше Апелянт не порушував власних обов`язків у правовідносинах із Позивачем); вчинене порушення не завдало Позивачу жодних збитків (навпаки, Позивач отримав за перевезення вантажу суму, більшу за встановлену); вчинене правопорушення не призвело та ніяким чином не могло призвести до створення аварійно-небезпечної ситуації (вантажопідйомність вагону складає 71 000 кг, вказана Апелянтом маса вантажу склала 70 620 кг, фактично ж Апелянт навантажив у вагон 62 600 кг); Апелянт був позбавлений можливості обрати іншого контрагента, оскільки Позивач є 100% монополістом у сфері залізничних перевезень; в умовах, коли підприємство Апелянта не отримує прибутку, на який має підстави розраховувати, та який закладає у подальше планування підприємницької діяльності, задоволення позовних вимог Позивача в повному обсязі призведе до ускладнення і без того складного та невизначеного в умовах війни фінансово- економічного становища підприємства Апелянта; в разі задоволення позовних вимог Позивача в повному обсязі Апелянт матиме труднощі зі своєчасною виплатою заробітної плати власним працівникам (адже штраф, заявлений Позивачем до стягнення, становить майже місячну сукупну заробітну плату всіх 17 працівників підприємства Апелянта). За вказаних обставин апелянт просив задовольнити дане клопотання та на підставі ст. 233 Господарського кодексу України зменшити розмір штрафу, який підлягає стягненню з Апелянта, до однієї провізної плати - 31 513, 00 грн. Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі: Від АТ «Українська залізниця» відзив на апеляційну скаргу не надійшов. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч.3 ст.263 Господарського процесуального кодексу України). Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді: Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.01.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді: Чус О.В., Кощеєв І.М. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.01.2025р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи №904/4479/24. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства Канал, смт. Слобожанське на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2024 у справі №904/4479/24 до надходження матеріалів даної справи з Господарського суду Дніпропетровської області. 20.01.20254р. матеріали справи № 904/4479/24 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.01.2025р. апеляційну скаргу залишено без руху. Скаржнику наданий строк для усунення недоліків апеляційної скарги. На виконання вказаної ухвали від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги та долучення до матеріалів апеляційної скарги витребуваних судом доказів, а саме для надання суду доказів сплати судового збору, у розмірі 3633грн. 60 коп. Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.02.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства Канал, смт. Слобожанське на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2024 у справі №904/4479/24. Призначено розгляд апеляційної скарги у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження. Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору: 06.08.24р. зі станції Самарівка Придніпровської залізниці ПП Канал здійснило відправлення вагону №58962127 згідно накладної №46337416 на станцію призначення Вишневе Південно-Західної залізниці на адресу одержувача вантажу - ПП Канал. Під час перевезення на станції Знам`янка було здійснено контрольне зважування зазначеного вагону на справних повірених вагонних вагах та виявлено невідповідність маси вантажу порівняно з перевізним документом, про що складено комерційний акт №410006/96 від 09.08.24р. Відповідно до комерційного акту було встановлено, що при контрольному зважуванні вагону: маса брутто 81 700 кг, тара вагона 81 700 кг, нетто 62 600,00 кг, що менше ваги, зазначеної в перевізному документі, на 8020 кг. Згідно відомості вагонів до накладної №46337416 маса вантажу склала 70620 кг. При огляді встановлено, що на верхніх завантажувальних люках в наявності 4 ЗПП відправника U654754, U654731, U654742, U654746 та на нижніх розвантажувальних люках 2 ЗПП U654753, U654755 відправника справі не пошкоджені (номери відповідають номерам зазначеним в перевізному документі). Просипання та доступу до вантажу немає. Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції: Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного: З урахуванням доводів і вимог апеляційної скарги, в порядку частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України ,колегією суддів не перевіряється правильність висновків суду першої інстанції в частині неоспорюваних сторонами обставин справи відносно того, що 06.08.2024 за накладною №46337416 зі станції Самарівка Придніпровської залізниці відправником ПП «КАНАЛ» (далі - Відповідач) було відправлено вагон №58962127 з вантажем шлаки домен, станція призначення - Вишневе Південно-Західної залізниці, одержувач вантажу - ПП «КАНАЛ». Колегія суддів констатує, що під час заповнення зазначеної накладної, Відповідачем було зазначено масу вантажу у вагоні №58962127 - 70620 кг. Під час перевезення на станції Знам`янка було здійснено контрольне зважування зазначеного вагону на справних повірених вагонних вагах та було виявлено невідповідність маси вантажу порівняно з перевізним документом, про що 09.08.2024 складено комерційний акт №410006/96. Відповідно до комерційного акту №410006/96 встановлено, що фактично вага вантажу у вагоні №58962127 склала 62600 кг, що менше ніж зазначено в накладній на 8020 кг, вагон прибув у технічно справному стані, без ознак втрати вантажу під час перевезення. Предметом апеляційного оскарження є твердження апелянта в частині неприйняття до уваги судом першої інстанції його доводів відностно того, що комерційний акт № 410006/96 та інші докази, які надані Позивачем, не дають підстав констатувати факт, що відповідач невірно зазначив масу вантажу в накладній № 46337416. За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події. Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Згідно з ч. 5 ст. 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Загальні умови перевезення вантажів залізничним транспортом регулюються Законом України "Про транспорт", Законом України "Про залізничний транспорт", Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 (далі - Статут), Правилами оформлення перевізних документів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 (далі - Правила), Правилами складання актів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 №334, Правилами приймання вантажів до перевезення, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 №861/5082, Правилами видачі вантажів, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 №862/5083. Статтею 6 Статуту визначено, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення вантажів, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи-одержувача і супроводжує вантаж до місця призначення. Відповідно до частин 1, 2 ст. 23 Статуту відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Пунктом 2.3. Правил визначено, що представник відправника у графі 55 накладної "Правильність внесених відомостей підтверджую" вказує свою посаду, розписується, засвідчуючи правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. Представник відправника повинен мати довіреністю на оформлення перевезення. Згідно з ч. 1 ст. 24 Статуту вантажовідправник несе відповідальність за всі наслідки невірності, неточності або неповноту відомостей, зазначених ним у накладній. Частиною 2 ст. 24 Статуту передбачено право Залізниці перевіряти правильність відомостей, зазначених вантажовідправником у накладній, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній. Згідно з ст. 37 Статуту залізниць України під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній. Правила оформлення перевізних документів затверджені наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 №644 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 08.06.2011 №138). Відповідно до пунктів 1.2, 2 Правил, накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором застави вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення, де видається одержувачу разом з вантажем. Відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил. У додатку 3 до Правил оформлення перевізних документів встановлено, що у графі "маса вантажу, визначена відправником" вказується маса у кілограмах брутто вантажу, загальна маса відправки (прописом). У графі "спосіб визначення маси" зазначається спосіб визначення маси вантажу (на вагах, за стандартом, за трафаретом, за обміром, за розрахунками, умовно), тип ваг (товарні, вагонні, елеваторні тощо), їх вантажопідйомність та ким було визначено масу вантажу (залізницею/відправником). У графі "ким завантажено вантаж у вагон (контейнер)" зазначається відправником або залізницею. У графі "правильність внесених відомостей підтверджую" представник відправника засвідчує правильність відомостей, указаних