Постанова 4876 № 904/2968/20

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17.12.2020 Справа № 904/2968/20 м.Дніпро, просп. Д. Яворницького, 65 Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач), суддів: Антонік С.Г., Дармін М.О. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.08.2020 у справі №904/2968/20 (суддя Петренко І. В.; рішення ухвалене без виклику представників учасників справи, повне рішення складено 21.08.2020) за позовом Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів", м.Запоріжжя до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Дніпро про стягнення 10555,27 грн. збитків ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції У червні 2020 року Акціонерне товариство "Запорізький завод феросплавів" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця" про стягнення збитків у сумі 10555,27 грн. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань з умов перевезення вантажу, під час якого виявлено нестачу, що є підставою для стягнення збитків відповідно до статей 110, 113, 114 Статуту залізниць України, 314 Господарського кодексу України, 924 Цивільного кодексу України. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 21.08.2020 у справі №904/2968/20 позовні вимоги задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" 10555,27 грн. збитків та 2102,00 грн. судового збору. Рішення мотивоване тим, що позивач довів, наявність завданих йому збитків саме через дії Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця". Короткий зміст вимог апеляційної скарги Відповідач (АТ "Українська залізниця" в особі РФ "Придніпровська залізниця" АТ "Українська залізниця"), не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.08.2020 у справі №904/2968/20 скасувати; прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог про стягнення 10555,27 грн. відмовити. Узагальнені доводи апеляційної скарги Відповідач вважає, що підставами скасування рішення суду першої інстанції в цій справі є нез`ясування обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, порушення норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права. Як вказує відповідач, відповідно до статті 115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу. В порушення наведеної статті суд прийняв рішення при відсутності належних доказів вартості втраченого вантажу. Апелянт звертає увагу на те, що позивач повинен надати довідку про вартість вугілля від відправника, яким є ПрАТ "Авдієвський коксо-хімічний завод". Однак правочинів, а також супроводжуючих бухгалтерських документів (рахунків, податкових накладних) позивачем в якості доказів вартості недостачі коксового горішку надано не було, як і не було надано доказів про підтвердження вартості нестачі вантажу у вагонах. Узагальнені доводи та заперечення на апеляційну скаргу Позивач (АТ "Запорізький завод феросплавів") відзив на апеляційну скаргу по суті заявлених вимог не надав. Рух справи у суді апеляційної інстанції Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.09.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.08.2020 у справі №904/2968/20; ухвалено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів виходить з наступного. Судом першої інстанції і судом апеляційної інстанції встановлені такі обставини і визначені відповідно до них правовідносини Між Приватним акціонерним товариством "Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча" (Постачальник) і Акціонерним товариством "Запорізький завод феросплавів" (Покупець) 27.07.2018 було укладено договір поставки №1495, за яким Постачальник зобов`язався поставити і передати у власність Покупцю продукцію коксохімічного виробництва (товар) у відповідності з асортиментом, якістю, строками, в обсязі, за цінами і на умовах, передбачених в Специфікаціях до цього договору, які є невід`ємною його частиною, а Покупець зобов`язався прийняти товар і оплатити на умовах цього договору. Постачальник зобов`язався здійснити поточні поставки товару вказаному у Специфікаціях, на умовах СРТ-станція Запоріжжя-Ліве Придніпровська залізниця (згідно міжнародних правил ІНКОТЕРМС-2010), якщо інші умови поставки не обумовлені Специфікаціями до цього договору (пункт 2.1. договору). 30.08.2019 сторонами договору підписано Специфікацію №11, відповідно до якої Постачальник зобов`язався поставити, а Покупець прийняти і оплатити товар ("горішок коксовий 10-25мм") у кількості 4200т. на загальну суму 33954580,80 грн. з ПДВ на умовах поставки СРТ - станція Запоріжжя-Ліве в період з 01.09.2019 по 30.09.2019. На виконання умов договору і Специфікації до нього постачальник по залізничній накладній №51375095 зі станції відправлення Авдіївка Донецької залізниці на станцію Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці відвантажив на адресу покупця горішок коксовий 10-25мм. В графі 24 залізничної накладної вказано загальну масу вантажу 170010 кг. Постачальником виставлено покупцю на оплату рахунок-фактуру №92824212 від 01.09.2019 за відвантажений товар. Покупець за виставленим рахунком-фактурою №92824212 від 01.09.2019 (з урахуванням рахунку-коригування №92905879 від 31.10.2019) повністю оплатив товар в сумі 1188618,93 грн., поставлений за залізничною накладною №51375095, що підтверджується копією платіжного доручення №339645 від 31.10.2019. Як убачається із залізничної накладної вантаж прибув 08.09.2019 на станцію Запоріжжя-Ліве у рухомому складі у вагонах: №№63162523, 63525075, 56384605, 61605515. 