Постанова 4875 № 905/1405/19

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "16" квітня 2020 р. Справа № 905/1405/19 Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Пуль О.А., за участю секретаря судового засідання Пронози А.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" (вх.№325 Д/2) на рішення господарського суду Донецької області від 05.11.2019, ухвалене суддею Ніколаєвою Л.В. у приміщенні господарського суду Донецької області 05.11.2019 об 11:30 год (повне рішення складено 18.11.2019) у справі № 905/1405/19 за позовом: Акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів", м.Запоріжжя, до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь", м.Маріуполь Донецької області про стягнення 707519,21 грн., ВСТАНОВИЛА: АТ "Запорізький завод феросплавів" у липні 2019 року звернулось до господарського суду Донецької області з позовом, в якому просило суд зобов`язати ПрАТ "МК "Азовсталь" здійснити поставку товару, а саме: "коксового горіху" у кількості 1789,403 сухих тон по ціні 7907,88 грн. за суху тону товару, на адресу АТ "Запорізький завод феросплавів" відповідно до умов специфікацій № 18, 19 до договору; стягнути з ПрАТ "МК "Азовсталь" на користь АТ "Запорізький завод феросплавів" грошові кошти (неустойку) в розмірі 707519,21 грн. Згідно з поданої до суду першої інстанції заявою від 16.09.2019 АТ "Запорізький завод феросплавів" відмовилося від частини позовних вимог (а саме, щодо зобов`язання здійснити поставку товару) та просило суд стягнути з відповідача 707519,21 грн. Вказану відмову було прийнято ухвалою суду від 16.10.2019. Рішенням господарського суду Донецької області від 05.11.2019 позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача неустойку у розмірі 455130,96 грн., судовий збір у розмірі 9868,96 грн. В решті позову відмовлено. Зокрема, місцевий господарський суд зазначив, що стягненню з відповідача підлягає сума неустойки в розмірі 650187,08 грн., разом з тим, суд врахував, що відповідач звернувся із клопотанням про зменшення суми неустойки на 80%, та частково задовольнив вказане клопотання, зменшивши вказану суму на 30%. Відповідач із рішенням не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення змінити в частині визначення розміру стягнення штрафу (неустойки), а саме, з урахуванням всіх фактичних обставин справи, виходячи з загальних принципів справедливості, добросовісності та розумності, ст.3 ЦК України, в порядку ст.233 ГК України, максимально - на 80% - зменшити розмір стягуваної суми штрафу (неустойки); судові витрати покласти на позивача. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.02.2020 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Фоміна В.О.) відкрито апеляційне провадження за вказаною скаргою, призначено її розгляд на 12.03.2020, встановлено строк до 05.03.2020 для подання відзивів на скаргу, заяв, клопотань тощо. 02.03.2020, тобто в межах установленого судом строку, позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що зменшення неустойки є правом, а не обов`язком господарського суду; на думку позивача, викладені відповідачем в апеляційній скарзі обставини не спростовують факту наявності його вини у простроченні виконання зобов`язання та не звільняють його від належного виконання умов укладеного сторонами договору щодо здійснення поставки в установлені договором строки. Позивач, зазначаючи, що місцевий господарський суд цілком справедливо ухвалив рішення про стягнення з відповідача 455130,96 грн., просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. 11.03.2020 у зв`язку з відпусткою судді Фоміної В.О. було здійснено повторний автоматизований розподіл даної справи, за результатами якого визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Шевель О.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Пуль О.А. Сторони, повідомлені належним чином про час та місце судового засідання 12.03.2020 (повідомлення відділень зв`язку про вручення їм копій ухвали долучено до матеріалів справи, т.2, а.с.103, 104), не направили своїх представників для участі у вказаному засіданні та не повідомили суд про причини їх неявки. Ухвалою суду від 12.03.2020 розгляд справи відкладено на 16.04.2020. У судове засідання 16.04.2020 представники сторін, повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи (повідомлення відділень зв`язку про вручення сторонам копій ухвали від 12.03.2020 долучено до матеріалів справи, а.