ним у перевізному документі. В електронній накладній накладається електронний цифровий підпис відправника. Відповідно до пункту 5.5 розділу 5 Правил якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній відомостей про адресу одержувача, його код, назву вантажу, його кількість, то з відправника стягується штраф згідно з ст. 122 Статуту. Факт неправильного зазначення відправником указаних відомостей засвідчується актом загальної форми та комерційним актом. Статтею 129 Статуту передбачено, що обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах. В усіх інших випадках обставини, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми. У п. 6.1 роз`яснення президії Вищого господарського суду України від 29.05.2002 за № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" вказано, що підставою для покладення на відправника відповідальності за неправильне зазначення ним відповідних відомостей є акт загальної форми або комерційний акт, складений у випадках, передбачених статтею 129 Статуту. Згідно з ч. 3 п. 9 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 29.05.2002 №334 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 № 567/6855, у комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах; у разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено. Згідно з п. 2.1 Правил оформлення перевізних документів відправник заповнює відповідні графи накладної згідно з додатком 3 до цих Правил. Згідно з ч. 1, 2 п. 24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній; залізниця має право перевірити правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній. Маса вантажу вважається правильною, якщо різниця у масі, визначена на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує у разі надлишку - граничного розходження визначення маси нетто (пп. 4 п. 52 Статуту). Відповідно до ч. 1 п. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Згідно з п. 5.5 Правил оформлення перевізних документів якщо під час перевезення вантажу або на станції його призначення буде виявлено неправильне зазначення у накладній маси, кількості місць вантажу, його назви, коду та адреси одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно зі статтею 118 Статуту залізниць України. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Відповідно до п. 122 Статуту за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. За пред`явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення. (п.118 Статуту). Як вбачається з матеріалів справи, 06.08.2024 за накладною №46337416 зі станції Самарівка Придніпровської залізниці відправником ПП «КАНАЛ» (далі - Відповідач) було відправлено вагон №58962127 з вантажем шлаки домен, станція призначення - Вишневе Південно-Західної залізниці, одержувач вантажу - ПП «КАНАЛ». Під час заповнення зазначеної накладної, Відповідачем було зазначено масу вантажу у вагоні №58962127 - 70620 кг. Під час перевезення на станції Знам`янка було здійснено контрольне зважування зазначеного вагону на справних повірених вагонних вагах та було виявлено невідповідність маси вантажу порівняно з перевізним документом, про що 09.08.2024 складено комерційний акт №410006/96. Відповідно до комерційного акту №410006/96 встановлено, що фактично вага вантажу у вагоні №58962127 склала 62600 кг, що менше ніж зазначено в накладній на 8020 кг, вагон прибув у технічно справному стані, без ознак втрати вантажу під час перевезення. Доводи апеляційної скарги : «….В актах загальної форми № 75043 та № 51535, складених Позивачем, чітко вказано про комерційну несправність (код - 9180002) вагону № 58962127, який слідував за залізничною накладною № 46337416, а саме - підозру на недостачу вантажу. Відповідно до ст. 52 Статуту залізниць України …. В порушення вказаної норми чинного законодавства України (власного Статуту!) залізниця не перевірила масу вантажу в вагоні № 58962127 на станції прибуття Вишневе Південно-Західної залізниці. Обставини про недостачу вантажу в вагоні № 58962127 Позивач зазначив в комерційному акті № 410006/96. Вказаний комерційний акт було складено Позивачем на шляху проходження вантажу - ст. Знам`янка Одеської залізниці. Згідно зі ст. 53 Статуту залізниць України …. В порушення вказаної норми чинного законодавства України (власного Статуту!) залізниця не визначила обсяг фактичної недостачі вантажу в вагоні № 58962127 на станції прибуття Вишневе Південно-Західної залізниці. Відповідно до п. 12 Правил складання актів, … Така відмітка засвідчується