Постанова Полтавський апеляційний суд № 645/1068/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 645/1068/20 Номер провадження 22-ц/814/1992/25Головуючий у 1-й інстанції Бугрій В.М. Доповідач ап. інст. Дорош А. І. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 червня 2025 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді - доповідача Дорош А.І. Суддів: Лобова О. А., Триголова В.М. при секретарі Коротун І.В. учасники справи: представник стягувача адвокат Данілюк О.В. переглянув у судовому засіданні в м. Полтава у режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 21 лютого 2025 року, постановлену суддею Бугрієм В.М., повний текст ухвали складено дата не вказана у справі за скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Данілюка Олександра Володимировича на дії та рішення державного виконавця, - В С Т А Н О В И В: 07.10.2024 представник ОСОБА_1 адвокат Данілюк О.В. звернувся до суду зі скаргою на дії та рішення державного виконавця, в якій просив суд: - визнати дії старшого державного виконавця Немишлянського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шеіної Олени Сергіївни щодо винесення постанови від 25.04.2024 про закінчення виконавчого провадження у ВП № 74465001 неправомірними; - постанову від 25.04.2024 про закінчення виконавчого провадження №74465001, винесену старшим державним виконавцем Немишлянського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шеіною Оленою Сергіївною, скасувати; - зобов`язати головного державного виконавця Немишлянського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шеіну Олену Сергіївну відновити вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №74465001. Скарга мотивована тим, щорішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 27.04.2023 у справі №645/1068/20 позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 526,44 доларів США як 3 % річних з суми основного боргу за період з 18.08.2016 по 20.02.2020. Постановою Полтавського апеляційного суду від 21.12.2023 у справі №645/1068/20 рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 27.04.2023 в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 526,44 доларів США як 3% річних з суми основного боргу - змінено, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 686,70 доларів США за період з 18.08.2016 по 15.03.2021. 19.02.2024 Октябрським районним судом м. Полтави видано виконавчий лист у справі №645/1068/20 на виконання рішення суду. Постановою старшого державного виконавця Немишлянського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шеіної Олени Сергіївни від 18.03.2024 на підставі вищевказаного виконавчого листа було відкрито виконавче провадження №74465001.Постановою старшого державного виконавця Немишлянського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шеіної Олени Сергіївни від 25.04.2024 про закінчення виконавчого провадження - закінчене ВП №74465001 у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 . Вказує, що спірні правовідносини допускають правонаступництво, а тому державний виконавець повинен був зупинити виконавче провадження та вирішити питання про залучення правонаступників. Заявник вважає, що постанова державного виконавця від 25.04.2024 про закінчення виконавчого провадження у ВП № 74465001 з посиланням на п. 3 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження» є протиправною, оскільки державний виконавець повинен був зупинити виконавче провадження, а не закрити його. Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 21 лютого 2025 року у задоволенні скарги адвоката Данілюка Олександра Володимировича в інтересах ОСОБА_1 на дії та рішення державного виконавця - відмовлено. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що стягувач ОСОБА_1 не подав Немишлянському відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції заяву про заміну сторони ВП №74465001, а подав заяву про закінчення виконавчого провадження. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Данілюк О.В., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, скаргу задовольнити. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд неправильно визначив обставини цієї справи, через що прийшов до помилкового висновку про відмову заявнику у його скарзі у цій справі. У постанові від 25.04.2024 у ВП №74465001 про закінчення виконавчого провадження зазначено, що це виконавче провадження закінчене на підставі п. 3 ч.1 ст. 39 та ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження», тобто, у зв`язку зі смертю боржника у виконавчому провадженні. Про це ж вказано і у відзиві на скаргу на дії та рішення державного виконавця - представника Немишлянського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Олени Шеіної №5845 від 30.01.2025 у справі №645/1068/20. У той же час, згідно п.1 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі визнання судом відмови стягувача від примусового виконання судового рішення. Тобто, ВП №74465001 було