09.09.2019 вагони були видані вантажоодержувачу - АТ "Запорізький завод феросплавів" з комерційними актами, якими зафіксовано ознаки несхоронного перевезення, такі як порушення маркування, виїмки та нестача: - на вагон №63162523 складено комерційний акт №460005/1222 від 09.09.2019, в якому зазначено, що за документом значиться у вагоні тара 23500 кг, нетто 42650 кг. Фактично виявилось брутто 65180 кг, тара з документу 23500 кг, нетто 41680 кг, що менше документу на 970 кг. В комерційному відношенні навантаження шапкою, вище рівня бортів 10 см. Вантаж маркований по центру повздовжньою смугою вапном, що відповідає документу. Праворуч по всій довжині вагону над кожним люком порушено маркування виїмки довжиною 30-50 см, шириною 30-50 см, глибиною 30-50 см. В технічному відношенні вагон справний, двері закриті, течі вантажу немає. Недостача склала на загальну суму 680,73грн.; - на вагон №63525075 складено комерційний акт №460005/1223 від 09.09.2019, в якому зазначено, що в вагоні вага нетто 42310 кг, тара 23540 кг. Фактично виявилась вага: брутто 64900 кг, тара з документу 23540 кг, нетто 41360 кг, що менше документу на 950 кг. В комерційному відношенні навантаження шапкою, вище рівня бортів 10 см, марковане повздовжньою смугою вапна посередині вагону, що відповідає документу. Праворуч по всій довжині вагону над кожним люком порушено маркування виїмки довжиною 30-50 см, шириною 30-50 см, глибиною 30-50 см. В технічному відношенні вагон справний, двері цільнометалеві, люка закриті, течі вантажу немає. Відсутній вантаж у вагоні поміститися міг. Недостача склала на загальну суму 607,31 грн.; - на вагон №56384605 складено комерційний акт №460005/1225 від 09.09.2019, в якому зазначено, що За документом значиться у вагоні тара 22500 кг, нетто 41150 кг. Фактично виявилось брутто 62500 кг, тара з документу 22500 кг, нетто 40000 кг, що менше документу на 1150 кг. В комерційному відношенні навантаження шапкою, вище рівня бортів 10 см. Вантаж маркований по центру повздовжньою смугою вапном, що відповідає документу. Праворуч над 1-м люком порушено маркування, виїмка довжиною 150 см, шириною 120 см, глибиною 40 см. В технічному відношенні вагон справний, двері закриті, течі вантажу немає. Відсутній вантаж у вагоні поміститися міг. Недостача склала на загальну суму 1902,03грн.; - на вагон №61605515 складено комерційний акт №460005/1224 від 09.09.2019, в якому зазначено, що в вагоні вага нетто 43900 кг, тара 23500 кг. Фактично виявилась вага: брутто 65660 кг, тара з документу 23500 кг, нетто 42060 кг, що менше документу на 1840 кг. В комерційному відношенні навантаження шапкою, вище рівня бортів 20 см, марковане повздовжньою смугою вапна по середині вагону, що відповідає документу. Порушено маркування виїмки над 1 люками розміром довжиною 150 см, шириною 280 см, глибиною 50 см, над 6-7 люками довжиною 200 см, шириною 280 см, глибиною 30 см. В технічному відношенні вагон справний, двері цільнометалеві, люка закриті, течі вантажу немає. Відсутній вантаж у вагоні поміститися міг. Недостача склала на загальну суму 5605,98грн. За приписами частин 1-3 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є:1) договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (стаття 509 Цивільного кодексу України). Згідно з частинами 1-3 статті 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі. Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній флот, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту. За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. (частини перша, друга статті 307 Господарського кодексу України) Аналогічні положення містяться у частинах 1-3 статті 909 Цивільного кодексу України. Частиною п`ятою статті 307 Господарського кодексу України встановлено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань. Спірні відносини сторін виникли при перевезенні вантажів залізничним транспортом і тому, окрім Господарського і Цивільного кодексів України регулюються Законом України "Про залізничний транспорт" (із змінами), Статутом залізниць України (далі - Статут), який затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 (із змінами) та іншими нормативно-правовими актами. Згідно зі статтею 6 Статуту залізниць України накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення. Відповідно до частини першої статті 12 та частини четвертої статті 22 Закону України "Про залізничний транспорт" підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України. Перевізники зобов`язані забезпечувати своєчасне якісне перевезення вантажів, схоронність вантажів, що перевозяться. За частиною другою статті 308 Господарського кодексу України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення. Перевізники несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України (частина перша статті 23 Закону України "Про залізничний транспорт"). Частина перша статті 110 Статуту залізниць України містить аналогічні положення. Залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству. Суд першої інстанції правильно встанови, що оскільки спірні вагони прийнято залізницею для перевезення без зауважень до вантажовідправника, відповідно до положень статті 110 Статуту залізниць України відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі вантажоодержувачу, покладається на залізницю. За змістом статей 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків. Статтею 224 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Відповідно до частин першої, другої статті 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Тобто відшкодуванню підлягають збитки, які знаходяться у причинному зв`язку з правопорушенням. Причинний зв`язок між порушенням та збитками має бути безпосереднім або прямим. В даному випадку поведінка відповідача є протиправною, оскільки ним порушені умови договору та приписи закону щодо зберігання вантажу під час перевезення, що свідчить про наявність в діях відповідача вини в невиконанні зобов`язання. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою відповідача і збитками полягає у тому, що належний позивачу на праві власності вантаж не був доставлений перевізником у кількості, вказаній у супровідній документації, у зв`язку з втратою перевізником зазначеного вантажу під час його транспортування. Відповідно до частини другої статті 924 Цивільного кодексу України перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини. Положеннями частини третьої статті 314 Господарського кодексу України передбачено, що за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, зокрема у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає. Статтею 113 Статуту залізниць України передбачено, що за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин. Залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, зокрема, за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення (частини перша, друга статті 114 Статуту). Відповідно до пункту 27 Правил видачі вантажів (ст. 35, 42, 46, 47, 48, 52, 53 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 №644 (із змінами, вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить: 2% маси, зазначеної в перевізних документах: вантажі рідкі або здані до перевезення в сирому (свіжому) або у вологому стані; руда марганцева і хромова; кварцити у подрібненому стані (фракції 0-6 мм); мідний купорос; хімічна сировина навалом; солі; фрукти свіжі; овочі свіжі; шкіра оброблена і мокросолона; тютюн; м`ясо свіже; 1,5% маси, зазначеної в перевізних документах: вугілля деревне; будівельні матеріали; кварцити в кусках; жири; риба солона; мінеральні добрива; 1% маси, зазначеної в перевізних документах: мінеральне паливо; кокс; руда залізна; вовна немита; мило; м`ясо морожене; птиця бита всяка; копченості м`ясні всякі; 0,5% маси всіх інших вантажів. За розрахунком позивача, з урахуванням норми природної втрати 2% для вологого вантажу, про що зазначено в залізничній накладній, загальна нестача вантажу під час перевезення у зазначених вище вагонах 1,510 тн. Розмір цієї нестачі розраховано позивачем виходячи із ціни 6673,78 грн. за 1 тн без ПДВ (за Специфікацією №10) та становить 10555,27 грн. (в т.ч. ПДВ 1579,22 грн.). Задовольняючи позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача нестачі в означеному розмірі в сумі 1055,27 грн., суд першої інстанції виходив із того, що позовні вимоги позивача є доведеними, а заперечення відповідача носять формальний характер, а тому відхилені судом. Доводи, за якими суд апеляційної інстанції не погодився з висновками суду першої інстанції За приписами частини першої статті 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Пунктом 2 Правил складання актів (стаття 129 Статуту залізниць України), затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28 травня 2002 року №334, передбачено, що комерційні акти складаються для засвідчення таких обставин, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах. Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин. Як встановлено з матеріалів справи факт нестачі доставленого вантажу перевізником підтверджено відповідними комерційними актами, які відповідають вимогам їх складання. Згідно частини другої статті 130 Статуту залізниць України право на пред`явлення до залізниці претензій та позовів, зокрема, у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу мають одержувач - за умови пред`явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу. Якщо у складанні комерційного акта відмовлено, замість нього подається документ, що підтверджує скаргу про цю відмову. Відповідно до частини третьої статті 133 Статуту залізниць України до претензії або позову додаються документи, які підтверджують вимоги заявника. До претензії або позову щодо втрати, нестачі, псування або пошкодження крім документів, які обґрунтовують їх пред`явлення (подання), додається документ, який засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу. За приписами статті 115 Статуту залізниць України вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу. За роз`ясненнями у пункті 2.7. президії Вищого господарського суду України №04-5/601 від 29.05.2002 Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею (із змінами) вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, договору або контракту купівлі-продажу, специфікації на вантаж, довідки відправника про кількість, ціну і вартість відправленого вантажу, підписаної головним (старшим) бухгалтером, копії податкової накладної. Вартість вантажу, що перевозиться з оголошеною вартістю, визначається у такому ж порядку (пункт 4 Правил перевезення вантажів з оголошеною вартістю). Отже відповідно до статті 924 Цивільного кодексу України, статті 314 Господарського кодексу України, статей 114 і 115 Статуту залізниць України залізниця відповідає за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи в розмірі тієї суми, на яку було знижено його вартість. При визначенні розміру збитків, заподіяних втратою вантажу, слід