штемпелем станції і підписами осіб, указаних у пункті 10 цих Правил. Цей акт видається одержувачу на його вимогу, а копія його залишається на станції. Новий акт у цьому разі не складається. При невідповідності відомостей, указаних в акті попутної станції, фактичним даним, що виявились під час перевірки вантажу, багажу або вантажобагажу, складається новий комерційний акт. Апелянт наголошує, що в матеріалах справи № 904/4479/24 немає іншого (нового) комерційного акта (окрім комерційного акта № 410006/96) на підтвердження обставин справи, отже Апелянт робить висновок, що новий комерційний акт на станції призначення не складався. Натомість, комерційний акт № 410006/96, наданий Позивачем в якості доказу в справі № 904/4479/24, не містить відмітки в розділі «Є». Таким чином, комерційний акт № 410006/96 складений з грубим порушенням Правил складання актів і не повинен прийматись судом в якості доказу. Правила складання актів, зокрема, передбачають наступне: - в комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбереженність, а також обставини, які могли бути причиною виникнення нестачі вантажу, багажу чи вантажобагажу; - усі графи бланка акта мають бути заповнені. Не дозволяється проставлення рисок та лапок замість повторення необхідних даних. В порушення Правил складання актів комерційний акт № 410006/96 містить риски (прочерки) в розділі «А» стосовно пломб (ЗПП), що унеможливлює підтвердження цим комерційним актом факту відсутності пошкоджень ЗПП та й, взагалі, з чиїми відбитками (контрольними знаками) були такі ЗПП. П. 22 Правил видачі вантажів (розділ 8 Правил перевезень вантажів залізничним транспортом України), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 року № 644 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 року за № 862/5083, …. П. 30 і п. 31 Правил видачі вантажів, зокрема, передбачено, що …. Експертиза провадиться в присутності начальника станції (його заступника або іншого працівника, уповноваженого начальником станції). Одночасно з викликом експерта станція повідомляє про це одержувача. Одержувач має право взяти участь у експертизі вантажу. Результати експертизи оформляються актом. Акт експертизи підписується експертом і всіма уповноваженими особами, присутніми при проведенні експертизи. Про проведену експертизу робиться відмітка в комерційному акті. У разі незгоди з висновками експерта учасників експертизи або одержувача начальник станції призначає повторну експертизу з відміткою про це в акті експертизи із зазначенням мотивів. Апелянт вважає, що беручи до уваги ігнорування Позивачем вимог п. 22 Правил видачі вантажів при вивантаженні вагона № 58962127 (без перевірки маси вантажу на станції призначення), існувала реальна потреба у визначені маси вантажу за участю експертів бюро товарних експертиз або відповідних спеціалістів, які не належать до системи Міністерства транспорту. Якби Позивачем була проведена експертиза, то в порядку, передбаченому п. 30 Правил видачі вантажів, висновки експертизи могли б усунути сумніви в неправильному визначенні Апелянтом маси вантажу. Ст. 23 Статуту залізниць України встановлено, …. Дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції. Згідно з Додатком 3 до Правил оформлення перевізних документів, …. Натомість, в порушення вказаних норм Позивачем не заповнені гр. гр. 51 та 52 накладної № 46337416.…» відхиляються як такі, що ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини і суперечать наступним фактичним обставинам справи. Згідно пп. 8 п. 6 р. 1 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р. № 457, накладна це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил перевезення і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Відповідно до ст. 37 Статуту залізниць України та п. 5 Правил приймання вантажів до перевезення маса вантажу визначається відправником, про спосіб визначення маси відправник зазначає у накладній. Згідно з п. 2.1 Правил оформлення перевізних документів графи перевізних документів «маса вантажу визначена відправником», заповнюються вантажовідправником. Згідно положень ст. 24 Статуту залізниць України передбачено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній. Згідно даних накладних вантаж завантажений у вагон засобами відправника навалом. Маса вантажу визначена на вагонних вагах - відправником. В графі «правильність внесених у накладну відомостей підтверджую» підпис відправника. Статтею 122 вказаного Статуту передбачено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порту стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли. Відповідно до ст. 118 Статуту за пред`явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п`ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення. При цьому, в силу вимог ч. 1 ст. 129 Статуту залізниць України, обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. За вказане порушення Одеською залізницею на відповідача нарахований штраф в розмірі п`ятикратної провізної плати. Суму штрафу розраховано наступним чином: 31513 грн. (провізна плата відповідно до накладної) х 5 = 157 565 грн. