Постанова 4824 № 2-2225/11

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 2-2225/11 Головуючий у 1 інстанції: Муранова-Лесів І.В. Провадження № 22-ц/824/10147/2020 Доповідач: Шебуєва В.А. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 липня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів: судді-доповідача Шебуєвої В.А., суддів Оніщука М.І., Крижанівської Г.В.., секретар Майданець К.В., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_2 , на ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 червня 2020 року в справі за скаргою ОСОБА_2 на постанову державного виконавця Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Черниша Олександра Володимирович про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виданого 12 квітня 2012 року Бориспільським міськрайонним судом Київської області виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 боргу,- в с т а н о в и в: 31 січня 2020 року ОСОБА_2 звернувся до суду з скаргою на постанову державного виконавця Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Черниша О.В. про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виданого 12 квітня 2012 року Бориспільським міськрайонним судом Київської області виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 боргу. Зазначив, що рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 березня 2012 року стягнуто з ОСОБА_3 на його користь борг в сумі 136 585,00 грн., судовий збір в розмірі 1 366,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення процесу в розмірі 120,00 грн. На виконання вказаного рішення суду 12 квітня 2012 року Бориспільським міськрайонним судом Київської області виданий виконавчий лист № 2-2225/2011 з строком пред`явлення до виконання - однин рік. 25 квітня 2012 року постановою державного виконавця ДВС Бориспільського міськрайонного управління юстиції на підставі його заяви за вказаним виконавчим листом було відкрито виконавче провадження. На звернення його адвоката щодо ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження 17 січня 2020 року Бориспільський міськрайонний ВДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) повідомив, що виконавче провадження про стягнення боргу з ОСОБА_3 закінчено 29 січня 2016 року на підставі п. 3 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку зі смерті боржниці. Виконавче провадження було знищене відповідно до п. 9.9 Порядку роботи з документами в органах державної виконавчої служби, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 2274/5 від 25 грудня 2008 року за закінченням строку зберігання. Вважає, що державний виконавець закрив виконавче провадження неправомірно, оскільки відповідно до ст.37 Закону "Про виконавче провадження" мав зупинити виконавче провадження для встановлення кола правонаступників - спадкоємців ОСОБА_3 , ОСОБА_2 просить поновити строк подання скарги на постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження, визнати неправомірно постанову від 29 січня 2016 року про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом № 2-2225/11 від 14 квітня 2012 року Бориспільського міськрайонного суду Київської області, а також зобов`язати Бориспільський міськрайонний ВДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) відновити виконавче провадежння. Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 червня 2020 року ОСОБА_2 поновлено строк для подання скарги на постанову державного виконавця Черниша О.В. ВДВС Бориспільського міськрайонного управління юстиції від 29 січня 2016 року (ВП №32319913) про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом №2-2225, виданого Бориспільським міськрайонним судом Київської області 12 квітня 2012 року. Відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_2 про визнання неправомірною постанови державного виконавця Черниша О.В. ВДВС Бориспільського міськрайонного управління юстиції від 29 січня 2016 року (ВП №32319913) про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом №2-2225, та зобов`язання Бориспільського міськрайонного ВДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) відновити виконавче провадження . В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 просить частково скасувати вказану ухвалу суду та ухвалити у відповідній частині нове рішення, яким задовольнити скаргу ОСОБА_2 про визнання неправомірною постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження та зобов`язання відновити виконавче провадження. Посилається на те, що ухвала суду першої інстанції постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначив, що про закінчення виконавчого провадження за вказаним виконавчим листом ОСОБА_2 повідомлений не був, оскільки не отримував копії постанови про закінчення виконавчого провадження. У державного виконавця були відсутні підстави для винесення постанови від 29 січня 2016 року про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з смертю боржника, оскільки відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваної постанови, державний виконавець у разі встановлення факту смерті боржника, мав встановити коло спадкоємців боржника, зупинивши в порядку ст. 37 цього Закону виконавче провадження до встановлення кола правонаступників. Суд безпідставно послався на те, що смерть боржника фізичної особи є безумовною підставою для закінчення виконавчого провадження, оскільки на момент винесення оскаржуваної постанови від 29 січня 2016 року Закон містив інші положення. Вважає також помилковим посилання суду на те, що на момент закінчення виконавчого провадження були відсутні спадкоємці ОСОБА_3 , які прийняли спадщину та могли бути залучені до виконавчого провадження як правонаступники боржника. В апеляційній інстанції представник ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу та просить її задовольнити. В судове засідання інші учасники не з`явилися, повідомлені про місце і час розгляду справи, а тому судова колегія дійшла висновку про можливість слухання справи у їх відсутність. Вислухавши пояснення представника ОСОБА_2 , дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, рішенням Бориспільського міськрайонним суду Київської області від 16 березня 2012 року стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 борг в сумі 136585 грн., судовий збір в розмірі 1366 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення процесу в розмірі 120 грн. (а.