с.121, 122), також не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи не надали. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 ГПК України. За таких обставин колегія суддів, дослідивши матеріали справи, дійшла висновку, що неявка представників сторін, належним чином повідомлених про час та місце судового засідання, не перешкоджає закінченню розгляду апеляційної скарги в даному судовому засіданні - враховуючи, що явка представників сторін в судове засідання не визнавалася обов`язковою і що сторони не наполягали на участі представників у розгляді справи, виклавши свою правову позицію письмово - відповідно, в апеляційній скарзі та у відзиві на апеляційну скаргу. Згідно з ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. За приписами ч.2 цієї норми, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В ході розгляду даної справи судом апеляційної інстанції було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі у відповідності до приписів ч.1 ст.210 ГПК України. У відповідності до вимог ст.282 ГПК України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає, що встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини даної справи є наступними. 10.08.2018 між ПрАТ "МК "Азовсталь" (постачальник, відповідач) та АТ "ЗФЗ" (покупець, позивач) укладений договір поставки №012/18-15 (т.1, а.с.13), відповідно до умов якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця продукцію коксохімічного виробництва (товар) у відповідності до сортаменту, якості, строків, в обсязі, за цінами та на умовах, передбачених в специфікаціях до цього договору, які є його невід`ємною частиною, а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його на умовах цього договору. Постачальник, зокрема, зобов`язався: здійснювати поточні поставки товару, обумовленого в специфікаціях до договору, на умовах СРТ залізнична станція Запоріжжя Ліве Придніпровської залізниці (відповідно до правил ІНКОТЕРМС-2010), якщо інші умови поставки не обумовлені специфікаціями до договору. Покупець зобов`язався: прийняти товар на умовах, визначених в даному договорі, за актом приймання-передачі та один екземпляр акта передати постачальнику; оплатити вартість товару на умовах, визначених в даному договорі (п.2.2 договору). Ціна товару за одиницю та за позиціями зазначається у специфікаціях до даного договору. Загальна сума договору складає суму у національній валюті України, визначену як суму поставленого товару за всіма специфікаціями до даного договору (п. п. 3.1, 3.2 договору). Допускається щомісячна поставка товару з відхиленням у кількості +/-5% від об`ємів, обумовлених у специфікаціях (п.2.6 договору). У разі порушення строків поставки або порушення обсягу поставки, обумовленого в узгодженій сторонами специфікації, постачальник сплачує покупцю неустойку у розмірі 5% від вартості недопоставленого у строк об`єму товару, обумовленого у специфікації (п.8.4 договору). Сторони визначили, що договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 31.12.2019 та, відповідно, за грошовими розрахунками до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань (п.9.5 договору). У п. 1 специфікації №18 від 28.03.2019 до договору поставки №012/18-15 від 10.08.2018 (т.1, а.с.73) сторони погодили: найменування товару (горішок коксовий), його технічні характеристики, кількість (2500 т), ціну та загальну вартість - 23723640 грн.; загальну суму договору на момент укладення специфікації № 18 - орієнтовно визначено в розмірі 194389620,12 грн. Пунктами 5, 5.1 специфікації №18 сторони погодили: строк поставки: квітень 2019 року; графік відвантаження товару у період з 01 по 30 квітня - 1-2 вагони на добу із можливим відхиленням +/- 1 вагон. У п. 1 специфікації №19 від 28.03.2019 до договору поставки №012/18-15 від 10.08.2018 (т.1, а.с.24) сторони погодили: найменування товару (горішок коксовий), його технічні характеристики, кількість (400 т), ціну та загальну вартість - 3795782,40 грн.; загальну суму договору на момент укладення специфікації № 19 орієнтовно визначено в розмірі 198185402,52 грн. Пунктами 5, 5.1 специфікації №19 сторони погодили: строк поставки: квітень 2019 року; графік відвантаження товару у період з 01 по 30 квітня - 1-2 вагони на добу із можливим відхиленням +/- 1 вагон. Як встановлено місцевим господарським судом та не заперечується заявником апеляційної скарги, у квітні 2019 року за специфікацією №18 відповідачем фактично поставлено позивачу товар (горішок коксовий) в об`ємі 1110,597 т, про що свідчать первинні документи, копії яких долучено до матеріалів справи - рахунки-фактури, акти приймання-передачі товару, залізничні накладні (т.1, а.