Постанова Київський апеляційний суд № 369/8577/22

Постанова Іменем України Єдиний унікальний номер справи 369/8577/22 Номер провадження 22-ц/824/9504/2023 Головуючий у суді першої інстанції Пінкевич Н. С. Суддя - доповідач у суді апеляційної інстанції Поливач Л. Д. 14 червня 2023 року місто Київ Справа № 369/8577/22 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого - Поливач Л. Д. (суддя - доповідач), суддів Стрижеуса А. М., Шкоріної О. І. секретар судового засідання Рудик О. Л. сторони позивач ОСОБА_1 відповідач ОСОБА_2 розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником Крижовим Денисом Васильовичем , на ухвалу Києво - Святошинського районного суду Київської області від 25 квітня 2023 року про закриття провадження у справі, постановлену у складі судді Пінкевич Н. С., в приміщенні Києво - Святошинського районного суду Київської області, у с т а н о в и в : У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , треті особи: Білогородська сільська рада Бучанського району Київської області, Міськрайонне управління у Києво - Святошинському районі та м. Ірпені Головного управління Держегокадастру у Київській області, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Познякова С. В., ОСОБА_4 , у якому просив скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3222480401:01:001:0049, площею 0,1948 га у Державному земельному кадастрі, розташованої за адресою: с. Білогородка, Бучанський район, Київської області, з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, власником якої значиться ОСОБА_2 . Витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 вказану земельну ділянку та визнати за ОСОБА_1 право власності на спірну земельну ділянку. Ухвалою Києво - Святошинського районного суду Київської області від 15 вересня 2022 року відкрито провадження у справі. Ухвалою Києво - Святошинського районного суду Київської області від 15 листопада 2022 року витребувано у Боярського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) копію актового запису про смерть відповідача ОСОБА_2 . На виконання вимог ухвали суду листом від 28.12.2022 № 1884-22.28-26 Боярський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надіслав копію актового запису про смерть ОСОБА_2 за № 88 від 19 жовтня 2012 року, складеного виконавчим комітетом Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, відповідно до якого вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто відповідач помер до звернення ОСОБА_1 до суду з даним позовом. Ухвалою Києво - Святошинського районного суду Київської області від 25 квітня 2023 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Білогородська сільська рада Бучанського району Київської області, Міськрайонне управління у Києво - Святошинському районі та м. Ірпені Головного управління Держегокадастру у Київській області, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Познякова С. В., ОСОБА_4 , про скасування державної реєстрації та витребування з чужого незаконного володіння закрито у зв`язку зі смертю відповідача до звернення позивача до суду. Не погоджуючись з ухвалою суду про закриття провадження у справі ОСОБА_1 через свого представника Крижова Д. В. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду про закриття провадження у справі та ухвалити нове судове рішення про направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на незаконність та необґрунтованість постановленої судом ухвали, порушення норм процесуального права, не встановлення судом обставин, що мають значення для вирішення питання про закриття провадження у справі. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що суд передчасно закрив провадження у справі, не врахувавши, що спірна земельна ділянка, яка належить на праві власності позивачу, була набута у власність на ім`я відповідачем (який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ) ІНФОРМАЦІЯ_4 , тобто який та той час не мав жодних правових підстав для набуття такого права, оскільки таке майно вже було відчужене попереднім власником ОСОБА_4 позивачу за довогором купівлі - продажу. Судом не було враховано, що спірна земельна ділянка не входила до спадкового майна померлого ОСОБА_2 , та не набувалася у спадок його спадкоємцями. Апелянт вважає, що згідно заявлених позивачем вимог належними співвідповідачами у цій справі повинні бути Міськрайонне управління у Києво - Святошинському районі та м. Ірпені ГУ Держгеокадастру у Київській області та Білогородська сільська рада Бучанського району Київської області, а тому відмова суду у залученні вказаних осіб у якості співвідповідачів є безпідставною. Зазначив, що стороною позивача обрано ефективний спосіб захисту порушеного майнового права, що є універсальним, оскільки у даних конткертних обставинах справи задоволення кожної заявленої вимоги одночасно не вимагається, а адресування їх третім особам, які після зміни їх процесуального статусу стануть співвідповідачами є вкрай необхідним і обґрунтованим. Позивач вважає, що ним надано докази на підтвердження порушення його права саме третіми особами, а