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (статті 13, 74 ГПК України). Відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (частини перша, друга статті 73 ГПК України). Верховний Суд неодноразово наголошував, що дотримання фундаментального принципу змагальності господарського судочинства забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. Подібний висновок є усталеним і викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 16.11.2021 у справі №904/2104/19, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 18.01.2021 у справі № 915/646/18). Щодо доводів клопотання про зменшення розміру штрафу до однієї провізної плати - 31 513, 00 грн., колегія суддів зазначає наступне. Згідно з частиною 1 статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом. За приписами частин 5, 6 статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права. Відповідно до ч. 4 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відповідно до ч. 1 ст. 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Слід зазначити, що зменшення розміру санкцій за ст. 233 ГК України є правом, а не обов`язком суду, яке може бути реалізоване при наявності сукупності передбачених в контексті коментованої норми обставин. Відповідно до пункту 24 Статуту залізниць України, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній. Зазначена норма встановлює чіткі вимоги до відправника щодо оформлення вантажу та покликана забезпечити дисциплінованість учасників господарських відносин та визначає критерії обґрунтованості в подальшому будь-яких претензій залізниці до учасників господарських відносин (відправника та одержувача). Недотримання вимог, визначених Статутом залізниць України, який є спеціальним нормативним актом, що визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, покладає на порушника відповідальність, яка передбачена пунктами 118, 122 Статуту залізниць України. При цьому, зазначений штраф, відповідно до пунктів 118, 122 Статуту залізниць України, стягується з вантажовідправника незалежно від наявності збитків та наслідків, можливості його зменшення Статутом не передбачено. В даному випадку штрафна санкція не є договірною, а випливає зі зазначених положень Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 року № 457, якими чітко визначено розмір штрафу. Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/2339/17, від 12.02.2018 у справі № 906/434/17. Враховуючи вищевикладене, доводи клопотання: «… Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що … Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. З метою доведення, що Апелянт має об`єктивне право просити суд про зменшення розміру штрафу, а суд, в свою чергу, має всі підстави для задоволення такого клопотання на підставі статті 233 Господарського кодексу України, Апелянт повідомляє наступне. Зі змісту розміщених на сайті Укрзалізниці (www.uz.gov.ua) тарифних умов на перевезення можна дійти висновку, що плата за послуги з перевезення вантажів для вантажовідправників за загальним правилом перебуває у прямо- пропорційному відношенні із масою вантажу: чим більше маса - тим більше і розмір плати за його перевезення, що є виправданим, адже маса корелює із зусиллями (а отже і витратами та амортизацією рухомого складу і колії), які має докласти залізниця для її переміщення. Отже, якщо вантажовідправник помилково вказав (і оплатив!) у залізничній накладній масу більшу, ніж фактично було завантажено у вагон, то він, з одного боку, формально порушив ст. 122 Статуту залізниць, але з іншого боку сплатив залізниці суму, більшу за необхідну (встановлену). Апелянт нагадує суду, що відповідно до залізничної накладної № 46337416 сплатив 31 513,00 грн. за перевезення вантажу вагою 70 620 кг при фактичному навантаженні у 62 600 кг. Апелянт не розуміє, як фактично наявне в даному випадку часткове невикористання