с. 26 - 113). Тобто, враховуючи, що вказаною специфікацією було передбачено поставку 2500 т товару, відповідну поставку здійснено не в повному обсязі, а саме, недопоставлено 1389,403 т товару. За специфікацією №19 у квітні 2019 відповідачем взагалі не поставлено позивачу товар (горішок коксовий), що також не заперечується відповідачем. З огляду на те, що відповідач не поставив позивачу товар в об`ємі та у строк, визначені специфікаціями № 18 від 28.03.2019, №19 від 28.03.2019 до договору поставки №012/18-15 від 10.08.2018, позивач нарахував штраф на підставі п. 8.4 договору та звернувся до суду з даним позовом. Згідно з розрахунком позивача загальний розмір штрафу за недопоставку товару складає 707519,21 грн., з яких: -за специфікацією №18 розмір штрафу - 549361,61 грн., розрахований наступним чином: 1389,403 т (об`єм недопоставленого товару, визначений як різниця між об`ємом 2500 т, зазначеним у специфікації та фактично поставленим об`ємом 1110,597 т) х 7907,88 грн. (ціна за 1 т товару) = 10987232,20 грн. (вартість недопоставленого товару); 10987 232,20 грн. (вартість недопоставленого товару) х 5% (розмір штрафу)= 549361,61 грн.; -за специфікацією №19 розмір штрафу - 158157,60 грн., розрахований наступним чином: 400 т (об`єм недопоставленого товару) х 7907,88 грн. (ціна за 1 т товару) = 3163152,00 грн. (вартість недопоставленого товару); 3163152,00 грн. (вартість недопоставленого товару) х 5% (розмір штрафу) = 158157,60 грн. У відзиві на позовну заяву (т.1, а.с.158) відповідачем було здійснено та надано суду першої інстанції власний розрахунок неустойки за недопоставку товару, згідно з яким загальний розмір неустойки за недопоставку товару складає 650187,08 грн., з яких: -за специфікацією №18 розмір неустойки - 499937,36 грн.: 2500 т (запланований об`єм поставки товару) - 5 % (розмір допустимого відхилення поставки товару) = 2375 т (запланований об`єм поставки товару з урахуванням відхилення); 2375 т (запланований об`єм поставки товару з урахуванням відхилення) - 1110,597 т (об`єм фактично поставленого товару) = 1264,403 т (об`єм недопоставленого товару з урахуванням відхилення); 1264,403 т (об`єм недопоставленого товару з урахуванням відхилення) х 7907,88 грн. (ціна за 1 т товару) = 9998747,20 грн. (вартість недопоставленого товару); 9998747,20 грн. (вартість недопоставленого товару) х 5% (розмір штрафу) = 499937,36 грн.; -за специфікацією №19 розмір неустойки - 150249,72 грн. (400 т (запланований об`єм поставки товару) - 5 % (розмір допустимого відхилення поставки товару) = 380 т (запланований об`єм поставки товару з урахуванням відхилення); 380 т (об`єм недопоставленого товару з урахуванням відхилення); 380 т (об`єм недопоставленого товару з урахуванням відхилення) х 7907,88 грн. (ціна за 1 т товару) = 3004994,40 грн. (вартість недопоставленого товару); 3004994,40 грн. (вартість недопоставленого товару) х 5% (розмір штрафу) = 150249,72 грн. Тобто різниця між сумами неустойки, визначеними позивачем та відповідачем, виникла у зв`язку з тим, що позивач нарахував неустойку виходячи з кількості та, відповідно, вартості, недопоставленого товару в повному обсязі, а відповідач зменшив його кількість та вартість на 5%, згідно з п.2.6 договору. Також у вказаному відзиві на позовну заяву відповідач просив суд зменшити розмір неустойки на 80% від суми, що підлягає стягненню, із посиланням на тяжке фінансове становище ПрАТ "МК "Азовсталь". Місцевий господарський суд погодився з наданим відповідачем розрахунком, зазначивши, що згідно з умовами договору (п.2.6) постачання товару на 5% менше, ніж передбачено специфікаціями, не вважається порушенням, та дійшов висновку, що загальний розмір неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача, складає 650187,08 грн. Разом з тим, суд врахував, що відповідач звернувся із клопотанням про зменшення суми неустойки на 80%, та частково задовольнив вказане клопотання, зменшивши вказану суму на 30%. Станом на час здійснення даного апеляційного провадження позивачем вищевказане рішення не оскаржено в апеляційному порядку. У відзиві на апеляційну скаргу (т.2, а.