тому необхідним є зміна їх процесуального статусу на співвідповідачів, обгрунтовано відсутність необхідності звертатися із заявою про зміну предмета і підстав позову, так само як і було належним чином обгрунтовано відсутність необхідності змінювати позовні вимоги до таких співвідповідачів та звернуто увагу на унвіресальність заявлених позовних вимог. Проте зазначене судом було проігноровано та необґрунтовано відмовлено у задоволенні клопотання про зміну статусу третіх осіб на співвідповідачів, що і стало підставою для закриття провадження у справі. Своїм правом на подачу відзиву на апеляційну скаргу позивача учасники справи не скористалися. У судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 - адвокат Крижовий Д. В. підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити з викладених в ній підстав. Інші учасники справи Білогородська сільська рада Бучанського району Київської області, Міськрайонне управління у Києво-Святошинському районі та м. Ірпені Головного управління Держегокадастру у Київській області, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Познякова С. В., ОСОБА_4 , належним чином повідомлялись про час та дату розгляду справи, у судове засідання апеляційної інстанції не з`явилися, явку своїх представників не забезпечили, причини неявки суду не повідомили. Будь - яких заяв чи клопотань станом на день розгляду справи до апеляційного суду від зазначених осіб не надходило. Відповідач ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується актовим записом про смерть № 88 від 19 жовтня 2012 року. Суд апеляційної інстанції вважав за можливе розглянути справу за відсутності третіх осіб, з урахуванням вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України, оскільки їх неявка в судове засідання не унеможливлює встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення питання про закриття провадження у справі та не перешкоджає його розгляду. Так, відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши законність та обґрунтованість постановленої ухвали, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного. Так, закриваючи провадження у справі суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , який на момент пред`явлення позову помер, а діючим законодавством України не передбачено судового врегулювання спору з особою, яка на час звернення до суду є померлою та правоздатність якої відповідно до вимог ч. 4 ст. 25 ЦК України припинена. Суд апеляційної інстанції погоджується із таким висновком суду першої інстанції, оскільки він зроблений на підставі повного та об`єктивного дослідження наданих доказів та в повній мірі відповідає вимогам процесуального права, з огляду на таке. Так, відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Розглядаючи спір, суд повинен з`ясувати усі обставини справи відповідно до обґрунтування позову, зміст позовних вимог та зв`язок між обґрунтуванням, вимогою та вибраним способом захисту. Частиною 1 ст. 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України). Водночас ЄСПЛ констатує, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою за умови, якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права. Право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги. Однак ці обмеження не повинні впливати на користування правом у такий спосіб і до такої міри, що саму його суть буде порушено. Вони повинні відповідати законній меті, і тут має бути розумний ступінь пропорційності між засобами, що застосовуються, та метою, якої намагаються досягти. Так, згідно частини 1 статті 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред`являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом. Відповідно до положень ст.ст. 25, 30 ЦК України, ст.ст. 46-48 ЦПК України позов може бути поданий лише до особи (відповідача), яка має цивільну процесуальну правоздатність та дієздатність. Згідно з частиною 1 статті 42, статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Частиною четвертою статті 25 ЦК України визначено, що цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті. Згідно зі статтею 46 ЦПК України здатність мати цивільні процесуальні права та обов`язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи. Аналіз вказаних норм процесуального права, а також положень частин першої, другої, четвертої статті 25, частини першої статті 26 ЦК України та частини другої статті 48 ЦПК України, дозволяє дійти висновку про те, що на момент звернення із позовом до суду відповідач у справі повинен мати цивільну процесуальну правосуб`єктність. В іншому випадку провадження у справі не може бути відкрито, а відкрите - підлягає закриттю, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України). Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 13 вересня 2022 року звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , у якому просив скасувати державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 3222480401:01:001:0049, площею 0,1948 га у Державному земельному кадастрі, розташованої за адресою: с. Білогородка, Бучанський район, Київської області, з цільовим призначенням: для ведення особистого селянського господарства, власником якої значиться ОСОБА_2 , та витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 вказану земельну ділянку, визнати за ОСОБА_1 право власності на спірну земельну ділянку. Ухвалою Києво - Святошинського районного суду Київської області від 15 вересня 2022 року відкрито провадження у справі. 15 листопада 2022 року ухвалою Києво - Святошинського районного суду Київської області витребувано у Боярського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Фастівському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) актовий запис про смерть відповідача ОСОБА_2 . Згідно актового запису про смерть за № 88 від 19 жовтня 2012 року, складеного виконавчим комітетом Білогородської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . З наведеного вбачається та було встановлено судом, що ОСОБА_1 подав до суду позов до ОСОБА_2 вже після його смерті. У зв`язку з тим, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , припинилась і його цивільна процесуальна правоздатність (здатність мати цивільні процесуальні права та обов`язки). Зважаючи на це, а також те, що смерть відповідача мала місце до пред`явлення даного позову до суду, останній не мав цивільної процесуальної правоздатності у даному цивільному процесі, тобто не міг бути стороною у даній справі після смерті. Згідно із статтею 55 ЦПК України, у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив. Процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи (правопопередника) іншою особою (правонаступником) у зв`язку з вибуттям із процесу суб`єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов`язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього. З наведеного вбачається, що вказана норма закону підлягає застосуванню виключно в разі, коли відповідач на момент відкриття провадження мав цивільну процесуальну дієздатність, однак помер після відкриття провадження у цивільній справі. Тобто правонаступництво у разі смерті фізичної особи можливе в порядку статті 55 ЦПК України шляхом залучення правонаступника лише за умови, що фізична особа померла після відкриття провадження у справі. Цивільний процесуальний кодекс України не містить норм, які б передбачали здійснення провадження у справах щодо осіб, які померли до відкриття провадження у справі. Отже, ЦПК України визначає порядок процесуального правонаступництва лише у тих справах, де сторона - учасник процесу, вибула з певних причин, у тому числі й у зв`язку зі смертю після відкриття провадження у справі. У позовному провадженні процесуальне правонаступництво відбувається в тих випадках, коли права або обов`язки одного із суб`єктів спірного матеріального правовідношення в силу тих або інших причин переходять до іншої особи, яка не брала участі у цьому процесі. Отже, процесуальне правонаступництво тісно пов`язане з матеріальним, оскільки процесуальне правонаступництво передбачає перехід суб`єктивного права або обов`язку від однієї особи до іншої в матеріальному праві. При цьому незалежно від підстав матеріального правонаступництва, процесуальне правонаступництво допускається лише після того, як відбудеться заміна в матеріальному правовідношенні. Таким чином, процесуальне правонаступництво у разі смерті фізичної особи в порядку статті 55 ЦПК України можливе шляхом залучення правонаступника померлої сторони (учасника) та лише за умови, що смерть фізичної особи настала після звернення позивача до суду та відкриття провадження у справі, адже залучення правонаступників особи, яка померла до відкриття провадження у справі, суперечить принципам цивільного судочинства, є порушенням прав, свобод та інтересів третіх осіб. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 251 ЦПК України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво, суд зобов`язаний зупинити провадження до залучення до участі у справі правонаступника чи законного представника. Залучення правонаступників особи, яка померла до відкриття провадження у справі, суперечить принципам цивільного судочинства, є порушенням прав, свобод та інтересів третіх осіб. Отже, якщо позов пред`явлено до померлої особи, то провадження у справі не може бути відкрито, а відкрите - підлягає закриттю відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, так як справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі №473/1433/18. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 203/201/19, від 18 грудня 2019 року у справі № 321/1118/16-ц, від 25 вересня 2019 року у справі № 183/303/16, від 21 серпня 2019 року у справі № 405/5728/16-ц, від 24 липня 2019 року у справі № 621/1867/15-ц, від 14 лютого 2018 року у справі № 310/10284/15-ц. Також вказаний висновок узгоджується з принципом правової визначеності, на якому неодноразово наголошував у своїй практиці Європейський суд з прав людини. Відповідно до частини першої статі 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Одним із основних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який закликає до зрозумілості норм, що застосовуються у будь-якій справі і до ясності гарантій для забезпечення об`єктивності та відкритості, запобігання сваволі суддів при вирішенні конкретних справ. Правова визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, що є принципом остаточності судового рішення. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним й безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. ЄСПЛ зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне здійснення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року). Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції у тому, що оскільки чинним законодавством України не передбачено судового вирішення спору з особою, яка на час звернення до суду померла та правоздатність якої відповідно до вимог ст. 25 ЦК України припинено, та в силу вказаного вище не могла бути стороною у справі, провадження у справі підлягало закриттю з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства. Суд першої інстанції, закриваючи провадження у справі, правильно зазначив підставу для закриття провадження у справі, оскільки чинним законодавством України не передбачено судового врегулювання спору з особою, яка на час звернення до суду, померла та правоздатність якої відповідно до вимог частини четвертої статті 25 ЦК України припинено. Отже, доводи, наведені в обґрунтування апеляційної скарги, не можуть бути підставами для скасування ухвали суду першої інстанції про закриття провадження у справі, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм процесуального права, суд першої інстанції надав відповідну правову оцінку обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах закону, і з якою погоджується суд апеляціної інстанції. Доводи апеляційної скарги щодо безпідставної відмови у задоволенні клопотання про зміну процесуального статусу третіх осіб на співвідповідачів колегія суддів оцінює критично, оскільки пред`явлені позовні вимоги не змінювалися позивачем під час розгляду справи у суді першої інстанції, тому суд вірно вважав відсутніми підстави для залучення третіх осіб до участі у розгляді цієї справи у якості співвідповідачів, виходячи з предмету спору та суб`єктного складу сторін, обраного позивачем способу захисту для відновлення порушених прав та відносин, які виникли між сторонами спору, адже чинним законодавством України не передбачено судового вирішення спору з особою, яка на час звернення до суду померла та правоздатність якої відповідно до вимог закону припинено, вимогу про витребування майна з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 позивачем заявлено. При цьому колегія суддів зауважує, що залучення судом співвідповідачів до участі у справи потребує зміни ( можливого уточнення) підстав та предмету позову, оскільки вимоги до ОСОБА_2 та третіх осіб, які беруть участь у справі мають різні матеріально-правові підстави, що в свою чергу порушує принцип диспозитивності цивільного процесу, а також суперечить положенням ЦПК України, щодо неможливості одночасної зміни і підстав і предмету позову. Інші доводи апеляційної скарги, які зводяться до неналежної оцінки зібраних у справі доказів та необхідності відмови у закритті провадження, не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді оскаржуваної ухвали суду, такі доводи є безпідставними та такими, що не можуть вплинути на правильність висновків суду щодо закриття провадження у справі та відмови у задоволенні клопотання позивача про залучення третіх осіб до участі у справі в якості відповідачів. Так, відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до вимог ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, є такими, що не можуть вплинути на правильність висновків суду. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що ухвала суду першої інстанції про закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 251 ЦПК України, постановлена з додержанням вимог закону і не може бути скасована з підстав, наведених в апеляційній скарзі, а тому апеляційни суд залишає її без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення. ОСОБА_1 не позбавлений права звернутись до суду з новим позовом до належних відповідачів за захистом порушеного (на його думку) права на земельну ділянку. Питання щодо розподілу судових витрат, пов`язаних із розглядом справи у суді апеляційної інстанції, суд вирішує відповідно до положень статті 141 ЦПК України. Судові витрати позивача по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги не підлягають відшкодуванню, оскільки суд залишає апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення. Керуючись ст. ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 386, 389 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану представником Крижовим Денисом Васильовичем , залишити без задоволення. Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 25 квітня 2023 рокупро закриття провадження у справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Повна постанова складена 26.06.2023. Судді Л. Д. Поливач А. М. Стрижеус О. І. Шкоріна