оплаченої послуги може маркуватися «порушенням», за яке Позивач додатково до вже отриманої оплати, яка дісталась йому меншими зусиллями (адже довелося переміщувати меншу масу), набуває право в штрафному порядку отримати згідно ст.118 Статуту залізниць України ще п`ять провізних плат. Таким чином, в розрізі ст. 233 Господарського кодексу України, …. З наведеного також виходить, що у фінансовому відношенні Апелянт повністю виконав перед Позивачем зобов`язання по оплаті за перевезення вантажу. Апелянт помилково вказав у залізничній накладній № 46337416 масу більшу, ніж фактично було завантажено у вагон. Вантажопідйомність вагону складає 71 000 кг, вказана Апелянтом маса вантажу склала 70 620 кг, фактично ж Апелянт навантажив у вагон 62 600 кг. Апелянт наголошує, що в ситуації коли відбулось недовантаження вагону штраф не виконує функцію «кари» за загрозу безпеки залізничного руху, який випливає зі змісту п. 15.27. Правил технічної експлуатації залізниць України (Правила покликані забезпечувати, у тому числі, безпеку руху) - цей нормативний документ забороняє ставити у поїзди вагони, що завантажені понад їх вантажопідйомність. Тобто не тільки фактичне недовантаження вагону до рівня, вказаного у залізничній накладній, не визначено як загроза безпеки руху, але й навіть перевищення фактичної маси вантажу вказаного у накладній розміру має «перетнути» межу вантажопідйомності вагону. Враховуючи, що штрафні санкції за своєю правовою природою є засобами стимулювання боржника належним чином виконати свій обов`язок, а не покласти на нього додатковий, вищевикладені обставини не можуть не привести до міркування стосовно того, що штраф, який заявлено Позивачем до стягнення, не має компенсаторний характер, проте є додатковим засобом отримання прибутку для Позивача. Апелянт наголошує, що допущення з його боку такого правопорушення не призвело та не могло призвести до створення аварійно-небезпечної ситуації, адже вантажопідйомність вагону не було перевищено. Також в статті 233 Господарського кодексу України зазначено, … Апелянт звертає увагу суду, що у зв`язку із запровадженням воєнного стану в Україні, який став наслідком збройної агресії рф, стрімко підвищились (та постійно підвищуються!): - ціни на енергоносії та дизельне паливо; - вартість транспортних послуг (враховуючи послуги на перевезення вантажів залізничним транспортом); - вартість оренди приміщень для підприємства Апелянта; - вартість обслуговування та ремонту вантажних автомобілів, необхідних для здійснення підприємницької діяльності Апелянта; - ціни на запчастини до обладнання, необхідного для здійснення підприємницької діяльності Апелянта. Також Апелянт повідомляє суду наступні ключові фактори, які стали підставою для падіння продажів у підприємства Апелянта: - інфляція, яка знижувала купівельну спроможність споживачів (тобто потенційних клієнтів Апелянта) та стала одним з чинників зниження попиту на продукцію підприємства Апелянта; - через воєнні дії на території України мають місце постійні та непередбачувані (адже здебільшого випадкові) перебої в ланцюгах постачання, що негативно впливають на своєчасність постачання товарів, необхідних для сталого функціонування підприємства Апелянта; - зниження попиту на продукцію підприємства Апелянта внаслідок психологічних та економічних побоювань (обґрунтованих!) реальних та потенційних споживачів. Враховуючи такі негативні чинники, підприємство Апелянта цілком зрозуміло не отримало у 2023 та 2024 роках того прибутку, на який мало підстави розраховувати. Відповідач повідомляє суду, що станом на момент подання даного клопотання на підприємстві працює 17 осіб - 9 жінок та 8 чоловіків. Згідно з відомостями про нарахування заробітної плати за за 21 місяць 2023-2024 років(копії відомостей додаються до даного клопотання) середньомісячний фонд заробітної плати, яку Апелянт в сукупності виплачує своїм працівникам, становить 179 701,93 грн. Таким чином, штраф, заявлений Позивачем до стягнення, становить майже місячну сукупну заробітну плату всіх 17 працівників підприємства Апелянта. Апелянт наголошує суду, що в разі задоволення позовних вимог Позивача в повному обсязі Апелянт матиме труднощі зі своєчасною виплатою заробітної плати всім власним працівникам. Вказане також свідчить про надмірність стягнення з Апелянта штрафу саме в заявленому Позивачем розмірі. Апелянт повідомляє суду, що завжди сумлінно виконував власні обов`язки у правовідносинах із Позивачем та порушення, яке є