с.107) АТ "Запорізький завод феросплавів" зазначає, що місцевий господарський суд цілком справедливо ухвалив рішення про стягнення з відповідача 455130,96 грн., та просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Отже, в даному апеляційному провадженні, згідно з вимогами ч.1 ст.269 ГПК України, оскаржуване рішення переглядається виключно в межах доводів та вимог апеляційної скарги відповідача, який не погоджується з тим, що місцевий господарський суд не задовольнив його клопотання про зменшення розміру неустойки в повному обсязі та не зменшив її максимально - на 80%. Надаючи оцінку аргументам місцевого господарського суду у відповідності до підпункту б) пункту 3 частини 1 статті 282 ГПК України, з урахуванням меж апеляційного перегляду у відповідності до вищенаведених приписів ст.269 ГПК України, колегія суддів зазначає, що з висновками суду першої інстанції (в оскаржуваній частині) слід погодитися з огляду на наступне. Як було встановлено вище, місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні погодився з наданими відповідачем розрахунками і встановив, що загальний розмір неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача у відповідності до п.8.4 договору, складає 650187,08 грн. Перевіривши вказаний розрахунок (т.1, а.с.159), колегія суддів зазначає, що він є арифметично та методологічно правильним, узгоджується з матеріалами справи та нормами чинного законодавства. В апеляційному провадженні правильність розрахунку сторонами не заперечується. Як уже зазначалося, вимоги апелянта стосуються зменшення відповідної суми на 80%. Відповідно до статті 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому, повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій. Право суду зменшувати розмір неустойки передбачене також частиною третьою статті 551 ЦК України. Аналіз приписів статей 551 ЦК України, 233 ГК України дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру штрафних санкцій наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми штрафних санкцій, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання - у відповідності до ст.13, 76 - 79 ГПК України. Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 10.09.2019 у справі №904/4685/18, від 31.10.2019 у справі №911/874/19, від 07.11.2019 у справі №917/104/19, від 26.03.2020 у справі № 916/2154/19 тощо). У постанові від 26.03.2020 у справі № 904/2847/19 Верховним Судом зазначено, що висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України). Як вбачається з оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд надав належну оцінку аргументам відповідача, наведеним у клопотанні про зменшення розміру штрафних санкцій, мотивованому тяжким фінансовим становищем ПрАТ "МК "Азовсталь" та зазначив наступне: оцінивши надані відповідачем докази (баланс (звіт про фінансовий стан на 31.03.2019, звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за І квартал 2019 року) у сукупності із об`єктивними обставинами складної ситуації у державі та економічного її становища, врахувавши добровільне усунення відповідачем порушення умов договору та специфікації до нього та відсутність доказів понесення позивачем збитків внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором та специфікацією до нього, а також прийнявши до уваги надмірний розмір неустойки, що підлягає стягненню з відповідача (після здійсненого судом перерахунку) та її правове призначення як засобу розумного стимулювання виконувати основне зобов`язання, господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру неустойки на 30%, а отже і про часткове задоволення клопотання відповідача. В апеляційній скарзі заявник наводить ті ж аргументи, якими мотивовано і заяву про зменшення штрафних санкцій, а саме: наказом керівника Антитерористичного центру при СБУ №33/6/а від 07.10.2014 визначено, що Донецька і Луганська області входять до території проведення АТО з 07.04.2014, крім того, м.