застосовувати норми Статуту залізниць України, якими встановлено обмежену відповідальність перевізника у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу, яка визначається на підставі загальної суми рахунку або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу, зокрема, але не виключно, довідки про вартість вугілля (аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 03.09.2020 у справі №910/15076/19, від 20.03.2018 у справі №916/4345/14, від 05.07.2018 у справі №910/23348/16 тощо). Судом встановлено, що позивач у справі є покупцем та вантажоотримувачем товару, щодо якого виявлено нестачу в ході спірного перевезення, відповідальність за яку покладається на перевізника - відповідача. Разом із цим судом встановлено, що постачальником цього товару є Приватне акціонерне товариство "Маріупольський комбінат імені Ілліча", а не його відправник - ПРАТ "АКХЗ". На підтвердження свого розрахунку вартості нестачі вантажу позивач надав в матеріали справи документи, в яких зафіксовано ціну товару, яка визначена постачальником - Приватне акціонерне товариство "Мріупольський комбінат імені Ілліча" (рахунок-фактуру №92824212 від 01.09.2019, рахунок - коригування №92905879 від 31.10.2019, платіжне доручення №339645 від 31.10.2019). Колегія суддів погоджується з аргументом відповідача, що зазначені докази у цьому спорі не є належними та допустимими. Так відповідно до частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Згідно з частиною першою статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Як зазначено вище, стаття 115 Статуту залізниць України встановлює на підставі яких документів визначається вартість вантажу, перелік яких не є вичерпним, однак це мають бути документи відправника вантажу. Відповідно до приписів частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Колегією суддів встановлено, що позивач надав в матеріали справи докази, які підтверджують наведені ним у позові обставини щодо незбереження вантажу залізницею та обрахування вартості такої нестачі. Однак при цьому позивач не врахував на прямий припис статті 115 Статуту залізниць України та не навів обґрунтованого розрахунку і не надав суду доказів, які є належними та допустимими відповідно до цієї спеціальної норми законодавства для визначення обсягів майнової відповідальності залізниці. Таким чином, відповідач не довів у цій справі належними та допустимими доказами розміру шкоди, який є елементом, що підлягає обов`язковому встановленню у складі правопорушення для відшкодування залізницею збитків від нестачі вантажу, яка сталась під час його перевезення. Тому колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості наданого позивачем розрахунку збитків, спричинених внаслідок недостачі вантажу (товару - горішка коксового), оскільки суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що в даному випадку за відсутності з боку відповідача заперечень щодо кількості вантажу, якого не вистачає, є формальними заперечення відповідача щодо порядку визначення його вартості та можливих засобів доказування в суді для встановлення розміру майнової відповідальності перевізника. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції За приписами частин 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до вимог частин 1-5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Відповідно до частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Частина друга статті 277 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Як встановлено вище судом апеляційної інстанції, оцінюючи надані сторонами докази, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального та процесуального права, внаслідок чого неправильно встановив обставини, що мають значення для справи, а саме розмір збитків в сумі 10555,27 грн., наслідком чого стало неправильне вирішення спору. Відтак знайшли підтвердження доводи апеляційної скарги відповідача про наявність підстав для скасування оскарженого рішення. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення. З урахуванням встановлених судом апеляційної інстанції обставин, які свідчать про недоведеність позивачем розміру заявлених ним позовних вимог, колегія суддів доходить висновку, що такі вимоги задоволенню не підлягають, а тому у цій справі слід ухвалити нове рішення - про повну відмову в задоволенні такого позову, як необґрунтованого. Розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції Зважаючи на задоволення апеляційної скарги, судові витрати в сумі 3153,00 грн. на оплату судового збору, понесені відповідачем у зв`язку із апеляційним оскарженням, згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача. Керуючись статтями 269, 270, 275, 277 ч. 1 п.п. 2 та 4, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" - задовольнити. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 21.08.2020 у справі №904/2968/20 - скасувати повністю та ухвалити нове рішення: "В позові Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 10555 грн. 27 коп. - відмовити". Стягнути з Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" суму 3153 грн. 00 коп. судових витрат у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Доручити Господарському суду Дніпропетровської області видати відповідний наказ. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту з підстав, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України. Повна постанова складена 17.12.2020. Головуючий суддя І.М. Подобєд Суддя С.Г. Антонік Суддя М.О. Дармін