предметом розгляду у справі № 904/4479/24, сталось вперше, що беззаперечно вказує на його винятковість. Апелянт просить суд звернути увагу на те, що штраф, встановлений Статутом залізниць України, є надвеликим ще й тому, що в десятки разів перевищує розміри штрафів, які зазвичай встановлюють суб`єкти господарювання у вільних договірних відносинах. В той же час, в даному випадку Апелянт був позбавлений можливості вести перемовини з Позивачем з приводу зменшення розміру штрафу, оскільки такий штраф встановлено Статутом залізниць України. Апелянт просить суд звернути увагу на те, що при здійсненні власної господарської діяльності (а дохід від здійснення господарської діяльності, зокрема, дозволяє оплачувати послуги залізниці) Апелянт був позбавлений можливості обрати іншого контрагента, оскільки Позивач є 100% монополістом у сфері залізничних перевезень. Через специфіку господарської діяльності Апелянта, яка пов`язана із перевезенням продукції у великій кількості, використання Апелянтом іншого транспорту для перевезення такої продукції є абсолютно неможливим. Підсумовуючи вищевикладене Апелянт аргументовано доводить суду, що: - не бажав вчинення порушення, яке є предметом розгляду в справі № 904/4479/24 (аджефактично сплатив за перевезення вантажу більше, ніж мав сплатити відповідно до встановленого тарифу); - вчинення такого порушення відбулось за виняткових обставин (ніколи раніше Апелянтне порушував власних обов`язків у правовідносинах із Позивачем); - вчинене порушення не завдало Позивачу жодних збитків (навпаки, Позивач отримав за перевезення вантажу суму, більшу за встановлену); - вчинене правопорушення не призвело та ніяким чином не могло призвести до створення аварійно-небезпечної ситуації (вантажопідйомність вагону складає 71 000 кг, вказана Апелянтом маса вантажу склала 70 620 кг, фактично ж Апелянт навантажив у вагон 62 600 кг); - Апелянт був позбавлений можливості обрати іншого контрагента, оскільки Позивач є 100% монополістом у сфері залізничних перевезень; - в умовах, коли підприємство Апелянта не отримує прибутку, на який має підстави розраховувати, та який закладає у подальше планування підприємницької діяльності, задоволення позовних вимог Позивача в повному обсязі призведе до ускладнення і без того складного та невизначеного в умовах війни фінансово- економічного ставновищапідприємства Апелянта; - в разі задоволення позовних вимог Позивача в повному обсязі Апелянт матиме труднощі зі своєчасною виплатою заробітної плати власним працівникам (адже штраф, заявлений Позивачем до стягнення, становить майже місячну сукупну заробітну плату всіх 17 працівників підприємства Апелянта). За вказаних обставин Апелянт просить суд задовольнити дане клопотання та на підставі ст. 233 Господарського кодексу України зменшити розмір штрафу, який підлягає стягненню з Апелянта, до однієї провізної плати - 31 513, 00 грн. …» відхиляються колегією суддів як такі, що суперечать сталій судовій практиці Верховного Суду, яка підлягає врахуванню в порядку частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України. Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами. З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції при вирішенні даної справи правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини сторін, прийняв законне та обґрунтоване рішення, тому у відповідності до ст. 276 ГПК України в задоволенні скарги слід відмовити, а оскаржуване судове рішення слід залишити без змін. Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження. З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2024 у справі №904/4479/24 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Приватного підприємства Канал, смт. Слобожанське на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення. Розподіл судових витрат: У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 3633,60 грн. покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу. Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Приватного підприємства Канал, смт. Слобожанське на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2024 у справі №904/4479/24 залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 17.12.2024 у справі №904/4479/24 залишити без змін. Витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги у розмірі 3633,60 покласти на Приватне підприємство Канал. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України. Головуючий суддя М.О. Дармін Суддя О.В. Чус Суддя І.М. Кощеєв