Маріуполь (місце знаходження та реєстрації ПрАТ "МК "Азовсталь") віднесено до території проведення антитерористичної операції згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України №1275-р від 01.12.2015; згідно з Указом Президента України від 30.04.2018 "Про затвердження рішення РНБО "Про широкомасштабну антитерористичну операцію на території Донецької та Луганської областей" розпочато з 30.04.2018 операцію об`єднаних сил. Будь-яких інших доводів в обґрунтування вимог про зменшення неустойки відповідачем в суді першої та апеляційної інстанції не наведено. Відповідач зазначає, що вищевказані обставини негативно вплинули на його фінансовий стан. Але при цьому ним не надано суду першої та апеляційної інстанції мотивування своїх вимог про зменшення неустойки з урахуванням тієї обставини, що договір, з якого у відповідача виникли зобов`язання перед позивачем укладено 10.08.2018. Тобто на момент взяття ПрАТ "МК "Азовсталь" на себе відповідних зобов`язань вищенаведені фактори ризику, на які посилався даний учасник справи в суді першої та апеляційної інстанції вже існували. Щодо посилань апелянта на ускладнення логістики поставок через воєнні дії, використання дорогого імпортного вугілля через неможливість забезпечення українським вугіллям, що знаходиться на тимчасово неконтрольованій державою території, збільшення відстані перевезення залізничним транспортом, здійснення переходу на більш дорогий морський транспорт, загрозу зупинки виробництва, зниження попиту на продукцію тощо - колегія суддів зазначає, що заявником не доведено в суді першої та апеляційної інстанції факт виникнення вказаних обставин вже після укладення договору від 10.08.2018 Тобто, перебуваючи у скрутному фінансовому становищі, ПрАТ "МК "Азовсталь" взяло на себе передбачені договором зобов`язання, у тому числі, щодо сплати неустойки в порядку п.8.4 договору - у разі порушення строків поставки або порушення обсягу поставки, обумовленого в узгодженій сторонами специфікації. З урахуванням принципу свободи договору, встановленого ст.627 ЦК України, змісту ст.42 ГК України, якою визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, колегія суддів зазначає, що, уклавши договір на певних умовах за наявності відповідних обставин, сторона договору не може посилатися на вказані обставини в обґрунтування поважності причин неналежного виконання цього договору. Окрім того, рівень прибутковості виробництва відноситься до ризиків підприємницької діяльності, так само як і необхідність сплати неустойки за неналежне виконання взятих на себе зобов`язань. А тому твердження апелянта про наявність об`єктивних причин, що перешкодили йому вчасно здійснити поставку, суд не визнає обґрунтованими. Також відповідачем у суді першої та апеляційної інстанції не доведено, що запропоноване ним зменшення розміру неустойки враховує інтереси обох сторін, оскільки стягнення лише 20% від визначеної згідно з договором суми неустойки, на думку колегії суддів, не відповідає обставинам справи, приписам ст.233 ГК України, ст. 551 ЦК України, а також загальним засадам цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України). Водночас суд апеляційної інстанції приймає до уваги, що місцевим господарським судом не відмовлено відповідачеві у клопотанні про зменшення розміру штрафних санкцій, а частково задоволено вказане клопотання - у відповідності до приписів чинного законодавства з урахуванням обставин даної справи. Як уже зазначалося, відповідно до змісту норм чинного законодавства, зменшення розміру неустойки є не обов`язком, а правом суду, яке він може реалізувати у кожному конкретному випадку за результатами оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань і дослідження доказів - тобто вирішення даного питання належить до судового розсуду. Будь-яких інших обставин, що могли б бути підставою для зміни оскаржуваного рішення в частині визначення розміру стягнутої неустойки - апелянтом не наведено. За результатами апеляційного перегляду рішення місцевого господарського суду колегією суддів також не було встановлено зазначених у ч.4 ст.269 ГПК України обставин, а саме, наявності неправильного застосування судом першої інстанції норм матеріального права в розумінні ч.2 ст.277 ГПК України або порушення норм процесуального права, які згідно з ч.3 цієї ж норми є обов`язковою підставою для скасування судового рішення. Відповідно до ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене та керуючись ст. 13, 269, п.1 ч.1 ст.275, ст.276, ст.282 ГПК України, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Металургійний комбінат "Азовсталь" залишити без задоволення. Рішення господарського суду Донецької області від 05.11.2019 у справі №905/1405/19 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачено ст. 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 21.04.2020 Головуючий суддя О.В. Шевель Суддя О.О. Крестьянінов Суддя О.А. Пуль