Постанова Дніпровський апеляційний суд № 201/1410/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3369/26 Справа № 201/1410/22 Суддя у 1-й інстанції - Потоцька С. С. Суддя у 2-й інстанції - Халаджи О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 травня 2026 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Халаджи О. В. суддів: Агєєва О.В., Никифоряка Л.П., секретар Кругман А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Реал Естейт Днепр» на ухвалу Шевченківського районного суду м. Дніпра від 19 грудня 2025 року у цивільній справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Реал Естейт Днепр», боржник ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , приватний виконавець виконавчого органу Дніпропетровської області Куземченко А.С. про заміну сторони виконавчого провадження (суддя першої інстанції Потоцька С.С.), В С Т А Н О В И В: У грудні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Реал Естейт Днепр» звернулось до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, в якій просили замінити сторону у виконавчому провадженні №74846144 з боржника ОСОБА_1 на його правонаступників ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Ухвалою Шевченківського районного суду м. Дніпра від 19 грудня 2025 року у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження відмовлено. Із вказаною ухвалою суду не погодилась представник ТОВ «Реал Естейт Днепр» - Гнедаш А.В., та подала апеляційну скаргу, в якій зазначила, що вона постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Мотивована скарга тим, щорішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22.03.2023р. у справі №201/1410/22 з Боржника на користь стягувача було стягнуто заборгованість за договором суборенди №15 від 26.04.2019р. в сумі 359 998,76 грн. та судовий збір в сумі 5 399,98 грн., а усього 365 398,74 грн. При цьому, як вбачається із змісту Рішення, заборгованість за договором суборенди №15 від 26.04.2019р. (виникла у Боржника з 19.06.2019р., тобто до його смерті. Рішення набуло законної сили 01.12.2023р. При розгляді заяви суд лише повинен встановити факт вибуття сторони виконавчого провадження та наявність її правонаступників, та не має права надавати особисту оцінку рішенню суду, що набрало законної сили. Вказує, що обов`язки щодо сплати заборгованості за Договором та санкцій, які є наслідком невиконання Боржником своїх зобов`язань перед Кредитором, також входять до складу спадщини. Матеріалами справи підтверджено факт смерть Боржника та наявність його правонаступників. У зв`язку з цим апелянт вважає, що у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для не покладення обов`язків Боржника, які випливають з Рішення, на його спадкоємців. ОСОБА_4 просила оскаржувану ухвалу суду від 19 грудня 2025 року скасувати та задовольнити заяву Товариства у повному обсязі. Від ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , надійшли відзиви на апеляційну скаргу, в яких вони зазначили, що рішення було ухвалено з грубим порушенням норм процесуального права, оскільки, ОСОБА_1 помер ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) до дня відкриття провадження у справі (13.05.2022), і на момент смерті ОСОБА_1 не набув статусу учасника справи, так як його цивільна правоздатність припинилась у момент його смерті, неможливо залучити ОСОБА_3 та ОСОБА_2 процесуальним правонаступником відповідача у справі № 201/1410/22, оскільки ОСОБА_1 не був належним відповідачем. Крім того, також зазначили, що приватний виконавець Куземченко А.С. після отримання інформації від приватного нотаріусу Дніпровського нотаріального округу Лозенко В.В. щодо дати та року смерті ОСОБА_1 повинен був закрити виконавче провадження на підставі п.3 ч.1 ст.39 ЗУ «Про виконавче провадження». ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , просили оскаржувану ухвалу суду залишити без змін. Учасники справи про час розгляду були повідомленні належним чином. Згідно із ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ч. 4 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступного. Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22.03.2023 року у справі № 201/1410/22, з ОСОБА_1 на користь ТОВ Реал Естейт Днепр стягнуто заборгованість за договором суборенди № 15 від 26.04.2019. в сумі 359 998,76 грн та судовий збір в сумі 5 399,98 грн, а усього 365 398,74 грн. Рішення набрало законної сили 01.12.2023. Постановою від 24.04.2024 року приватним виконавцем виконавчого органу Дніпропетровської області Куземченко А.С. відкрито виконавче провадження № 74846144 з примусового виконання виконавчого листа від 15.04.2024 № 201/1410/22, виданого на підставі рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22.03.2023 у справі № 201/1410/22. У повідомленні приватного нотаріуса Лозенко В.