закінчене державним виконавцем саме на підставі п. 3 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», а не на підставі п. 1 ч.1 ст. 39 цього Закону. Крім того, згідно ст. 434 ЦПК України заява про відмову стягувача від примусового виконання в процесі виконання рішення подається в письмовій формі державному або приватному виконавцеві, який не пізніше триденного строку передає її для затвердження до суду, який видав виконавчий документ; питання задоволення заяви про відмову стягувача від примусового виконання рішення вирішується судом протягом десяти днів з дня надходження до суду відповідної заяви, про що постановляється ухвала. Ці приписи носять імперативний характер і не можуть тлумачитись та застосовуватись державним виконавцем довільно. Однак, державний виконавець не звертався до суду для вирішення питання про задоволення заяви про відмову стягувача у ВП №74465001 від примусового виконання рішення суду, а закінчив його в день звернення заявника до виконавчої служби з цією заявою, пораду щодо подання якої заявнику надала старший державний виконавець Шеіна О.С. У подальшому заявник звернувся до Немишлянського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції із заявою, завіреною ЕЦП, про відкликання своєї заяви від 25.04.2024 про закінчення виконавчого провадження. Заявник вважає, що суд першої інстанції не звернув уваги на вищезгадані приписи законодавства та на підстави закінчення ВП №74465001, тому ухвала підлягає скасуванню. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. У судове засідання апеляційного суду 30.06.2025 не з`явилися учасники справи, вони належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи шляхом направлення 15.05.2025 судових повісток про виклик до суду у цивільній справі до електронних кабінетів та засобами поштового зв`язку у порядку ч. 6 ст. 128 ЦПК України (а.с. 53-54), які були доставлені адресатам. При цьому, колегія суддів враховує, що електронний варіант ухвали Полтавського апеляційного суду від 16.04.2025 (про призначення справи до апеляційного розгляду на 30.06.2025 о 10-20 год) розміщено в мережі Інтернет за адресою: https://reyestr.court.gov.ua/ та відповідно оприлюднено. Заяв та клопотань про відкладення розгляду справи до суду апеляційної інстанції від інших учасників справи не надходило. Згідно ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч. 1. ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно встановлених судом першої інстанції обставин вбачається, що на виконанні Немишлянського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебувало виконавче провадження №74465001 з примусового виконання виконавчого листа № 645/1068/20, виданого 19.02.2024 Октябрським районним судом міста Полтави про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 686,70 доларів США за період з 18.08.2016 по 15.03.2021. 18.03.2024, керуючись статтями 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження», винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. У результаті примусового виконання рішення на кошти та майно боржника накладено арешт. Згідно актового запису про смерть №2167 від 15.02.2024 боржник ОСОБА_2 помер. 25.04.2024 до Немишлянського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надійшла заява стягувача ОСОБА_1 про закінчення виконавчого провадження ВП №74465001 на підставі п. 3 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». На підставі заяви державний виконавець виніс 25.04.2024 постанову про закінчення виконавчого провадження у ВП № 74465001 (а.с. 9). У відзиві на скагу вказано, що із заявою про заміну сторони ВП №74465001 стягувач ОСОБА_1 не звертався. Однак, станом на 25.04.2024, коли було закінчене виконавче провадження ВП №74465001, правонаступник померлого ОСОБА_2 ще був невідомий. Так, згідно листа №870/01-16 від 05.10.2024 Третьої Харківської міської державної нотаріальної контори, адресованого Фрунзенському районному суду м. Харкова, до нотаріальної контори 28.06.2024 із заявою про прийняття спадщини звернулася ОСОБА_3 , 1948 року народження, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Тобто, до 28.06.2024 спадкоємець ОСОБА_4 не був відомий. Як зазначив у запереченні на відзив стягувач ОСОБА_1 , дізнавшись про смерть ОСОБА_2 , стягувач ОСОБА_1 25.04.2024 подзвонив старшому державному виконавцю Немишлянського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шеіній О.