с. 6-7,48). На підставі вказаного рішення суду 12 квітня 2012 року Бориспільським міськрайонним судом Київської області був виданий виконавчий лист №2-2225/2011, який пред`явлений до виконання до Відділу державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції (після перейменування - Бориспільського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) (а.с.8-9). 25.04.2012 року державним виконавцем Соломонюком А.С. Відділу державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції за вказаним виконавчим листом відкрито виконавче провадження №32319913 (а.с. 12,14-16). Відповідно до постанови державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Бориспільського міськрайонного управління юстиції Черниша О.В. від 29.01.2016 у зв`язку із смертю боржника ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , вказане виконавче провадження було закінчено на підставі п.3 ч.1 ст.49, ст.50 Закону України «Про виконавче провадження». (а.с.14-16,17,40-41). З`ясувавши обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення скарги ОСОБА_2 про визнання неправомірною постанови державного виконавця Черниша О.В. ВДВС Бориспільського міськрайонного управління юстиції від 29 січня 2016 року (ВП №32319913) про закінчення виконавчого провадження за виконавчим листом №2-2225, та зобов`язання Бориспільського міськрайонного ВДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) відновити виконавче провадження. Колегія суддів не вбачає підстав для скасування вказаної ухвали суду першої інстанції. Так, відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Відповідно до ч. 2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Подання скарги на дії виконавця має бути направлене на відновлення порушених прав скаржника-сторони виконавчого провадження, тому, задовольняючи скаргу, суд одночасно має зобов`язати виконавця усунути допущені порушення . Пунктом 3 ч.1 ст.49 Закону України від 21.04.1999 року «Про виконавче провадження», у чинній на час винесення державним виконавцем постанові редакції, визначено, що виконавче провадження підлягає закінченню, зокрема, в разі смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва. Відповідно до положень п.1 ч.1 ст.37 Закону України від 21.04.1999 року «Про виконавче провадження» в редакції, чинній на момент винесення оскаржуваної постанови, передбачено, що виконавче провадження підлягає обов`язковому зупиненню у разі: смерті, оголошення померлим чи визнання безвісно відсутнім стягувача або боржника, або припинення юридичної особи, якщо встановлені судом правовідносини допускають правонаступництво. Правовідносини, за якими виданий виконавчий лист, допускають правонаступництво. Отже, у державного виконавця ВДВС Бориспільського міськрайонного управління юстиції були відсутні підстави для винесення постанови від 29 січня 2016 року про закінчення виконавчого провадження. Такі дії виконавця є неправомірними. Разом з тим, 05.10.2016 року набрав чинності новий Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року. Відповідно до п 3 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» в чинній на даний час редакції виконавче провадження підлягає закінченню, зокрема у разі припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов`язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника. Відповідно до змісту вказаної норми, смерть боржника-фізичної особи, є безумовною підставою для закінчення виконавчого провадження. Оскільки за чинними на даний час положеннями Закону України "Про виконавче провадження" у державного виконавця відсутні підстави для відновлення виконавчого провадження та здійснення виконавчих дій, направлених на виконання рішення про стягнення боргу з ОСОБА_3 , суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення скарги ОСОБА_2 . Порядок пред`явлення вимог кредиторів до спадкоємців боржника визначено ст. ст. 1281 ЦК України. При цьому Законом встановлює межі відповідальності спадкоємців за зобов`язаннями спадкодавця. Згідно з ч. 1 ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Отже, вимоги ОСОБА_2 до спадкоємців ОСОБА_3 підлягають вирішенню з урахуванням положень цивільного законодавства, які регулюють відповідальність спадкоємців по боргах спадкодавця. Як встановлено судом, на підстав заяви кредитора ОСОБА_2 нотаріусом Бориспільської міської державної нотаріальної контори 31.03.2017 було заведено спадкову справу після померлої ОСОБА_3 . Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суд першої інстанції. Колегія суддів не вбачає порушень судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права. Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга представника ОСОБА_2 підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 червня 2020 року - без змін Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_2 , залишити без задоволення, а ухвалу Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 16 червня 2020 року без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 23 липня 2020 року. Суддя-доповідач Шебуєва В.А. Судді Оніщук М.І. Крижанівська Г.В.