В. від 11.11.2024 № 278/01-16 зазначено, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 заведено спадкову справу за заявою ОСОБА_2 , ОСОБА_3 . Відповідно до свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 від 06.08.2021 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції дійшов висновку, що з огляду на смерть ОСОБА_1 на дату звернення позивача до суду, положення ст.25, 26 ЦК України, ст. 46, 47 ЦПК України, правонаступники (спадкоємці) померлого боржника не є його ( ОСОБА_1 ) процесуальними правонаступниками у справі № 201/1410/22 у розумінні ст. 55 ЦПК України. Апеляційний суд погоджується з вказаним висновком місцевого суду. Відповідно до ч. ч. 1, 2, 4 ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження. Згідно з п.1 ч. 5 ст. 15 ЗУ «Про виконавче провадження», у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив. Під правонаступництвом у виконавчому провадженні необхідно розуміти заміну однієї зі сторін (стягувача або боржника) з переходом прав та обов`язків від право попередника до іншої особи (правонаступника), що раніше не брали участі у виконавчому провадженні. По своїй суті заміна кредитора в зобов`язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. У зв`язку з заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, і її заміна новим кредитором проводиться відповідно до ч. 5 ст. 15 ЗУ «Про виконавче провадження» за заявою заінтересованої особи. Такою заінтересованою особою є новий кредитор (правонаступник). Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості вчиняти будь-які дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження», зокрема не має права вимоги до боржників щодо погашення (стягнення, повернення) заборгованості, що виникла на підставі кредитного договору. Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Окреслене завдання включає в себе як своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ, так і досягнення мети ефективного захисту порушених прав шляхом своєчасного та ефективного виконання судового рішення. Заміна будь-якого учасника справи судом носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства, передбачених частиною першою ст. 2 ЦПК України, в межах стадій судового процесу. Відповідно до частин першої та другої статті 25ЦК України здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження. У статті 46ЦПК України визначено, що здатність мати цивільні процесуальні права та обов`язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи. Згідно з частиною першою статті 42ЦПК України у справах позовного провадження учасниками справи є сторони, треті особи. Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (частина перша стаття 48 ЦПК України). Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті (частина четверта статті 25 ЦК України). Згідно з частиною першою статті 55ЦПК України у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі №473/1433/18 викладено такі правові висновки: «Цивільне процесуальне законодавство України не містить норм, які б передбачали здійснення провадження у справах щодо осіб, які померли до відкриття провадження у справі. Отже, ЦПК України визначає порядок процесуального правонаступництва лише у тих справах, де сторона учасник процесу, вибула з певних причин, у тому числі й у зв`язку зі смертю після відкриття провадження у справі. У позовному провадженні процесуальне правонаступництво відбувається в тих випадках, коли права або обов`язки одного із суб`єктів спірного матеріального правовідношення в силу тих або інших причин переходять до іншої особи, яка не брала участі у цьому процесі. Отже процесуальне правонаступництво тісно пов`язане з матеріальним, оскільки процесуальне правонаступництво передбачає перехід суб`єктивного права або обов`язку від однієї особи до іншої в матеріальному праві. При цьому не залежно від підстав матеріального правонаступництва, процесуальне правонаступництво допускається лише після того, як відбудеться заміна в матеріальному правовідношенні. Таким чином, процесуальне правонаступництво у разі смерті фізичної особи в порядку статті 55 ЦПК України можливо лише шляхом залучення правонаступника померлої сторони за умови, що смерть фізичної особи настала після звернення позивача до суду та відкриття провадження у справі, адже залучення правонаступників особи, яка померла до відкриття провадження у справі, суперечить принципам цивільного судочинства. Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 473/1433/18 (провадження № 14-35цс20), постановах Верховного Суду від 16 травня 2018 року, у справі № 183/4229/14-ц, 07 березня 2018 року у справі № 320/13096/13-ц, 14 лютого 2018 року у справі №310/10284/15 та 16 січня 2018 року у справі № 654/3928/15, від 9 жовтня 2023 року у справі № 688/181/23. З наведеного вбачається, що процесуальне правонаступництво - це заміна сторони іншою особою (правонаступником) у зв`язку із вибуттям із процесу суб`єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов`язки право попередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 251ЦПК України у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво, суд зобов`язаний зупинити провадження до залучення до участі у справі правонаступника чи законного представника. Відтак, інститут залучення до участі у справі правонаступника чи законного представника може бути застосований лише у разі, коли відповідач на момент відкриття провадження мав цивільну процесуальну дієздатність, однак помер після відкриття провадження у цивільній справі. Тобто, правонаступництво у разі смерті фізичної особи можливе в порядку статті 55ЦПК України шляхом залучення правонаступника лише за умови, що фізична особа померла після відкриття провадження у справі. ЦПК України не містить норм, які б передбачали здійснення провадження у справах щодо осіб, які померли до відкриття провадження у справі. Навпаки, ЦПК України визначає порядок процесуального правонаступництва лише у тих справах, де сторона - учасник процесу вибула з певних причин, у тому числі й у зв`язку зі смертю, після відкриття провадження у справі. У позовному провадженні процесуальне правонаступництво відбувається в тих випадках, коли права або обов`язки одного із суб`єктів спірного матеріального правовідношення в силу тих або інших причин переходять до іншої особи, яка не брала участі у цьому процесі. Отже, матеріальне правонаступництво тісно пов`язане з процесуальним, оскільки процесуальне правонаступництво передбачає перехід суб`єктивного права або обов`язку від однієї особи до іншої в матеріальному праві. При цьому, незалежно від підстав матеріального правонаступництва процесуальне правонаступництво допускається лише після того, як відбудеться заміна в матеріальному правовідношенні. Залучення правонаступників особи, яка померла до відкриття провадження у справі, суперечить принципам цивільного судочинства, є порушенням прав, свобод та інтересів третіх осіб.» Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України). Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Матеріалами справи встановлено, що відповідно до свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 від 06.08.2021 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22.03.2023 у справі № 201/1410/22, з ОСОБА_1 на користь ТОВ Реал Естейт Днепр стягнуто заборгованість за договором суборенди № 15 від 26.04.2019. в сумі 359 998,76 грн та судовий збір в сумі 5 399,98 грн, а усього 365 398,74 грн. Виходячи з викладеного, встановивши, що ТОВ «Реал Естейт Днепр» 10 лютого 2022 року пред`явлено позов про стягнення заборгованості до ОСОБА_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто до пред`явлення позову до суду та до ухвалення місцевим судом рішення від 22 березня 2023 року про стягнення з останнього заборгованості, після втрати ОСОБА_1 цивільної правоздатності, а тому колегія суддів вважає, що висновок місцевого суду про відмову у задоволенні заяви заміну сторони виконавчого провадження є обґрунтованим та відповідає дійсним обставинам справи. Доводи апеляційної скарги стосовно того, що рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 березня 2023 року є чинним ч не скасовано, а тому підлягає виконанню є безпідставними, оскільки як було встановлено належними доказами, місцевий суд після відкриття провадження мав його закрити, оскільки у даному випадку позов вже було пред`явлено після смерті, тобто за відсутністю правоздатності. Апеляційний суд не вбачає підстав для скасування законної ухвали, оскільки вона є такою, що постановлена з дотримання норм матеріального та процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що наведені в апеляційній скарзі доводи не містять у собі посилань на обставини чи докази, якими спростовуються встановлені судом обставини та не дають підстав вважати, що судом порушено норми матеріального та процесуального права. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, N 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Також суд враховує прецедентну практику ЄСПЛ. Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata принципу остаточності рішень суду. Цей принцип передбачає, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду тільки тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (рішення ЄСПЛ від 3.04.2008 у справі «Ponomaryov v. Ukraine», п.40). Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, не ґрунтуються на нормах права, та не дають підстав для висновку про порушення процесуального права або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення Керуючись статтями 367, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,- ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Реал Естейт Днепр» залишити без задоволення. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Дніпра від 19 грудня 2025 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді: О.В. Халаджи О.В. Агєєв Л.П. Никифоряк Повний текст судового рішення складено 5 травня 2026 року. Головуючий-суддя О.В. Халаджи