С. з питанням про те, що робити йому у цій ситуації, на що отримав пораду написати звернення щодо закриття виконавчого провадження №74465001 на підставі п. 3 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження», що й було зроблено ним у той же день. Однак, стягувач, зрозумівши про те, що надана йому порада про звернення з заявою про закриття ВП №74465001 суперечить його інтересам, звернувся 14.10.2024 до Немишлянського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції з заявою, завіреною ЕЦП, про відкликання своєї заяви від 25.04.2024. Щодо доводів у відзиві на скаргу про відсутність у Немишлянського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції інформації щодо оскарження постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження ВП №74465001 від 25.04.2024, то у матеріалах справи №645/1068/20 наявна квитанція №1819158 про доставку документів до зареєстрованого електронного кабінету користувача ЄСІТС» від 07.10.2024, яка була направлена представником стягувача разом зі зверненням до суду зі скаргою на дії та рішення державного виконавця від 07.10.2024 у цій справі. Скаржник належним чином повідомив Немишлянський відділ державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про оскарження дій та рішень державного виконавця у ВП №74465001. Норми права, які застосував суд першої інстанції при вирішенні спору. Пункт 9 частини 2 статті 129 Конституції України передбачає одну із основних засад судочинства - обов`язковість рішень суду, виконання будь-якого рішення є невід`ємною частиною правосуддя. Згідно з ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: верховенства права; обов`язковості виконання рішень; законності; диспозитивності; справедливості, неупередженості та об`єктивності; гласності та відкритості виконавчого провадження; розумності строків виконавчого провадження; співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців. Згідно із частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Частиною 5 статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Пунктом 12 Розділу ІІ Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №489/20802, у разі вибуття однієї зі сторін виконавчого провадження (припинення юридичної особи, а також в інших випадках заміни сторони у виконавчому провадженні), якщо правовідносини допускають правонаступництво, виконавець за заявою сторони виконавчого провадження, а також сама заінтересована сторона мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження її правонаступником. На підставі постановленої судом ухвали виконавець своєю постановою замінює сторону виконавчого провадження. Ухвала суду та постанова виконавця долучаються до виконавчого документа при його передачі до іншого органу державної виконавчої служби або приватного виконавця або поверненні його стягувачу чи до суду. Апеляційний суд у складі колегії суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного. Предметом даної скарги є: - визнання дії старшого державного виконавця Немишлянського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шеіної Олени Сергіївни щодо винесення постанови від 25.04.2024 про закінчення виконавчого провадження у ВП № 74465001 неправомірними; - скасування постанови від 25.04.2024 про закінчення виконавчого провадження №74465001, винесеної старшим державним виконавцем Немишлянського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шеіною Оленою Сергіївною; - зобов`язати головного державного виконавця Немишлянського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шеіну Олену Сергіївну відновити вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №74465001. По справі вбачається, що на виконанні Немишлянського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебувало виконавче провадження №74465001 з примусового виконання виконавчого листа № 645/1068/20, виданого 19.02.2024 Октябрським районним судом міста Полтави про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 686,70 доларів США за період з 18.08.2016 по 15.03.2021, яке було відкрито 18.03.2024. Згідно актового запису про смерть №2167 від 15.02.2024 боржник ОСОБА_2 помер. Як зазначає стягувач ОСОБА_1 , 25.04.2024 до Немишлянського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції за рекомендацією старшого державного виконавця ним була подана заява про закінчення виконавчого провадження ВП №74465001 на підставі п. 3 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». На підставі заяви державний виконавець виніс 25.04.2024 постанову про закінчення виконавчого провадження у ВП №74465001 на підставі п. 3 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 9). Відмовляючи у задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що стягувач ОСОБА_1 не подав Немишлянському відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції заяву про заміну сторони ВП №74465001, а подав заяву про закінчення виконавчого провадження. Проте, такий висновок суду першої інстанції є неправильним, виходячи з наступного. Згідно п.3 ч.1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі: припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника. Частиною 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив. Правонаступництво у виконавчому провадженні є заміна однієї із сторін (стягувача або боржника) з переходом прав його попередника до іншої особи, що раніше не брала участь у виконавчому провадженні. Вирішувати питання про заміну сторони виконавчого провадження слід з урахуванням норм Закону України № 1404-VIII «Про виконавче провадження». За пунктом 2 частини першої статті 40 згаданого Закону виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом. Відповідно до пункту 13 розділу 2 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 №512/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802 (далі - Інструкція), правонаступництво можливе на всіх стадіях виконавчого провадження - з моменту відкриття виконавчого провадження до його закінчення. Після заміни вибулої сторони виконавчого провадження її правонаступником виконавець продовжує виконання виконавчого провадження в порядку, встановленомуЗаконом. З аналізу наведеного нормативного регулювання можна зробити висновок про те, що оскільки виконавче провадження є самостійною стадією судового процесу, сторони виконавчого провадження належать до учасників справи, а отже, якщо процесуальне правонаступництво має місце на стадії виконавчого провадження, заміна сторони виконавчого провадження означає й заміну учасника справи. Законом передбачена можливість відновлення виконавчого провадження. Так, згідно із частиною першою статті 41 Закону № 1404-VIII у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення. Отже, відповідна заміна сторони виконавчого провадження правонаступником може бути здійснена лише у разі скасування постанови виконавця про закінчення такого виконавчого провадження. З урахуванням наведених вище законодавчих приписів, у разі смерті фізичної особи - сторони виконавчого провадження виконавець повинен перевірити, чи допускають відповідні правовідносини правонаступництво, чи ні. Якщо ж виконавче провадження було закінчене виконавцем, у тому числі у зв`язку зі смертю боржника, і виконавець при цьому не врахував відповідні вимоги чинного законодавства щодо можливого правонаступництва боржника, постанову про закінчення виконавчого провадження можна оскаржити в судовому порядку. У разі задоволення скарги можна вирішувати питання щодо заміни сторони виконавчого провадження правонаступником, у тому числі у зв`язку зі смертю боржника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 листопада 2020 року справа № 916/617/17). Статтями 1216, 1218 Цивільного кодексу України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (стаття 1223 Цивільного кодексу України). Відповідно до частини першої статті 1268, ст. 1296 Цивільного кодексу України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачою йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Згідно із частиною першою статті 1281 Цивільного кодексу України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину (частини друга та третя статті 1281 Цивільного кодексу України). Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги (частина четверта вказаної статті 1281 Кодексу). Відповідно до положень статті 1282 Цивільного кодексу України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі. Оскільки зі смертю боржника грошові зобов`язання включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитором вимог до спадкоємців боржника, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 Цивільного кодексу України. Стаття 1281 Цивільного кодексу України, яка визначає преклюзивні строки пред`явлення таких вимог, застосовується і до боргових зобов`язань. Сплив цих строків має наслідком позбавлення кредитора права вимоги (припинення його цивільного права), а також припинення таких зобов`язань (подібний правовий висновок викладено у пункті 39 постанови Великої Палати Верховного суду від 01.04.2020 у справі № 520/13067/17. З огляду на відсутність відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є неможливою. Єдиним винятком є заміна боржника або стягувача у виконавчому документі до відкриття виконавчого провадження, що окремо обумовлено у частині п`ятій (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2020 у справі №916/617/17). Звернення кредитора безпосередньо до суду, зокрема, із заявами про процесуальне правонаступництво та (або) про заміну сторони виконавчого провадження слід розглядати як пред`явлення кредитором вимог до спадкоємця боржника в порядку статті 1281 Цивільного кодексу України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2020 у справі № 916/617/17). Частиною першою статті 18 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2020 у справі № 916/617/17). Відповідно до частини першої статті 13 Закону №1404-VIII та пункту 6 розділу І Інструкції під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну (пункт 3 частини третьої статті 18 Закону №1404-VIII). Згідно з абзацом другим пункту 1 розділу II Інструкції виконавець при здійсненні виконавчого провадження зобов`язаний використовувати всі надані йому права та повноваження, необхідні для забезпечення неупередженого, ефективного, своєчасного і повного виконання рішення. Відповідно до частини першої статті 28 Закону №1404-VIII копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простою кореспонденцією або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, які надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 34 Закону №1404-VIII виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій, у тому числі, у разі звернення виконавця та/або заінтересованої особи до суду із заявою про заміну вибулої сторони правонаступником у порядку, встановленому частиною п`ятою статті 15 цього Закону. У свою чергу частиною п`ятою статті 15 Закону №1404-VIII передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив. Як уже зазначалося, згідно з пунктом 3 частини першої та другої статті 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника. Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини. Закінчення виконавчого провадження без належних правових підстав грубо порушує права стягувача на неупереджене, ефективне, своєчасне і в повному обсязі виконання судового рішення. Із зазначеного нормативного регулювання випливає, що, дотримуючись засад законності, справедливості, неупередженості та об`єктивності виконавчого провадження, його гласності та відкритості, виконавець зобов`язаний вживати передбачених чинним законодавством заходів щодо примусового виконання рішень, належного вчинення виконавчих дій. Після отримання даних про смерть сторони виконавчого провадження виконавець має звернутися до компетентних органів/осіб для отримання відомостей про заведення спадкової справи, видачу свідоцтва про право на спадщину. Це дасть змогу виконавцеві з`ясувати, які особи як спадкоємці померлої сторони виконавчого провадження зверталися за отриманням спадщини та що саме ними було успадковано згідно зі свідоцтвом про право на спадщину. Отже, виконавець, установивши на підставі відповідних доказів факт смерті фізичної особи, яка була стороною виконавчого провадження, має вчинити дії щодо отримання даних, необхідних для вирішення питання про заміну такої сторони її спадкоємцями та надалі за заявою сторони звернутися до суду з відповідним поданням про заміну сторони виконавчого провадження. Смерть, оголошення померлою або визнання безвісно відсутньою фізичної особи, яка була стороною виконавчого провадження, має виступати підставою для його закінчення лише коли виконання обов`язків такої особи чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва. Згідно ч.1 ст. 447 ЦПК України - сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Згідно ч. 1 ст. 448 ЦПК України, скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції. Згідно ч.2, 3 ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Згідно ст. 18 ЦПК України - судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Постанову про закінчення виконавчого провадження, яка ухвалена без урахування вимог закону, можна оскаржити в судовому порядку, а відновлення відповідних прав скаржника може бути ефективно здійснене у разі задоволення скарги та скасування такої постанови (висновок Великої Палати Верховного Суду про застосування частини першої статті 41 Закону №1404-VIII постанова від 03.11.2020 у справі № 916/617/17). Враховуючи, що державний виконавець не здійснив заходи примусового виконання рішення у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом та Законом "Про виконавче провадження", не з`ясував коло спадкоємців після смерті ОСОБА_2 , а передчасно виніс оскаржувану постанову, то суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 25.04.2024. Законом передбачена можливість відновлення виконавчого провадження. Так, згідно із частиною першою статті 41 Закону №1404-VIII у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення. Згідно п. 2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно п.3,4 ч.1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Керуючись ст. ст. 367 ч.1,2, 368 ч.1, 374 ч.1 п. 2, 376 ч.1 п. 3,4, 381 384 ЦПК України, Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 21 лютого 2025 року - скасувати і ухвалити нове рішення. Скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Данілюка Олександра Володимировича на дії та рішення державного виконавця- задовольнити. Визнати дії старшого державного виконавця Немишлянського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шеіної Олени Сергіївни щодо винесення постанови від 25.04.2024 про закінчення виконавчого провадження у ВП №74465001 - неправомірними. Постанову від 25.04.2024 про закінчення виконавчого провадження №74465001, винесену старшим державним виконавцем Немишлянського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шеіною Оленою Сергіївною скасувати. Зобов`язати головного державного виконавця Немишлянського відділу державної виконавчої служби у м. Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шеіну Олену Сергіївну відновити вчинення виконавчих дій у виконавчому провадженні №74465001. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Касаційна скарга на неї подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 30 червня 2025 року. СУДДІ: А. І. Дорош О. А. Лобов В. М. Триголов